ГЛАВА XVII. МАРАЗМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Як торгувати з Росією?

В умовах неоголошеної війни, наприклад, чому б не торгувати з Росією легковими автомобілями і збільшувати збитки АвтоВАЗу? Доведемо ситуацію до найближчої фантастики. В ідеалі краще б торгувати в Росії та й по всьому світу недорогими електромобілями. Але в Росії в першу чергу. По-перше, це розвиток нашого машинобудування, металургії, електротехніки та хімічної промисловості, а по-друге, це падіння попиту на бензин в Росії, а відповідно, на нафту. А "Роснефть" в Росії - найбільший платник податків, а з бюджету РФ фінансується російська армія, яка вже окупувала Крим і робить негарні речі далі проти України. Така нехитра схема. Аналогічно з "Газпромом" - наші енергозберігаючі та альтернативні технології в енергетиці на Батьківщині, а також у Росії та Європі зменшать попит на природний газ, що призведе до падіння ціни на газ, прибутковості газового монстра і падіння доходів Кремля як в бюджетному руслі, так і в особистому кишені.

Також з продуктами харчування - продаємо дешевше і якісніше, - купуємо (банкрутів) російських конкурентів, особливо в прикордонних з Росією областях. В разі чого після призупинення експорту або виробництва, наприклад, через дії російських властей, голодний народ починає не любити російську владу. Подібна ситуація зараз у Криму, де українські продукти харчування монополісти на ринку через якість і ціни, в т. Ч через просту логістики, і кримська влада ублажає українських постачальників. Контроль над Кримом повинен повертатися для початку економічним шляхом, а економіка, як відомо, концентроване вираження політики. Більш того, Крим може бути полігоном для українських експериментів над економікою Росії в цілому: вийде в Криму, масштабований економічні рішення на Росію. Тим більше що обережні висловлювання російських чиновників показують, що купувати українську промислову продукцію вони готові. Відмовимося - місце займе Китай або відбудеться імпортозаміщення.
Тут ми впираємося в місце України на економічній карті світу. Ми реально можемо виробляти недорогі і досить якісні товари (навіть у легкій промисловості у нас шиють під західними лейблами), при цьому у нас під боками величезні ринки ЄС і Росії, близько Туреччина і Близький Схід, найбільший транзитний потенціал, українці природжені торговці. Образно кажучи ми можемо стати таким собі європейським Китаєм, тільки б стати природженими інженерами, а для цього потрібно мати вільну, в т.ч. для творчості країну, чого і домагався Майдан.
Впремося в гроші для інвестицій. Так, безкоштовно реіндустріалізація не обдуриш, адже, наприклад, щоб мудро збільшити виробництво сільгосппродукції в три рази, потрібно і сільськогосподарське машинобудування підняти хоча б разу в два з збільшеною продуктивністю машин (вітчизняних зернозбиральних комбайнів у нас негусто). Де взяти гроші в країні, яка має на руках тільки в доларах до 60 млрд. Готівкою? Їх не треба брати, потрібно просто дати свободу своїм інвесторам (у нас через збочену мораль люблять в першу чергу іноземних), а на 1 долар вітчизняних інвестицій може самостійно "набігти" до 3 доларів іноземних, якщо побачать, що у нас вільне підприємництво, повага до заробленої власності і творчим людям. Питомим би був варіант народного капіталізму, кооперування інноваторів в технологічні стартапи, чому сприяє необхідність модернізації армії та інших силових структур (такий технологічний шлях знайшов, наприклад, Ізраїль).
Крім того уряд розуміє, що джерелом валюти на даний момент гарантовано стає експортне сільське господарство (їсти в світі хочеться всім). Так було вже не раз на території України і в царській Росії (особливо інтенсивно - в 1890-е гг.), І при індустріалізації перших п'ятирічок в СРСР в 30-і роки XX століття. Тут головне не допустити прояву колоніальної політики, коли у нас не буде своїх ні насіння, ні техніки, ні добрив та іншого необхідного. При цьому уряд якось упирає на зерно, але забуває про більш вигідну вирощування фруктів та ягід (досвід Польщі, який би згодився на заході України) і високотехнологічне тваринництво, без якого рослинництво неповноцінне, і виробництво кінцевої продукції.
Потрібно прагнути мати повний сільськогосподарський цикл в масової продукції (чого, наприклад, немає в металургії або аутсорсинге ПО, також експортної галузі, де наші програмісти на "підхваті" у західних компаній, а свого продукту не виробляють і знаходяться в критичній залежності). Мінусом є неможливість політики протекціонізму в зонах вільної торгівлі, плюсом є те, що ринки просто величезні, в цьому нам допоможе і велика девальвація гривні ніж російського рубля по відношенню до долара США і євро, тому європейцям або росіянам продавати у нас важче, ніж нам у них. Також починати часто потрібно з чистого аркуша, не несучи вантажу минулих технологій, роблячи прості та ефективні речі поблизу від багатьох покупців.
В даний момент я, наприклад, не розумію, чому виробники і посередники у нас обкладаються податками однаково (практично єдиний захист - ввізне мито для імпортера-посередника, але при зону вільної торгівлі вона нульова). Хоча перше набагато важче, ризикованіше (у торгівлі можна застрахувати товар, але випуск нової продукції ніхто не страхує) і має більш тривалий цикл оборотності капіталу. І української влади в першу чергу потрібно стимулювати реіндустріалізація, що позитивно вплине і на лояльність Південного Сходу України, і на обороноздатність і на всі інші нематеріальні галузі (медицина, освіта, культура).
Загалом у нас є велике вікно можливостей, ми можемо розбити його вщент, постраждавши від осколків і погоди, або користуватися з розумом, бачачи хорошу погоду і можливості виробництва. І головне бути вільніше, в тому числі і економічно, і творчо, ніж Росія, ніж ми залучимо і лояльних російських винахідників і вчених в Україні (послабивши Росію), які традиційно можуть реально проявити себе там тільки в оборонці чи технологіях подвійного призначення, а в іншому йде уповання і копіювання Заходу. Добре. Ми стаємо Заходом і нехай уповають і копіюють у нас.
А в світі з тупиком в технологіях ми не одні. Навіть в комп'ютерній галузі передових країн зараз технологічний тупик, пов'язаний з межею мініатюризації за Законом Мура, і тут гряде чимала революція. Не хотілося б знову бути на узбіччі в країні, де вперше в континентальній Європі та СРСР створили комп'ютер: в Феофанії (так-так, в тоді зруйнованої лікарні під Києвом) в 1948 році Сергій Лебедєв, 20 інженерів і 10 помічників розробили Малу електронно-лічильну машину (МЕСМ) - одну з найшвидших ЕОМ у світі, володіє багатьма цікавими характеристиками, її архітектура не походила на архітектуру американських ЕОМ, які єдині в світі перевершували її на той момент. У 1952 році слідом за створенням МЕСМ Лебедєв розробив ще одну обчислювальну машину - БЕСМ (Велика (або Швидкодіюча) електронно-лічильна машина) і її масове продовження БЕСМ-6. Це були самі швидкодіючі ЕОМ в Європі. А сам Сергій Лебедєв народився в 1902 році в Нижньому Новгороді (http://www.chaskor.ru/article/pochemu_my_vsegda_pozadi_35730). Ось вам і мудре співпрацю з Росією. І якщо після руйнівної війни змогли створити таке, то чому б не повторити це зараз у більш комфортних умовах? Так, Сталін тут сприяв науці і техніці, але хіба без батога ми не вміємо працювати? Нехай тоді Путін для тих, хто не вміє, і буде батогом.
А в рішеннях складних економічних проблем мені допомагає формула національної ідеї, сформульована в 2007 році: "Україна - найкраща країна Європи". Якщо рішення допомагає досягненню цієї мети, то ми його реалізуємо, ні - ні.

Віталій МОСЕЙЧУК

05.08.2014

Чи можна бути членом двох зон вільної торгівлі?

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/zed/17_126.html