ГЛАВА VIII. МАРАЗМИ ТРАНСПОРТУ

Власник транспортного засобу відповідає за шкоду, яку нанесено його автомобілем, навіть якщо він не був за кермом. Але страхування цивільної відповідальності власників ТЗ дозволяє уникнути її

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів передбачене пунктом 24 статті 6 Закону України від 07.03.96 р. №85/96-ВР "Про страхування" та Законом України від 01.07.2004 р. № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон про страхування).

Відповідно до статті 450 попереднього Цивільного кодексу, організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  Відповідно до частини другої статті 1187 нового Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, до яких згідно з частиною першої цієї статті відносяться і транспортні засоби, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

А страховка дає можливість звільнити себе від необхідності надання будь-яких доказів. Потерпілі при ДТП — це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу. Таким чином, якщо ви, маючи страховку цивільної відповідальності, в результаті ДТП завдали ненавмисної шкоди здоров'ю, життю інших осіб, то страхова компанія за вас відшкодовує обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в розмірі 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. А обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого (стаття 9 Закону про страхування).

Таким чином, наявність поліса робить безглуздими "разбірки" в болючих питаннях: хто винен у ДТП і чим компенсуватиме збитки. Компенсуватиме збитки страхова компанія винного водія, і головний біль щодо винуватця перекладається на неї за наявності висновку ДАІ, крім того страхові компанії, як звертаються до судів загальної юрисдикції з запитами про надання копій постанов про залучення до адміністративної відповідальності водіїв транспортних засобів або просили винних застрахованих водії принести ці копі з судів. Оскільки відповідно до статті 221 КпАП рішення про винність водія у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (стаття 124 КпАП), приймає суд.

Як бачимо за ЦК, шкода від транспортного засобу відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а про водія нічого не говориться. Чи дійсно відповідає власник, а не винна особа, яка спричинила ДТП під час керування транспортним засобом за дорученням чи тимчасовим реєстраційним талоном?

Якщо ви керуєте за доручення автомобілем, що належить юридичній особі, то, відповідно до пункту 15 Постанова Кабінету Міністрів України від 28.09.96 р. №1175 "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (ця Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабміну від 06.01.2005 р. N 16), у разі укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхувальником - юридичною особою дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом на законних підставах. З фізичними особами питання дещо складніше.

З пантелику збиває те, що поліс страхує цивільну відповідальність ВЛАСНИКА транспортного засобу. Але фактично це не так. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Постанови про страхування, ВЛАСНИКОМ транспортного засобу вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Але з 1 січня 2005 року за Законом про страхування особи, відповідальність яких застрахована, — це визначені в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, поліс необхідно придбавати всім водіям, які законно користуються автомобілями інших фізичних чи юридичних осіб. Але це суперечитиме вищезгаданій статті 1187 Цивільного кодексу. Таким чином в Україні є реальною ситуація, коли власник транспортного засобу-фізична чи юридична особа відповідає за шкоду, яку нанесено його автомобілем, навіть якщо він не був за кермом, наприклад, після угону автомобіля (якщо угонщика не знайдено). Звичайно, якщо користувач автомобіля залишиться після ДТП залишиться живим, до нього можна подати регресний позов, але навіщо зайві судові засідання, якщо і так зрозуміло, що саме власник в ДТП ніякої участі не брав, а відповідно і шкоди не міг нанести (за умови, що здійснено технічний огляд транспортного засобу).

В таких випадках врятувати може лише страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Власникам транспортних засобів, передусім юридичним особам та підприємцям, власникам автотранспортних парків, слід випускати в рейси лише автомобілі, які забезпечені страховими полісами на всіх водіїв або саме на цього водія. Крім того слід звернути увагу і на те, щоб був застрахована відповідальність не лише щодо власне автомобіля, але і причепу чи напівпричепу, якщо він експлуатується разом з автомобілем. Інакше у разі ДТП відповідальність за ДТП буде покладено на власника транспортного засобу, а йому слід буде застосовувати регресний позов до винного водія, якщо той залишиться живим у разі ДТП.

Крім того слід не забувати, що з 17 листопада 2008 року за Законом України від 24.09.2008 р. № 586-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” відповідно до статті 126 Кодексу про адміністративні правопорушення штраф за відсутність полісу страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів складає 425-850 грн замість попередніх 8,5-17 грн. А вартість страховки, принаймні на легкові автомобілі та мікроавтобуси, не перевищує розміру цього штрафу, тому їх вигідно придбавати навіть з цього погляду.

Цікаво, що цим Законом запроваджено адміністративну відповідальність власнків ТЗ за так званою презумцією винності. Відповідно до статті 14-1 Кодексу про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Таким чином буди власником транспортного засобу в Україні є досить неприємною процедурою, особливо якщо ти не є водієм свого транспортного засобу...

 Віталій МОСЕЙЧУК

  ____________

 Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/transport/8_107.html

---