ГЛАВА XVII. МАРАЗМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОНВЕНЦІЯ ПРО ТИМЧАСОВЕ ВВЕЗЕННЯ ЯК ЗАСІБ ДЛЯ ВВЕЗЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ БЕЗ СПЛАТИ ПОДАТКІВ

В Листі від 20.07.2004 р. №72/13-612/1-3228 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами України"  міністерство закордонних справ України повідомило Кабінет міністрів України про те, що 22 вересня 2004 року для  України набуде чинності Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року (далі – Конвенція). Строк тимчасового ввезення легкових автомобілів для громадян України має скоротитися вдвічі, але зате ввезення відбуватиметься без податків. Україна приєдналася до Конвенції за Законом України від 24.03.2004 р. № 1661-IV “Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення”, за яким Україна приєдналася до Конвенції та Додатків A, B.1-B.9, C, D та E до неї.

Ця Конвенція є дуже цікавою для підприємців, підприємств та пересічних громадян, які бажають ввезти транспортні засоби в України з мінімальним оподаткуванням, адже не секрет, що при ввозі легкового автомобіля віком до 8 років доводиться сплатити на митниці платежів приблизно на вартість автомобіля, а при ввозі іномарки віком понад 8 років сума платежів перевищує вартість транспортного засобу в 2-3 і більше разів, що робить таке ввезення економічно необґрунтованим. Але є цілком легальні варіанти тимчасового ввезення цих транспортних засобів без сплати таких шалених платежів.

Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року знову робить реальністю тимчасове ввезення транспортних засобів нерезидентів України резидентами України. Нагадаємо, що зараз, відповідно до статті 11 Закону України від 13.09.2001 N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" тимчасове ввезення транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України громадянами-резидентами дозволяється терміном до одного року після сплати ввізного мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при ввезенні автомобілів. Цей термін може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.

Але міжнародні договори, мають перевагу над національним законодавством, адже відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 29.06.2004 р. № 1906-IV “Про міжнародні договори”  передбачено, що “якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору”. Таким чином правила Конвенції у разі суперечності із законодавством України, в тому числі і з  Законом України від 13.09.2001 N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", мають пріоритет.

Суть економного метода тимчасового ввозу транспортних засобів полягає в тому, що згідно з додатком C “ДОДАТОК ЩОДО ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ” Конвенції транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території. Тобто транспортні засоби приватного використання за цією Конвенцією мають ввозитися резидентами України, при цьому власне транспортні засоби мають бути зареєстрованими за нерезидентами. Цей Додаток замінює Митну конвенцію про тимчасове ввезення приватних наземних транспортних засобів, Нью-Йорк, 4 червня 1954 року, Митну конвенцію про тимчасове ввезення комерційних наземних транспортних засобів, Женева, 18 травня 1956 року, і Митну конвенцію про тимчасове ввезення для приватного використання повітряних засобів транспорту та прогулянкових суден, Женева, 18 травня 1956 року

А, головне, режим тимчасового ввезення за Конвенцією надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру (тобто не має бути ані ввізного мита, ані акцизу, ані ПДВ). Крім того транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, тобто на тимчасово ввезені транспортні засоби на Україні можна видавати ще і доручення.

Але є один недолік Конвенції -  протягом кожного дванадцятимісячного періоду транспортні засоби приватного використання можуть перебувати на території тимчасового ввезення протягом шестимісячного терміну, який може бути як неперервним, так і з перервами. Таким чином строк тимчасового ввезення легкових автомобілів для громадян України має скоротитися вдвічі, але зате ввезення відбуватиметься без податків. Але є вихід і з цією ситуації – мати дві машини, які ввозити по черзі кожні 6 місяців. А ті. Хто користується машинами лише влітку-восені, можуть обійтися і однією машиною.

На жаль, про цю Конвенцію наші громадяни мало знають і держава не зацікавлена в розповсюдженні таких знань. Є роз’яснення в Листі від 30.01.2006 р.№ 11/4-15/893-ЕП “Про митне оформлення вантажу "Пересувні атракціони", в якому заперечується безподаткове ввезення таких атракціонів, хоча воно і відбувалося, через те, що вони використовуються з комерційною метою, але при ввозі легковиків пересічними громадянами таких проблем не повинно бути), оскільки її бюджет постраждає (в той же час, чомусь бюджет ФРН чи Франції від дії цієї конвенції не страждає). Але кожний може переконати митні органи в необхідності її виконувати. Для цього слід зробити запит щодо податкового роз’яснення до Державної митної служби або до своєї регіональної митниці перед тимчасовим ввозом легкового автомобіля щодо порядку дії цієї Конвенції. Є Лист Держмитслужби від 27.12.2007  N 11/2-10/13209-ЕП.

Ми не сумніваємося, що вони роз’яснять правильно, в будь-якому разі до ввезення транспортного засобу це роз’яснення можна буде оскаржити і в суді. Адже Закон України “Про міжнародні договори” у статті 16 передбачає, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов’язань.

А потім на підставі такого роз’яснення можна тимчасово ввозити транспортний засіб на півроку та економити на митних платежах, не кредитуючи державу на цей період на суму ПДВ, ввізного мита та акцизу.

А нині іноземці-водії виявляються в кращому становищі, аніж українські водії на іноземних авто, які мусять оформляти липовий транзит на 10 днів.

Віталій МОСЕЙЧУК

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

                  20.07.2004  N 72/13-612/1-3228

                                      Кабінету Міністрів України

Щодо набуття чинності міжнародними договорами України

Повідомляємо про набуття чинності наступними міжнародними договорами України:

1. Угода між Урядом України і Урядом Сирійської Арабської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, підписана 5 червня 2003 року, набула чинності 4 травня 2004 року.

2. Угода між Україною та Республікою Індія про взаємну охорону секретної інформації, підписана 12 серпня 2003 року, набула чинності 18 червня 2004 року.

3. Угода між Кабінетом Міністрів України та Виконавчою владою Грузії про приймання і передачу осіб (реадмісію), які знаходяться на територіях держав незаконно, підписана 22 квітня 2003 року, набула чинності 26 травня 2004 року.

4. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Спеціального Адміністративного Району Гонконг КНР про морський транспорт, підписана 2 квітня 2003 року, набула чинності 22 квітня 2004 року.

5. Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписана 14 грудня 2002 року, набула чинності 1 липня 2004 року.

6. Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року, набуде чинності для України 22 вересня 2004 року.

Просимо доручити причетним міністерствам та відомствам забезпечити виконання положень згаданих міжнародних договорів в межах їхньої компетенції, а Міністерству юстиції України опублікувати зазначені договори в “Офіційному віснику України”.

Заступник Міністра О.Моцик

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

                  27.12.2007  N 11/2-10/13209-ЕП

                                      Начальникам регіональних

                                      митниць

                                      Начальникам митниць

Про митне оформлення транспортних засобів

Державною митною службою України розглянуто звернення Західної регіональної митниці щодо тимчасового ввезення в Україну громадянами-резидентами транспортних засобів, які належать на праві власності юридичним та фізичним особам — нерезидентам.

Повідомляємо, що питання тимчасового ввезення на митну територію України зазначеної категорії транспортних засобів врегульовано положеннями Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась згідно з Законом від 24.03.04 N 1661-IV (далі — Стамбульська конвенція).

     Відповідно до статті 19 Закону України від 29.06.04 N 1906-IV

(  1906-15  )  "Про  міжнародні договори України" чинні міжнародні

договори,  згода на обов'язковість  яких  надана  Верховною  Радою

України,   є   частиною   національного  законодавства  України  і

застосовуються у порядку,  передбаченому  для  норм  національного

законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі статтею 2 Стамбульської конвенції кожна із Договірних Сторін відповідно до положень цієї Конвенції, зобов’язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Відповідно до статті 2 Додатку С до згаданої Конвенції правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Згідно зі статтею 1 Додатку С до Стамбульської конвенції під терміном “комерційне використання” розуміється платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, а під терміном “приватне використання" — перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Відповідно до пункту f) статті 1 Стамбульської конвенції термін “особа” означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Так, статтею 5 Додатку С до Стамбульської конвенції встановлено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Також повідомляємо, що положення законодавства України не містять дозволу відповідно до пункту b) статті 7 Додатку С до Стамбульської конвенції на використання транспортних засобів приватного використання громадянами — резидентами.

Перший заступник Голови Служби Р.А.Черкасський

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 29, ст.371 )

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Приєднатися до Конвенції про тимчасове ввезення та Додатків A, B.1-B.9, C, D та E до неї, прийнятих 26 червня 1990 року у м. Стамбулі (додаються*).

Президент України Л.КУЧМА

 м. Київ, 24 березня 2004 року

          N 1661-IV

Конвенція про тимчасове ввезення

Дата підписання: 26.06.1990

Дата приєднання України: 24.03.2004

Дата набуття чинності: 22.09.2004

                                                Офіційний переклад

                            Преамбула

ДОГОВІРНІ СТОРОНИ цієї Конвенції, укладеної під егідою Ради митного співробітництва,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що існуюча ситуація, яка характеризується збільшенням кількості та поширенням Міжнародних митних конвенцій про тимчасове ввезення, є не задовільною,

ВВАЖАЮЧИ, що ця ситуація може погіршитись у майбутньому, коли нові види тимчасового ввезення стануть предметом міжнародного регулювання,

ВРАХОВУЮЧИ побажання, висловлені представниками торгівлі та іншими заінтересованими сторонами, які хотіли б полегшити виконання формальностей, пов’язаних з тимчасовим ввезенням,

ВВАЖАЮЧИ, що спрощення та гармонізація митних процедур і, зокрема, прийняття єдиного міжнародно-правового документа, який об’єднав би в одне ціле всі існуючі Конвенції про тимчасове ввезення, можуть полегшити доступ до міжнародних норм, що регулюють тимчасове ввезення, і ефективно сприяти розвитку міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних обмінів,

БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ, що міжнародно-правовий документ, який пропонує уніфіковані положення щодо тимчасового ввезення, може принести істотні вигоди міжнародним обмінам і забезпечити високий ступінь спрощення та гармонізації митних режимів, що є однією з основних цілей Ради Митного Співробітництва,

ВИРІШИВШИ полегшити тимчасове ввезення шляхом спрощення та гармонізації процедур, переслідуючи цілі економічного, гуманітарного, культурного, соціального або туристичного характеру,

ВВАЖАЮЧИ, що прийняття стандартизованих зразків документів для тимчасового ввезення як міжнародних митних документів щодо міжнародної гарантії сприятиме полегшенню процедури тимчасового ввезення у випадках, коли вимагаються митний документ і гарантія, ДОМОВИЛИСЯ про таке:

Глава I Загальні положення

Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції термін:

a) “тимчасове ввезення” означає:

митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання;

b) “ввізне мито і податки” означає:

ввізне мито та всі інші збори, податки, нарахування та інші платежі, які стягуються під час ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), за винятком платежів та зборів, розмір яких не перевищує приблизної вартості наданих послуг;

c) “гарантія” означає:

те, що задовольняє Митницю як доказ забезпечення виконання зобов’язань перед Митницею. Гарантія є “загальною”, якщо вона забезпечує виконання обов’язків, що випливають з багатьох операцій;

d) “документи на тимчасове ввезення” означає:

міжнародний митний документ, який приймається як митна декларація і дозволяє ідентифікувати товари (у тому числі транспортні засоби), та містить міжнародну дійсну гарантію для покриття ввізного мита та податків;

e) “Митний або Економічний союз” означає:

Союз, який заснований та складається з членів, відповідно до порядку, визначеного у пункті 1 статті 24 цієї Конвенції, наділений компетенцією приймати власні правила, які є обов’язковими для його членів стосовно питань, які регулюються цією Конвенцією, та приймати рішення, згідно зі своїми внутрішніми процедурами, щодо підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції;

f) “особа” означає:

як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом;

g) “Рада” означає:

організацію, засновану Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, Брюссель, 15 грудня 1950 року ;

h) “ратифікація” означає:

ратифікацію, прийняття або затвердження.

Глава II Сфера дії Конвенції

Стаття 2

1. Відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов’язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

2. Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Структура Додатків

Стаття 3

Кожен Додаток до цієї Конвенції, як правило, складається з:

а) визначень основних митних термінів, які вживаються у цьому Додатку;

b) спеціальних положень, які застосовуються до товарів (у тому числі транспортних засобів), що є предметом Додатка.

Глава III Спеціальні положення

Документ і гарантія

Стаття 4

1. Якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.

2. Якщо (відповідно до пункту 1 вище) вимагається гарантія, то особам, які регулярно користуються процедурою тимчасового ввезення, може бути дозволено надавати загальну гарантію.

3. Якщо в Додатку не передбачено інше, сума гарантій не повинна перевищувати суму ввізного мита й податків, від сплати яких умовно звільняються товари (у тому числі транспортні засоби).

4. Для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія, відповідно до положень, встановлених національним законодавством.

Документи на тимчасове ввезення

Стаття 5

Не впливаючи на положення Додатка E стосовно операцій з тимчасового ввезення, кожна з Договірних Сторін приймає замість національних митних документів та як належну гарантію сум, зазначених у статті 8 Додатка A, документи на тимчасове ввезення, дійсні на її території, що видані та використовуються відповідно до положень, визначених у вищезгаданому Додатку для товарів (у тому числі транспортних засобів), які ввозяться тимчасово відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, прийнятих такою Договірною Стороною.

Ідентифікація

Стаття 6

Кожна з Договірних Сторін може обумовити дозвіл на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наявністю можливості їхньої ідентифікації після припинення дії режиму тимчасового ввезення.

Термін вивезення тимчасово ввезених товарів

Стаття 7

1. Товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку.

2. Митні органи можуть надати термін довший, ніж передбачено у кожному Додатку, або продовжити встановлений спочатку термін.

3. Якщо товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, не можуть бути вивезені внаслідок накладення на них арешту, за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб, зобов’язання щодо вивезення призупиняється на період тривалості арешту.

Передача тимчасового ввезення

Стаття 8

Кожна з Договірних Сторін може на запит дозволити передачу права на тимчасове ввезення будь-якій іншій особі, якщо остання:

a) відповідає умовам, визначеним у цій Конвенції, та

b) бере на себе обов’язки першого користувача правом на тимчасове ввезення.

Припинення дії режиму тимчасового ввезення

Стаття 9

Звичайне припинення режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом вивезення товарів (у тому числі транспортних засобів), на які поширюється режим тимчасового ввезення.

Стаття 10

Товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені однією чи декількома партіями.

Стаття 11

Товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені через митну установу, іншу, ніж та, через яку їх було ввезено.

Інші можливі випадки припинення дії режиму тимчасового ввезення

Стаття 12

Режим тимчасового ввезення може припинятися, за згодою компетентних органів, шляхом розміщення товарів (у тому числі транспортних засобів) у порто-франко (вільних портах) або безмитних зонах, на митних складах або в митному режимі транспортування, з метою подальшого їх вивезення або будь-якого іншого дозволеного використання.

Стаття 13

Режим тимчасового ввезення може бути припинений оформленням товарів для внутрішнього використання, якщо обставини це виправдовують і якщо це дозволяє національне законодавство, за умови відповідності умовам і формальностям, які застосовуються у таких випадках.

Стаття 14

1. Припинення режиму тимчасового ввезення може бути здійснено, якщо товари (у тому числі транспортні засоби) зазнали серйозних пошкоджень внаслідок аварії чи виникнення форс-мажорних обставин і є, згідно з висновками митних органів, такими, що:

a) підлягають сплаті тих ввізних мит та податків, які передбачені на дату, коли вони були подані пошкодженими на митницю з метою припинення режиму тимчасового ввезення;

b) безоплатно залишені компетентним органам влади на території тимчасового ввезення; у такому випадку користувач права на тимчасове ввезення звільняється від сплати ввізних зборів та мита; або

c) є знищеними під офіційним контролем; причому залишки або залишені матеріали підлягають, у випадку оформлення для внутрішнього використання, обкладенню ввізним митом та податками за рахунок заінтересованих осіб, які передбачені на дату, і відповідно до стану, коли вони надійшли до митниці після аварії чи виникнення форс-мажорних обставин.

2. Режим тимчасового ввезення може також бути припинено, якщо, на запит заінтересованої особи та згідно з рішеннями митних органів, товари (у тому числі транспортні засоби), одержують одне з призначень, передбачених у підпункті b або c пункту 1 вище.

3. Тимчасове ввезення може також бути припинене на запит заінтересованої особи, якщо остання надасть докази, достатні для митних органів, щодо знищення чи повної втрати товарів (у тому числі транспортних засобів) внаслідок аварії чи виникнення форс-мажорних обставин. У такому випадку користувач права на тимчасове ввезення буде звільнений від сплати ввізного мита й податків.

Глава IV Різні положення

Зменшення обсягу формальностей

Стаття 15

Кожна з Договірних Сторін зводить до мінімуму митні формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією. Усі правила, які стосуються таких формальностей, публікуються в найкоротший термін.

Попередній дозвіл

Стаття 16

1. Якщо для тимчасового ввезення необхідний попередній дозвіл, то останній надається компетентною митною установою у можливо найкоротший термін.

2. Якщо у виключних випадках вимагається дозвіл немитних органів, то він надається у можливо найкоротший термін.

Мінімальні пільги

Стаття 17

Положення цієї Конвенції встановлюють мінімальні пільги, що надаються. Вони не створюють перешкод для застосування більших пільг, що надаються або будуть надаватись Договірними Сторонами односторонніми положеннями чи на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.

Митні або економічні союзи

Стаття 18

1. Для цілей цієї Конвенції, території Договірних Сторін, що утворюють митний або економічний союз, можуть розглядатись як єдина територія.

2. Жодне з положень цієї Конвенції не забороняє Договірним Сторонам, що утворюють митний або економічний союз, передбачити особливі правила, які застосовуються для тимчасового ввезення на територію такого союзу, якщо тільки такі правила не обмежують пільги, передбачені цією Конвенцією.

Заборони та обмеження

Стаття 19

Положення цієї Конвенції не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров’я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов’язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Порушення

Стаття 20

1. Особа, яка будь-яким чином порушила положення цієї Конвенції, несе відповідальність на території Договірної Сторони, де було скоєно порушення; санкції за порушення встановлюються законодавством такої Договірної Сторони.

2. Якщо неможливо визначити територію, на якій трапилося порушення, воно вважається скоєним на території Договірної Сторони, де воно було виявлено.

Обмін інформацією

Стаття 21

Договірні Сторони повідомляють одна одній, на запит і настільки, наскільки це дозволено національним законодавством, інформацію, необхідну для застосування положень цієї Конвенції.

Глава V Прикінцеві положення

Керівний комітет

Стаття 22

1. Керівний комітет створюється для розгляду застосування цієї Конвенції, будь-яких заходів, призначених для забезпечення її однакового тлумачення та застосування, а також будь-яких запропонованих змін. Керівний комітет приймає рішення про включення до цієї Конвенції нових Додатків.

2. Договірні Сторони є членами Керівного комітету. Комітет може прийняти рішення про те, що компетентна адміністрація будь-якого члена, держави чи митної території, зазначеної в статті 24 цієї Конвенції, яка не є Договірною Стороною, або представники міжнародних організацій можуть бути присутніми на засіданнях Комітету як спостерігачі під час розгляду питань, які їх цікавлять.

3. Рада надає Комітету послуги секретаріату.

4. Комітет на кожному засіданні обирає свого Голову та його Заступника.

5. Компетентні органи Договірних Сторін надають Раді пропозиції щодо внесення змін до цієї Конвенції з відповідним обґрунтуванням, а також будь-які запити про внесення питань до порядку денного засідань Комітету. Рада доводить їх до відома компетентних органів Договірних Сторін і членів, держав чи митних територій, зазначених у статті 24 цієї Конвенції, які не є Договірними Сторонами.

6. Рада скликає Комітет на дату, встановлену Комітетом, а також на запит компетентних адміністрацій принаймні двох Договірних Сторін. Вона розповсюджує проект порядку денного серед компетентних адміністрацій Договірних Сторін і членів, держав чи митних територій, зазначених у статті 24 цієї Конвенції, які не є Договірними Сторонами, принаймні за шість тижнів до засідання Комітету.

7. За рішенням Комітету, прийнятим на підставі положень пункту 2 цієї статті, Рада запрошує компетентні адміністрації членів, держав чи митних територій, зазначених у статті 24 цієї Конвенції, які не є Договірними Сторонами, а також заінтересовані міжнародні організації забезпечити своє представництво спостерігачами на засіданнях Комітету.

8. Пропозиції виносяться на голосування. Кожна Договірна Сторона, представлена на засіданні, має один голос. Пропозиції, які не є пропозиціями щодо внесення змін до цієї Конвенції, ухвалюються Комітетом більшістю голосів присутніх членів, які взяли участь у голосуванні. Пропозиції щодо внесення змін до цієї Конвенції ухвалюються більшістю у дві третини голосів присутніх членів, які взяли участь у голосуванні.

9. У разі застосування пункту 7 статті 24 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, які є Договірними Сторонами цієї Конвенції, під час голосування мають лише ту кількість голосів, яка дорівнює загальній кількості голосів, що належить їхнім членам, які є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

10. Комітет перед закриттям свого засідання ухвалює звіт.

11. У разі відсутності відповідних положень у цій статті, застосовується Регламент Ради, якщо Комітет не прийме іншого рішення.

Вирішення спорів

Стаття 23

1. Будь-який спір між двома чи кількома Договірними Сторонами щодо тлумачення чи застосування цієї Конвенції вирішується, наскільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, не вирішений шляхом переговорів, передається Договірними Сторонами, що беруть участь у спорі, до Керівного комітету, який вивчає спір і надає рекомендації щодо його вирішення.

3. Договірні Сторони, що беруть участь у спорі, можуть заздалегідь домовитись прийняти рекомендації Керівного комітету як обов’язкові для виконання.

Підписання, ратифікація і приєднання

Стаття 24

1. Будь-який член Ради і будь-який член Організації Об’єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції:

a) підписавши її без застереження про ратифікацію;

b) передавши на зберігання ратифікаційну грамоту після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднавшись до неї.

2. Ця Конвенція є відкритою для підписання членами, зазначеними у пункті 1 цієї статті, під час засідань Ради, на яких вона ухвалюється, або, після цього, у штаб-квартирі Ради в Брюсселі, до 30 червня 1991 року. Після цієї дати Конвенція буде відкритою для приєднання таких членів.

3. Будь-яка держава чи уряд будь-якої окремої митної території, що пропонується Договірною Стороною, якій офіційно доручено ведення її дипломатичних відносин, проте яка є автономною у здійсненні своїх комерційних відносин, яка не є членом організацій, зазначених у пункті 1 цієї статті, та якій надіслано відповідне запрошення Депозитарієм на запит Керівного комітету, може стати Договірною Стороною цієї Конвенції, приєднавшись до неї після набуття нею чинності.

4. Будь-який член, держава чи митна територія, зазначені у пунктах 1 або 3 цієї статті, під час підписання без застереження про ратифікацію, ратифікації чи приєднання до цієї Конвенції зазначає ті Додатки, які він (вона) приймає, причому обов’язковим є прийняття Додатка А та принаймні ще одного іншого Додатка. Пізніше він (вона) може офіційно повідомити Депозитарію, що приймає ще один чи кілька Додатків.

5. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Додаток, який Керівний комітет вирішив включити до цієї Конвенції, повідомляють про це Депозитарію відповідно до пункту 4 цієї статті.

6. Договірні Сторони повідомляють Депозитарію про умови застосування або інформацію, яка вимагається на підставі статті 8 і пункту 7 статті 24 цієї Конвенції, пунктів 2 і 3 статті 2 Додатка A і статті 4 Додатка E. Вони також повідомляють про будь-які зміни у застосуванні цих положень.

7. Будь-який митний чи економічний союз може, відповідно до положень пунктів 1, 2 і 4 цієї статті, стати Договірною Стороною цієї Конвенції. Такий митний чи економічний союз повідомляє Депозитарію про свою компетентність у питаннях, що регулюються цією Конвенцією. Митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, від свого власного імені у питаннях, які входять до його компетенції, користується правами і виконує зобов’язання, які покладаються цією Конвенцією на його членів, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому разі ці члени не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі правом голосувати.

Депозитарій

Стаття 25

1. Ця Конвенція, всі підписи, з чи без застережень про ратифікацію, та всі ратифікаційні грамоти і документи про приєднання передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради.

2. Депозитарій:

a) одержує оригінали текстів цієї Конвенції і забезпечує їх зберігання;

b) готує засвідчені копії оригіналів текстів цієї Конвенції і надсилає їх членам і митним чи економічним союзам, зазначеним у пунктах 1 і 7 статті 24 цієї Конвенції;

c) отримує усі підписи, з чи без застережень про ратифікацію, ратифікаційні грамоти та документи про приєднання до цієї Конвенції, одержує і зберігає усі документи, повідомлення та інформацію стосовно неї;

d) перевіряє, чи правильно і належним чином оформлені підписи чи будь-які документи, повідомлення та інформація щодо цієї Конвенції, і, у разі необхідності, доводить це до відома відповідної Договірної Сторони;

e) повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції, іншим учасникам, членам Ради, які не є Договірними Сторонами цієї Конвенції, та Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй про:

- підписання, ратифікації, приєднання та прийняття

Додатків відповідно до статті 24 цієї Конвенції;

- нові Додатки, які Керівний комітет вирішив включити до

цієї Конвенції;

- дату набуття чинності цією Конвенцією і кожним з її

Додатків відповідно до статті 26 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до статей 24, 29, 30 і

32 цієї Конвенції;

- денонсації відповідно до статті 31 цієї Конвенції; — будь-яку зміну, визнану прийнятою відповідно до статті

32 цієї Конвенції, а також дату набуття нею чинності.

3. У разі виникнення будь-якої розбіжності між Договірною Стороною і Депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій, Депозитарій або така Договірна Сторона подають питання на розгляд інших Договірних Сторін і учасників або, якщо це доцільно, Ради.

Набуття чинності

Стаття 26

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п’ять членів або митних чи економічних союзів, зазначених у пунктах 1 і 7 статті 24 цієї Конвенції, підпишуть цю Конвенцію без застережень щодо ратифікації або подадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Для будь-якої Договірної Сторони, яка підписує цю Конвенцію без застереження про ратифікацію, ратифікує її чи приєднується до неї після того, як п’ять членів або митних чи економічних союзів підписали її без ратифікаційних застережень або передали на зберігання ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як зазначена Договірна Сторона підписала її без застереження про ратифікацію або передала на зберігання ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

3. Будь-який Додаток до цієї Конвенції набуває чинності через три місяці після того, як п’ять членів або митних чи економічних союзів прийняли такий Додаток.

4. Для будь-якої Договірної Сторони, яка приймає Додаток після того, як п’ять членів або митних чи економічних союзів прийняли його, такий Додаток набуває чинності через три місяці після того, як ця Договірна Сторона повідомила про його прийняття. Однак жоден Додаток не набуває чинності стосовно будь-якої Договірної Сторони раніше, ніж ця Конвенція набуде чинності для такої Договірної Сторони.

Положення про скасування

Стаття 27

Після набутті чинності Додатком до цієї Конвенції, що містить положення про скасування, такий Додаток скасовує та замінює Конвенції або положення Конвенцій, які є предметом положення про скасування, у відносинах між Договірними Сторонами, які прийняли цей Додаток і які є Договірними Сторонами таких Конвенцій.

Конвенція і Додатки

Стаття 28

1. Для цілей цієї Конвенції Додатки, чинні стосовно Договірної Сторони, становлять невід’ємну частину цієї Конвенції; стосовно такої Договірної Сторони, будь-яке посилання на Конвенцію включає в себе також і посилання на такі Додатки.

2. Для цілей голосування в рамках Керівного комітету кожен Додаток розглядається як окрема конвенція.

Застереження

Стаття 29

1. Будь-яка Договірна Сторона, яка приймає Додаток, вважається такою, що прийняла усі положення, які містяться у ньому, якщо тільки під час прийняття цього Додатка чи у будь-який час пізніше вона не повідомила Депозитарію про положення, щодо яких вона робить застереження, настільки, наскільки можливість цього передбачена у відповідному Додатку, зазначаючи розбіжності, які існують між положеннями її національного законодавства та відповідними положеннями.

2. Принаймні один раз на п’ять років кожна Договірна Сторона розглядає положення, стосовно яких вона зробила застереження, порівнює їх із своїм національним законодавством і повідомляє Депозитарію результати такого розгляду.

3. Будь-яка Договірна Сторона, яка зробила застереження, у будь-який момент може їх відкликати, повністю або частково, шляхом повідомлення про це Депозитарію, зазначаючи дату, з якої такі застереження відкликаються.

Територіальне розширення сфери дії

Стаття 30

1. Будь-яка Договірна Сторона може, під час підписання без застережень щодо ратифікації або під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, чи у будь-який час після цього, заявити шляхом повідомлення, переданого Депозитарію, що ця Конвенція поширюється на усі чи на деякі території, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його отримання Депозитарієм. Однак ця Конвенція не може застосовуватися до територій, зазначених у повідомленні, раніше, ніж вона набуде чинності стосовно відповідної Договірної Сторони.

2. Будь-яка Договірна Сторона, яка відповідно до пункту 1 цієї статті повідомила, що ця Конвенція поширюється на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може повідомити Депозитарію відповідно до процедури, передбаченої у статті 31 цієї Конвенції, що на такій території буде припинено застосування Конвенції.

Денонсація

Стаття 31

1. Ця Конвенція укладається на необмежений термін, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її в будь-який момент після дати набуття нею чинності відповідно до статті 26 цієї Конвенції.

2. Про денонсацію повідомляється письмовим документом, що передається на зберігання Депозитарію.

3. Денонсація набуває чинності через шість місяців після отримання Депозитарієм документа про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 і 3 цієї статті поширюються також і на Додатки до Конвенції, будь-яка Договірна Сторона може у будь-який час після дати набуття ними чинності відповідно до статті 26 цієї Конвенції відкликати своє прийняття одного чи кількох Додатків. Будь-яка Договірна Сторона, яка відкликає своє прийняття усіх Додатків, вважається такою, що денонсувала цю Конвенцію. Крім того, Договірна Сторона, яка відкликає своє прийняття Додатка A, навіть якщо вона продовжує приймати інші Додатки, вважається такою, що денонсувала цю Конвенцію.

Процедура внесення змін

Стаття 32

1. Керівний комітет, що зібрався відповідно до статті 22 цієї Конвенції, може рекомендувати внести зміни до цієї Конвенції та її Додатків.

2. Текст будь-якої зміни, рекомендованої таким чином, повідомляється Депозитарієм Договірним Сторонам цієї Конвенції, іншим сторонам, що підписали її, та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

3. Будь-яка рекомендована зміна, про яку було повідомлено згідно з попереднім пунктом, набуває чинності для усіх Договірних Сторін через шість місяців після закінчення періоду у дванадцять місяців з дати повідомлення про рекомендовану зміну, якщо протягом цього періоду жодною Договірною Стороною не буде повідомлено Депозитарію про заперечення проти такої рекомендованої зміни.

4. Якщо про заперечення проти рекомендованої зміни було повідомлено Депозитарію Договірною Стороною до закінчення періоду у дванадцять місяців, зазначеного у пункті 3 цієї статті, то зміна вважається такою, що не була прийнята, і не набуває чинності.

5. Для цілей повідомлення про заперечення, кожен Додаток розглядається як такий, що становить окрему конвенцію.

Прийняття змін

Стаття 33

1. Будь-яка Договірна Сторона, яка ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, вважається такою, що прийняла будь-які зміни до неї, які набули чинності на дату передачі на зберігання її ратифікаційних грамот чи документів про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, яка приймає Додаток, вважається такою, що прийняла зміни до такого Додатка, які набули чинності на дату, на яку вона повідомила Депозитарію про своє прийняття, якщо тільки вона не зробила застереження відповідно до статті 29 цієї Конвенції.

Реєстрація і автентичні тексти

Стаття 34

Відповідно до Статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй, ця Конвенція буде зареєстрована в Секретаріаті Організації Об’єднаних Націй на запит, зроблений Депозитарієм.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Стамбулі двадцять шостого червня тисяча дев’ятсот дев’яностого року, в одному примірнику англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними. Депозитарій підготовить і поширить автентичні переклади цієї Конвенції арабською, китайською, російською та іспанською мовами.

Додаток С

Додаток щодо транспортних засобів

Глава I Визначення

Стаття 1

Для цілей цього Додатка, термін:

a) “транспортні засоби” означає:

будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);

b) “комерційне використання” означає:

платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів;

c) “приватне використання” означає:

перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання;

d) “внутрішні перевезення” означає:

перевезення осіб, які здійснили посадку, чи товарів, які були завантажені на території тимчасового ввезення, для здійснення висадки чи розвантаження в межах цієї самої території;

e) “стандартні баки” означає:

баки, розроблені конструктором для всіх транспортних засобів того ж типу, що і засіб, якого ця розробка стосується, і постійне розташування якого дозволяє безпосередньо використовувати пальне як для цілей руху, так і для роботи систем охолодження та інших систем під час перевезення, де це доцільно. Стандартними баками вважаються також встановлені на транспортні засоби баки, які дозволяють безпосередньо використовувати інші типи пального, а також баки, встановлені на інші системи, якими можуть бути оснащені транспортні засоби.

Глава II Сфера застосування

Стаття 2

Користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції:

a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання;

b) запасні частини та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу. На замінені та не вивезені частини та устаткування нараховуватимуться ввізне мито й податки, якщо тільки з ними не були проведені дії, передбачені статтею 14 цієї Конвенції.

Стаття 3

Регулярні операції технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, необхідність в яких виникла під час подорожі до території тимчасового ввезення чи в її межах, і які здійснюються під час перебування в режимі тимчасового ввезення, не вважаються такими, що спричиняють зміни відповідно до пункту “a” статті 1 цієї Конвенції.

Стаття 4

1. На пальне, що міститься в стандартних баках тимчасово ввезених транспортних засобів, а також мастильні матеріали, призначені для звичайних потреб зазначених транспортних засобів, надаватиметься звільнення від ввізного мита та податків і не застосовуватимуться заборони та обмеження на ввезення.

2. Однак стосовно наземних транспортних засобів комерційного використання кожна Договірна Сторона має право встановити максимальні значення кількості пального, що міститься в стандартних баках тимчасово ввезеного наземного транспортного засобу і що може звільнюватись від ввізного мита та податків та стосовно якої не застосовуються заборони та обмеження щодо ввезення на її територію.

Глава III Різні положення

Стаття 5

Для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком:

a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;

b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Стаття 6

Згода на тимчасове ввезення транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії.

Стаття 7

Незважаючи на положення статті 5 цього Додатка:

a) транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення;

b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Стаття 8

Кожна Договірна Сторона має право відмовити у наданні права на тимчасове ввезення або відкликати його стосовно:

a) транспортних засобів комерційного використання, які використовуються для внутрішніх перевезень;

b) транспортних засобів приватного використання, які використовуються у комерційних цілях на внутрішніх перевезеннях;

c) транспортних засобів, зданих в оренду після їхнього ввезення, або, якщо вони були зданими в оренду в момент їхнього ввезення, — транспортних засобів, повторно зданих в оренду або переданих в суборенду з метою, що не полягає в їхньому негайному вивезенні.

Стаття 9

1. Подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

2. Протягом кожного дванадцятимісячного періоду транспортні засоби приватного використання можуть перебувати на території тимчасового ввезення протягом шестимісячного терміну, який може бути як неперервним, так і з перервами.

Стаття 10

Кожна Договірна Сторона має право робити застереження відповідно до статті 29 цієї Конвенції стосовно:

a) Підпункту a статті 2 стосовно тимчасового ввезення для комерційного використання наземних транспортних засобів і рухомого складу залізничного транспорту;

b) Статті 6 стосовно тимчасового ввезення наземних транспортних засобів для комерційного використання і транспортних засобів приватного використання;

c) Пункту 2 статті 9;

цього Додатка.

Стаття 11

Цей Додаток при набутті чинності, відповідно до положень статті 27 цієї Конвенції, скасує і замінить Митну конвенцію про тимчасове ввезення приватних наземних транспортних засобів, Нью-Йорк, 4 червня 1954 року, Митну конвенцію про тимчасове ввезення комерційних наземних транспортних засобів, Женева, 18 травня 1956 року, і Митну конвенцію про тимчасове ввезення для приватного використання повітряних засобів транспорту та прогулянкових суден, Женева, 18 травня 1956 року, у відносинах між Договірними Сторонами, які прийняли цей Додаток і які є Договірними Сторонами зазначених Конвенцій.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/zed/17_43.html

  [an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.