ГЛАВА XXVII. МАРАЗМИ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

НА ДУМКУ ДПАУ ВЛАСНИК ВИКУПЛЕНОГО НЕЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ У БАГАТОПОВЕРХОВОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ МАЄ СПЛАЧУВАТИ ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК НА ЗАГАЛЬНИХ ПІДСТАВАХ

В Листі від 23.08.2006 р. N 4435/С/17-0315 “Щодо плати за землю фізичною особою (пенсіонер) за викуплене нежитлове приміщення” ДПАУ стверджує власник викупленого нежитлового приміщення у багатоповерховому житловому будинку має сплачувати земельний податок на загальних підставах. Тобто пропорційно  тій частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні. Але в багатоповерхових будинках власники знаходяться один над одним і земельною ділянкою користуються всі, на перших поверхах безпосередньо, а на інших – опосередковано. Таким чином сума податку фактично має ділитися на суму проекцій квартир на землю і множитися на площу конкретної квартири. Аналогічна думка ДПАУ висловлена і в Листі від 28.03.2003 р. N 3194/6/15-4416, мовляв за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. А ця частина визначається, як відношення загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Але насправді земельного податку щодо багатоквартирних будинків безпосередньо з власників приміщень в цьому будинку просто немає. Справа в тому, що відповідно до частини першої  статті 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Тобто проблема земельного податку постає перед ЖЕКами та іншими управітелями багатоквартирних будинків, а не перед власниками приміщень та квартир в багатоквартирних будинках.

А за частиною другою статті 42 Земельного кодексу передбачено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників. Таким чином і в цьому випадку земельний податок є, але не для власників приміщень, а для об’єднання власників, що не одне і  те саме...

Також за допомогою Ліги вдалося знайти позитивну консультацію у «Віснику податкової служби України», серпень 2005 р., № 32 (362), с. 52, де сказано, що “оскільки земельну ділянку надано в користування гаражно-будівельному кооперативу, а не кожному члену кооперативу окремо, то кооператив як землекористувач повинен сплачувати земельний податок за всю виділену площу землі”. За аналогією - власник магазину в багатоповерховому будинку не є користувачем чи власником землі, а тому він і не є платником земельного податку.

Аналогічна відповідь пролунала на питання "Чи повинна юридична особа, яка придбала у власність квартиру в багатоквартирному жилому будинку, сплачувати земельний податок до бюджету?" («Вісник податкової служби України», березень 2006 р., № 9 (388), с. 59) - "юридична особа, яка придбала квартиру в багатоквартирному жилому будинку, не є платником земельного податку до бюджету і не повинна змінювати її цільового призначення. Платниками земельного податку до бюджету є підприємства, установи і організації, яким надано в постійне користування земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, або об'єднання власників таких будинків.
"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

                   23.08.2006  N 4435/С/17-0315

                   Щодо плати за землю фізичною

                 особою (пенсіонер) за викуплене

                       нежитлове приміщення

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо плати за землю фізичною особою (пенсіонер) за викуплене нежитлове приміщення у багатоповерховому житловому будинку і повідомляє.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 N 2768-III (далі — Кодекс), а справляння плати за землю — Законом України “Про плату за землю” від 03.07.92 N 2535-XII (далі — Закон N 2535.

Відповідно до  статті  2  Закону N 2535 ( 2535-12 ) та статті 206 Кодексу ( 2768-14 ) використання землі в  Україні  є  платним. Плата  за  землю  справляється  у  вигляді  земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки  земель. Власники  землі  та  землекористувачі,  крім орендарів,  сплачують земельний  податок.  За  земельні  ділянки,   надані   в   оренду, справляється орендна плата.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону N 2535.

Відповідно до  статті  13 Закону N 2535 ( 2535-12 ) підставою для нарахування земельного податку є  дані  державного  земельного кадастру,  а  орендної плати за земельну ділянку,  яка перебуває у державній  або  комунальній  власності,  -  договір  оренди  такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі або споруди (п. 4 ст. 120 Кодексу.

Відповідно до пункту 3 статті 125 Кодексу, приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Такими документами згідно зі статтею 126 Кодексу є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

     Згідно зі статтею 12 Закону N  2535  (  2535-12  )  плата  за земельні   ділянки   не  справляється,  в  межах  граничних  норм, встановлених Земельним кодексом України,  з інвалідів I і II груп, громадян,  які виховують трьох і більше дітей,  та громадян, члени сімей яких проходять строкову  військову  службу,  пенсіонерів,  а також  інших осіб,  які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту",   громадян,   яким   у   встановленому   порядку  видано посвідчення про те,  що вони постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 121 Кодексу встановлені межі граничних норм, а саме:

а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.

Згідно із статтею 38 Кодексу, визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Слід зазначити, що відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83 N 5464-X до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно з  абзацом  4  статті  14  Закону  N 2535,визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває  у  користуванні  кількох  юридичних  осіб або громадян, земельний податок нараховується  кожному  з  них  пропорційно  тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Враховуючи вищевикладене, власник викупленого нежитлового приміщення у багатоповерховому житловому будинку має сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Заступник Голови

ДПА України С.Лекарь

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 28.03.2003 р. N 3194/6/15-4416

ДПАУ розглянула звернення щодо питань, пов'язаних із платою за землю при користуванні земельною ділянкою під багатоповерховим житловим будинком і повідомляє таке.

Статтею 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (у редакції Закону України від 19.09.96 р. N 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Сплачують земельний податок власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтями 91 та 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України житловий фонд включає житлові будинки і житлові приміщення в інших будинках. У зазначений фонд не входять нежилі приміщення в житлових будинках, призначені для торгових, побутових і інших потреб непромислового характеру.

Пунктом 4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків (затверджено спільним наказом Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Держкоммістобудування та Фонду держмайна України вад 05.04.96 р. N 31/30/53/396, який зареєстровано в Мін'юсті України 26.04.96 р. N 203/1228) визначено, що частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки (пп. 4.4 п. 4 вказаного Положення).

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Оподаткування земельних ділянок здійснюється залежно від їх цільового використання. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 5 статті 7 Закону N 2535-XII встановлено, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, сплачується в розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини 1 і 2 цієї статті. Інші земельні ділянки, в тому числі нежитловий фонд, оподатковуються земельним податком на загальних підставах.

Таким чином, у випадку, якщо приміщення належать ЗАТ на правах власності, то товариство є платником земельного податку, який справляється відповідно до частини 5 статті 14 Закону N 2535-XII, якою встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Ця частина визначається, як відношення загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Довідки про грошову оцін ку земельних ділянок (їх частин, що відповідають площі приміщень) надають державні органи земельних ресурсів на місцях, оскільки на землевпорядні органи, підпорядковані Держкомзему України, покладено обов'язки проведення грошової оцінки земель (ст. 22 Закону N 2535-XII).

У разі коли встановити межі земельної ділянки державної чи комунальної власності в натурі (на місцевості) неможливо, то незалежно від того, на якому поверсі знаходиться приміщення багатоповерхового житлового будинку, сплата земельного податку за земельні ділянки під ними повинна включатися до договору оренди приміщення з підприємствами, установами чи організаціями, які здійснюють управління цими будинками, як відшкодування земельного податку за земельну ділянку, надану для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площа якої визначається пропорційно площі орендованого приміщення, тобто відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у оренді, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

 

Заступник Голови

Г. Оперенко

 

 ____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_zem/27_8.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.