ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

ДПА УКРАЇНИ ВВАЖАЄ, ЩО ОСКІЛЬКИ ПЕРЕДАНИЙ В ОПЕРАТИВНУ ОРЕНДУ ТРАНСПОРТ У ВЛАСНІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРЕНДОДАВЦЯ НЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ, ТО ВІН НЕ МАЄ ПРАВА ВКЛЮЧАТИ ДО СКЛАДУ СВОЇХ ВАЛОВИХ ВИТРАТ ВИТРАТИ НА ОРЕНДОВАНЕ АВТО І НЕ МАЄ ПРАВА НА ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ

В суперечливому Листі від 29.04.2004 р. № 3379/6/17-3116 “Щодо реєстрації транспортних засобів” (незважаючи на вік листа, його не скасовано і активно використовувано у суперечках із платниками податків) податківці стверджують, що оскільки переданий в оперативну оренду транспорт у власній господарській діяльності орендодавця (власника транспорту) не використовується, то він не має права включати до складу своїх валових витрат затрати, пов'язані з утриманням такого транспортного засобу, та збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого транспорту (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти, технічний огляд тощо). Відповідно орендодавець не має права і на податковий кредит щодо проведеного ремонту, палива тощо. Добре що податківці не оспорюють права на податковий кредит щодо власне транспортного засобу.

Доведемо абсурдність того, що орендодавець транспортного засобу має право на валові витрати щодо палива та технічного обслуговування на переданий в оренду транспортний засіб (якщо визнати, що податківці праві, то у лізингових компаній не буде жодних валових витрат щодо транспортних засобів, самі лише валові доходи !). По-перше, відповідно до пункту 1.18 Закону про оподаткування прибутку підприємств лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Таким чином говорите те, що лізингова операція не належить до господарської діяльності підприємства це те саме, що сказати, що всі юридичні особи є благодійними організаціями. По-друге, за Господарським кодексом України господарська діяльність – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Оскільки транспортний засіб надається за плату, то це однозначно господарська діяльність. Подібне визначення господарської діяльності міститься і в самому Законі про оподаткування прибутку підприємств. Пункт 1.32 - господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Участь орендодавця є постійною та суттєвою – без нього просто не буде орендованого транспортного засобу.

Вважатимемо таку думку ДПАУ як помилкову і випадкову. Тим більше, що існують і протилежні думки з надр ДПАУ. Зокрема Консультант податковий • банківський • митний № 46 (577), 20/11/2006 розмістив консультацію про те, що відповідно до абзацу 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону при експлуатації легкового автотранспорту (як власного, так і орендованого) до валових витрат платника податку відносяться витрати у розмірі 50 відсотків видатків на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. Не включаються до валових витрат видатки, пов’язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

Договором оренди має бути визначено, на яку із сторін покладаються обов’язки щодо підтримання легкового автомобіля у справному стані та проведення його поліпшень.

Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону у разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу ( оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначеному згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об’єкт лізингу ( оренди).

А консультація “Особливості оподаткування орендованого автотранспорту” в Віснику податкової служби № 29 (408), 01/08/2006 прямо говорить про те, що згідно з нормами п. 3.8 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (затверджено Наказом Мінтрансу від 30.03.1998 р. № 102) щоденне, технічне та сезонне обслуговування автомобілів не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожньо- транспортних засобів. Тому витрати, понесені орендарем (за умови використання таких автомобілів (як легкових, так і вантажних) у своїй господарській діяльності), на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР включаються до складу валових витрат підприємства-орендаря. При цьому зазначені витрати включаються за правилом першої події — або на дату їх нарахування або на дату оплати вартості таких витрат (якщо обслуговування проводилося сторонніми організаціями).

Частиною першою ст. 776 Цивільного кодексу визначено, що поточний ремонт майна, отриманого в оренду, проводиться орендарем за рахунок власних коштів, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться за рахунок власних коштів орендодавця (частина друга ст. 776 Цивільного кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому є всі сподівання, що ДПАУ відкличе суперечливий Лист від 29.04.2004 р. № 3379/6/17-3116 “Щодо реєстрації транспортних засобів”.

Віталій МОСЕЙЧУК

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.04.2004 р. N 3379/6/17-3116

ДПАУ розглянула питання і повідомляє.

Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів регулюється Законом України від 11.12.91 р. N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (у редакції Закону України від 18.02.97 р. N 75/97-ВР, з відповідними змінами і доповненнями, далі - Закон), яким встановлено, що платниками цього податку є, зокрема, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, а об'єктом оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, визначені як об'єкти оподаткування під відповідним кодом за Гармонізованою системою опису та кодування товарів у ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичною особою самостійно. Розрахунок суми податку складається на підставі звітних даних (балансу) про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається юридичною особою до податкових органів за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів у порядку і строки, встановлені Законом.

Визначена у розрахунку сума податку вважається узгодженою сумою (п. 5.1 ст. 5 Закону України N 2181-III) і сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету.

Якщо такі транспортні засоби протягом поточного року придбаваються іншою юридичною особою, в такому разі, як передбачено ст. 5 Закону, ця юридична особа, як їх власник, повинна в 10-денний термін після їх реєстрації (реєстрація власниками транспортних засобів належних їм транспортних засобів повинна проводитися протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи) подати розрахунок суми податку за придбані транспортні засоби до відповідного податкового органу і сплатити податок по строках (кварталах), що не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У розрахунку зазначається сума податку, що відповідає кількості кварталів, які залишилися до кінця року, в якому було придбано транспортні засоби.

Таким чином, у разі придбання транспортного засобу протягом року перед його реєстрацією сплачується 25 % від річної суми податку, решта - рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Поряд з цим Закон не передбачає проведення перерахунку суми податку і подання додаткового розрахунку до органів державної податкової служби у разі зняття протягом року транспортних засобів з обліку чи їх перереєстрації з будь-яких причин.

Що стосується знятим з обліку (за будь-яких обставин) протягом року транспортних засобів, то враховуючи, що податок з власників транспортних засобів обчислюється юридичними особами самостійно на підставі звітних даних про кількість об'єктів оподаткування станом на 1 січня поточного року за ставками на рік, визначеними статтею 3 Закону, сума податку є остаточною і у разі зняття транспортних засобів з обліку в органах, уповноважених на проведення їх реєстрації та перереєстрації у зв'язку із зміною власника, перерахунок суми податку, визначеної у розрахунку, не проводиться. Податок у такому випадку сплачується юридичною особою до кінця року в повному обсязі. Винятків для юридичних осіб, що передають право власності на такі транспортні засоби, Законом не передбачено.

Згідно із Законом України від 22 травня 1997 року N 283 "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання у користування орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим за певних умов (пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 цього Закону), однією з яких є придбання орендарем об'єкта лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі. Тобто передбачається обов'язкова подальша передача права власності на такі основні фонди, у тому числі на автомобільний транспорт, орендарю.

Отже, враховуючи викладене вище, у випадку передачі транспортних засобів у фінансовий лізинг (оренду) платником податку з власників транспортних засобів є орендодавець (юридична чи фізична особа - власник транспортного засобу) щодо транспортних засобів, зареєстрованих в органах ДАІ МВС України на його ім'я.

Щодо права власника транспортного засобу (платника податків) на віднесення до складу валових витрат затрат, пов'язаних з використанням транспортного засобу (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти, технічний огляд тощо), який був переданий іншій юридичній особі (орендарю) на умовах лізингу (оперативної оренди), та права включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальником сум податку на додану вартість при здійсненні таких витрат повідомляємо таке.

Відповідно до норм п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону N 334/94-ВР зазначається, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні п. 8.7 цього Закону.

З урахуванням викладеного вище, оскільки переданий в оперативну оренду транспорт у власній господарській діяльності орендодавця (власника транспорту) не використовується, то він не має права включати до складу своїх валових витрат затрати, пов'язані з утриманням такого транспортного засобу, та збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого транспорту (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти, технічний огляд тощо).

Що стосується права платника податку на додану вартість на віднесення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальникам сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), то таке право згідно з нормами пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" виникатиме у платника за умови:

- використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних податком на додану вартість операціях;

- віднесення вартості таких придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації у податковому обліку.

У зв'язку з тим, що орендодавець (як зазначено вище) не має права включати до складу своїх валових витрат затрати, пов'язані з утриманням переданого в оперативну оренду транспортного засобу, то, відповідно, і право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальникам сум податку на додану вартість у зв'язку з проведенням таких затрат у нього відсутнє.

Заступник Голови

С. Лекарь

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_prib/4_37.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв