ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

ЗАКОН ПРО ПДВ НЕ МІСТИТЬ ПОНЯТТЯ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

Як це не дивно, Закон України "Про податок на додану вартість", не містить визначення доданої вартості. Він говорить про все, але про головне замовчує. Щоправда до 1997 року таке визначення в ньому було, але потім зникло, оскільки податок на додану вартість у такий бідній країні можна порівняти лише з чумою. Адже виходить, що податок на прибуток в Україні стягується не за ставкою 25%, а 45% (25% податок на прибуток + 20% ПДВ), а нарахування на фонд заробітної плати в Україні складають не 37% (приблизно), а цілих 57% (37% цих нарахувань + 20% ПДВ). Хто в таких умовах може легально працювати ?

Визначення ПДВ до 1997 року було у першій редакції Закону про ПДВ, щоправда він тоді називався Закон від 20.12.1991 N 2007-XII "Про податок на добавлену вартість". Це було таке визначення - частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надходить до бюджету після їх реалізації.

Крім того підпункт 7.7.5 Закону про ПДВ передбачає, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України. 

(підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 у редакції  Закону України від 02.03.2000 р. N 1523-III)

Але сенс з 1 червня 2005 року не змінюється – відповідно до підпункту 7.7.10 Закону про ПДВ джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Щоправда тепер замовчується, що джерел на відшкодування ПДВ може не вистачити.

Тобто Законом про ПДВ до 1 червня 2005 року прямо передбачено, що отриманого ПДВ може не вистачити для його відшкодування і доведеться віддавати надходження від інших податків. Виникає питання - а навіщо такий податок, на який слід віддавати інші податки. З 1 червня 2005 року про цю проблему на законодавчому рівні замовчуватимуть.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 20.09.2000 р. N 12691/7/16-1218

ДПА України розглянула лист громадянина, який надіслано на адресу Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, щодо застосування деяких норм податкового законодавства з ПДВ і повідомляє таке.

ПДВ - це непрямий податок на споживання та є загальнодержавним податком, тобто оподаткуванню підлягають товари (роботи, послуги) незалежно від того, хто їх споживає (держава - за рахунок бюджету, підприємство - за рахунок прибутку, населення - за рахунок власних коштів).

На території України ПДВ було впроваджено з 1992 року. Реалізація товарів (робіт, послуг) здійснювалася за цінами і тарифами, що включали в себе і суму податку. А тому і вартість послуг, спожитих населенням, оплачувалася за відповідними тарифами з урахуванням ПДВ, який не виділявся окремим рядком із тарифу.

На сьогодні питання, пов'язані з процедурою оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг), регулюються Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.10.97 р. вищезазначеним Законом впроваджена інша методика нарахування ПДВ, згідно з якою сума ПДВ, визначена шляхом застосування ставки податку у розмірі 20 % до бази оподаткування, додається до ціни (тарифу) товарів (робіт, послуг) та крім того виділяється окремим рядком (пп. 6.1.1 ст. 6 зазначеного Закону).

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг). Положення цього Закону поширюються на осіб, які згідно зі ст. 2 підпадають під категорію платників ПДВ та реєструються як такий платник. Такий платник податку зобов'язаний здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Покупці, які придбавають товари та споживають послуги, здійснюють компенсацію вартості таких товарів і послуг за цінами з урахуванням ПДВ.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 03.12.99 р. N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", яким з 01.01.2000 р. відмінено застосування нульової ставки ПДВ при здійсненні операцій з продажу енергоносіїв, в тому числі електроенергії, газу, починаючи з цієї дати операції з продажу на митній території України таких енергоносіїв, незалежно від форми проведення розрахунків, категорії продавців та споживачів, підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків на кожному етапі їх продажу.

Закон України "Про податок на додану вартість", з урахуванням внесених змін до нього, не містить в собі відмінного від загального режиму оподаткування ПДВ операцій з продажу послуг телефонного зв'язку, постачання електричної та теплової енергії, газу та послуг водопостачання й інших послуг як для пенсіонерів, так і інших громадян.

А тому всі без виключення споживачі товарів (робіт, послуг), в тому числі електроенергії, газу та інших послуг, проводять розрахунки з постачальниками (продавцями) таких товарів (робіт, послуг) за цінами, збільшеними на відповідну суму ПДВ, які, в свою чергу, проводять розрахунки з бюджетом за зазначеним податком. За своєю природою ПДВ - це податок на споживача, який, споживаючи товари (роботи, послуги), оплачує їх вартість з урахуванням ПДВ, а продавець акумулює такий податок і, будучи платником цього податку, перераховує його до бюджету. Тобто фізична особа, споживаючи послуги з електроенергії, газу чи інші послуги, компенсує їх вартість за цінами з урахуванням ПДВ, однак це не свідчить про те, що така особа є платником ПДВ, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності, який проводить операції з продажу цих послуг, відповідно до п. 1.3 ст. 1 вищезазначеного Закону здійснює утримання та внесення до бюджету цього податку.

Одночасно повідомляємо, що чинним законодавством передбачено ряд податкових пільг соціального значення , які надаються платником ПДВ при продажу ним окремих товарів (робіт, послуг) всім категоріям споживачів, та пільги, які мають обмежуючий фактор. А саме: це продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, послуги з охорони здоров'я, продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим постановою КМУ від 01.09.97 р. N 982, послуги з доставки пенсій та грошової допомоги населенню, передплата за грошові кошти періодичних видань друкованих засобів масової інформації, послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів, утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах та ряд інших пільг, передбачених ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Що стосується посилання у листі на пункти "г", "т", "ж" ст. 5 Закону України "Про податок на добавлену вартість", то така норма містилася в Законі України від 20.12.91 р. N 2007-XII, який діяв з 01.01.92 р. до 06.01.93 р. та на зміну якому і було впроваджено Декрет КМУ від 26.12.92 р. N 14-92 "Про податок на добавлену вартість", який, в свою чергу, було відмінено з 01.10.97 р. нині діючим Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

 

Заступник Голови

Г. Оперенко

___________

 Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_pdv/4_18.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.