ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

ВАРТІСТЬ БРОНЮВАННЯ МІСЦЯ В ГОТЕЛЯХ НЕ ВІДНОСИТЬСЯ ДО СКЛАДУ ВАЛОВИХ ВИТРАТ. БІЛЬШЕ ТОГО, ПРАЦІВНИКОВІ, ВІДРЯДЖЕНОМУ В МЕЖАХ УКРАЇНИ, ВІДШКОДОВУЄТЬСЯ ПЛАТА ЗА БРОНЮВАННЯ МІСЦЯ В ГОТЕЛЯХ У РОЗМІРІ НЕ БІЛЬШ ЯК 50 ВІДСОТКІВ ЙОГО ВАРТОСТІ ЗА ОДНУ ДОБУ

Відповідно до абзацу першого пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат підприємства включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Таким чином і виходить, що вартість бронювання місця в готелях не відноситься до складу валових витрат, адже це не оплата вартості проживання у готелях (мотелях). Тому вартість бронювання сплачується підприємством за рахунок прибутку, що підтверджено в Листі ДПА України від 10.4.2006 № 250/10/31-106. Більше того, ця сума може повністю не відшкодовуватися і працівникові, адже згідно з абзацом другим пункту 1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФ України від 13 березня 1998 року №59, працівникові, відрядженому в межах України, працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш як 50 відсотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі (до речі, чомусь про це для звичайних працівників Постанова Кабміну від 23 квітня 1999 р. N 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” мовчить і згадує лише таке положення для бюджетних працівників). Таким чином якщо вартість бронювання складає менше, аніж половина вартості проживання за добу, то працівнику сума відшкодується, а якщо бронювання коштує як одна доба, то працівник мусить платити 50 відсотків від вартості бронювання з власної кишені. Таким чином при бронюванні місць замість валових витрат підприємства, можуть виникнути ще і витрати працівника.

Віталій МОСЕЙЧУК

Лист ДПА України від 10.4.2006 № 250/10/31-106

Про розгляд листа

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової адміністрації України від 29.03.2006 р. №5979/7/15-0317 розглянула ваші листи від 20.03.2006 р. №«ДК» 02-174, «ДК» 02-175, 02-177 і повідомляє.

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України).

Капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку згідно із пп. 8.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97 зі змінами та доповненнями), вважаються невиробничими фондами. До них відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 Закону, включаючи орендовані. При цьому до групи 1 основних фондів відповідно до пп. 8.2.2 Закону належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування (пп. 8.1.4 Закону).

Згідно із пп. 8.7.1 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Виробничим приміщенням є замкнутий простір у спеціально призначених будинках та спорудах, у яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей. (Пункт 1 постанови Головного державного санітарного лікаря України «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99)» від 01.12.99 р. №42.)

Оскільки трудова діяльність людей може здійснюватись у виробничих приміщеннях, тому виробниче використання зумовлює переведення житлових будинків у спеціально призначені, тобто нежитлові.

Статтею 8 Житлового кодексу України від 30.06.83 р. №5464 зазначено, що переведення придатних для житлових будинків і житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові, як правило, не допускається. Цією ж статтею визначено особливості переведення в нежитлові житлових будинків різної належності та осіб, які можуть здійснювати таке переведення.

Враховуючи вищезазначене, якщо житловий будинок не переведений до нежитлового фонду, то віднесення вартості ремонту по невиробничих фондах до складу валових витрат є неправомірним.

2. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. №889-IV (далі — Закон №889) набрав чинності з 1 січня 2004 року, і його положення застосовуються до доходів платника цього податку, одержаних ним у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону).

Дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із Законом №889 додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі — інші виплати і винагороди).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З 1 січня 2004 року договір оренди транспортного засобу за участі фізичної особи відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦКУ підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 803 ЦКУ передбачено обов’язок орендаря відшкодовувати збитки, заподіяні орендодавцю у зв’язку із втратою чи пошкодженням транспортного засобу (якщо орендар не доведе, що це сталося не з його вини).

Поточний ремонт автомобіля здійснюється орендарем, а капітальний — орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 776 ЦКУ). Якщо капітальний ремонт орендодавцем не провадиться у строки, передбачені договором, і це ускладнює експлуатацію автомобіля, орендар може відремонтувати автомобіль (зарахувавши вартість ремонту в рахунок сплати орендних платежів або вимагаючи відшкодування цих витрат) або вимагати розірвання договору та відшкодування шкоди.

Після закінчення строку дії договору орендар повинен повернути автомобіль орендодавцю у стані, в якому його було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, або у стані, передбаченому договором оренди (ч. 1 ст. 785 ЦКУ).

Таким чином, обов’язок щодо підтримання транспортного засобу в належному технічному стані покладено на орендаря.

Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів, визначений Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх засобів автомобільного транспорту, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. №102, дія якого поширюється на юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Згідно з Положенням під технічним обслуговуванням (ТО) розуміється комплекс операцій чи операція з підтримання роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування дорожньо-транспортного засобу. У Положенні детально визначено систему та види технічного обслуговування та ремонту техніки:

– поточний ремонт (ПР) — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає у заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватися заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

– капітальний ремонт (КР) — ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

З огляду на зазначене, оскільки законодавство зобов’язує орендаря підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані (про що звичайно зазначається в умовах угоди), вартість технічного обслуговування та ремонту, здійсненого орендарем згідно з нормами Положення та в межах строку дії договору оренди, не може розглядатися як дохід, отриманий орендодавцем — фізичною особою у вигляді додаткового блага.

У разі здійснення орендарем капітального ремонту його вартість зараховується в рахунок сплати орендних платежів або відшкодовується орендодавцем.

3. Згідно із п. 1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФ України від 13 березня 1998 року №59, працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш як 50 відсотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі.

Що стосується валових витрат, то за нормами абзацу першого пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97 зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат підлягають включенню витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших житлових приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов’язаних із правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим, відносяться до складу валових витрат суми добових витрат у межах граничних норм, установлених КМ України за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду та приїзду.

Виходячи із того, що пп. 5.4.8 Закону містить вичерпний перелік щодо витрат на відрядження фізичних осіб, тому вартість щодо бронювання місця в готелях не підлягає віднесенню до складу валових витрат.

Заступник голови К. СИЛЕНКО

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_prib/4_26.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв