ГЛАВА XVII. МАРАЗМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Митний кодекс не передбачає, що декларування товарів громадянами може відбуватися за договором управління майном без нотаріально посвідченого доручення

Відповідно до частини другої статті 316 Цивільного кодексу особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Мін’юст в Листі від 30.09.2004 р. №22-36-190 "Щодо надання роз'яснень [про поняття належності товарів]" фактично визнає, що декларування товарів та транспортних засобів громадян може відбуватися за договором управління майном. Без вимоги в цьому випадку декларування за нотаріально посвідченим дорученням. Але Митний кодекс не визнає довірчої власності.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Але нотаріальне посвідчення таких договорів відбувається лише щодо управління нерухомим майном. А оскільки нерухоме майно через кордон навряд чи переміщується за визначенням. То такий підхід до простої письмової форми договорів управління майном вочевидь і не влаштовує митницю (хоча жодного офіційного документа з цього приводу Держмитслужбою ще не оприлюднювалося). Таким чином відбувається колізія між статтею 316 Цивільного кодексу та статтею 97 попереднього Митного кодексу, відповідно до якої декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). А декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями. В новому Митному кодексі так само в частинах п’ятій-шостій статті 265 передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. А декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Це протиріччя має завершитися на користь управителів за договорами управління, оскільки Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу Кабміну доручено скласти перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни, у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом. Сподіваємося, що в цьому переліку є і Митний кодекс з його обмеженнями для декрларантів-управителів майном. А до цього часу для уникнення проблем з митницею рекомендуємо управителям майна за необхідності переміщення майна через кордон мати відповідні доручення.

Віталій МОСЕЙЧУК

10/02/2013

Перший коментар нового Митного кодексу України (МКУ, 2012): недоліків, коллізій та казусів митного законодавства назбиралося на цілу книгу

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 30.09.2004 р. N 22-36-190

 Щодо надання роз'яснень

Міністерством юстиції України розглянуто лист Державної митної служби України від 21 серпня 2004 року N 25/2-09-17/10389 щодо надання роз'яснень про поняття належності товарів, і в межах повноважень повідомляється.

Відповідно до пункту 41 статті 1 Митного кодексу України уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

Крім того, статтею 87 цього Кодексу встановлено, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями.

Одночасно статтями 316 та 317 Цивільного кодексу України встановлено, що:

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Одночасно зазначаємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/zed/17_111.html