В УКРАЇНІ Є ПОДАТОК ЗА НЕСТВОРЕНІ РОБОЧІ МІСЦЯ ДЛЯ ІНВАЛІДІВУ відповідності до статті 19 Закону УРСР від 21.03.91р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця. У відповідності до статті 20 вищезгаданого Закону підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Відрахування коштів до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів за невиконання статті 19 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації здійснюють у встановленому порядку. Згідно п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України від 2 серпня 1999 року №130/171/398 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1999 р. за N 592/3885, підприємства, яким місцевими державними адміністраціями визначені нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, зобов'язані зареєструватися у відділенні Фонду України соціального захисту інвалідів по своєму місцезнаходженню, представивши довідку про юридичну особу, а також звіт про зайнятість інвалідів. Незважаючи на те що відрахування в описаних випадках повинні бути здійснені в обов'язковому порядку, вони не є податковими платежами, оскільки не передбачені Законом про систему оподаткування. З цієї причини суми відрахувань в Фонд (перераховані підприємствами в прибуток Державного бюджету на рахунки, відкриті на ім'я Управлінь Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областей, міст Києва і Севастополя) не можуть бути включені до складу валових витрат платника податків. У п. 6.3 Інструкції визначено, що несвоєчасно внесена сума коштів в Фонд України соціального захисту інвалідів вважається недоплатою і стягається з нарахуванням пені в розмірі, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених в термін податків і неподаткових платежів" (далі Декрет). Однак згідно ст. 4 Декрету "тільки не внесені в термін податки і неподаткові платежі можуть вважатися недоплатою і стягатися з нарахуванням пені. Оскільки платіж за нестворення робочих місць не є податковим платежем і його також немає в переліку неподаткових платежів (він встановлений наказом Міністерства фінансів України від 03.12.97 м. № 265 "Про введення нової бюджетної класифікації України"), ті положення Інструкції суперечать нормам чинного законодавства і не можуть застосовуватися на практиці. Таким чином держава, яка сама часто є причетною до івалідності робітників, примущує платити підприємців за створення робочих місць для них, не надаючи при цьому жодних дотацій та пільг підприємцям. Зрозуміло, що повинно бути мілосердними, але мілосердною, не в останню чергу, повинна бути і сама держава. Адже народ України її для того і створював її, а не для самознущання над собою, адже українці - не мазохісти. Однак цей маразм потрохи ліквідовується. У відповідності до Повідомлення від 4 жовтня 2000 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення від 30.06.2000 р. №17-75/6 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією України" щодо необхідності приведення у відповідність до чинного законодавства наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України від 02.08.99 р. №130/171/398 "Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів". У зв'язку з тим, що Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України не вжили заходів щодо виконання та не оскаржили рішення у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 р. №1310 "Про порядок оскарження центральними органами виконавчої влади, головами місцевих державних адміністрацій рішень Державного комітету з питань розвитку підприємництва", дія наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України від 02.08.99 р. №130/171/398 "Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів" зупиняється відповідно до вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. №79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності".Однак не все так просто. МІСЦЕВІ РАДИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ НА ВСІХ ПІДПРИЄМСТВАХ ПРАЦЮВАЛИ ЛИШЕ ІНВАЛІДИ Відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.91 р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця. Тобто нормативи робочих місць повинні визначатися для підприємств місцевими радами, причому за законом виходить, що ці нормативи розповсюджуються на всі підприємства автоматично. Однак про норматив має бути прийнято рішення місцевої ради і воно має бути офіційно доведене до підприємства або оприлюднене. При цьому 4 відсотки робочих місць для інвалідів є мінімальною межею (в Законі сказано "не меше 4 відсотків"), а не догмою. Тобто норматив може бути визначений, наприклад, в розмірі 5, 10 і навіть 100 відсотків від робочих місць (і це буде законно !), але для всіх підприємств. А що робити тоді здоровим людям ? Зрозуміло, що я не проти плацевлаштування інвалідів, але навіщо створювати такі "законні" перешкоди для роботи здорових людей ?
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|