ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

РОЗРАХУНКИ З ПДВ БАЖАЮТЬ ПРОВАДИТИ ЗА ОКРЕМИМИ РАХУНКАМИ

Спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23 березня 2004 р. № 359 затверджено ПОРЯДОК справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку із спеціальним режимом їх використання. Тим  самим виконано доручення Президента, висловлене в Указі від 01.03.2004 р. №259/2004 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку".

Розрахунки по ПДВ, в тому числі пов'язані з відшкодуванням вказаного податку, здійснюються з 1 квітня 2004 г. виключно через окремі поточні рахунки. Кошти, які поступлять на поточні рахунки платників податків після 1 квітня 2004 г. за продані товари (роботи, послуги) до вказаної дати, в частини сум ПДВ підлягають переказу платниками податків на окремі рахунки. Тобто тепер при здійсненні безготівкових розрахунків підприємствам та підприємцям необхідно буде оформляти 2 платіжних доручення: платіжне доручення на переказ ПДВ з окремого рахунка платника податків на окркми поточний рахунок продавця товарів (робіт, послуг) і платіжне доручення на переказ основних коштів продавцю товарів (робіт, послуг). У світі таку практику здійснює лише Болгарія, Росія планувала здійснити цей небезпечний експеримент з 1 липня 2004 року, але відмовилася від цього і попередньо перенесла терміни на 1 січня 2005 року.

Під час переказу коштів продавцям товарів (робіт, послуг) по операціям, які не є об'єктом оподаткування, або які є звільнені від оподаткування або в відношенні яких застосовується нульова ставка ПДВ, в платіжному дорученні на оплату таких товарів (робіт, послуг) необхідно буде вказувати конкретний пункт, статтю відповідного закону, яким встановлено особливий режим оподаткування.

Крім того передбачається внести зміни в форму податкової декларації з ПДВ, якими передбачається вказівка відомостей про обороти коштів на окремих поточних рахунках з ПДВ.

Через відкриття окремих рахунків відбувається відтік коштів підприємств, для компенсації яких вони змушені або залучати кредити, або збільшувати ціни на власну продукцію. Через це постарають всі – ціни можуть зрости. Крім того суттєво збільшується навантаження на бухгалтерії підприємств, адже 1 квітня, це кінець 1-го кварталу і для бухгалтерів це буде не зовсім День сміху. Зростають витрати підприємств на обслуговування додаткових рахунків, адже слід сплачувати за кожне виконане платіжне доручення чи за обслуговування ПДВ-рахунків. Ускладнюється повернення коштів покупцям, які, наприклад, придбали недоброякісний товар, і, відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” бажають повернути свої кошти. Виникає касовий розрив у русі коштів. Наприклад, підприємство відвантажило партию товара, оплата ще не прийшла, але вже настав строк сплати ПДВ за першою подією, а гроші для цієї сплати ПДВ слід буде взяти зі звичайного рахунку. Далі – цікавіше. Покупець розрахувався, але сума сплаченого ПДВ буде просто гнити на ПДВ-рахунках, оскільки вона вже продавцю не потрібна.

 З добрих новин у зв’язку з прийняттям постанови можна відмітити те, що:

 - установам банків рекомендовано відкривати окремі поточні рахунки щодо ПДВ на безкоштовної основі, хоча банки і можуть вимагати за це кошти;

- Мінфіну, Мінекономіки, ДПАУ, Держмитслужбі та Держказначейству доручено підготувати до 1 липня 2004 г. пропозиції по зниженню ставки ПДВ (її планується знизити до 15 відсотків з нинішніх 20).

Але ПДВ-рахунки так і не встигли запрацювати, оскільки 9 квітня 2004 року

Указом N 420/2004 Президент України скасував свій Указ “Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку”. Але Президент вирішив запровадити ПДВ-рахунки іншим шляхом – шляхом внесення невідкладних змін до Закону про ПДВ, які діятимуть з 1 липня 2004 року.

18.04.2004 14:03

  ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків платників податку на додану вартість”

1. Обґрунтування необхідності прийняття закону

Введення окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків платників податку на додану вартість та касового методу його нарахування спрямовано на удосконалення порядку адміністрування, запобігання незаконному відшкодуванню податку на додану вартість. Від запровадження такої системи очікується збільшення надходжень ПДВ до бюджету, що дозволить зменшити в майбутньому ставку податку  до 15 відсотків.

2. Цілі і завдання

Законопроект підготовлено з метою комплексного вирішення проблеми адміністрування та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зниження податкового тиску і забезпечення збалансованості бюджету. Введення окремих поточних рахунків з податку на додану вартість створить умови для унеможливлення мінімізації податкових зобов’язань платників податку кримінальними способами, а саме, „штучним” збільшенням обсягів податкових кредитів шляхом залучення до оподатковуваних операцій фірм-одноденок, здійснення операцій „псевдоекспорту” тощо.

3. Загальна характеристика і основні положення

Відповідно до законопроекту, поряд із поточними рахунками платники податку зобов’язані відкрити додатковий „окремий поточний рахунок та/або окремий реєстраційний рахунок для розрахунків з податку на додану вартість”. Такий рахунок може бути відкритий лише в тій банківській установі або в територіальному органі державного казначейства, які обслуговують такого платника податку.

Окремий поточний рахунок та окремий реєстраційний рахунок з податку на додану вартість використовується для розрахунків по податку на додану вартість між постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг), а також при розрахунках з Державним бюджетом України, в тому числі при відшкодуванні податку на додану вартість. Для проведення операції з придбання товарів (робіт, послуг) платник податку має оформляти два платіжних доручення, перше – на основну суму платежу за придбані (реалізовані) товари (роботи, послуги) за виключенням податку на додану вартість та друге – на відповідну суму податку на додану вартість.

В разі відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг, без одержання відповідної грошової компенсації платник податку – покупець зобов’язаний самостійно перерахувати з власного окремого поточного рахунку суму податку на додану вартість на окремий поточний рахунок постачальника. За відсутності необхідної суми коштів для перерахування податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг) платник податку поповнює окремий поточний рахунок з інших поточних рахунків.

Таким чином, грошові потоки з податку на додану вартість відокремлюються від інших грошових потоків, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності за результатами їх господарської діяльності та залишаються замкнутими в системі окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків.

Змінюється порядок ведення податкового обліку. Замість застосування правила „першої події” вводиться “касовий” метод обліку ПДВ.  Крім того, “касовий” метод обліку унеможливить появу штучної недоїмки у продавців  товарів (робіт, послуг) у разі затриманням оплати або  відсутності оплати у зв’язку з неплатоспроможністю покупця. 

Крім того, у разі встановлення порушень податкового законодавства законопроект передбачає солідарну відповідальність учасників операцій у вигляді позбавлення права включати до  податкового обліку такі операції.

Законопроект визначає механізми „автоматичного” відшкодування та вводить єдину систему бюджетного відшкодування без поділу на експортне і “внутрішнє”. Відшкодування буде здійснюватись органом Державного казначейства України за заявою платника.

Законопроектом передбачається поетапне зниження ставки ПДВ до 15 відсотків з покриттям зменшення доходів бюджету від ПДВ за рахунок покращання адміністрування податку та функціонування системи окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків і касового методу податкового обліку.

Пропонується також зобов’язати банківські установи на вимогу органів державної податкової служби надавати їм інформацію щодо руху коштів на окремих поточних та окремих реєстраційних рахунках з податку на додану вартість.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Закони України „Про податок на додану вартість”, "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", Про обіг векселів в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, "Про банки і банківську діяльність", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Замкнення грошових потоків, що утворюються внаслідок оподаткування податком на додану вартість, дозволить суттєво спростити та зменшити витрати Державного бюджету України на адміністрування податку на додану вартість, в тому числі вивільнити значний технічний та людський ресурс, задіяний при стягненні цього податку до бюджету. Одночасно, суттєво підвищиться керованість та прогнозованість процесу мобілізації податку на додану вартість до державного бюджету.

За попередніми оцінками, введення системи окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків дозволить збільшити планові показники надходжень з податку на додану вартість з вироблених на території України товарів (робіт, послуг) майже на 30 відсотків.

Запровадження системи адміністрування податку на додану вартість шляхом введення окремих поточних рахунків та окремих реєстраційних рахунків для розрахунків з податку на додану вартість обговорюється починаючи з 2001 року. Проте, поки що єдиною країною в світі, де застосовується ця система, є Болгарія. За оперативними даними, через п’ять місяців з моменту введення спеціальних рахунків надходження цього податку до бюджету Болгарії зросли на  56 відсотків.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Введення запропонованої системи адміністрування податку на додану вартість дозволить здійснити наступні кроки подальшого реформування системи адміністрування цього податку, в тому числі, розглянути можливість зниження ставки оподаткування податком на додану вартість та скорочення термінів відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку

Із змінами і доповненнями, внесеними

 Указом Президента України

 від 5 березня 2004 року N 281/2004

Указ втратив чинність

(згідно з Указом Президента України

від 9 квітня 2004 року N 420/2004)

З метою підвищення ефективності справляння податку на додану вартість, упорядкування взаємовідносин між державою та платниками цього податку, запобігання зловживанням і порушенням законодавства у сфері оподаткування постановляю:

1. Визнати за необхідне запровадження з 1 квітня 2004 року справляння до Державного бюджету України податку на додану вартість та оборот коштів податку через окремі поточні рахунки платників цього податку в установах банків.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом

Президента України від 05.03.2004 р. N 281/2004)

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та затвердити разом із Національним банком України до 20 березня 2004 року порядок справляння до Державного бюджету України податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні рахунки платників цього податку в установах банків;

(абзац другий статті 2 із змінами, внесеними згідно з

Указом Президента України від 05.03.2004 р. N 281/2004)

організувати роз'яснювальну роботу щодо порядку справляння до Державного бюджету України податку на додану вартість та обороту коштів податку на окремих поточних рахунках платників цього податку, забезпечити оперативне реагування на пропозиції цих платників щодо вдосконалення зазначеного порядку.

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про визнання такими, що втратили чинність, Указів Президента України від 1 березня 2004 року N 259 і від 5 березня 2004 року N 281

1. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 1 березня 2004 року N 259 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку";

Указ Президента України від 5 березня 2004 року N 281 "Про внесення змін до Указу Президента України від 1 березня 2004 року N 259".

2. Кабінету Міністрів України привести свої рішення у відповідність із цим Указом.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

І НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 березня 2004 р. N 359

Київ

Деякі питання, пов'язані із справлянням податку на додану вартість

Із змінами і доповненнями, внесеними

 постановою Кабінету Міністрів України

і Національного банку України

 від 31 березня 2004 року N 407

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та Указу Президента України від 1 березня 2004 р. N 259 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку" Кабінет Міністрів України і Національний банк України постановляють:

1. Затвердити Порядок справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку із спеціальним режимом їх використання (далі - Порядок), що додається.

2. Установити, що:

окремі поточні та реєстраційні рахунки платників податку на додану вартість (далі - окремі поточні та/або реєстраційні рахунки) відкриваються в установленому порядку в установах банків та в органах Державного казначейства і використовуються виключно для здійснення розрахунків з податку на додану вартість між суб'єктами господарювання, а також з державним і місцевими бюджетами, у тому числі пов'язаних з відшкодуванням податку на додану вартість;

розрахунки з податку на додану вартість здійснюються з 1 травня 2004 р. виключно через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки.

(абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з

постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку

України від 31.03.2004 р. N 407)

3. Державній митній службі забезпечити до 31 березня 2004 р. відкриття окремих поточних та/або реєстраційних рахунків для зарахування сум податку на додану вартість за операціями з імпорту товарів, які після митного оформлення цих товарів підлягають перерахуванню до державного бюджету.

4. Рекомендувати установам банків відкривати окремі поточні рахунки на безоплатній основі.

5. Державному казначейству затвердити до 1 квітня 2004 р. порядок відкриття в його органах окремих реєстраційних рахунків та обороту коштів через ці рахунки.

6. Державній податковій адміністрації:

внести зміни до форми податкової декларації, якими передбачити зазначення відомостей про оборот коштів на окремих поточних та/або реєстраційних рахунках;

узагальнювати за результатами перевірок інформацію про дотримання платниками податку на додану вартість положень Порядку.

7. Державній податковій адміністрації, Державному казначейству внести у місячний строк до власних нормативно-правових актів зміни, що випливають з цієї постанови, передбачивши в них, зокрема, що другий примірник податкової декларації, поданої платником податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів власного виробництва за межі митної території України (експорт) за прямими договорами, має право відповідно до закону на відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, обсяг експортних операцій якого за минулий рік становить не менш як 250 млн. гривень, а балансова вартість основних фондів - не менш як 100 млн. гривень, повертається йому з відміткою органу державної податкової служби про прийняття декларації не пізніше ніж наступного робочого дня і є підставою для відшкодування податку на додану вартість.

8. Державній податковій адміністрації, Державному казначейству та Державній митній службі разом з Національним банком запровадити обмін інформацією про оборот коштів через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки і щокварталу подавати Кабінетові Міністрів України узагальнену інформацію та у разі потреби пропозиції щодо вдосконалення Порядку.

9. Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Державній податковій адміністрації, Державній митній службі та Державному казначейству підготувати до 1 липня 2004 р. пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" з метою зниження ставки податку на додану вартість, а також до інших актів законодавства в частині удосконалення порядку справляння цього податку.

10. Визнати такими, що втратили чинність:

пункт 2 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 892, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 11, ст. 509);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 105 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету податку на додану вартість від учасників оптового ринку електроенергії" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 11, ст. 524);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 106 "Про заходи щодо забезпечення надходження до державного бюджету податку на додану вартість за спожитий природний газ" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 11, ст. 525).

Інд. 34

ПОРЯДОК

справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку із спеціальним режимом їх використання

1. Цей Порядок визначає процедуру справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку.

2. Окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість (далі - окремі поточні рахунки) платників цього податку із спеціальним режимом їх використання відкриваються в установах банків, у яких відкриті їх поточні рахунки.

Платники податку на додану вартість (далі - платники податку), які відповідно до законодавства обслуговуються органами Державного казначейства, відкривають окремі реєстраційні рахунки з податку на додану вартість (далі - окремі реєстраційні рахунки) в органах Державного казначейства, якими вони обслуговуються.

Про відкриття окремих поточних та/або реєстраційних рахунків платники податку в установленому порядку повідомляють органи державної податкової служби за місцем своєї реєстрації та органи Держмитслужби.

3. Платіжне доручення на перерахування податку на додану вартість з окремого поточного та/або реєстраційного рахунка платника податку на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається разом з платіжним дорученням на перерахування коштів продавцю товарів (робіт, послуг).

Під час перерахування коштів продавцям товарів (робіт, послуг) за операціями, які не є об'єктом оподаткування, звільнені від обкладення податком або щодо яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, у платіжному дорученні на оплату таких товарів (робіт, послуг) зазначається конкретний пункт, стаття відповідного закону, яким встановлено окремий режим оподаткування.

У разі перерахування коштів продавцям товарів (робіт, послуг), не зареєстрованим як платники податку на додану вартість, у платіжних дорученнях в обов'язковому порядку зазначається "Без податку на додану вартість неплатнику цього податку".

4. На окремий поточний та/або реєстраційний рахунок зараховуються кошти:

з будь-яких інших рахунків платника податку;

з окремого поточного та/або реєстраційного рахунка покупця товарів (робіт, послуг) як сплата податку на додану вартість, врахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з поточного рахунка покупця товарів (робіт, послуг), не зареєстрованого як платник податку на додану вартість;

з державного бюджету в порядку відшкодування податку на додану вартість;

кошти, внесені готівкою;

інші надходження.

5. У разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку, через торговельні автомати з використанням жетонів, карток, кредитних або дебетових карток, дорожніх чи інших чеків або отримання плати готівкою через установи банків (оплата за спожиту електроенергію, природний газ, теплопостачання, водопостачання, послуги зв'язку та інші послуги) платники податку в установленому порядку перераховують суму податку на додану вартість на власний окремий поточний та/або реєстраційний рахунок.

6. Кошти, зараховані на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок, використовуються платником податку для:

перерахування сум податку на додану вартість на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок іншого платника податку;

перерахування сум податку на додану вартість на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок платника податку;

погашення зобов'язань із сплати податку на додану вартість перед державним бюджетом;

перерахування сум податку на додану вартість на окремі поточні та/або реєстраційні рахунки органів Держмитслужби для здійснення митного оформлення товарів;

погашення податкових зобов'язань перед державним і місцевими бюджетами, зобов'язань із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, у разі відсутності заборгованості перед державним бюджетом з податку на додану вартість, яка підтверджена відповідним органом державної податкової служби, у п'ятиденний строк після звернення платника податку.

Платники податку, на яких поширюється дія Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", а також постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", від 12 травня 1999 р. N 805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", від 5 листопада 1999 р. N 2062 і від 21 січня 2004 р. N 55 "Про затвердження Порядку перерахування в 2004 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні", можуть використовувати кошти, зараховані на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок, на цілі та у порядку, передбаченому зазначеними нормативно-правовими актами.

7. У разі недостатності (відсутності) коштів на окремому поточному та/або реєстраційному рахунку для здійснення розрахунків з державним бюджетом або з іншим платником податку, платник податку може поповнити ці рахунки з інших рахунків або готівкою.

8. Під час здійснення будь-яких розрахунків з кредиторами у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо, платник податку перераховує протягом звітного періоду належну суму податку з власного поточного та/або реєстраційного рахунка на окремий поточний та/або реєстраційний рахунок. У платіжному дорученні у графі "Призначення платежу" платник податку робить запис "Сума податку на додану вартість за розрахунки у негрошовій формі".

9. Суми податку на додану вартість, які належать до відшкодування платникам податку з бюджету до 1 червня 2004 р., за бажанням платника можуть бути зараховані на його поточні та/або реєстраційні рахунки.

10. Кошти, які надійдуть на поточні та/або реєстраційні рахунки платників податку після 1 травня 2004 р. за продані товари (роботи, послуги) до зазначеної дати, в частині сум податку на додану вартість підлягають перерахуванню платниками податку на окремі поточні та/або реєстраційні рахунки відповідно до цього Порядку.

(пункт 10 із змінами, внесеними згідно з постановою

 Кабінету Міністрів України і Національного банку

України від 31.03.2004 р. N 407)

____________

Проект

З А К О Н    УК Р А Ї Н И

Про внесення змін до деяких законів України щодо  окремих поточних та окремих реєстраційних рахунків платників податку

на додану вартість

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести такі зміни до законів України:

1. У Законі України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 51, ст. 305; 1998 р., № 10, ст. 37, № 33, ст. 224; 1999 р., № 31, ст. 250, № 38, ст. 338, № 39, ст. 357;         2000 р., № 20, ст. 149, № 36, ст. 300, № 43, ст. 371; 2001 р.,  № 10, ст. 44;       2002 р., № 16, ст. 114;  2003 р., № 6, ст. 49, № 14, ст. 103, № 36, ст. 281):

1) у статті 1:

а) пункт 1.11 доповнити абзацом такого змісту:

“Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування";

б)   доповнити статтю пунктом 1.13 такого змісту:

 “1.13. Окремі поточні та/або окремі реєстраційні рахунки платників податку на додану вартість (далі - податкові рахунки) - це окремі поточні рахунки платника податку, відкриті в установах банків, або окремі реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, зі спеціальним режимом  їх використання. 

Податкові рахунки використовуються для здійснення розрахунків з податку на додану вартість між суб’єктами господарювання, а також для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання та Державним бюджетом України з податку на додану вартість, у тому числі пов’язаних із відшкодуванням податку на додану вартість”;

2) у статті 4:

а) пункт 4.1 доповнити словами “а також суми процентів, що сплачуються ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки). У разі реалізації товарів (робіт, послуг) за цінами нижчими від ціни придбання визначення об’єкта оподаткування здійснюється виходячи з ціни придбання”;

б) у пункті 4.5:

в абзаці першому:

- слова “а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України” виключити;

- друге речення викласти в такій редакції: “При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно зменшує суму податкового кредиту на суму надмірно нарахованого податку за результатами податкового періоду, протягом якого було зменшено суму компенсацій. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця при збільшенні суми компенсації”;

другий та третій абзаци виключити;

в) абзац третій пункту 4.8 викласти в такій редакції:

“У разі оформлення (забезпечення) платником податку зобов’язання за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) векселем грошові зобов'язання платника щодо нарахованого податку не припиняються, а погашаються (сплачуються) в порядку, встановленому пунктом 7.10 статті 7 цього Закону. Видача векселя для оформлення грошового боргу в частині податку на додану вартість, нарахованого у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), не дозволяється”;

3) у пункті 6.1 статті 6 цифри “20” замінити цифрами “15”.

4) у статті 7:

а) у пункті 7.2:

у підпункті 7.2.3:

- в абзаці третьому слова “і одночасно розрахунковим документом” виключити;

- в абзаці четвертому слово “поставку” замінити словом “оплату”, а слово “поставлених” - словом “оплачених”;

у другому реченні абзацу другого підпункту 7.2.6 слово “придбання” замінити словами “факт оплати”;

в абзаці другому підпункту 7.2.8 цифри та слово “20 відсотків” замінити словами та цифрами “встановленою пунктом 6.1 цього Закону”;

б) у пункті 7.3:

підпункт 7.3.1 викласти в такій редакції:

“7.3.1. Датою виникнення податкових зобов’язань платника податку вважається дата зарахування (отримання) на його податковий рахунок (у касу) сум податку на додану вартість.

Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо”;

підпункт 7.3.3 викласти в такій редакції:

“7.3.3. У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних, дебетових та інших передбачених для використання на території України карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата виписування відповідного рахунка (товарного чека)”;

підпункт 7.3.4 викласти в такій редакції:

“7.3.4. У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (надання послуг) платником податку”;

підпункт 7.3.5 виключити;

в) у пункті 7.4:

у підпункті 7.4.1 слова “(нарахованих)”, “(нараховані)” виключити;

у підпункті 7.4.3 слово “(нарахованого)” виключити;

підпункт 7.4.5 викласти в такій редакції:

“7.4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями, погашеними податковими векселями, а також розрахунковими документами на перерахування (сплату) сум податку на податковий рахунок (у касу) продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг)”;

доповнити пункт підпунктом 7.4.6 такого змісту:

“7.4.6. У випадку виявлення порушень податкового законодавства платниками податку встановлюється солідарна відповідальність учасників операцій на всіх етапах купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у виді позбавлення платників податку права на віднесення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту”;

г) у пункті 7.5:

підпункт 7.5.1 викласти в такій редакції:

“7.5.1. дата списання коштів з податкового рахунка платника податку (видачі з каси для господарських потреб підприємства та закупки сільськогосподарської продукції) в рахунок сплати іншим платникам сум податку на додану вартість.

 Зазначений порядок застосовується і при визначенні дати виникнення податкового кредиту під час здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо”;

підпункти 7.5.3 та 7.5.4 виключити;

д)  пункт 7.7 викласти в такій редакції:

“7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків

7.7.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні така сума податку підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

7.7.2. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію з випискою з окремого податкового рахунка, завіреною банківською установою або органом Державного казначейства України, що обслуговує такого платника податку, за звітний період незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, така сума за наявності податкового боргу з податку на додану вартість зараховується у  його погашення. Залишок від’ємного значення (або частини залишку) за рішенням платника податку може бути спрямований на зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у майбутніх податкових періодах або відшкодований платнику податку з Державного бюджету України на його податковий рахунок (податкові рахунки) протягом 30 календарних днів, наступних за днем подачі до органу Державного казначейства України другого примірника декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, яка вважається заявою платника податку на отримання відшкодування.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на податковий рахунок  платника податку.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому підпункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості до дня її погашення включно нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої заборгованості. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

7.7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування або її частини на податковий рахунок, подає відповідному податковому органу податкову декларацію у двох примірниках.

Другий примірник податкової декларації не пізніше наступного робочого дня повертається платнику податку з відміткою органу державної податкової служби про прийняття декларації.

7.7.5.  Протягом 30 днів з дня отримання податкової декларації податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У разі виявлення невідповідності даних, заявлених у податковій декларації,  податковий орган має право  провести документальну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування та повідомити орган Державного казначейства України про необхідність зупинення на 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації, процедури відшкодування за декларацією, в якій виявлено невідповідність даних, та одночасно повідомити  платника податку про підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

7.7.6. Орган Державного казначейства України за наявності повідомлення податкового органу, наданого відповідно до норм підпункту 7.7.5. цього пункту, зобов’язаний зупинити бюджетне відшкодування у сумі, зазначеній у такому повідомленні, на строк до 30 календарних днів, наступних за граничним днем подання другого примірника податкової декларації.

У разі якщо протягом строку, визначеного законодавством, платник податку не розпочинає процедуру оскарження відповідно до законодавства висновків податкового органу та не  надає органу Державного казначейства України копію документа, що засвідчує факт такого оскарження, сума перевищення бюджетного відшкодування вважається узгодженою та підлягає вилученню із загальної суми бюджетного відшкодування.

Якщо платник податку не погоджується з висновками перевірок, проведених податковим органом, то такий платник податку має право оскаржити ці висновки і повідомити відповідний податковий орган та орган Державного казначейства України. У такому випадку орган Державного казначейства України по закінченні 30 днів після дня отримання повідомлення від платника податку про оскарження рішення податкового органу зобов’язаний здійснити бюджетне відшкодування платнику податку, за винятком випадку, коли за позовом (заявою) податкового органу суд приймає рішення про зупинення надання бюджетного відшкодування до остаточного рішення у справі, яке набирає чинності.

7.7.7. У разі якщо платник податку до моменту відшкодування сум податку на додану вартість самостійно виявив помилку щодо розміру задекларованої ним суми податку на додану вартість, він повинен подати до органу податкової служби уточнюючу податкову декларацію у двох примірниках. У такому випадку процедура подання декларації та отримання другого примірника провадиться у порядку, визначеному  підпунктом 7.7.4 цього пункту.

Строк відшкодування за уточнюючою податковою декларацією продовжується від дня її надходження до відповідного органу Державного казначейства України з урахуванням вимог підпункту 7.7.3 цього пункту.

            У разі коли за уточнюючою податковою декларацією сума податку на додану вартість підлягає сплаті до бюджету, орган Державного казначейства України зупиняє відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої у попередній декларації.   

7.7.8. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є доходи загального фонду Державного бюджету України.

7.7.9. У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають перехід права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 6.1 статті 6 цього Закону”;

е) доповнити статтю пунктом 7.10 такого змісту:

“7.10. Податкові рахунки

7.10.1. Для цілей здійснення розрахунків з податку на додану вартість платник податку зобов’язаний відкрити податковий рахунок (рахунки) в установі (установах) банку, що його обслуговує. Платник податку, який відповідно до законодавства обслуговується органом Державного казначейства України, відкриває податкові рахунки в органі Державного казначейства України, що його обслуговує. При цьому в одній установі банку (органі Державного казначейства України) один платник податку не може відкрити більше одного податкового рахунка.

7.10.2.  Платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Зазначений порядок зберігається у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону.

У разі здійснення операцій у негрошовій формі, включаючи товарообмінні (бартерні) операції, вексельну форму розрахунків, заліки, погашення взаємної заборгованості тощо, платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок продавця товарів (робіт, послуг) подається без платіжного доручення на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок продавця товарів (робіт, послуг). Покупець зобов’язаний перерахувати суми податку на додану вартість на податковий рахунок продавця при здійснення розрахунків у вексельній формі – не пізніше дати видачі векселя, при товарообмінних (бартерних) операціях – не пізніше наступного дня після отримання товарів (робіт, послуг), при заліках та погашенні взаємної заборгованості – не пізніше дати підписання відповідного акта.

          У разі здійснення операцій з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) платіжне доручення на перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок першого кредитора надається разом із платіжним дорученням на перерахування коштів на поточний (реєстраційний) рахунок першого кредитора. У такому ж порядку здійснюється перерахування коштів третьою особою другому кредитору.

7.10.3.  При перерахуванні коштів продавцям товарів (робіт, послуг) за операціями, які не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування або щодо яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, у платіжному дорученні на оплату таких товарів (робіт, послуг) зазначається конкретний пункт, стаття відповідного закону, якими встановлено спеціальний режим оподаткування.

7.10.4. У разі перерахування коштів продавцям товарів (робіт, послуг), не зареєстрованим як платники податку на додану вартість, у платіжних дорученнях обов'язково зазначається: “Без податку на додану вартість неплатнику цього податку”.

7.10.5.  На податковий  рахунок зараховуються кошти:

з будь-яких інших поточних (реєстраційних) рахунків платника податку;

з податкового рахунка покупця товарів (робіт, послуг) як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з податкового рахунка продавця товарів (робіт, послуг) у випадках, передбачених пунктом 4.5 статті 4 цього Закону  як сплата податку на додану вартість, урахованого в ціні товарів (робіт, послуг);

з поточного (реєстраційного) рахунка покупця товарів (робіт, послуг), не зареєстрованого як платник податку на додану вартість;

з Державного бюджету України в порядку відшкодування податку на додану вартість.

7.10.6. У разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку, через торговельні автомати з використанням жетонів, карток, кредитних або дебетових карток, дорожніх чи інших чеків або отримання плати готівкою через установи банків (оплата за спожиту електроенергію, природний газ, теплопостачання, водопостачання, послуги зв’язку та інші послуги) платники податку не пізніше наступного банківського дня після продажу перераховують суму податку на додану вартість на власний податковий рахунок.

7.10.7. Кошти, зараховані на податковий рахунок, використовуються платником податку для:

перерахування сум податку на додану вартість на податковий рахунок іншого платника податку;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки платника податку в інших установах банків (органах Державного казначейства України);

погашення зобов’язань зі сплати податку на додану вартість перед Державним бюджетом України;

перерахування сум податку на додану вартість на податкові рахунки органів Державної митної служби України для здійснення митного оформлення товарів;

повернення на поточні або реєстраційні рахунки раніше зарахованих коштів для поповнення податкового рахунка з поточних або реєстраційних рахунків цього платника.

7.10.8. У разі недостатності (відсутності) на податковому рахунку коштів для здійснення розрахунків з Державним бюджетом України або з іншим платником податку платник податку може поповнити цей рахунок з інших поточних (реєстраційних) рахунків. Платник податку може повернути зазначені кошти на свій поточний або реєстраційний рахунок.

 Контроль за відповідністю таких операцій здійснюється установами банків та органами Державного казначейства України.

7.10.9. Платники податку зобов’язані надавати органам податкової служби в електронному вигляді книги придбання та книги продажу товарів (робіт, послуг) одночасно з поданням  звітності за звітний податковий період”;

5) статтю 8 виключити;

6) у статті 9:

а) пункт 9.4 доповнити абзацом такого змісту:

“Свідоцтво про реєстрацію платника податку є дозволом на відкриття податкових рахунків. Порядок відкриття і закриття платниками податку податкових  рахунків встановлюється Національним банком України та Державним казначейством України”;

б) пункт 9.6 доповнити абзацом такого змісту:

“У разі анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку податкові  рахунки підлягають закриттю, а кошти з цих рахунків зараховуються до Державного бюджету України в рахунок сум цього податку, що підлягають сплаті. Залишок коштів на податкових рахунках після зазначеного зарахування підлягає перерахуванню на поточні (реєстраційні) рахунки платника податку”;

2. У пункт 7.1 статті 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 29, ст. 137; 2003р., № 38, ст. 319)  внести такі зміни:

1) абзац перший пункту викласти в такій редакції:

“7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні, податкові та кореспондентські рахунки”;

2)  підпункт 7.1.2 доповнити абзацом такого змісту:

“Податковий рахунок – окремий поточний рахунок платника податку на додану вартість, що відкривається банком клієнту на договірній основі для здійснення розрахункових операцій з податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”;

3) підпункт 7.1.4 доповнити абзацом такого змісту:

“Особливості режимів функціонування податкових рахунків визначаються Законом України “Про податок на додану вартість”, нормативно-правовими актами  Національного банку України та договорами, що укладаються між платниками податку на додану вартість та банками, що їх обслуговують”.

3. У статтю 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 24, ст. 128; 2003 р., № 7, ст. 63) внести такі зміни:  

1) частину першу після слів “грошового боргу” доповнити словами “без урахування податку на додану вартість”;

2) друге речення частини третьої після слів “за цим договором“ доповнити словами “за винятком суми податку на додану вартість, включеної в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законодавством  України”.

4. Частину сьому статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.,  № 31, ст. 440; 1999 р., № 42-43, ст. 378) доповнити абзацом такого змісту:

“Установити, що в разі ліквідації платника податку окремий поточний та окремий реєстраційний рахунки такого платника продовжують функціонувати одночасно з рахунком ліквідатора. Відповідальність за перерахування коштів з окремого поточного та окремого реєстраційного рахунків до Державного бюджету України покладається на ліквідатора”.

5. Статтю 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) доповнити частиною такого змісту:

“Вимоги цієї статті не поширюються на податкові рахунки, які відкриті згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

6. У Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 10-11, ст.86, № 24, ст. 154; зі змінами, внесеними Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV):

1) підпункт 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

“Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість є кошти окремого поточного або окремого реєстраційного рахунка платника податку на додану вартість”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

2) доповнити пункт 13.4 статті 13 абзацом такого змісту:

“У разі реорганізації платника податку кошти, які залишилися на окремому поточному або окремому реєстраційному рахунку після сплати його податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сум штрафних санкцій і пені за цим податком, підлягають перерахуванню на відповідний рахунок правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом”.

7. Перше речення частини першої статті 43 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 11, ст. 140) викласти в такій редакції:

“З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнена державним виконавцем з боржника, в першу чергу сплачується до Державного бюджету України податок на додану вартість, у другу чергу сторонам та іншим особам повертається авансовий внесок на проведення виконавчих дій, в третю чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у четверту чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір”.

II.  Прикінцеві  положення

3. Визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за операціями, які не завершені до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до дня набрання чинності цим Законом.

4. Для інформування платників податку центральний податковий орган оприлюднює на офіційній сторінці (сайті) глобальної комп’ютерної мережі Інтернет реєстр платників податку на додану вартість з переліком їх податкових рахунків. Надання цієї інформації є безоплатним.

5. Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України:

розробити та затвердити  у місячний термін нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

організувати роз'яснювальну роботу щодо порядку справляння   податку на додану вартість із застосуванням податкових рахунків.

6. Національному банку України, Державному казначейству України та Державній податковій адміністрації України розробити та затвердити порядок подання до органів державної податкової служби інформації про обіг коштів на податкових рахунках платників податку на додану вартість.

7. Кабінету Міністрів України, Національному банку України у місячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.