ВІРТУАЛЬНІ КАЗИНО НЕ Є ГРАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ, А ТОМУ НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ПАТЕНТУВАННЯ ЯК ГРАЛЬНИЙ БІЗНЕС. ТАКОЖ ВОНИ НЕ Є СУБ’ЄКТАМИ ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУЗ розвитком інформаційних технологій в гральний бізнес увійшли такі поняття як “віртуальне казано”, “електронна рулетка” тощо. Виявляється, що на відміну від реального грального бізнесу, віртуальний, хоч і потребує ліцензування, але позбавлений вимог щодо патентування. Відповідно до частини першої-другої статті 5 Закон України від 23.03.1996 р. №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов’язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів). Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не дозволяється. У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця). Таким чином віртуальні казино взагалі не підпадають під дію Закону “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, оскільки реальні казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів), а віртуальні казано цього не мають принципово. Цю думку підтверджує і висловлювання “Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не дозволяється”. Оскільки віртуальні казино прямо не заборонені законодавством (оскільки, наприклад, передбачено їхнє ліцензування), то цей вираз мав би означати заборону віртуального грального бізнесу взагалі. Те, що віртуальне казано не є жодним з видів гральних закладів підтверджує і ДПАУ від 19.07.2006 N 7915/6/17-0116 “Щодо поширення терміна “гральний заклад” на віртуальне казино", але вона не говорить про те, який з цього випливає висновок. А він такий – для віртуальних казино немає патентування, але є ліцензування, яке для грального бізнесу має подвійну природу. Справа в тому, що відповідно до статті 15 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. І цією статтею встановлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30 000 євро за кожний рік користування такою ліцензією: на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах; на кожний пункт тоталізатора — при провадженні букмекерської діяльності; на кожний електронний сервер — при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино; на кожний гральний зал — при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п’ять років. Тобто для грального бізнесу є окрема плата за видачу ліцензії і окрема плата за власне ліцензію. Для інших видів ліцензованої господарської діяльності є лише плата за видачу ліцензії, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 №1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”. На виконання вимог Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.12.2005 N 1254 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (постанова набрала чинності 12.04.2006). Згідно з зазначеними змінами органом ліцензування організації діяльності з проведення азартних ігор визначено Міністерство фінансів України. Органом ліцензування з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Враховуючи зазначене, для здійснення суб’єктом господарювання організації діяльності з проведення азартних ігор необхідно отримати ліцензію в Міністерстві фінансів України, а для провадження діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях. Крім того віртуальне казино не зобов’язане проводити внутрішнього фінансового моніторингу. Адже Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1800, діє для гральних закладів, а ми вияснили, що віртуальне казино ним не є. Оскільки гральний заклад – це окреме приміщення або будівля з гральним залом (залами) для відвідувачів, у якому (яких) проводяться азартні ігри. Тому віртуальні казино не повинні проводити обов'язкового фінансового моніторингу при виплаті особі виграшу (призу) в казино що дорівнює чи перевищує 80 тис. гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 тис. гривень. Вони не повинні дотримуватися і умов про те, що фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених статтею 12 Закону “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. На ці організації цей Закон взагалі не розповсюджується. Віталій МОСЕЙЧУК
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ 19.07.2006 N 7915/6/17-0116 Щодо поширення терміна “гральний заклад” на віртуальне казиноДержавна податкова адміністрація України на ваш лист ...> щодо поширення терміну "грального закладу" на електронне (віртуальне) казино в межах своєї компетенції повідомляє. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03 N 1800, гральним закладом є окреме приміщення або будівля з гральним залом (залами) для відвідувачів, у якому (яких) проводяться азартні ігри. Пунктом 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.06 N 40/374, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.06 N 622/12496 визначено, зокрема: - діяльність з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино є діяльність ліцензіата, який з використанням програмного забезпечення, розміщеного на електронному сервері, провадить азартні ігри з наданням можливості необмеженому колу осіб узяти участь у таких іграх через засоби телекомунікаційних мереж (зокрема, мережі Інтернет); - казино — окремі нежитлові приміщення або будівля, що розташовані за однією адресою, у яких можуть проводитися циліндричні ігри (у тому числі рулетка), ігри в карти, ігри в кості за участю працівника ліцензіата як учасника або спостерігача, а також ігри на гральних автоматах та інші азартні ігри; - електронний сервер — це програмно-технічний електронний комплекс, що встановлений за однією визначеною адресою і призначений для проведення азартних ігор через засоби телекомунікаційних мереж, який виконує функції реєстрації прийняття ставок в азартних іграх, проведення азартних ігор у режимі реального часу (он-лайн) та реєстрації надання права на одержання призів (виграшів); - ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор. Виходячи з чого, термін “гральний заклад” не поширюється на електронне (віртуальне) казино, яке не є окремим приміщенням або будівлею з гральним залом для відвідувачів. Відповідно до правил гри, для участі в розиграшах електронного (віртуального) казино гравець має відкрити рахунок в фінансовій установі та отримати спеціальну пластикову картку за допомогою якої він здійснює ставки, тобто гравець здійснює та відповідно до абзацу 2 підпункту 9.5.1 пункту 9.5 статті 9 Закону України від 22.05.03 N 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон N 889), доходи, отримані в результаті проведення такого розіграшу в електронному (віртуальному) казино, повинні кінцево оподатковуватися при їх виплаті за рахунок платника податку без урахуванням витрат, понесених платником податку у зв’язку з одержанням такого доходу. Податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування. Заступник Голови Л.Ходос Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_patent/4_8.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|