ГЛАВА XXXVII. МАРАЗМИ ВИБОРІВ ТА РЕФЕРЕНДУМІВ

В 1991 році українці проголосували на референдумах і за збереження СРСР і за незалежність України

17 березня 1991 року на загальносоюзному референдумі з питань збереження Союзу РСР більшість українців проголосувала за збереження СРСР. А 1 грудня 1991 року на референдумі щодо незалежності України більшість прийняла протилежне рішення – за незалежність України. Все це відбулося протягом 8 місяців одного року і показало амбівалентність та багатовекторність українців, які проголосували за незалежність лише після невдачі ГКЧП в Москві, а не за ідейними переконаннями...

Ця амбівалентність працює і зараз, коли забули про незалежність і за знижку на газ продовжує існувати іноземна військова база, коли МВФ, а не народ диктує економічну політику нашому уряду, коли НБУ викуповує іноземну валюту у іноземців за гривню, а сам не видає жодної гривні українським банкам на розвиток вітчизняної економіки та не дає розраховуватися за кордоном гривнею... Чекаємо на новий ГКЧП?

Петро ПАТЛАТИЙ

Верховна Рада не хоче вступу України до ЄС, хоча законодавство передбачає інтеграцію з ЄС

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про проведення референдуму в Українській РСР 17 березня 1991 року

      ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 12, ст.129 )

У зв’язку з проведенням 17 березня 1991 року загальносоюзного референдуму з питань збереження Союзу РСР та з метою з’ясування громадської думки населення України щодо змісту майбутнього Союзу Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Провести 17 березня 1991 року одночасно з загальносоюзним референдумом опитування населення Української РСР для виявлення думки громадян щодо змісту майбутнього Союзу.

Включити до бюлетеня таке формулювання питання і варіанти відповіді на нього:

"Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України”.

"Так” або “Ні"

2. Підготовку опитування населення Української РСР із зазначеного питання, підрахунок поданих голосів та підведення результатів голосування покласти на дільничні, окружні та Центральну республіканську комісію референдуму СРСР.

Голова Верховної Ради Української РСР                                      Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 27 лютого 1991 року

          N 788-XII

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України

      (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 48, ст. 663)

Виходячи з положень Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення і в зв’язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року “Про проголошення незалежності України” Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Відповідно до рішення Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року про проведення всеукраїнського референдуму включити до бюлетеня для таємного голосування текст Акта проголошення незалежності України, а також таке формулювання питання і варіанти відповіді на нього:

"Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"

"Так, підтверджую” або “Ні, не підтверджую”.

Волевиявлення громадян здійснюється шляхом викреслювання при позитивній відповіді слів “Ні, не підтверджую” і при негативній відповіді слів “Так, підтверджую”. Бюлетень, в якому при голосуванні викреслено всі слова — “Так, підтверджую” і “Ні, не підтверджую” або не викреслено жодного з цих слів, визнається недійсним.

2. Схвалити текст Звернення Верховної Ради України до народу (додається).

3. Підготовку всеукраїнського референдуму з зазначеного питання, підрахунок поданих голосів та підведення результатів голосування покласти на Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України, Комісію Кримської АРСР по виборах народних депутатів Кримської АРСР, обласні, районні, міські (крім міст районного підпорядкування), районні у містах комісії по виборах депутатів місцевих Рад народних депутатів та утворювані дільничні комісії по виборах Президента України.

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 11 жовтня 1991 року

          N 1660-XII

                            ЗВЕРНЕННЯ

                 ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ДО НАРОДУ

                     Шановні співвітчизники!

1 грудня ми маємо зробити свій вибір — висловитися щодо Акта проголошення незалежності України. Це вибір для себе, для своїх дітей та онуків, для поколінь прийдешніх. Ми не маємо права помилитися. Хай кожен з нас у хвилину визначення залишиться сам на сам зі своєю совістю і своїм розумом, щоб ніхто і ніщо, окрім відповідальності перед народом і майбутнім, не могло вплинути на волю кожного, бо в наших руках — доля молодої незалежної держави, доля Батьківщини, рідної землі.

Акт проголошення незалежності України — це не витвір політиків, депутатів чи партій. Незалежність — мрія наших батьків і прадідів, рівність з іншими народами, величезна праця й безмежна відповідальність, почуття гордості за свій народ і його державність, любов до отчого дому і вірна дорога в майбутнє. Це об’єктивна потреба.

Але незалежність — це не самодостатня мета, не політичний маневр, а засіб досягнення такого економічного, політичного, екологічного і культурного стану країни, користуючись яким більшість народів планети досягла поваги і добробуту, прогресу і демократії.

Акт незалежності — це продовження і реальна дія Декларації про державний суверенітет України, логічний підсумок всього суспільного розвитку останніх років, розуміння необхідності й невідкладності кардинальних змін у нашому житті.

Ми маємо величезний економічний і ресурсний потенціал, підтримку в світі, наш народ працьовитий і мудрий, а тому ми переконані в правильності обраного шляху. Ми віримо, що тільки незалежна Україна може забезпечити своєму народові, до якого належать не лише українці, а й росіяни, болгари, угорці, євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, поляки, вірмени, румуни, гагаузи, греки, всі національні групи нашої землі, високий добробут і вільне життя.

Незалежність України — невід’ємне право народу, передбачене Статутом ООН, самостійно приймати політичні і міжнародні рішення, обирати собі друзів і партнерів у світі.

Незалежність України — єдина можливість зупинити зубожіння нашого народу і створити гідні наших людей такі ж умови життя, праці і відпочинку, якими відзначаються передові країни світу.

Незалежність України — не відчуження і самоізоляція від світу, а лише потреба жити власним розумом, власною працею, відповідаючи за кожен свій крок і відчуваючи реальні результати своїх трудових і творчих зусиль.

Незалежність України — це право і обов’язок збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина, представника будь-якої національності, всебічна повага до кожної етнічної меншини, що живе на українській землі.

Іншого шляху, крім незалежності, для України немає.

Такою є позиція Верховної Ради. І тому, довіряючи мудрості і політичній зрілості народу України, ми свідомо йдемо на всеукраїнський референдум. Ми закликаємо Вас підтримати Акт проголошення незалежності України.

Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її — тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками “власної хати”, де панують “своя правда, і сила, і воля”.

                                             ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 ____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/vibory/37_92.html