Смерек Віталій Ярославович (тренер, коуч та консультант)

                                              Центр   ГіперМудрості та  Школа   Креативу,   Інтелекту, 

                                             Компетентності,   Геніальності,  Філософії  /  Психології

                                                   Тел : + 38 (067) 271-88-01,  E-mail : Smerekvitalik@Rambler.ru .

         Слід сказати, що майже всі люди, які торкаються питання національної ідеї заслуговують на повагу, бо як говорили давні мудреці "Поважайте людей вже тільки за те, що вони беруться за великі справи". Не виключенням є і Віталій Мосейчук який у своїй книзі "Українська національна ідея" (2007) не тільки сформулював та обґрунтував нову українську національну ідею "Україна – найкраща держава Європи", але й вивів її в нову площину – в площину практичної реалізації. Всі праці (монографії, статті), які було присвячено українській національній ідеї можна розділити умовно на 3-групи. Перша – це ті, де національна ідея розглядається в своєму історичному розвитку. Другі  кажуть, що українська національна ідея це справа патріотів. Треті – ті, що розглядають ідею крізь призму філософії (О. Забужко). Ну і Віталій Мосейчук відкриває четвертий, новий, напрям в якому національна ідея подається як практична, повсякденна робота для звичайного українця. В першу чергу впадає у вічі простота подання національної ідеї, її доступність для пересічного українця. Бо дійсно, чи багато людей зможе зрозуміти суть української ідеї читаючи монографію О. Забужко "Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період" [1]. Незважаючи на всю інтелектуальну велич цієї монографії та естетичну (я б навіть сказав поетичну) красу, відрефлексування ідеї крізь філософію, вона буде зрозумілою лише обмеженому колу людей. На противагу цьому українська національна ідея у форматі поданому В. Мосейчуком буде зрозуміла не тільки інтелігенції, але й простим людям. Цю книжку сміло можна пропонувати і як науковцям, політикам, бізнесменам, так і простим людям, що працюють в банку, на заводі, в сфері торгівлі та й  навіть тим, що приторговують на ринках, як школярам і студентам так і пенсіонерам, як західним так і східним регіонам нашої держави. Тобто, вже звідси видно процент найширшого охоплення найрізноманітнішого населення ідеєю націотворення. Крім простоти та доступності викладу національної ідеї Віталієм Мосейчуком можна  до плюсів віднести також доброту. В усій книзі ви не знайде жодного заклику до агресії чи деструктивних дій. Крім, того незважаючи на намагання автора, бути об’єктивним, вести ніби оповідь від стороннього не зацікавленого спостерігача відчувається  переживання  і вболівання за національну ідею. Що є плюсом для розвідок, які зачіпляють таку важливу для кожної нації та народу тему. Червоною ниткою крізь всю книгу проходить намагання донести ідею до серця кожного громадянина України. Книга насичена великою кількістю фактів, власне на основі яких і робляться висновки. Цікавими є порівняння (Україна і Центральноафриканська республіка), аналогії (вибори в Україні і шоу) та метафори (демократія в Україні і лохотрон, українці як раби для внутрішнього використання політиками і раби на експорт, порівняння нашої держави з нашими ж автомобілями, ґвалтування енергоресурсами, газові та нафтові "війни" як корисний батіг для українців і т.п.) до яких вдається автор. Тепер поговоримо трохи, про недоліки книги. Перший великий недолік міститься вже на титульній сторінці книжки – а саме її назва. Назвавши книжку "Українська національна ідея" автор сам собі заклав бомбу не сповільненої, а негайної дії. У нашому суспільстві так склалося історично, що слова "національна", "національне", асоціюються з словами "націоналістична", "націоналістичне". Тому й відповідно й назва "Українська національна ідея", викликає в багатьох асоціацію з "Українською націоналістичною ідеєю". Провівши опитування близько десяти людей (звичайно воно є не репрезентативне) я помітив, що не тільки серед російськомовного населення, виникають такі асоціації, але й навіть серед корінних українців, що говорять українською. Тому, пропоную, змінити назву на трохи нейтральнішу, що дозволить за допомогою зміни форми, зберегти власне суть назви. Наприклад, назва могла б бути наступною: Ідея Української Держави, Ідея України, Ідея розвитку України і т.п. Другим значним недоліком є те що сформувавши національну ідею як "Україна – найкраща держава Європи", автор робить цю ідею майже нереальною в найближчі 50-100 років. Бо дійсно навіть зараз жодна з країн Європи (навіть такі як Німечина. Англія, Франція, Італія) не ставлять собі таке завдання бути найкращою країною Європи. У   нашому  складному,  конкурентному,  розбитому  на  сегменти світі важко бути найкращим у всьому. Можна бути найкращим лише в певній галузі. Чи може Україна зайняти у Європі верховну позицію у чотирьох вирішальних сферах глобальної влади: 1) військовій; 2) економічній; 3) технологічній; 4) культурній ? Я думаю, що майже ні. Хоча звичайно нічого неможливого немає. Он шиїти 1000 років не мали влади в Іраку, але зараз полегенько освоюють владні інституції. Тим паче, що знову, проведене експрес-опитування показує, що ми українці не віримо, що можемо стати кращими ніж такі країни як Англія та Німеччина. Тобто, ще наші люди допускають, що можна стати найкращим ніж Італія, ніж Франція, але не краще за дві вищеназвані країни. Що ми можемо запропонувати Європі ?

А відомо, що національна ідея, крім того, щоб вказувати та направляти має ще мотивувати, але в максимі "Україна – найкраща держава Європи" цього немає. Тому треба трохи послабити основний джингл замінивши його на такий "Україна – найкраща держава в Європі в такій то сфері /таких то питаннях. (наприклад, "Україна культурна Мекка Європи", "Україна входить в трійку найкращих країн Європи" і т.п.). Третім недоліком є те, що слабо розкрита тема безпосередньої залежності між вигодою суспільства, окремих його страт, груп, кланів та індивідуумів від наявності національної ідеї. Дійсно на Заході нашої країни, де вже є якісь зачатки громадянського суспільства, потребу в національній ідеї не потрібно обґрунтовувати. Там її приймають як необхідний атрибут, поряд з такими як прапор, гімн, і т.д. Але яка користь з національної ідеї для Рената Ахметова, Віктора Пінчука, Сергія Тарути чи Ігоря Коломойського  ? Яка користь від національної ідеї для пересічного мешканця Донецька ? Ці питання потребують більш детального висвітлення. Майже зовсім не показано точки дотику між традиційними для українського суспільства цінностями і новітніми культурними (і не тільки культурними) впливами, що мають місце в сучасному світі. Не розкрито вплив глобалізації, віртуалізації, та інших тенденцій на процеси націотворення. А глобалізація якщо і не проковтне національну ідеї, то як мінімум добре її "обскубає". Ще одним  великим недоліком є приділення великої уваги ПДВ і особливо перенасичення технічними деталями, які просто пересічний громадян (а власне на нього й орієнтована книга) не сприйме. Тому краще в блок присвячений шляхам досягнення національної ідеї залишити без змін весь матеріал що стосується вільних економічних зон, а відносно ПДВ залишити недоліки цього податку для України та коротке обґрунтування його заміни на диференційований податок з обігу.

         Отже підсумовуючи вищенаведене, можна зробити наступні висновки:

1. Якщо все суспільство розглядати, як таке що поділено на три касти: жреці – еліта – маси, то книга В. Мосейчука "Українська національна ідея" найкраще підходить для мас та середніх і нижніх шарів еліти.
2. Для цієї групи вона ідеально спозиційована і автор виконав своє завдання на 95 %, а після модифікації назви книги та  косметичної правки розділу присвяченому ПДВ і на всі 100 %.

 Більш детальний перелік 25-ти переваг  та  25-ти недоліків наведено нижче:

Плюси книги  В. Мосейчука "Українська національна ідея", 2007 (1-ше вид). – 80 с

( © В.Я. Смерек, 2007)

1.      Книга написана простою та зрозумілою мовою, не містить агресії (є доброю) і відчувається, що автор вболіває за національну ідею.

2.      Практична направленість книги (автор власне не філософує, а дає конкретні поради).

3.      Напрямлена від сьогодення через минуле в майбутнє (не туга за минулим, не розпач сьогодні, а оптимізм на завтра).

4.      Книга орієнтована на маси (народ) і нижні та середні шари еліти, для цієї групи вона чітко спозиційована. Цю книгу можна пропонувати як політикам, бізнесменам, викладачам, вчителям, так і простим працівникам (продавцям, бригадирам будівельних компаній і т.п.).

5.      Приводиться багато фактично матеріалу, на основі якого і робляться висновки.

6.      Багато в книзі влучних порівнянь, аналогій та метафор. Цікавими є порівняння (Україна і Центрально-африканська республіка), аналогії (вибори в Україні і шоу) та метафори (демократія в Україні і лохотрон; українці як раби для внутрішнього використання політиками і раби на експорт; порівняння нашої держави з нашими ж автомобілями; ґвалтування енергоресурсами; газові та нафтові "війни" як корисний батіг для українців і т.п.) до яких вдається автор.

7.      Розглянуто деякі варіанти національних ідей (хоча перелік далеко неповний) та показано їх неспроможність.

8.      Наведено перелік вимог до національної ідеї, а саме націдея повинна містити : Віру, Надію, Любов, Об'єднання нації та націй, Державність, Історичні традиції та культура, Добробут, Європейський вибір, Пріоритети особистості та прав людини, Родину, Природу, Інноваційність, Соціальну справедливість, Сприйнятливий зовнішньоекономічний фактор.

9.      Є розуміння того, що Національна ідея має бути не лише ідеєю нації, державності, але й ідеєю української соціальності.

10.  Чітко сказано, що в Україні демократія лише для багатих (олігархів та мільйонерів), аналогічно як і в Стародавній Греції чи Римі демократія була для патриціїв. Крім, того, це аргументовано фактами на прикладі формування Законодавчої, Виконавчої та Судової влади.

11.  Акцентовано увагу на новітніх засобах політичного і економічного впливу – енергетичних ресурсах (нафта, газ).

12.  Національна ідея відходить від платформи націоналізму.

13.  Чітко визначено позаблоковий статус України.

14.  Цікаво розкрита тема ядерної та теплової енергетики та маразми енергозбереження.

15.  Європейський вектор національної ідеї "Україна – найкраща країна Європи". Наведено чіткі критерії оцінки досягнення цієї ідеї (найкраща в Європі освіта, медицина, літаки, податкова система, металургія, Конституція, закони, і навіть українська збірна має стати чемпіоном Європи з футболу тощо).

16.  Розглянуті проблеми реалізації та шляхи досягнення національної ідеї.

17.  Автор не обмежується лише пропагандою та роз’ясненням корисності національної ідеї (Стратегія Свідомості), а пропонується створити  нові структурні рамки (закони, податки і т.п.).

18.  Підтримано думку Лєшека Бальцеровича, що вся країна має стати вільною економічною зоною.

19.  Пропонується ідея заміни ПДВ на диференційований податок з обігу (продажу) за готівку 5 %, при імпорті – в обсязі 15 %, а при іншому безготівковому розрахунку – 2 % без відшкодування податкового кредиту (до вступу України в ЄС).

20.  Значна увага приділена національному пошуку талантів та надання їм влади (правда не сказано, як і що потрібно зробити).

21.  Висвітлено проблему хабарництва і корупції та пропонуються методи боротьби з ними.

22.  Приділено увагу мові та походженню назви України (Україна означає "країна знань, "розумна країна", "країна для розумних", або "країна мудрості" – говорив також Ігор Каганець) та назв сусідніх з Україною країн (Росії, Білорусії, Польщі).

23.  Наведений інвентарний список переваг та багатств України.

24.  Цікава розвідка щодо відсутності власної повної назви нашої держави.

25.  Наведено оптимістичний та світлий P.S.: Канада – найкраща країна Америки, Індія – Азії, ПАР – Африки, Австралії – Австралія, Україна – найкраща країна Європи.

Недоліки книги  В. Мосейчука "Українська національна ідея", 2007(1-ше вид). – 80 с

( © В.Я. Смерек, 2007)

1.      Назва "Українська національна ідея" в більшості людей асоціюється із назвою "Українська націоналістична ідея". Тому, пропоную змінити назву на трохи нейтральнішу, що дозволить за допомогою зміни форми, зберегти власне суть назви. Наприклад, назва могла б бути такою: "Ідея Української Держави", "Ідея України", "Ідея розвитку України" і т.п.

2.      Сама національна ідея "Україна – найкраща країна Європи"  є досить напруженою, і трохи не реалістичною. Люди не хочуть й вірити, що Україна колись та може стати найкращою в Європі, особливо від Англії та Німеччини. А раз не вірять, значить вона їх не мотивує. Адже у нас немає ні своєї еліти (на це потрібно  20-30 років), ні своїх національних лідерів, ні політичної волі, ні потрібних якостей в нації і т.п. По всіх показниках та індексах ми не піднімаємось вище ніж на 40 (в кращому разі), а той 60-70 місцях. У нас слабка демократія (за автором "лохократія" чи democrazy), ще повністю не сформована ринкова економіка, кволе громадянське суспільство. Ми нічим не можемо здивувати не тільки Європу, але й Азію в науковій, технологічній, економічній чи культурній сферах. Тому треба трохи послабити початковий варіант національної ідеї, а саме бути не "найкращою країною в Європі", а "найкращою в таких-то питаннях, в такій то сфері, в таких-то напрямках" (наприклад, "Україна – духовна Мекка Європи", чи "Україна входить в трійку найкращих країн Європи" і т.п.). Тоді ця ідея стане більш реальнішою і зможе мотивувати еліту та народ на її реалізацію.

3.      Книга замало мотивує, а на мою думку, саме книга присвячена національній ідеї повинна більше мотивувати ("дух, що тіло рве до бою"), а не просто бути нейтральною оцінкою соціально-політичних процесів, що розвиваються на Україні.

4.      Незважаючи на практичній направленості книги, все це радше концепція національної ідеї (або, навіть, ідея для націдеї), ніж ідея в розумінні акумулятора прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно визвольних рухів, національної самосуверенізації. Для практичних цілей краще використати означення націдеї, як конденсат ідеології, практичних задач для націй і держав, коротко окреслена і виразно названа; Особливо ж практичним буде наступне означення: Національна ідея – це місія та призначення держави.

5.      Розглянуто обмежене (і досить вузьке коло) варіантів національних ідей: "Нейтралітету України"; "Економічної конкурентоспроможності"; "Добробуту українського народу і кожного громадянина"; "Україна член великої вісімки чи дев'ятки (G8 чи G9)"; "Україна без холопа та пана"; "Самостійна Україна – від Сяну до Дону"; "Одна, єдина, нероздільна, вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ …Україна для українців"; "Хочемо такої України, в якій росіянин житиме краще, ніж у Москві, а єврей – як у Єрусалимі"; "Незалежна, Державна, Соборна Україна"; "Ідея Державності"; "Догнати і Перегнати";             " Україна велика і вільна" (Т. Шевченко); "Україна європейська, з ліберальними цінностями, з людськими свободами і правами" (сказав В.Ющенко); "Україна – багатовекторна держава"; "Україна - найкраща держава Європи" . Потрібно доповнити наступними: "Україна – член ЄС"; "Ідея великого слов'янського союзу (Україна, Росія, Білорусія, Польща, Сербія, Хорватія, Чехія, Болгарія)"; "Ідея малого слов'янського союзу (Україна, Росія, Білорусія); "Відновлення могутньої Київської Русі з центром в Києві"; "Україна лідер на території СНГ"; "Україна платформа для нового суспільства (наприклад, Солідаризму)"; "Україна агент впливу США чи Китаю в Європі"; "Україна і  Південна Корея (чи Японія)"; "Україна і Венесуела;  "Україна і Сьєр – Леон (чи Камбоджа / ЦАР)"; "Україна + Google = лідер Інтернет послуг (можна, ще вужче, наприклад, лише підтримка блогів)"; "Україна – країна, що перше освоїть Місяць , Марс, і т.п."; "Україна. – перша країна, яка переселиться в космос з планети Земля і т.д.".

6.      Пропущені дуже важливі вимоги, що повинна містити національна ідея, а саме до таких вимог як Віра, Надія, Любов, Об'єднання нації та націй, Державність, Історичні традиції та культура, Добробут, Європейський вибір, Пріоритети особистості та прав людини, Родину, Природу, Інноваційність, Соціальну справедливість, Сприйнятливий зовнішньоекономічний фактор, доцільно додати ще такі вимоги, як Реалістичність, Досяжність, Природність, Мотивованість, Доброта, Етичність,, Космологічність та Космогонічність і навіть Космонавтичність, Відповідність основним трендам, Сакральність, Пріоритет загальнолюдських цінностей над національними.

7.      Не наведені інші засоби впливу на Україну: технологічно-силові, економічні, організаційні, хронологічні, інформаційні, духовні, культурні (крім того, Росія використовує залежність мовну та коопераційну).

8.      Чітко визначений позаблоковий статус в умовах слабкої української еліти та відсутності сильного національного лідера  може призвести до втрати Україною свого не тільки нейтралітету, але й незалежності (Україна автоматично попаде в залежність від Росії).

9.      Занадто великі надії покладаються на альтернативну енергетику (вітро- та малу гідроенергетику).

10.  Демократія – вже не може забезпечувати гармонію в суспільстві. Демократія – і зараз у всьому світі лише для багатих і це проблема не тільки України. Тому потрібний пошук нових суспільних формацій.

11.  Дуже просте пояснення розпаду імперій (негідне поводження з титульними націями не вичерпує всіх причин розпаду імперій).

12.  В "Подяці ворогам" намагається використати закон переходу однієї протилежності доведеної до крайності в іншу, взаємне породження протилежностей. Але це дуже дорога ціна за незалежність (холокост для євреїв та голодомор для України). Тому не дай бог, якісь нації бути доведеній до такого рівня де б спрацював закон переходу протилежностей, як це було в Ізраїлі та Україні. Тут діє принцип наступний: Добро, що виникло, не адекватне тому злу, що його породило.

13.  Немає такої вимоги до національної ідеї, як відповідність новітнім тенденціям (глобалізація, віртуалізація). А глобалізація, якщо і не проковтне то дуже "поскубає" національну ідею.

14.  Не розкрита тема безпосередньої залежності між вигодою суспільства, окремих його страт, груп, кланів та індивідуумів від наявності національної ідеї.

15.  Занадто деталізований та перенасичений деталями розділ про ПДВ. Для книги, що орієнтується на таку аудиторію (маси та частина еліти) це буде недоречним. Більш детально потрібно дослідити доцільність заміну ПДВ на диференційований податок з обігу.

16.  На жаль лише описується важкий стан талантів в нашій країні, але не вказується, що потрібно зробити. Твердження такого характеру, як "національний пошук талантів", "надання влади талантів" є дуже загальними.

17.  Звичайно говорити про Софократію в Україні де немає еліти, не побудована ринкова економіка, квола демократія, нерозвинуте громадянське суспільство, де вищі посади займають люди з кримінальним минулим це є всього лише утопічна мрія. Правда тішить одне, що софократія залишається далекою ілюзію і для найрозвинутіших країн (навіть для таких як Швеція, Фінляндія і т.п.), в прогресивних країнах на порядок денний виходить побудова суспільства не за формулою народовладдя + розум + совість, а хоча б, народовладдя + розум / креатив.

18.  Занадто підноситься  "геніальна простота". Після виходу ряд книг на цю тему, особливо Джека Траути  і Стіва Ривкіна "Сила простоти" багато хто з фахівців захопився цієї ідеєю, причому вона стала для них своєрідним Заїром. Звичайно в любій справі простота це перш за все, але успіх справи лише на 10 % визначається "простотою", а на 90 % "складністю". Звичайно, що все "геніальне – просте", але  зробити це просте геніальним дуже складна справа. Бо дійсно, якщо все так просто, то чому ж багато країн і досі не можуть злітати в космос (адже все просто, одна труба + пальне = космічний корабель), якщо для отримання ядерної реакції потрібно з'єднати два куски урану до критичної маси, то чому ж і зараз багато країн не володіють ядерною зброєю ? Більше того, я вам скажу що навіть спекти хліб чи зварити борщ це складні справи. Простота характерна в більшості випадків для примітивних систем та тоталітарних режимів (згадаймо, як жили Сталін і т.п.), її полюбляють маси. Між простотою і складністю існує складна система зв’язків і хиткий баланс. Більш грунтовніше про діалектику взаємозв’язків "просте-складне" буде висвітлено в спеціальній статті Центру ГіперМудрості та Школи Креативу, Інтелекту, Компетентності, Геніальності, Мудрості та ГіперМудрості.

19.  Можна було навести й вже існуючі в світі напрацювання по боротьбі з корупцією.

20.  В переліку переваг та багатств України (цій своєрідній інвентаризаційній відомості нашої країни)  не наведено ні однієї духовної технології (наприклад, ГіперМудрості).

21.  Не визначено пріоритетні напрями для України на яких потрібно сконцентрувати ресурси (космонавтика, нанотехнології і т.п.).

22.  Досить банально виглядає твердження, що кожен українець повинен пробуджуватися з думкою: "Що я зробив для того, щоб Україна стала найкращою країною Європи", для людей які вже з 90-х років гарують як раби та кріпаки, але нічого не мають.

23.  Відчувається легка віра у національну ідею, як панацею у вирішенні всіх проблем України, але чому тоді ті країни, які мають свої націдеї не можуть вирішити багато сучасних та майбутніх проблем.

24.  Не чітко визначений характер суспільного ладу (цінності, економічна система, політична система).

25.  Всі жінки добрі, красиві, розумні, а не тільки українки.