СЕЛЯНИН, ЯКИЙ ЗАХОЧЕ МАТИ БУГАЯ, КНУРА ЧИ ЖЕРЕБЦЯ ПОВИНЕН ОТРИМАТИ ДОЗВІЛ НА ЦЕ ВІД ДЕРЖНАГЛЯДОХОРОНПРАЦІ. ВЛАСНИКИ НЕПЛЕМІННИХ ТВАРИН ЗОБОВ'ЯЗАНІ ПАРУВАТИ ПОГОЛІВ'Я ТІЛЬКИ АТЕСТОВАНИМИ ПЛІДНИКАМИ

Селянин, який захоче мати бугая, кнура чи жеребця повинен отримати дозвіл на це від Держнаглядохоронпраці. Оскільки це передбачено пунктом 79 Переліку робіт підвищеної небезпеки, який затверджено Постановою від 15 жовтня 2003 р. N 1631 "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами"

А щоб ця тварина стала повністю в законі – треба мати експертну оцінку спеціального центру Держнаглядохоронпраці, оскільки відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 1993 року  N 3691-XII “Про племінну справу у тваринництві” суб'єкти племінної справи у тваринництві (власники племінних (генетичних) ресурсів) зобов'язані зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм належать, для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин згідно з загальнодержавними програмами селекції.

А власники неплемінних тварин зобов'язані парувати або осіменяти маточне поголів'я тільки атестованими та допущеними для відтворення плідниками. Таким чином держава говорить власникам неплемінних тварин з ким вони (добре, що тварини) мають спаровуватися ! При цьому такі вказівки стосуються лише тваринництва, тобто великої та дрібної рогатої худоби, свиней, коней тощо. Але не собак та кішок. Але виходить досить прикольно, бо власники племінних тварин не зобов'язані парувати їх лише з племінними тваринами !

Більше того, є відповідальність за використання для відтворення неатестованих та недопущених до відтворення плідників - відповідно до статті 107-1 Кодексу про адміністративне правопорушення таке правопорушення тягне за собою штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ПЕРЕЛІК
робіт підвищеної небезпеки

1. Зварювальні, газополум'яні, наплавні, напилювальні і паяльні роботи. Контроль за зварними з'єднаннями.

2. Роботи в охоронних зонах ліній електропередачі, діючих нафто-, продукто- та газопроводів, комунікацій газових промислів, а також споруд на них.

3. Роботи в діючих електроустановках.

4. Роботи в зонах дії струму високої частоти, іонізуючого випромінювання, електростатичного та електромагнітного полів, а також роботи із застосуванням лазерів.

5. Роботи на повітряних лініях зв'язку, які перетинають лінії електропередачі і контактні проводи.

6. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.

7. Електропрогрівання бетону та електророзморожування грунтів, розігрівання бітуму і смол.

8. Роботи в термічних цехах і дільницях на електротермічних установках підвищеної та високої частоти.

9. Вибухові роботи та роботи, пов'язані з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки.

10. Роботи з небезпечними речовинами та інертними газами.

11. Випробування, налагодження, експлуатація, ремонт і технічне обслуговування об'єктів, обладнання та приладів, пов'язаних з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням небезпечних речовин.

12. Зберігання, експлуатація балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх заповнення, спорожнення та ремонт.

13. Виконання газонебезпечних робіт і робіт у вибухопожежонебезпечних зонах.

14. Монтаж, налагодження і експлуатація засобів електрохімічного захисту підземних газопроводів від корозії.

15. Промислово-геофізичні дослідження, освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин.

16. Ліквідація відкритих газових та нафтових фонтанів.

17. Видобування та переробка нафти, газу і конденсату.

18. Ліквідація нафто-, газо-, водопроявлень в процесі буріння свердловин.

19. Роботи, пов'язані з підготовкою цистерн, контейнерів, балонів та інших ємностей до зливу-наливу небезпечних речовин.

20. Злив, очищення, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин, у тому числі радіоактивних.

21. Експлуатація циклотронів, бетатронів, лінійних прискорювачів та інших прискорювальних установок.

22. Виробництво скла та скловиробів.

23. Виготовлення та застосування скловати, шлаковати, азбесту, мастики на бітумній основі, перхлорвінілових і бакелітових матеріалів.

24. Виготовлення та застосування лакофарбових покрить, грунтовок та шпатльовок на основі нітрофарб, полімерних композицій (поліхлорвінілових, епоксидних тощо). Роботи з нанесення протикорозійного ізоляційного покриття.

25. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей. Гальванічні роботи.

26. Гасіння вапна.

27. Обслуговування генераторних ацетиленових установок.

28. Обстеження, ремонт та чищення димарів, вентиляційних каналів і дахів будинків та споруд, чищення повітропроводів.

29. Ливарні, плавильні, заливальні роботи і термообробка литва.

30. Виробництво, переробка, розподіл, зберігання і застосування продуктів розподілення повітря, хлору, аміаку, природного та супровідних металургійному та хімічному виробництву газів.

31. Обслуговування станів гарячої і холодної прокатки, трубоформувальних станів та пічного зварювання труб.

32. Роботи, пов'язані з відпалюванням сталі, сплавів і відливок.

33. Гранулювання доменного шлаку.

34. Роботи, пов'язані з вибиванням відливок, титанової губки із застосуванням відбійних молотків.

35. Експлуатація піскоструминних апаратів.

36. Нанесення бетону, ізоляційних і обмурувальних матеріалів методом набризкування і напилення.

37. Управління, завантаження та обслуговування дробарних, сортувальних, фасувально-пакувальних, просівальних, змішувальних формувальних, затиральних, фільтрувальних, намотувальних, варильних, плавильних, сепараторних, очисних, обрізних, бурових, в'язальних, полірувальних механізмів.

38. Обслуговування вальцювальних, штампувальних, вузлов'язальних і навивальних верстатів та автоматів.

39. Огляд, випробування, монтаж, налагодження, ремонт, реконструкція, експлуатація та експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (за встановленим переліком) та їх елементів, експертиза з охорони праці та промислової безпеки.

40. Підземні та відкриті гірничі роботи.

41. Підземна геологорозвідка.

42. Сейсморозвідка.

43. Геолого-маркшейдерські роботи.

44. Аварійно-рятувальні роботи, а також практичні навчання та тренування, пов'язані з проведенням цих робіт.

45. Роботи з дозиметрії, дезактивації, дегазації та дезінфекції.

46. Контроль за станом рудникової атмосфери.

47. Утворення та експлуатація відвалів гірничих порід.

48. Обслуговування лампових, апаратури аерогазового контролю і сейсмопрогнозу.

49. Розкривні роботи, виймання і навантаження корисних копалин під час проведення відкритих гірничих робіт.

50. Виколювання, звалення, розпилювання та обробка блоків природного каменю.

51. Планування робочих майданчиків, уступів і берм у кар'єрах.

52. Обкладання та скріплення укосів, бортів, уступів кар'єрів.

53. Ремонт рухомого складу, колії, тунельних споруд, сигналізації та зв'язку на метрополітені.

54. Розмивання порід з використанням гідромоніторів та інших засобів гідромеханізації.

55. Прокладення, обслуговування та ремонт пульпопроводів.

56. Зведення і нарощування дамб гідротехнічних споруд і гідровідвалів.

57. Експлуатація і ремонт водозбірних споруд.

58. Штучне заморожування грунтів і водозниження.

59. Монтаж, демонтаж, експлуатація, ремонт і переміщення насосних та землесосних установок, драг і земснарядів.

60. Забивання паль.

61. Цементація та хімічне закріплення грунтів і фундаментів.

62. Роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах).

63. Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою.

64. Продавлювання тонельних конструкцій під будинками, спорудами, магістралями і водоймищами.

65. Водолазні роботи.

66. Обслуговування барокамер.

67. Роботи верхолазні, скелелазні та на висоті, в тому числі з риштувань, підйомними і підвісними колисками, з механічними підіймачами та автомеханічними драбинами.

68. Будівництво, зведення, монтаж та демонтаж будинків, споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин.

69. Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів.

70. Такелажні та стропальні роботи. Виготовлення та випробування стропів.

71. Транспортування негабаритних та важких вантажів на під'їзних коліях будівельних майданчиків.

72. Монтаж, експлуатація і демонтаж бурових вишок.

73. Управління тракторами і самохідним технологічним устаткованням.

74. Обслуговування механічних та автоматичних ліній.

75. Механічна обробка деревини і металів.

76. Обслуговування центрифуг і транспортерів на цукрових заводах.

77. Обслуговування і ремонт аспіраційних та пневмотранспортних систем на підприємствах із зберігання і переробки зерна.

78. Розвантаження, складання і зберігання сипких матеріалів (насипом і в тарі).

79. Обслуговування бугаїв-плідників, кнурів і жеребців.

80. Робота з хижими звірами.

81. Робота циркових артистів, каскадерів кіностудій.

82. Лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу.

83. Спорудження та обслуговування крижаних і поромних переправ, доріг, бродів.

84. Гідрометричні, гідрологічні і гідрохімічні роботи: на великих і середніх річках у період повені; рейдові виїзди на безмоторних човнах на водоймища; роботи на річках і каналах, пов'язані з використанням човнових переправ; роботи і спостереження у період нестійкого льодоставу; гідрографічні обстеження водних об'єктів у важкодоступних і необжитих районах.

85. Снігомірні, сніголавинні, гляціологічні і сельові роботи: маршрутні снігозйомки у горах; сніголавинні і гляціологічні роботи у важкодоступних високогірних районах у період максимальної селевої та лавинної активності.

86. Роботи вогневої обслуги з протиградовими виробами, пороховими зарядами і пусковими установками метеоракет, транспортування протиградових виробів та метеоракет на вогневі і стартові позиції.

87. Роботи із застосуванням піротехнічних виробів та інструментів.

88. Охорона із застосуванням вогнепальної зброї колективної і приватної власності, об'єктів.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про племінну справу у тваринництві

ІЦей Закон визначає загальні правові, економічні та організаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

племінна справа - система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин;

племінні (генетичні) ресурси - тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, інкубаційні яйця, які мають племінну (генетичну) цінність;

державна реєстрація племінних тварин і племінних стад - внесення даних про племінних тварин і племінні стада, що мають необхідні для реєстрації генетичну якість та рівень продуктивності, відповідно до державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру з метою формування відповідної бази даних про племінні ресурси;

державні книги племінних тварин - інформаційні бази даних про племінних тварин, що відповідають установленим для реєстрації вимогам;

Державний племінний реєстр - інформаційна база даних про племінні стада, що відповідають установленим для реєстрації вимогам;

ідентифікація тварин - їх нумерація, присвоєння кличок, фотографування тощо, що забезпечує можливість формування інформації про кожну тварину зокрема та встановлення відповідності цієї інформації даній тварині;

поліпшуюча порода - порода, яка використовується для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин інших порід та виведення нових порід, порідних типів, ліній, родин;

генофондове стадо - чистопородна група тварин, виділена для збереження та відтворення генофонду породи;

племінна тварина - чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції;

неплемінна продуктивна тварина - тварина, що не має племінної (генетичної) цінності та використовується для одержання певної продукції;

племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом;

племінна (генетична) цінність - цінність племінних тварин згідно з даними їх фактично визначеного або передбаченого впливу на якість потомків;

селекційне досягнення - створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потомкам;

племінний облік - визначення та внесення до документів з племінної справи (племінної документації) суб'єктами племінного тваринництва даних про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин з метою одержання систематизованих відомостей, необхідних для ведення племінної справи;

офіційний облік продуктивності - облік продуктивності тварин, що ведеться державними контролерами-асистентами та підтверджується відповідними організаціями, які здійснюють дослідження якісних показників одержаної продукції;

офіційна класифікація (оцінка) за типом - оцінка у балах типу тварин, проведена експертами-бонітерами;

генетична експертиза походження - ідентифікація тварин лабораторними методами з метою контролю достовірності їх походження;

статус - певний стан (рівень) ведення селекційно-племінної роботи суб'єктами племінної справи у тваринництві.

Стаття 2. Законодавство України про племінну справу у тваринництві

Законодавство України п ро племінну справу у тваринництві складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини в галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.

Стаття 4. Об'єкти племінної справи у тваринництві

Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).

Стаття 5. Суб'єкти племінної справи у тваринництві

Суб'єктами племінної справи у тваринництві є:

власники племінних (генетичних) ресурсів;

підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин;

підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів;

(абзац четвертий статті 5 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Стаття 6. Завдання племінної справи у тваринництві

Завданнями племінної справи у тваринництві є:

створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності з метою поліпшення генетичної якості тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;

забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, достовірного обліку їх походження і продуктивності, офіційної класифікації (оцінки) за типом, якістю потомків та іншими ознаками, формування інформаційної бази з племінної справи та періодичної публікації в засобах масової інформації аналітичних відомостей з племінної справи та даних комплексної оцінки тварин, стад, типів, порід;

одержання тварин з новими високими генетичними ознаками;

ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід;

формування власного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів;

збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід;

забезпечення генетичного різноманіття;

впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики і селекції тварин.

Стаття 7. Права та обов'язки суб'єктів племінної справи у тваринництві

Суб'єкти племінної справи у тваринництві мають право:

провадити певні види господарської діяльності у племінній справі в тваринництві відповідно до законодавства;

(абзац другий частини першої статті 7
 у редакції Закону України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на виконання загальнодержавних програм селекції.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві (власники племінних (генетичних) ресурсів) зобов'язані:

зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм належать, для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин згідно з загальнодержавними програмами селекції;

ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений племінний облік та відповідні племінні документи;

виконувати вимоги щодо реєстрації тварин, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом, а також проведення генетичної експертизи їх походження;

брати участь у виконанні загальнодержавних програм селекції у тваринництві, забезпечувати згідно з цими програмами придбання, поліпшення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів;

використовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві (власники неплемінних тварин) зобов'язані:

парувати або осіменяти маточне поголів'я тільки атестованими та допущеними для відтворення плідниками;

ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести встановлений племінний облік у повному обсязі.

РОЗДІЛ II
ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ

Стаття 8. Загальнодержавні програми селекції у тваринництві

Загальнодержавні програми селекції у тваринництві розробляються та здійснюються Кабінетом Міністрів України і затверджуються в установленому законом порядку. Загальнодержавні програми селекції у тваринництві розробляються на період 5 - 10 років і є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами племінної справи у тваринництві.

Стаття 9. Організація племінної справи у тваринництві

Господарська діяльність у племінній справі в тваринництві, пов'язана з виробництвом, зберіганням і реалізацією племінних (генетичних) ресурсів, проведенням генетичної експертизи походження та аномалій тварин, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

(частина перша статті 9 у редакції
 Закону України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

Частину другу статті 9 виключено

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 р. N 546-IV)

Суб'єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, залежно від напряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів присвоюється відповідний статус.

РОЗДІЛ III
ВИМОГИ ДО РОБОТИ З ПЛЕМІННИМИ (ГЕНЕТИЧНИМИ) РЕСУРСАМИ

Стаття 10. Вимоги до племінних (генетичних) ресурсів

До племінних (генетичних) ресурсів встановлюються такі вимоги:

племінні тварини мають бути ідентифіковані, зареєстровані у документах з племінної справи, дані про них внесені згідно з установленими вимогами до документів офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом, походити від батьків, зареєстрованих у документах з племінної справи;

сперма має бути одержана від племінних атестованих плідників, допущених до використання для відтворення, ідентифікована, заготовлена та оброблена в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про неї повинні бути внесені до документів з племінної справи;

ембріони, яйцеклітини повинні бути одержані від племінних тварин, ідентифіковані, заготовлені та оброблені в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про них повинні бути внесені до документів з племінної справи;

плідники мають походити від племінних тварин вищої племінної (генетичної) цінності, оцінюватися за походженням, власною продуктивністю та якістю отриманого від них потомства;

бугаї-плідники, жеребці-плідники та плідники інших видів тварин атестуються та допускаються до відтворення у встановленому порядку.

Відповідність племінних (генетичних) ресурсів установленим вимогам контролює Головна державна племінна інспекція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства та державні племінні інспекції Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Стаття 11. Державна реєстрація племінних тварин і племінних стад

Об'єктами державної реєстрації є племінні тварини та племінні стада.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.

Положення про державні книги племінних тварин і Державний племінний реєстр затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для заінтересованих осіб.

Стаття 12. Експорт та імпорт племінних (генетичних) ресурсів

Експорт та імпорт племінних (генетичних) ресурсів здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України, за умови відповідності племінних (генетичних) ресурсів вимогам, встановленим цим Законом.

Стаття 13. Племінне свідоцтво (сертифікат)

Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених цим Законом.

Зразки племінних свідоцтв (сертифікатів) затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Стаття 14. Вимоги до працівників, які виконують спеціальні роботи, пов'язані з племінними (генетичними) ресурсами

Для виконання спеціальних робіт, пов'язаних з веденням офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, отриманням, ідентифікацією, зберіганням сперми, ембріонів, яйцеклітин, штучним осіменінням маток та трансплантацією ембріонів, залучаються лише атестовані працівники.

(частина перша статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

Умови та порядок атестації таких працівників установлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

РОЗДІЛ IV
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПЛЕМІННОЇ СЛУЖБИ

Стаття 15. Система державної племінної служби

Система державної племінної служби включає:

спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі племінної справи у тваринництві - Головна державна племінна інспекція (далі - Головдержплемінспекція) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства та підпорядковані їй державні племінні інспекції Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Стаття 16. Державні органи управління племінною справою у тваринництві

Управління племінною справою у тваринництві здійснює Головдержплемінспекція, яка підпорядковується керівнику спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Очолює її Головний державний інспектор з племінної справи у тваринництві, який призначається на посаду керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Керівництво племінною справою у тваринництві в Автономній Республіці Крим, областях та районах здійснюється відповідними державними племінними інспекціями у тваринництві Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Керівники державних племінних інспекцій Автономної Республіки Крим, областей та районів призначаються на посаду безпосередньо керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, за погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями.

Стаття 17. Повноваження державних органів управління племінною справою у тваринництві

До повнов ажень державних органів управління племінною справою у тваринництві належать:

здійснення контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві;

розроблення концептуальних напрямів розвитку конкурентоспроможного племінного тваринництва;

участь у розробленні загальнодержавних програм селекції у тваринництві, забезпечення реалізації цих програм;

встановлення вимог щодо племінних (генетичних) ресурсів;

реєстрація власників племінних (генетичних) ресурсів;

розроблення пропозицій щодо заходів державного стимулювання племінної справи у тваринництві, в тому числі щодо збереження генофонду локальних та зникаючих порід, що мають селекційну цінність;

організація та забезпечення функціонування єдиної системи селекції;

встановлення показників племінного обліку та форми, згідно з якими ведеться документація з племінної справи племінних (генетичних) ресурсів, неплемінних продуктивних тварин;

розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень за порушення законодавства про племінну справу;

абзац одинадцятий статті 17 виключено 

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 р. N 546-IV)

розроблення та затвердження технологічних вимог щодо спеціальних робіт з племінної справи;

ведення державних книг племінних тварин та Державного племінного реєстру;

організація проведення перепідготовки фахівців, які виконують роботи з племінної справи;

організація проведення виставок, конкурсів, ярмарків та аукціонів племінних (генетичних) ресурсів.

РОЗДІЛ V
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ

Стаття 18. Органи, що здійснюють державний контроль у галузі племінної справи у тваринництві

Державний контроль у галузі племінної справи у тваринництві здійснюється Головдержплемінспекцією, державними племінними інспекціями Автономної Республіки Крим, областей та районів, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Стаття 19. Права та обов'язки державних інспекторів з племінної справи у тваринництві

Державні інспектори з племінної справи у тваринництві у межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з племінною справою у тваринництві, та отримувати від них безкоштовно необхідну інформацію з питань племінного тваринництва;

вимагати від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов'язану з племінною справою у тваринництві, виконання вимог, встановлених цим Законом;

(абзац третій частини першої статті 19 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

давати всім юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов'язану з племінною справою у тваринництві, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень у галузі ведення племінної справи у тваринництві;

(абзац четвертий частини першої статті 19 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 546-IV)

здійснювати державний контроль за застосуванням у сфері селекції та відтворення племінних (генетичних) ресурсів нових технологій, інструментів, обладнання, матеріалів;

забороняти суб'єктам племінної справи у тваринництві, у разі порушень ними вимог, встановлених цим Законом, реалізацію племінних (генетичних) ресурсів для відтворення;

затверджувати племінні свідоцтва (сертифікати) на племінні (генетичні) ресурси.

Державні інспектори з племінної справи у тваринництві зобов'язані у разі виявлення порушень законодавства про племінну справу у тваринництві вживати невідкладних заходів до їх усунення.

Стаття 20. Розгляд спорів, що виникають між суб'єктами племінної справи у тваринництві

Спори, що виникають між суб'єктами племінної справи у тваринництві, розглядаються у встановленому законом порядку.

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві

Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві несуть особи, винні у:

оформленні племінних свідоцтв (сертифікатів) на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, імуногенетичного контролю, внесенні до документів з племінної справи недостовірних даних;

використанні для відтворення неатестованих та недопущених до відтворення плідників;

недодержанні встановлених технологічних та ветеринарно-санітарних вимог і правил щодо отримання, зберігання та використання племінних (генетичних) ресурсів.

Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення у галузі племінної справи у тваринництві.

РОЗДІЛ VI
ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПЛЕМІННИХ ІНСПЕКЦІЙ І ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ СЕЛЕКЦІЇ У ТВАРИННИЦТВІ

Стаття 22. Фінансування діяльності державних племінних інспекцій

Фінансування діяльності Головдержплемінспекції, державних племінних інспекцій Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 23. Фінансування загальнодержавних програм селекції у тваринництві

Фінансування розроблення та виконання загальнодержавних програм селекції в племінному тваринництві, а також ведення державних книг племінних тварин та Державного племінного реєстру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Збереження племінних (генетичних) ресурсів

Для збереження племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих, існуючих, локальних і зникаючих порід спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, забезпечує створення за рахунок коштів Державного бюджету України генофондового стада, банків сперми та ембріонів.

Стаття 25. Визнання селекційного досягнення винаходом

Селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у встановленому законодавством порядку.

Стаття 26. Наукове забезпечення племінної справи у тваринництві

Наукове забезпечення племінної справи у тваринництві здійснюють науково-дослідні установи, які розробляють основи системи селекції, селекційні програми розведення тварин, ефективні методи та технології відтворення найцінніших племінних (генетичних) ресурсів і практичні рекомендації щодо застосування науково-технічних досягнень у виробництві.

Стаття 27. Міжнародне співробітництво з питань племінної справи у тваринництві

Україна здійснює міжнародне співробітництво з питань племінної справи у тваринництві в порядку, встановленому законодавством, шляхом:

участі в роботі міжнародних організацій з племінної справи;

приєднання до міжнародних договорів;

приведення у відповідність з міжнародними стандартами племінного обліку, показників обліку, його періодичності, порядку проведення аналізу отриманих даних;

підтримання професійних та наукових контактів;

обміну інформацією про напрями селекції та комплексну оцінку тварин, що використовуються в селекційному процесі.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

РОЗДІЛ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Пункт 4 розділу VII виключено

(згідно із Законом України
 від 20.02.2003 р. N 546-IV)

Президент України	Л. КРАВЧУК
м. Київ 15 грудня 1993 року N 3691-XII

 

____________

  Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/agro/6_22.html