ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

В ПОДАТКОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ПАНУЄ ПРИНЦИП «ЯКЩО МОЖНА ПЕРЕДАТИ ТРЕТІМ ОСОБАМ — НЕМАЄ РОЯЛТІ І Є ПДВ». ЗА ДОПОМОГОЮ ПДВ ДЕРЖАВА РЕГУЛЮЄ ВИКЛЮЧНІСТЬ ЧИ НЕ ВИКЛЮЧНІСТЬ ЛІЦЕНЗІЙ ЩОДО ПЕРЕДАЧІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

На практиці майже всі договори про передачу прав на інтелектуальну власність від платників ПДВ супроводжуються записом “в тому числі НДС”. Це відбувається через побоювання санкцій ДПАУ та її негативний вплив, незважаючи на те, що відповідно до підпункту 3.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість», роялті не є об'єктом оподатковування ПДВ.

Більше того, в результаті застосування ПДВ при передачі прав інтелектуальної власності фактично виходить, що надаються послуги, а не відбувається передача інтелектуальної власності. В результаті покупці такої “інтелектуальної власності” з ПДВ стають порушниками законодавства про захист інтелектуальної власності, оскільки вони фактично не мають права використовувати у своїй діяльності такі продукти інтелектуальної власності, а лише придбали послуги без права подальшої передачі чи чогось іншого.

Термін «роялті» у пункті 1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон про оподаткування прибутку підприємств) визначений як платіж будь-якого виду, отриманий як винагороду за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасетах, кінематографічні фільми або плівки для радіо або телевізійного віщання; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги або торговельну марку, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

У той же час частина друга пункту 1.30 Закону встановлює, що не вважаються роялті платежі за одержання об'єктів власності, визначених у частині 1 дійсного пункту, у володіння, розпорядження або власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачеві продати або відчужувати іншим способом такий об'єкт власності або обнародувати секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію про промисловий, комерційний або науковий досвід (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке обнародування є обов'язковим відповідно до законодавства України.

Таке визначення роялті як право фактичної оренди об’єктів інтелектуальної власності своєрідне інтелектуальне “ноу-хау” наших законодавців. Виходить так, що з метою оподаткування під поняття роялті, наприклад, не підпадає переважна частина продажу комп’ютерних програм, відео- та аудіозаписів на носіях. Оскільки покупець таких носіїв, як правило, може в подальшому продати придбані носії іншим покупцям разом із об’єктом інтелектуальної власності.

Саме через частину другу пункту 1.30 Закону про оподаткування прибутку підприємств податкові органи масово донараховують ПДВ за платежами за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Визначення “податкового” роялті суттєво відрізняється (в гірший бік) від бухгалтерського та із законодавства про інтелектуальну власність, і тому і виникають проблеми. Зокрема Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153) визначає роялті більш ліберально як платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо). А статистики в Інструкції про порядок заповнення звіту про продаж за кордон ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності за формою N 6-нт (ліцензії) (затверджено наказом Міністерства статистики України від 6 липня 1995 р. N 168 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1995 р. за N 240/776) взагалі спростили це визначення. Для них роялті це періодичні відрахування від прибутку покупця протягом періоду дії договору. На жаль, жодний Закон щодо інтелектуально власності не містить визначення роялті як такого (зокрема через те, що це іноземне слово має українські синоніми як ліцензійні платежі, плата за використання патенту, торгової марки, об’єкта інтелектуальної власності тощо). Зокрема частина третя статті 1109 Цивільного кодексу говорить про те, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності своїм листом № 06-10/10-375 від 09.08.2006 р. “Щодо тлумачення поняття "роялті" розтлумачив, що умовою для трактування платежів у якості роялті є відсутність у ліцензійному договорі умов, що надають користувачеві об'єкта інтелектуальної власності право продавати, передавати або відчужувати такий об'єкт. Аналогічну думку підтримала ДПАУ в Листі від 16.08.2006 р. № 15426/7/15-0317 “Щодо поняття "роялті" і це радує.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», у випадку передачі виключних прав (на територію, спосіб використання) одержувач (ліцензіат) має право передавати отримані права третім особам. Таким чином укладання договорів щодо передачі виключних прав виключає право не нараховувати ПДВ. Фактично це робить придбання використання торговельних марок в Україні ризикованою справою, оскільки справа виключності використання марки фактично залежить від того, чи буде продавець нараховувати ПДВ чи ні. У разі, якщо ні, то у вас буде невиключна ліцензія. Державі теж таке вигідно, виходить, що за допомогою ПДВ держава регулює виключність чи не виключність ліцензій. Але це зовсім не справа ПДВ, а справа продавця та покупця інтелектуальної власності.

В інших, невиключних договорах, слід прямо передбачати неможливість передавати права на торговельну марку та інші об’єкти права інтелектуальної власності. Оскільки в податковому законодавстві панує принцип «якщо можна передати третім особам — немає роялті і є ПДВ». Однак цього практично неможливо зробити при передачі прав на інтелектуальну власність щодо масових товарів – комп’ютерних програм, відео- та аудіозаписів, оскільки ліцензії щодо цих продуктів дозволяють їх продавати подальшим покупцям.

Якщо покупець придбаває право на використання об’єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об’єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов’язаних із здійсненням такої операції.

Віталій МОСЕЙЧУК

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЛИСТ

09.08.2006 N 06-10/10-375

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянуто листа Державної податкової адміністрації України від 31.07.2006 р. N 199/2/15-0310 щодо роялті і повідомляємо.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі — Закон) роялті — платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Питання, пов’язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. N 435 (далі — Кодекс).

Перелік об’єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 Кодексу. Зокрема, до об’єктів інтелектуальної власності згідно цієї статті належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Пунктом 1 ст. 418 Кодексу встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу

одним із майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об’єкта є виключне право дозволяти використання об’єкта (видавати ліцензії).

При цьому у ст. 419 Кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Отже, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об’єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об’єкта (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об’єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об’єкт, — тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об’єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю “роялті”, визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.

Голова Комітету П.Порошенко

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

16.08.2006 N 15426/7/15-0317

Державним податковим

адміністраціям в Автономній

Республіці Крим, областях,

м. Києві та Севастополі

Щодо поняття "роялті"

Державна податкова адміністрація України у зв’язку із численними запитами платників податків та органів державної податкової служби на місцях повідомляє щодо поняття “роялті”.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі — Закон) роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Питання, пов’язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (далі — Кодекс).

Перелік об’єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 Кодексу. Зокрема, до об’єктів права інтелектуальної власності згідно із цією статтею належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Пунктом 1 ст. 418 Кодексу встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу

При цьому, у ст. 419 Кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Вищезазначену позицію стосовно поняття “роялті” підтримує Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності листом від 09.08.2006 N 06-10/10-375.

Головам Державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз’яснення до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів.

Заступник Голови ДПА України С.Лекарь

___________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_pdv/4_57.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв