НАКАЗИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА НАДСИЛАЮТЬСЯ ДО МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ, АЛЕ ОСТАННІ НІЧОГО З НИМИ ЗРОБИТИ НЕ ЗМОЖУТЬ

Законом України від 22.09.2005 р. № 2900-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стягнення державного мита" з 13 жовтня 2005 року внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та Закону України "Про виконавче провадження", які передбачають, що накази господарського суду про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів податкової служби. А у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. Таким чином державні податкові органи стали стягувачами за державним митом у разі, якщо про таке стягнення вони подали позов.

Однак нове право податкових органів бути стягувачами за позовами щодо держмита є спірним, оскільки Закон України “Про державну податкову службу” передбачає, що податкові органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, а не на підставі наказів суду. Для цього є державна виконавча служба, яка не змогла забезпечити ефективне стягнення державного мита, а тому ці стягнення передали до податкових органів. Тобто права працювати за наказами господарського суду профільний Закон податківців не містить.

Стаття 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. №7-93 "Про державне мито" говорить, що “Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють”. Таким чином право проводити перевірки щодо правильності справляння державного мита податковим органами не виникає. Виникає великий сумнів у можливості подання позовів про стягнення прострочених сум та накладання штрафів та пені. Справа в тому, що пункт 5.4.1 Закону №2181 говорить, що лише “узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків”. А узгодження відбувається виключно поданням декларації (а за державним митом декларації немає) або у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4[1], платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Жоден з цих випадків не стосується державного мита, а тому всі санкції та процедури Закону №2181 щодо державного мита є мертвими. Відповідно не має працювати пункт 7.2 Закону №2181 щодо джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, оскільки борг за держмитом не податковим боргом. Таким чином податкові органи мають право отримати наказ господарського суду про стягнення державного мита, а далі нічого законного з ним зробити не можуть. І їм залишиться одне – передавати ці накази до державної виконавчої служби.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стягнення державного мита

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до законодавчих актів України такі зміни:

1. Частину першу статті 116 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №6, ст. 56; 2000 р., №50, ст. 436; 2001 р., №36, ст. 188) доповнити реченням такого змісту: «Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби».

2. Статтю 11 Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №24, ст. 207; 2003 р., №5, ст. 46; 2004 р., №6, ст. 37) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення».

У зв'язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_mito/4_2.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.