ГЛАВА XXXVII. МАРАЗМИ ВИБОРІВ ТА РЕФЕРЕНДУМІВ

Юридичний висновок
Міністерства юстиції
за результатами правової експертизи Указу Президента України від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України”

Президент України Указом від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України”, посилаючись на частини другу-четверту статті 5, частину другу статті 77, частину шосту статті 83, пункти 1 і 7 частини першої, частину третю статті 106 Конституції України, постановив:

1. Припинити достроково повноваження Верховної Ради України V скликання.

2. Запропонувати народним депутатам України продовжувати виконувати свої повноваження, що безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України.

3. Призначити позачергові вибори до Верховної Ради України на 27 травня 2007 року, неділю.

4. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування позачергових виборів до Верховної Ради України.

5. Центральній виборчій комісії забезпечити проведення позачергових виборів до Верховної Ради України відповідно до Конституції України, Закону України “Про вибори народних депутатів України”, інших законів України.

Видання Президентом зазначеного Указу, на думку Міністерства юстиції, порушує низку положень Конституції України з огляду на таке.

1. Конституція України визначає засади та механізм здійснення державної влади. Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції України і відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Згідно з положеннями пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України до повноважень Президента України належить, зокрема, припинення повноважень Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією. Здійснюючи це повноваження, Президент України повинен дотримуватися встановлених Конституцією України умов та порядку його реалізації, а саме реалізовувати його виключно за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 90 Конституції України, тобто, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Проте в Указі Президента України від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” немає навіть посилання на норми частини другої статті 90 та пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України, які прямо визначають повноваження Президента України щодо умов та порядку дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.

Таким чином, у зазначеному Указі відсутні правові підстави, необхідні для реалізації відповідного конституційного повноваження Президента України, що засвідчує нелегітимність прийнятого ним рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

2. У якості аргументу на користь дострокового припинення повноважень Верховної Ради України V скликання Президентом України стверджується про порушення статті 83 Конституції України, яка передбачає формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій виключно депутатськими фракціями.

Частиною шостою статті 83 Конституції України визначено, що у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Таким чином, конституційними засадами формування коаліції депутатських фракцій є:

- формування її за результатами виборів;

- узгоджена політична позиція депутатських фракцій, що формують коаліцію;

- входження до коаліції депутатських фракцій більшості народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому Конституція України не містить норм, які б обумовлювали входження до коаліції всіх народних депутатів України, що є членами відповідної фракції партії (блоку політичних партій), або унеможливлювали б невходження деяких членів фракції до складу коаліції.

Народний депутат України є повноважним представником Українського народу у Верховній Раді України, відповідальним перед ним, і покликаний виражати і захищати його інтереси (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11). Отже, особиста політична позиція окремих народних депутатів України може не співпадати з політичною позицією депутатської фракції в цілому.

Вирішальною умовою для сформування коаліції є наявність у сформованих за результатами виборів депутатських фракціях, що утворюють коаліцію, кількісної більшості народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Відповідно до частини дев’ятої статті 83 Конституції України засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Статтею 61 Регламенту Верховної Ради України в розвиток статті 83 Конституції України визначено, що коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді - це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За результатами проведених консультацій за особистими підписами голів відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатської фракції одним із заступників голови депутатської фракції, укладається Угода про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді.

В коаліційній угоді фіксуються узгоджені політичні позиції, що стали основою формування цієї коаліції, зокрема стосовно засад внутрішньої і зовнішньої політики, визначається політична спрямованість і принципи діяльності коаліції, а також порядок вирішення внутрішньоорганізаційних питань діяльності коаліції та порядок припинення її діяльності. До коаліційної угоди додаються списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів. Списки членів депутатських фракцій є невід’ємною складовою коаліційної угоди.

Коаліція вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до апарату Верховної Ради коаліційної угоди та списків членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів.

Таким чином, Регламент Верховної Ради України пов’язує сформування коаліції депутатських фракцій з наявністю таких юридичних фактів:

1) підписання головами відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатської фракції одним із заступників голови депутатської фракції, Угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді (коаліційної угоди);

2) подання до апарату Верховної Ради коаліційної угоди та списків членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів;

3) оголошення про сформування коаліції депутатських фракцій головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради на підставі поданих коаліцією документів.

Відповідно до статті 62 Регламенту Верховної Ради України обчислення місячного строку формування коаліції починається з дня відкриття першого пленарного засідання новообраної Верховної Ради або з іншого дня чергової чи позачергової сесії Верховної Ради, з якого відповідно до цього Регламенту діяльність коаліції визнається припиненою, і закінчується о 24-й годині тридцятого календарного дня.

У зв’язку з цим, слід зазначити, що перше пленарне засідання Верховної Ради України V скликання розпочалось 25 травня 2006 року складенням народними депутатами України у відповідності до частини першої статті 79 Конституції України присяги, що підтверджується стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України від 25 травня 2006 року. Відтак з 25 травня 2006 року почав спливати строк, відведений законодавством України для сформування коаліції депутатських фракцій у парламенті.

22 червня 2006 року голови депутатських фракцій “Наша Україна”, “Блок Юлії Тимошенко”, Соціалістичної партії України на підставі Угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України поінформували про створення у Верховній Раді України V скликання Коаліції демократичних сил у складі 239 народних депутатів України, які особистими підписами підтвердили свою згоду стати членами коаліції.

Проте, 7 липня 2006 року депутатські фракції Партії регіонів, Соціалістичної партії та Комуністичної партії України повідомили про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання, а 11 липня 2006 року на пленарному засіданні Верховної Ради України було оголошено про припинення діяльності коаліції депутатських фракцій, утвореної 22 червня 2006 року фракціями “Блок Юлії Тимошенко”, “Наша Україна” і Соціалістичної партії України у зв’язку з надходженням заяв народних депутатів України від фракції Соціалістичної партії України про вихід із складу коаліції депутатських фракцій, що мало наслідком зменшення чисельного складу коаліції до 213 народних депутатів (що є меншим за встановлений Конституцією України мінімум).

Того ж дня на пленарному засіданні Верховної Ради України було оголошено про сформування та реєстрацію в апараті Верховної Ради України Антикризової коаліції у Верховній Раді України між фракціями Партії регіонів, Соціалістичної партії України, Комуністичної партії України на підставі Угоди про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання, підписаної 7 липня 2006 року у відповідності до частини другої статті 61 Регламенту Верховної Ради України головами трьох фракцій – В. Януковичем, О. Морозом, П. Симоненком.

Відтак, Антикризова коаліція була офіційно сформована 11 липня 2006 року з моменту оголошення про це на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Водночас, 23 березня 2007 року Антикризова коаліція повідомила про перейменування Антикризової коаліції в Коаліцію національної єдності з метою узгодження назви коаліції депутатських фракцій з її першочерговими завданнями. Так, якщо найбільш актуальним завданням Антикризової коаліції було подолання гострої політичної та економічної кризи, яку переживало суспільство після президентських 2004-го та парламентських 2006 року виборів, то на сьогоднішній день така мета діяльності коаліції вже не відповідала реаліям сьогодення, у зв’язку з чим Антикризовою коаліцією було задекларовано іншу мету діяльності – вироблення та реалізація стратегічних цілей і пріоритетів державної політики, покликаних підвищити добробут народу та консолідувати з цією метою усі гілки влади – та, з огляду на це, змінено назву коаліції з Антикризової на Коаліцію національної єдності.

Зазначене засвідчує факт сформування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України на основі узгодження політичних позицій трьох депутатських фракцій, сформованих за результатами виборів, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, протягом місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції депутатських фракцій. Тобто, умови сформування коаліції депутатських фракцій, визначені статтею 83 Конституції України, дотримані.

3. Статтею 2 Указу від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” Президент України запропонував народним депутатам України продовжувати виконувати свої повноваження, що безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради України. Зазначене кореспондується з нормою частини третьої статті 81 Конституції України, відповідно до якої, повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Проте, реалізація повноважень Верховної Ради України невід’ємна від наявності повноважень народних депутатів України.

За смислом Конституції України Верховна Рада України як представницький орган державної влади - парламент - є єдиним органом законодавчої влади, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів України, обраних на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій (рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17).

Частиною першою статті 90 Конституції України визначено, що повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Отже, до моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання Верховна Рада України є повноважною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження.

4. Статтею 4 Указу від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” Президент України доручив Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування позачергових виборів до Верховної Ради України.

Відповідно до частини другої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президентом України. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. За положеннями статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України виконує певні функції, в тому числі у відповідності до пункту 6 цієї статті забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” коштів на проведення у 2007 році позачергових виборів Верховної Ради України не передбачено. Відтак Кабінет Міністрів України не вправі виконувати вимоги статті 4 Указу Президента України від 2 квітня 2007 р. № 264 до моменту внесення відповідних змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Враховуючи викладене та на підставі положень частини другої статті 8 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та мають відповідати їй, Указ Президента України від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” виданий Президентом України з перевищенням наданих йому Конституцією України повноважень та порушує Конституцію України. У зв’язку з цим Міністерство юстиції вважає за необхідне запропонувати Президенту України скасувати Указ від 2 квітня 2007 р. № 264 “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” як такий, що суперечить Конституції України.

Міністр юстиції

Олександр ЛАВРИНОВИЧ

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту: U634971969297 Z404288205014 E208021446192

Новини маразмiв