В Україні десятки житлових програм, але жодна з них не виконується. Черговик, за статистикою, отримати житло може після смерті

Україна, особливо напередодні виборів, приймає досить багато державних та регіональних житлових будівельних програм, це і “Доступне житло” (передбачена Указом  Президента України від 08.11.2007 р. № 1077/2007 “Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян житлом”), Комплексна програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей (передбачена Указом  Президента України від 02.10.1999 р. № 1262/99), Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999 — 2005 роки (схвалені Указом Президента України від 15.07.99 р. N856/99), Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки (затверджена Постановою Кабміну від 29 липня 2002 р. N 1089), Комплексна програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей (затверджена Постановою Кабміну від 29 листопада 1999 р. N 2166), Програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку (затверджена Постановою Кабміну від 29 січня 1999 р. N 114), Порядок забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей, які повернулися в Україну, житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів (затверджена Постановою Кабміну від 17 грудня 2003 р. N 1952), Порядок надання довготермінового безвідсоткового державного кредиту на індивідуальне житлове будівництво для депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання (затверджена Постановою Кабміну від 9 серпня 1999 р. N 1447), Порядок надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків (затверджений Постановою Кабміну від 18 лютого 2004 р. N 182), Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань (затверджений Постановою Кабміну від 28 січня 2004 р. N 88), Концепція державної житлової політики (схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 року N254/95-ВР, як на мене, то саме цей документ є найбільш цікавим та вірним у державній житлові політиці), існує навіть Закон про соціальне житло - Закон України від 12.01.2006 р. № 3334-IV “Про житловий фонд соціального призначення”.

Лише зараз державні мужі розуміють, що цих програм забагато. До кінця 2008 року Мiнiстерство регіонального розвитку та будівництва має разом з рядом мiнiстерств i відомств, місцевими держадмiнiстрацiями та органами самоврядування розробити i подати на розгляд уряду проект Державної цільової соцiально-економiчної програми будівництва (придбання) доступного житла для громадян на 2009-2016 роки. Начальник управління Мiнрегiонбуду Олександр Непомнящий зазначає, що "у Програмі передбачається вперше поєднати всi дiючi житловi програми в країнi. А їх iснує немало - загальнодержавних, цiльових за категоріями населення, для вiйськовослужбовцiв, для чорнобильцiв, для депортованих народiв. Вважаємо, що має дiяти єдина програма щодо забезпечення житлом громадян України. У цьому є певна новацiя". Виконання Програми дозволить досягти збільшення числа громадян, якi полiпшили свої житловi умови - до 8% "черговикiв" на рiк, вiдповiдно, йдеться i про нарощення обсягу будiвництва - до 20 млн. кв. м. у 2016 роцi. Головне, наголошує О. Непомнящий, Програма має створити базовi умови для поступового переходу вiд безоплатного надання житла громадянам до надання державної пiдтримки у вирiшеннi житлової проблеми, в тому числi за рахунок власних коштiв.

За результатами житлового будівництва ми бачимо, ці програми розвиваються досить мляво, тобто вони є нежиттєздатними, населення бідніє, вимирає та тікає з країни. Ми навіть половини рівня будівництва в часи УРСР ледве змогли досягти і це при більш сучасних технологіях, якісніших матеріалах, машинах та механізмах! 1990 року в УРСР було споруджено 17,5 млн. кв. м житла. Якщо взяти це за точку відліку, то незалежна Україна лише торік подолала... 50-відсотковий рівень цієї величини. Однак валові показники не зовсім точно відбивають ситуацію. Так, 2007-го було побудовано 10,2 млн. кв. м проти 8,7 млн. 1995 року (коли почався післякризовий підйом). Однак за кількістю зданих квартир ситуація прямо протилежна: 1995-го їх було 118,2 тис., а 2007-го — всього 94,6 тис. "черговикам" безкоштовно надається 20 тис. квартир.

 А причин тому декілька. По-перше, практично всі ці програми містять принципи щодо фінансування перш за все саме забудовників, а не споживачів, а забудовники наші працюють за ганебними принципами 100% і більшої рентабельності, в результаті вони не намагаються здешевлювати житло, що вкупі з монополізацію міських будівельних програм робить ці програми нереальними та корупційними, адже за такими  принципами не вистачить ніякого фінансування. По-друге, до 70% кредитів в Україні виявилося номінованими в іноземні валюті, що при стрімкій девальвації гривні, скороченні робочих місць, односторонньому піднятті відсоткових ставок з боку банків та забороні на дострокове розірвання депозитних угод наприкінці 2008 року загнало навіть тих споживачів, які намагалися самостійно профінансувати будівництво власного житла в глухий кут, в результаті мільйони споживачів зрозуміли, що ані від банків ані від держави вони житла не отримають, оскільки вони банально не дають їм нагромадити відповідну суму коштів навіть на перший внесок, а про довгостроковий доступний кредит вже можна і не мріяти. По-четверте, низка шахрайських схем а-ля “Еліта-Цент” та неуважність правоохоронних органів відлякують людей від методів колективного будівництва житла. По-четверте, в жодній з цих програм ви не побачите вимог щодо технологій будівництва, їхньої енергоефективності, споживачі цих програм ніяк не залучені до процесу будівництва, вони позбавлені права вибору забудовника, матеріалів, не можуть навіть рук докласти до процесу будівництва, вони розраховані на житло взагалі, жодна з них не передбачає створення залишку, запасу житла (працює радянський принцип “Бери що дають”). По-четверте, держава намагається будувати передусім у містах (93% київських квадратів побудовано в багатоквартирних будинках, причому — у багатоповерхівках (16 поверхів і вище). У 2005—2006 роках таких було 71%, у 2007-му — 86%.), при цьому страждають ні гігантизм. За 12 років середня площа нових квартир зросла в півтора разу — з 73-х до 108 кв.м, але добре, що кардинально змінився тип нового житла: у 1990-му індивідуальні будинки становили чверть (25,2%) новобудов, а в 2007-му — понад половину (55,5%). Якщо взяти до уваги, що в останній величині 24,5 пункту — сільські будинки, а решта 31— міські котеджі, то стає зрозуміло, що Україна рухається шляхом розвинених країн, де елітні малоповерхові квартали — характерна ознака навіть мегаполісів. 1995 року на черзі в Україні стояло 2,4 млн. сімей, 2007-го удвічі менше — 1,25 млн. Однак радіти причин немає: за цей час отримали житло не 1,15 млн. сімей, як хтось може порахувати, а вчетверо менше — всього 273 тис. Очевидно, черга скоротилася з інших причин — черговики або померли, або виїхали з країни, або розв’язали цю проблему без допомоги держави. Існує офіційний показник ефективності, точніше — неефективності квартирної черги: відсоток сімей, які стоять у ній десять і більше років. В Україні це — 70%. Кожен сьомий черговик — киянин. Зі 175-тисячної столичної черги 2/3 сімей чекають квартиру понад десять років. Якщо столична черга й далі рухатиметься такими темпами, то чекати в ній на квартири доведеться не всю решту життя, а майже все — 59 років.^[1] Якщо так триватиме й далі, 25-річний киянин, який став сьогодні в квартирну чергу, отримає квартиру лише в 79 років. Зважмо: за даними ООН, середня тривалість життя в Україні – 66 років, тобто отримання квартир черговиками, за статистикою, у нас відбувається після їхньої смерті.

А по Україні тривалість чекання в черзі складає 73 років. Фахівці говорять, вихід із ситуації є. Для цього механізм квартирної черги варто врегулювати відповідно до Конституції. Тобто держава повинна надати можливість громадянам або придбати житло, або побудувати його або зняти. І забезпечити безкоштовним житлом тільки незахищені прошарки населення. Таким чином будівництво житла власними руками, це чи не основний шлях ліквідації житлової проблеми і  відповідає принципу спасіння потопаючих – справа рук власне потопаючих.

Віталій МОСЕЙЧУК

В квартирній черзі знаходиться  2 тис. ветеранів

Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов є, а єдиного порядку постановки в чергу на житло немає

КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

                                            СХВАЛЕНА

                               Постановою Верховної Ради України

                               від 30 червня 1995 року N 254/95-ВР

Недосконалість фінансово-кредитної системи, централізація будівництва, реконструкції та утримання житлового фонду, обмеження у виділенні земельних ділянок і спорудженні індивідуального житла, відсутність стимулюючих факторів у вирішенні житлових питань значно загострили житлову проблему. Понад 2,6 млн.сімей (у тому числі сім’ї, що мають право на першочергове одержання квартир) тривалий час перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Водночас, незважаючи на низький рівень забезпеченості громадян житлом, обсяги житлового будівництва щорічно зменшуються. До того ж потребують докорінної зміни чинні законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють відносини у житловій сфері.

Концепція державної житлової політики визначає основні напрями реалізації права громадян України на житло.

Метою державної житлової політики є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення утримання та схоронності житлового фонду. Спорудження, реконструкція та утримання житла є одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку країни, важливим фактором зниження соціальної напруженості в суспільстві. ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ Необхідність реформування державної житлової політики зумовлена:

невідповідністю житлових відносин змінам в економіці країни та необхідністю прискорення інтеграції житлової сфери у загальну систему ринкової економіки;

скороченням обсягів державного фінансування житлового будівництва у зв’язку із змінами у формуванні державного та місцевих бюджетів, падінням платіжної спроможності населення, інфляційними процесами в економіці;

недостатньою підтримкою з боку держави кооперативного та індивідуального житлового будівництва;

невідповідністю розмірів платежів за користування державним житлом фактичним витратам на його утримання, недосконалістю діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням державного житлового фонду, а також утриманським ставленням користувачів до житла, що призводить до його швидкого фізичного та морального зношення;

соціальною несправедливістю щодо громадян, які побудували і утримують житло за власні кошти і в той же час через діючу систему податків беруть участь у створенні та утриманні державного житлового фонду;

орієнтованістю державної житлової політики на пріоритетність будівництва житла у великих містах, що зумовило значні диспропорції щодо рівня забезпеченості та благоустрою житла в різних за розміром населених пунктах, а також призвело до занепаду сіл;

надмірною монополізацією будівництва, реконструкції та утримання житла;

недосконалістю системи розподілу та надання житла, обмеженістю можливостей вибору його за типами та місцем розташування;

відсутністю у молоді економічних можливостей для будівництва або придбання житла, що є однією з причин погіршення демографічної ситуації в державі;

недостатньою законодавчою врегульованістю відносин, що виникають у процесі приватизації державного житлового фонду.

Основними напрямами державної житлової політики є:

створення умов, за яких кожний громадянин вільно, на вибір, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність, взяти в оренду;

забезпечення житлом за рахунок держави у межах встановленої норми соціально незахищених громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема малозабезпечених, інвалідів, ветеранів війни, військовослужбовців, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та деяких інших категорій громадян, які визначаються Житловим кодексом України та іншими актами законодавства;

надання житла з державного житлового фонду або субсидій, пільгових кредитів для придбання чи спорудження житла сім’ям, які тривалий час перебувають на квартирному обліку, з урахуванням строку перебування їх на черзі та матеріального стану. Сприяння молодим сім’ям у спорудженні або придбанні житла;

стимулювання державою будівництва, реконструкції та утримання житла через систему економічних і фінансових важелів;

зміна стратегії містобудування в напрямі розширення обсягів спорудження більш комфортного житла, малоповерхових будинків садибного типу, розвитку малих і середніх населених пунктів. Створення сприятливого життєвого середовища з необхідною інфраструктурою соціально-побутового та культурного обслуговування населення;

ліквідація ветхого і аварійного державного житлового фонду, розширення реконструкції і модернізації житлового фонду старої забудови, розселення квартир, в яких мешкають двоє або більше наймачів;

сприяння збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня благоустрою житла в сільських населених пунктах, невідкладне створення житлово-комунальної служби села;

подальший, у міру реформування заробітної плати, перехід на самоокупну систему плати за користування житлом і за комунальні послуги та до адресних субсидій цих витрат малозабезпеченим та соціально незахищеним сім’ям;

поступовий, у міру проведення економічних реформ, перерозподіл функцій між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.

Державна житлова політика передбачає:

розширення житлового будівництва за рахунок різних джерел фінансування. Сприяння залученню позабюджетних джерел фінансування, зокрема коштів населення, підприємств, установ, організацій, фондів, кредитів банків тощо;

удосконалення системи інвестування житлового будівництва, у тому числі шляхом залучення приватизаційних паперів громадян у житлове будівництво, створення умов для надання громадянам пільгових кредитів на будівництво або купівлю житла;

стимулювання підприємств, установ і організацій, що займаються проектуванням, спорудженням і реконструкцією житла, виробництвом екологічно безпечних будівельних матеріалів та устаткування для житлового будівництва, утриманням житлового фонду, а також підприємств, установ і організацій, що будують житло для своїх працівників;

створення умов для розвитку бірж, інвестиційних фондів, іпотечних і житлових банків, страхових компаній, інших ринкових структур для забезпечення фінансування житлового будівництва;

регулювання розмірів плати за користування житлом та за комунальні послуги з урахуванням показників їх споживчої якості;

забезпечення соціального захисту населення у зв’язку з переходом до самоокупної системи експлуатації житла і наданням житлово-комунальних послуг за їх собівартістю;

перегляд генеральних планів та формування комплексних програм забудови міст та інших населених пунктів з урахуванням нових видів і методів спорудження житла, в тому числі малоповерхового, індивідуального (садибного). Визначення перспективних зон обов’язкового резервування земель в приміських зонах для житлового будівництва;

безумовне забезпечення земельними ділянками під індивідуальну забудову громадян, які потребують поліпшення житлових умов; надання згідно з чинним законодавством земельних ділянок для будівництва житла іншим фізичним і юридичним особам;

облаштування виділених під спорудження житла територій під’їзними шляхами, інженерними мережами та соціальною інфраструктурою із залученням коштів відповідних бюджетів, забудовників та інвесторів;

розширення мережі спеціалізованих будинків для тимчасового проживання громадян (гуртожитків, будинків-інтернатів, готелів-притулків);

переорієнтування будівельних організацій та підприємств будівельних матеріалів на нові методи спорудження житла, випуск сучасних екологічно безпечних та енергозберігаючих конструкцій, виробів та устаткування в необхідних обсягах, розширення використання місцевих будівельних матеріалів;

створення ринку будівельних послуг, будівельних матеріалів, виробів, технологій, проектної документації, а також першочергове спрямування недержавних інвестицій на будівництво і реконструкцію житла та інших об’єктів соціальної сфери;

залучення підприємств машинобудування, оборонної промисловості до випуску машин, механізмів, устаткування та засобів малої механізації для будівельних організацій, промисловості будівельних матеріалів;

продовження приватизації державного житлового фонду, створення ринку житла та ринкових структур у житловому господарстві;

підвищення відповідальності власників і користувачів квартир (будинків) за їх належну експлуатацію та утримання, недопущення використання житла не за призначенням;

обов’язкове об’єднання власників квартир багатоквартирних будинків в товариства (об’єднання) з метою забезпечення належного утримання будинків та прибудинкових територій;

запровадження державної підтримки молоді щодо забезпечення житлом.

               УЧАСТЬ ГРОМАДЯН (ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН)

                   В УПРАВЛІННІ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ

Громадяни (об’єднання громадян) можуть брати участь:

в управлінні житловим фондом з метою захисту своїх економічних і соціальних прав та інтересів;

у виборі на конкурсній основі організацій для будівництва, обслуговування і ремонту житла;

у контролі за витратами і формуванні цін на житло та комунальні послуги.

* * *

Положення Концепції державної житлової політики є основою для розробки нового Житлового кодексу України, інших законодавчих актів, які регулюють житлові відносини в сучасних соціально-економічних умовах, і враховуються при розробці регіональних та галузевих програм забезпечення громадян житлом.

 ____________  

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/house/7_62.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.