ГЛАВА XXXVII. МАРАЗМИ ВИБОРІВ ТА РЕФЕРЕНДУМІВ

Народний депутат може бути неосвіченим, а його помічник обов’язково повинен мати середню спеціальну чи вищу освіту

Згідно з дурнуватим демократичними принципом “будь-яка кухарка може керувати державою” (який несправедливо приписують Леніну) наше законодавство взагалі не вимагає від народних депутатів та депутатів місцевих рад будь-якого освітнього рівня (бо це буде недемократичним освітнім цензом)! І це при тому, що перші приймають Закони, Кодекси та Конституцію, а другі теж неабиякі важливі рішення. Для реєстрації кандидатури в будь-яке депутатств потрібно лише подати відомості про освіту у відповідних документах при реєстрації кандидатом.

В той же час помічники-консультанти депутата мають замінювати своєму шефові мозки. Оскільки помічником може стати лише громадянин України, який має середню спеціальну чи вищу освіту (ч. 2 ст. 34 Закону України „Про статус народного депутата України”). Так може буде справедливим передати владу в радах освіченим-помічникам? Це назвуть недемократичним кроком, а насправді це, за теорією еліт чи елітаризму, називається елітною демократією. І ще цікаво ще дізнатися про відчуття помічника депутата при неосвіченому депутаті. Виявляється у нас на законодавчому рівні реалізований принцип: "Я начальник - ти дурень". Хоч би від помічників не вимагали освіти, а то сумний маразм виходить, який підтверджує існування в країні інтелектуального кріпацтва...

Петро ПАТЛАТИЙ

ЧЛЕНИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОВИННІ МАТИ БУДЬ-ЯКУ ВИЩУ ОСВІТУ НЕЗАЛЕЖНО ВІД СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ МІНІСТЕРСТВА, В ТОЙ ЖЕ ЧАС НАЯВНІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ АНІ ВІД ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, АНІ ВІД НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Стаття 34. Помічники-консультанти народного депутата України

1. Народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.

2. Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою.

3. Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад.

На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України “Про державну службу” (3723-12), їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. (Абзац третій частини третьої статті 34 в редакції Закону N 56-IV (56-15) від 04.07.2002)

Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, але не є державними службовцями, також можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України. (Абзац четвертий частини третьої статті 34 в редакції Закону N 56-IV (56-15) від 04.07.2002)

Помічник-консультант народного депутата звільняється з попереднього місця роботи в порядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата строк.

Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов’язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

4. Народний депутат має право у межах загального фонду, виділеного йому для оплати праці помічників-консультантів та не використаного ним для цієї мети, сплачувати визначені договорами чи угодами роботи, послуги, пов’язані із здійсненням депутатських повноважень.

5. У разі затримання, арешту, притягнення помічника-консультанта народного депутата до кримінальної відповідальності правоохоронні органи зобов’язані невідкладно повідомити про це народного депутата.

6. У випадку звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

7. Помічнику-консультанту народного депутата, звільненому у зв’язку з закінченням строку повноважень народного депутата, надається попередня або рівноцінна робота (посада), якщо до прийняття на роботу помічником-консультантом він працював у органах державної влади або в органах місцевого самоврядування.

Період перебування на посаді помічника-консультанта народного депутата за строковим трудовим договором на постійній основі зараховується до трудового стажу за спеціальністю такого помічника-консультанта.

8. Помічник-консультант народного депутата має право бути присутнім на засіданнях місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Доступ помічника-консультанта народного депутата в приміщення центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється за його посвідченням.

 ____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/vibory/37_100.html