ГЛАВА XV. МАРАЗМИ ТОРГІВЛІ ТА СФЕРИ ПОСЛУГ

У них франчайзинг, у нас комерційна концесія або як українські правоволодільці не мають можливості укладати законні договори франчайзингу (комерційної концесії)

Бренди, мережі яких в Україні розвиваються по франчайзингу - це: Піца Челентано, Форнетті, Наша Ряба, Сеть Магазинов Горящих Путевок, Універсальний Прибиральник, Віконда, FitCurves, Helen Doron, Експрес Манікюр, Atlantic, Liqui Moly, Наш Край, New-York-Street-Pizza, Mexx, Nike, Bosch Service, Vianor, Savage тощо. Подейкують про наявність 400 фрачайзерів в нашій країні. Україна запозичила франчазйинг із Заходу, але не назву щодо цього комерційного явища. Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України, а також до статті 366 Господарського кодексу за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Це підтверджує і позиція Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства (Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства «Щодо договору комерційної концесії» від 11.02.2004 р. №761). Він зазначив, що в Цивільному кодексі, який набрав чинності 01.01.2004 р., договір франчайзингу та обсяг правовідносин, які він регулює, отримали назву «комерційна концесія», а сам договір отримав назву «договір комерційної концесії».

Наш маразм ще в тому, що за договором комерційної концесії (ст. 370 Господарського кодексу), є обов’язок видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому порядку. Але ж власне договір є фактичною ліцензією (дозволом) щодо користування інтелектуальною власністю, згідно зі ст. 1114 ЦК ліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності не підлягають обов’язковій реєстрації, а державні ліцензії видає лише держава.

Маразм вітчизнаного франчайзінгу ще в процедурі реєстрації. Виявляється є ще і така процедура для цих договорів, як же без держави інтелектуальна власність перейде? Відповідно до ст. 1118 ЦК та 367 ГК договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Тобто у випадку українського правоволодільця державний реєстртор має ще реєструвати договори франчазингу, адже саме він зареєстрував правоволодільця-юридичну особу чи підприємця? Але законодавство про державних реєстраторів (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців») не передбачає такої їхньої функції, а вони мають діяти за цим Законом, в решті решт вони не спеціалісти в області інтелектуальної власності, у них немає патентних повірених та експертів. А у разі іноземних правоволодільців Україна має нахабності вимагати в іноземних торгових та реєстраційних палат реєструвати українські угоди комерційної цесії без міжнародної угоди лише за Цивільним кодексом? Ця радянська звичка все реєструвати у нас вже перекинулася за кордон... В результаті всі угоди з українським правоволодільцями франчайзінгу є неукладеними. Оскільки згідно статті 210 ЦК правочини, які підлягають державній реєстрації, є вчиненими з моменту державної реєстрації, а у нас немає державної реєстрації цих правочинів. Таким чином можемо себе поздоровити з тим фактом, що українські правоволодільці не мають законної можливості укладати (вчиняти) договори франчайзингу (комерційної концесії). А всіх українських франчайзерів можна назвати невільними порушниками закону.

Петро ПАТЛАТИЙ

Стаття 210. Державна реєстрація правочину

1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

 

Стаття 1115. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Відносини, пов’язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1116. Предмет договору комерційної концесії

1. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

2. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Стаття 1117. Сторони в договорі комерційної концесії

1. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

Стаття 1118. Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація

1. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

3. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

4. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Стаття 366. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

2. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Стаття 370 Господарського кодексу. Обов’язки правоволодільця

1. Правоволоділець зобов’язаний:

передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав;

видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.

2. Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець зобов’язаний:

забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії;

надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Стаття 367. Форма і реєстрація договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб’єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб’єкта господарювання, що є користувачем.

3. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

4. Інші вимоги щодо укладання договору комерційної концесії встановлюються законом.

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

                         11.02.2004 N 761

                Щодо договору комерційної концесії

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва <...> повідомляє наступне.

Що стосується договору франчайзингу та обсягу правовідносин, які врегульовані цим договором, зауважимо, що Цивільним кодексом України, що набрав чинності 01.01.2004 р., це коло правовідносин отримало назву комерційна концесія, а договір — договір комерційної концесії.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Згідно зі статтею 1116 Кодексу предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Статтею 1117 Кодексу встановлено, що сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 1118 Кодексу договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Статтею 1120 Кодексу передбачено коло обов’язків правоволодільця, а саме те, що правоволоділець зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

Правоволоділець зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії: забезпечити державну реєстрацію договору; надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Що стосується обов’язків користувача за договором комерційної концесії, то згідно зі статтею 1121 Кодексу, до них відносяться зобов’язання: щодо використання торговельної марки та інших позначень правоволодільця визначеним у договорі способом; щодо забезпечення відповідності якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем; щодо дотримання інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем; щодо надання покупцям (замовникам) додаткових послуг, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця; щодо інформування покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; щодо не розголошення секретів виробництва правоволодільця, іншої одержаної від нього конфіденційної інформації.

Договором комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, (стаття 1122 Кодексу, зокрема: обов’язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси, прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; обов’язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; обов’язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконаннг чобіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Також, особливою умовою може бути умов договору, відповідно до якої користувач має пра во продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупцям (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

     <...>

 Заступник голови                                       О.Сахненко

____________

  Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/torg/15_63.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.