НА ДУМКУ ДПАУ ІНФЛЯЦІЙНУ СКЛАДОВУ ТА 3 ВІДСОТКИ РІЧНИХ ЗА ПРОСТРОЧЕННЯ БОРГУ КРЕДИТОРУ СЛІД ВКЛЮЧИТИ ДО БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ ПДВВідповідно до ч. другої статті 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічні вимоги містилися в попередньому Цивільному кодексі в статті 214. Щодо оподаткування зазначених сум то звернемо увагу, з цього приводу існують різні думки. Наведемо їх. Позиція ДПАУ. Інфляційну складову та 3 відсотки річних за прострочення боргу продавцю (кредитору) слід включити до бази оподаткування ПДВ. При цьому податкові зобов’язання виникатимуть за подією, що станеться раніше: або в момент донарахування продавцем (кредитором) прострочених сум або на дату сплати цих донарахованих сум боржником. Аналогічна позиція була висловлена ДПАУ ще в Листі № 4879/6/16-1217 від 25.07.2001 “Щодо штрафів, пені, неустойки за товари без ПДВ”. Позиція господарських судів та деяких кредиторів. Ґрунтується на тому, що за своєю правовою природою три відсотки річних є неустойкою а інфляційна складова є способом відшкодування збитків. Або ці всі складові є неустойкою. Наприклад, в Постанові від 05.12.2001 р. “Про стягнення збитків” Вищий господарський суд наголошував: “Законом, а саме статтею 214 ЦК, передбачено стягнення лише неустойки, але не збитків”. А тому кошти, сплачені як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування ПДВ. Однак і серед судів немає однозначної думки, зокрема в Постанові Верховного Суду від 25.03.2002 р. № 8/406(02/083) говориться “За своєю правовою природою стягнення, передбачені статтею 214 Цивільного, не є тотожними неустойці.” Компроміс. Через такий різнобій думок компромісною була би думка про те, що суми інфляційної компенсації вартості товарів (робіт, послуг) відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення включаються до бази оподаткування ПДВ у кредитора. А 3 відсотки річних вважаються неустойкою і не включаються до бази оподаткування ПДВ. Але ані суди, ані ДПАУ не можуть цю думку озвучити офіційно.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 07.10.2004 р. N 8920/6/15-2415-26 ДПАУ розглянула лист щодо оподаткування ПДВ отриманих платником сум індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, і повідомляє таке. Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. База обкладання ПДВ операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається згідно з нормами п. 4.1 ст. 4 Закону, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). При цьому, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. З урахуванням вищевикладеного, отримані платником суми індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, повинні включатися продавцем до бази оподаткування. Що стосується дати визначення податкових зобов'язань з ПДВ, які виникають внаслідок претензійної роботи або за рішенням суду щодо сплати зазначених сум (індексу інфляції та 3 % річних) понад встановленої договірної вартості товарів (робіт, послуг), то такі зобов'язання виникатимуть на дату, що відбулася раніше: або в момент нарахування платником таких сум на підставі прийнятих рішень або на дату сплати цих сум. Щодо необхідності складання та надання покупцю податкової накладної в зв'язку із зобов'язанням сплати згаданих сум, то така накладна повинна складатися платником згідно з нормами п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону та у порядку, визначеному наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)", тобто у момент виникнення таких зобов'язань та із зазначенням у податковій накладній усіх без винятку реквізитів стосовно проведеної операції, в тому числі і в зв'язку із збільшенням компенсації вартості поставлених товарів (робіт, послуг). Питання права боржника (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в сумі інфляційних і 3 % на підставі отриманої від кредитора (продавця) податкової накладної, регулюється п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, яким визначено, що таке право виникатиме у платника за умови: - використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) чи їх частки в оподатковуваних операціях; - віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; - наявності отриманої від постачальника - продавця товарів (робіт, послуг) податкової накладної, яка є звітним податковим та розрахунковим документом і повинна бути оформлена відповідно до вимог пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.
Надруковано: ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 25.07.2001 р. N 4879/6/16-1217 ДПА України розглянула лист ВАТ щодо оподаткування ПДВ та повідомляє таке. Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше повинні бути передбачені у договорах. Кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування ПДВ та за ними не може бути виписана податкова накладна. У той же час якщо застосування штрафних санкцій договором не передбачено, то будь-які надходження коштів за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) необхідно розцінювати як компенсацію вартості цих товарів (робіт, послуг), яка збільшує базу оподаткування ПДВ. Щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг) з урахуванням індексу інфляції, то суми інфляційної компенсації вартості товарів (робіт, послуг) відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" включаються до бази оподаткування.
Надруковано:
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 5 грудня 2001 року
Постанову скасовано Вищий господарський суд України розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення арбітражного суду м. Києва від 10.09.2001 у справі за позовом казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" до Міністерства оборони України про стягнення збитків. Рішенням арбітражного суду м. Києва від 10.09.2001 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму збитків у вигляді неодержаного прибутку з урахуванням індексу інфляції. Міністерство оборони України у поданій касаційній скарзі просить рішення від 10.09.2001 скасувати, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення неправильно застосовані норми матеріального права. Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом м. Києва відповідно до статті 203 ЦК присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму збитків у вигляді неодержаного прибутку з урахуванням індексу інфляції, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором від 05.09.97 N 117542. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що рішеннями Вищого арбітражного суду України від 21.12.2000 року у справі N 2/97, від 22.03.2001 року у справі N 2/21, рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2001 року позивачу відшкодована заборгованість по 1 етапу договору з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми. Вказані рішення в установленому порядку скасовані не були. При прийнятті вказаних рішень Вищий арбітражний суд України та господарський суд м. Києва керувалися статтею 214 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Така форма відповідальності, як сплата трьох відсотків річних з простроченої суми, є виключною неустойкою, стягнення якої виключає стягнення збитків. Відповідно до частини другої статті 204 ЦК законом або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку; коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки. Як вбачається зі змісту договору від 05.09.97 N 117542, сторони не передбачили можливість стягнення збитків у повній сумі понад неустойку. Законом, а саме статтею 214 ЦК, передбачено стягнення лише неустойки, але не збитків. За таких обставин стягнення судом збитків у вигляді неодержаного прибутку з урахуванням індексу інфляції, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором від 05.09.97 N 117542 (1 етап), водночас, коли рішеннями суду за неналежне виконання цих же зобов'язань згідно зі статтею 214 ЦК вже була застосована відповідальність у вигляді стягнення неустойки, є неправомірним. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом м. Києва при прийнятті рішення від 10.09.2001 неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню. Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, 122 ГПК, колегія суддів Вищого господарського суду України постановила: касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2000 року скасувати. У задоволенні позову відмовити. ____________
Надруковано:
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О. Ф. - головуючий, Дерепи В. І., Стратієнко Л. В. розглянув касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. у справі N 12/271 за позовом ДП "Енергоринок" до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" про стягнення 108725033,22 грн. за участю представників позивача - Матвєєв О. М., Могилевський В. Ю., відповідача - Бойко М. О., Мамонов Д. В. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2003 р. ДП "Енергоринок" в позові відмовлено повністю. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. рішення місцевого суду від 16.12.2003 р. скасовано та стягнуто з ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 86071921,22 грн. основного боргу, 7179766,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 9398789,83 грн. - індексу інфляції, 6074555,32 грн. пені, 1700 грн. державного мита 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм законодавства, та залишити позов без розгляду. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Енергоринок" просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2003 р., залишити без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р., а скаргу - без задоволення. У справі з 20.05.2004 р. оголошувалась перерва. Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне. У вересні 2003 р. ДП "Енергоринок" звернулося до господарського суду з позовом та уточненням до нього (а. с. 35) про стягнення з ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" 86071921,22 грн. основного боргу, 6074555,32 грн. пені, 7179766,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 9398789,83 грн. - індексу інфляції, 1700 грн. державного мита 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині розрахунків за придбану електричну енергію. Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову. При цьому суд виходив з того, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за придбану в період з 01.08.2000 р по 31.12.2000 р. електроенергію по договору від 20.08.99 р. N 65/01-ЕР, позовні вимоги підтверджуються актами купівлі-продажу електроенергії між сторонами у серпні - грудні 2000 р. (а. с. 17 - 21), актами звірки розрахунків за куплену електроенергію за спірний період (а. с. 220 - 224), довідкою ДП "Енергоринок" про наявність боргу у сумі 86071921,22 грн., розрахунками нарахування пені, 3 % річних, індексу інфляції. До того ж, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку про те, що рахунки-фактури виписуються на підставі актів купівлі-продажу електроенергії, підписаних обома сторонами, які є первинними документами, де зазначена вартість електроенергії, і які були прийняті відповідачем до виконання на спірну суму. Посилання відповідача в касаційній скарзі на невиконання позивачем умов договору передачі електроенергії щодо надіслання рахунків-фактур для оплати отриманої електроенергії ретельно досліджені апеляційним судом та за результатами аналізу сукупності наявних у справі матеріалів відхилені як безпідставні. Надані сторонами докази свідчать про наявність заборгованості відповідача, ухилення відповідача від оплати продукції, тому на нього підставно покладений обов'язок виконання договірних зобов'язань. Вказівки відповідача про невірне стягнення 3 % річних без врахування скорочених строків позовної давності помилкові, тому що передбачені ст. 214 ЦК України відсотки не відносяться до неустойки. Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на недоведеність обставин справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються. Отже, постанова апеляційного суду відповідає матеріалам справи, законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив: Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. у справі N 12/271 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" - без задоволення. ____________
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ від 29.08.2001 р. N 01-8/935
Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів
Із змінами і доповненнями, внесеними У порядку інформації доводиться до відома позиція Вищого господарського суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм чинного законодавства. 1. Спори за участю податкових органів. 1.1. Чи можуть бути віднесені до числа податкових агентів відділи Державної виконавчої служби управлінь юстиції? Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 18-92 "Про акцизний збір" (далі - Декрет) податковим агентом вважається уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного обігу або конфіскованих у випадках, передбачених законодавством. Статтею 6 Декрету передбачено, що податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету. Оскільки Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" органам державної виконавчої служби таких повноважень не надано, вони не є податковими агентами у розумінні статті 1 Декрету. 1.2. Підпункт 1.2 пункту 1 виключено (згідно з листом Вищого господарського суду України від 19.05.2003 р. N 01-8/537) 1.3. Чи підлягає стягненню пеня за порушення строків сплати збору до Державного інноваційного фонду? Відповідно до пункту 18 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" збір до Державного інноваційного фонду належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Водночас законодавством не визначено періоди і строки сплати цього збору. Отже вимоги щодо сплати платником податку пені за порушення строків сплати збору до Державного інноваційного фонду не можуть вважатися такими, що грунтуються на законі. 1.4. Чи застосовуються фінансові санкції за завищення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, якщо податковий кредит платником належним чином не підтверджено? Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законом фінансових санкцій, нарахованих на непідтверджену суму податкового кредиту. Водночас Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить застосування фінансових санкцій у залежність від факту отримання платником податку суми бюджетного відшкодування. 1.5. Чи вправі органи державної податкової служби стягувати у безспірному порядку з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за порушення ними строків ввезення товарів, що імпортуються за бартерним договором? Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" органам державної податкової служби України надано право стягувати у безспірному порядку з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за порушення ними строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором. 1.6. Чи можуть застосовуватись органом державної податкової служби фінансові санкції за порушення законодавства про оподаткування, якщо ці порушення було встановлено у результаті додаткової перевірки? Підставою для застосування органом державної податкової служби фінансових санкцій є сам факт порушення платником податку законодавства про оподаткування, незалежно від того, у результаті якої перевірки - основної чи додаткової - встановлено таке порушення. 1.7. Чи вправі органи державної податкової служби під час проведення перевірки вносити виправлення до декларації про прибуток підприємств? Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.97 N 214, декларація про прибуток підприємств складається платниками податку. Підпунктом 1.4 пункту 1 цього Порядку встановлено, що у декларації не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення помилок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88. Що ж до органів державної податкової служби, то вони згідно із статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків і інших платежів і забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства. 1.8. Чи включаються до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхових резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями банків? Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону. З підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону вбачається, що створення страхового резерву за рахунок збільшення валових витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним банком України. Відповідну методику визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279. 1.9. Чи підлягає припиненню провадження зі справи, якщо під час розгляду справи надійшло повідомлення від органу Пенсійного фонду про списання податкового боргу зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування? На виконання окремого доручення Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 N 2153/3 постановою правління Пенсійного фонду України від 12.03.2001 N 7 затверджено Порядок проведення органами Пенсійного фонду України списання та розстрочення податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно з пунктом 9 названого Порядку податковий борг зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який на день набрання чинності статтею 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є предметом судового розгляду, підлягає списанню та/або розстроченню відповідно до цього Порядку. У цьому випадку орган Пенсійного фонду обов'язково надсилає повідомлення господарському суду про списані та/або розстрочені суми. Отже якщо до господарського суду під час розгляду відповідних справ надійшло повідомлення від органу Пенсійного фонду про списання такого податкового боргу, провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. 1.10. Чи поширюється дія підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на заборгованість в іноземній валюті? Дія підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 названого Закону поширюється на будь-яку іноземну валюту або заборгованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду. 1.11. Чи є платником податку на прибуток підприємств суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок? Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств. Отже пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовується до правовідносин, що виникли у звітному (податковому) кварталі після переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування. 1.12. Чи вправі органи Пенсійного Фонду здійснювати заходи з погашення недоїмки зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування? Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, згідно з пунктом 1.2 статті 1 названого Закону, - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. 1.13. Чи може господарський суд визначати або коригувати нормативи відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів, затверджені сесією міської ради? Коригування нормативів відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів не віднесено до компетенції господарського суду. 2. Чи застосовуються приписи Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" до складання місцевого бюджету? Статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" передбачено, що положення статей 1, 6 та частин другої і третьої статті 35 цього Закону застосовуються при складанні, затвердженні і виконанні бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Відповідно до пункту 3 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюється відповідними державними адміністраціями згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему. 3. Чи підвідомчі господарському суду справи про стягнення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками? Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік" Державному казначейству України надано право у разі несвоєчасного погашення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками застосовувати безспірне її стягнення у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України. Отже зазначені справи не підлягають розгляду господарськими судами. Водночас цим судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними відповідних актів Державного казначейства України та визнанням такими, що не підлягають виконанню розрахункових документів про безспірне стягнення названої заборгованості. 4. Чи можливе при укладенні угод вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті? Законодавчі акти України, у тому числі Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті. 5. Які правові наслідки неподання або порушення строків подання підприємством даних про вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці? У вирішенні цього питання слід виходити з вимог пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" з урахуванням того, що правонаступником зазначеного у цій нормі Державного фонду сприяння зайнятості є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). 6. Чи необхідно зупиняти провадження зі справи про стягнення заборгованості за кредитною угодою з підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, до закінчення провадження зі справи про банкрутство? Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" порушення господарським судом провадження зі справи про банкрутство боржника віднесено до обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Поряд з цим статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків передбачених цим Законом. Зазначені приписи припускають задоволення названих вимог кредиторів виключно у межах провадження зі справи про банкрутство боржника. Тому можливе зупинення провадження зі справи про стягнення заборгованості за кредитною угодою до закінчення провадження зі справи про банкрутство. 7. Чи підвідомчі господарським судам спори за позовом сторони угоди про визнання цієї угоди такою, що не підлягає виконанню? Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи не лише зі спорів, що виникають при укладанні, зміні і виконанні господарських договорів та про визнання актів недійсними, а й з інших підстав (крім зазначених в абзацах другому - четвертому цього пункту). 8. Чи підвідомчі господарським судам спори про визнання недійсним рішення сільських рад в частині відмови в дачі згоди на розширення меж міста за рахунок прилеглих до міста земель сільських рад? Спори про визнання недійсними рішень сільських та районних рад в частині відмови в дачі згоди на розширення меж міста за рахунок прилеглих до міста земель сільських рад, що призводить до змін меж району є фактично (по суті) спорами про розмежування земель населених пунктів. Такі спори вирішуються відповідно до статті 106 Земельного кодексу України, і отже господарському суду не підвідомчі. 9. Чи підлягають задоволенню позови державної інспекції з контролю за цінами про стягнення санкцій за порушення державної дисципліни цін до орендодавців, які завищують розмір орендної плати за здачу в оренду майна, що є державною власністю? З огляду на приписи статті 256 Цивільного кодексу України та статей 2 і 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у господарського суду немає підстав вважати укладення договору оренди "наданням послуги", а орендну плату за названим договором - "ціною", що підпадає під ознаки Закону України "Про ціни і ціноутворення". Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (з наступними змінами і доповненнями), має застосовуватись господарським судом у вирішенні спорів виключно з урахуванням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, статті 19 цього законодавчого акта. Що ж до повноважень державної інспекції з контролю за цінами, то вони стосуються виключно контролю за додержанням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів (стаття 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення"). 10. Який строк позовної давності встановлено для вимог про стягнення процентів річних? Зазначені у статті 214 Цивільного кодексу України проценти річних за своєю правовою природою є неустойкою, і, отже, до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності (стаття 72 названого Кодексу). 11. Пункт 11 виключено (згідно з листом Вищого господарського суду України від 25.03.2002 р. N 01-8/340)
___________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_pdv/4_9.html |
|
Головна сторінка
|
Українська національна ідея.
Українократія
|
КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою
|
ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки |
Уголки потребителя для всех городов с
литературой |
Информационные стенды, щиты, доски
|
Перекидні системи
Перекидные системы
| Штендеры,
Штендери
|
Буклетницы
Буклетниці
|
Коментар Податкового кодексу, Митного
Комментарий Налогового кодекса, Таможенного|
НОВИНИ |
|
Реклама |
Контакт |
Журнали з охорони праці та інші
|
Календар бухгалтера
Календарь бухгалтера
|
Інструкції з охорони праці
|Оперативна
поліграфія,
тиражування
|
Фотоприколы
|
Термінологічний словник
|
Книги,
словник,
реферати
з історії,
ЗНО з історії України
|
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження
надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування
матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу
маразмів України та сайт
www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України
(www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua).
Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів
для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу
автора з дотриманням вищезгаданих посилань.
Розсилка новин|
Підтримка проекту: U634971969297 Z404288205014 E208021446192 |
|
Новини |
