ГЛАВА V. МАРАЗМИ ПРОМИСЛОВОСТІ |
|||||||
НАВІТЬ ВИРОБНИК НЕ ПОВИННИЙ ПОДАВАТИ ОРИГІНАЛІВ СЕРТИФІКАТІВ НА ТОВАРІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ СЕРТИФІКАЦІЇ, КОНТРОЛЮЮЧИМ ОРГАНАМКабмін Постановою від 20.04.2005 р. №300 “Про внесення зміни до пункту 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення та скасування деяких постанов Кабінету Міністрів України” нарешті визначив що у документах, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності, а самих копій сертифікатів мати не потрібно. До набуття чинності (17 лютого 2004 року) Законом України від 21.10.2004 р. №2116-IV "Про внесення змін до деяких законів України"[1] (далі-Закон) за Законом України “Про підтвердження відповідності” постачальники були зобов'язані реалізовувати продукцію за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання відповідності в порядку, визначеному законодавством. У сенсі Закону України “Про підтвердження відповідності” постачальники - це юридичні або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які вводять в обіг продукцію чи безпосередньо беруть в цьому участь. А введення продукції в обіг – це виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України. Таким чином постачальниками є всі виробники, оскільки вони виготовляють цю продукцію, та роздрібні і оптові торговці, оскільки вони займаються опосередкованою реалізацією продукції. З 17 лютого 2004 року, з дня набуття чинності Законом, постачальники зобов'язані реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції. Таким чином копій сертифікатів торговці мати не повинні. Однак власне виробник зобов'язаний надавати органам, що здійснюють державний нагляд у сфері підтвердження відповідності, декларацію про відповідність та документацію, що підтверджує декларовану відповідність протягом встановленого законодавством строку їх зберігання. Крім того, відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 13 Закону України від 17 травня 2001 року N 2406-III “Про підтвердження відповідності” виробник повинен надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції[2], завірені ним або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції. Тобто виходить, що навіть виробник не повинний подавати оригиналів сертифікатів на товарів, що підлягають сертифікації, контролюючим органам, лише їхні копії. Кабмін працював в іншому боціОднак до прийняття Закону Кабмін проводив свою політику, відповідно до якої спочатку з 1 грудня 2003 року, потім з 1 лютого 2004 року, а наприкінці з 1 січня 2005 року[3] відповідно до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення товари у суб'єкта господарської діяльності повинні бути з копіями сертифікатів відповідності державної системи сертифікації або копіями свідоцтв про визнання відповідності при цьому на захищених голографічними елементами бланках на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації. Але законодавці опередили Кабмін в його намаганні голограмизувати копії сертифікатів та вимог мати їх на кожну партію товарів. І тепер Кабмін, після 6 місяців дії Закону, вніс зміни до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, які так само передбачають, що у документах, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. Потім Наказом Міністерства економіки від 29.08.2005 р. №259 “Про внесення змін до деяких наказів” оновлено Правила торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, Правила торгівлі картопею та плодоовочевою продукцією, Правила торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами. Через деякий час Наказом Міністерства економіки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22 вересня 2005 року N 298/778/413/269, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 вересня 2005 р. за N 1112/11392 було внесено зміни і до Правил торгівлі на ринках. Суть змін - документи, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, мають бути з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. Однак залишається у законодавстві про сертифікацію атавізм – частина четверта статті 16 Закону України від 12.05.91 р. №1023-XII "Про захист прав споживачів" передбачає, що товари (роботи, послуги), на які актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища, підлягають обов'язковій сертифікації згідно з чинним законодавством. Реалізація та використання таких товарів (у тому числі імпортних), виконання робіт та надання послуг без сертифіката відповідності забороняються. А абзац четвертий частини першої статті 23 цього Закону передбачає за накладання штрафу за реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Щоправда органи захисту прав споживачів фактично позбавлені права застосовувати ці норми завдяки Закону України від 21.10.2004 р. №2116-IV "Про внесення змін до деяких законів України".
Віталій МОСЕЙЧУК, “Дебет-Кредит”
Стаття 13. Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сферіВиробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція;
(частину першу статті
13 доповнено абзацом п'ятим надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція;
(частину першу статті
13 доповнено абзацом шостим надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції.
(частину першу статті
13 доповнено абзацом сьомим Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;
(абзац другий частини
другої статті 13 у редакції припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності. [1] Див. «Документи для роботи” №48/2004 р. [2] Такими органами є Мінпромполітики, МОЗ, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, Держнаглядохоронпраці, МВС, Держспоживстандарт , Держатомрегулювання, Держбуд, Держжитлокомунгосп, Держкомзв'язку, Держкоменергозбереження, НКАУ, СБУ, Укравтодор, Держтурадміністрація, МНС та інші.
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|