Абсурд податку на нерухомість в Податковому кодексі: пільг немає, ставки необмежені, площа загальна

Серед місцевих податків уряд хоче запровадити з 2011 року в Податковому кодексі податок на нерухомість. Корисна справа, так живе увесь світ, і цей податок в цивілізованих країнах є основним джерелом наповнення саме місцевих бюджетів. Але якщо вчитатися в наш податок на нерухомість, то хочеться стати бомжем... Смішно, що урядовий проект Податкового кодексу присвятив такому важливому податку, який стосується конституційного права на житло, лише одну статтю(!) 2 в Розділі XІI...

І взагалі цей проект не можна назвати законопроектом, бо його планують прийняти до 15 липня, але навіть 14 червня на сайті Верховної Ради Податкового кодексу як законопроекту немає (там є Проект Податкового кодексу України минулого року №2215 від 21.07.2009 від помаранчевих сил). Кожний це може перевірити за посиланням http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc2 , і у віконце “Назва (слова з назви)” введіть слова “Податкового кодексу”.

 Його чомусь тримають в таємниці не лише від пересічних громадян, але і від депутатів... Це насторожує і є ознакою неякісної підготовки законопроекту, який намагатимуться прийняти поспіхом, щоб на ходу вже за рахунок нервів та коштів платників податків виправляти “ляпи”, що підтвердить подальший аналіз.

База оподаткування

Тепер глянемо на базу оподаткування, пільги та ставки цього податку. Річ в тім що базою оподаткування податком на нерухомість є загальна площа об’єкту оподаткування, таким чином уряд планує оподатковувати не жилу площу квартири чи будинку, а загальну, про що говорить підпункт 2.6.2. Це перша і не сама страшна неприємність.

Пільги щодо податку

Кажуть, що цей податок стосуватиметься лише тих, у кого є житло площею від 300 метрів і більше, тобто стосуватиметься власників елітних квартир. Але в урядовому проекті Податковому кодексі про це прямо не говориться! Там є наступне: “2.7.1. Платник податку має право на пільги в розмірах, встановлених органами місцевого самоврядування.

2.7.2. Пільги можуть встановлюватися виключно у вигляді зменшення бази оподаткування (встановлення неоподаткованої площі) в залежності від загального річного оподаткованого доходу платника податку, визначеного відповідно до Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб". Весь абсурд цих норм в тому, що після затвердження Податкового кодексу Закон України "Про податок з доходів з фізичних осіб" не діятиме, оскільки власне Кодекс має дублюючий його розділ IV “Податок на доходи фізичних осіб”, який й замінить вищезгаданий Закон. На це і Кодекс затверджують, щоб поєднати закони про конкретні податки. А тому пільги щодо податку на нерухомість за Законом України "Про податок з доходів з фізичних осіб" не існуватимуть. Але місцеві органи самоврядування теж не можуть їх встановити, оскільки мають спиратися на загальний дохід за Законом. В решті решт пільги в різних містах будуть різними. І може дійсно десь податок братимуть лише з елітних будинків, а десь пільг не буде взагалі... І в будь-якому разі нині в Податковому кодексі закладено дискримінацію за місцем проживання. Очевидно, що мешканці міст платитимуть більше, аніж мешканці сільської місцевості. Але конституційність такого висновку викликає великі сумніви.

Таким чином наразі пенсіонери в однокімнатній квартирі з мінімальними пенсіями на рівні прожиткового мінімуму можуть потрапити під податок на нерухомість?

Ставки податку на нерухомість

З цим питанням ще цікавіше. Відповідно до пункту 2.6.1 статті 2 Розділу XІI Податкового кодексу ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування при затвердженні бюджету з урахуванням положень, визначених цим пунктом.

А пункт 2.6.2 говорить про те, що ставки податку встановлюються диференційовано в залежності від адміністративно-територіального розташування та типу об’єкту оподаткування, визначеного у пункті 2.1 цієї статті, в розрахунку на рік у гривнях за 1 кв. м. загальної площі об’єкту оподаткування. І більше про ставки податку на нерухомість Податковий кодекс нічого не каже. Тобто це означає, що ставки податку на нерухомість нічим не обмежені і повністю віддані на відкуп місцевим органам самоврядування. І ніхто їм не заборонить встановити податок на нерухомість в 100 чи 1000 грн за один квадратний метр житла на рік, а на практиці депутати місцевих рад встановлюватимуть ставки податку під власне житло… Крім того незрозуміло яким саме органам місцевого самоврядування встановлювати ставки, якщо в місті, наприклад, є районні ради й міська рада, то хто з них встановлюватиме ставки податку? Як правило, щодо інших місцевих податків це робить міська рада, але чому, незрозуміло. Чи районні ради в містах не є органами місцевого самоврядування? Вочевидь що так, але це тема для наступного маразму.

Ось в кінці дня 14 червня 2010 року заступник міністра фінансів України Тетяна Єфименко на прес-конференції повідомила, що в новий Податковий кодекс уряд не буде вносити податок на нерухомість... Ура! Ще один маразм ми подолали...

Петро ПАТЛАТИЙ

14.06.2010 р.

Визначення житлової площі наразі в законодавчих актах немає, а тому немає і податку на нерухомість

В Податковому кодексі податку на нерухомість немає, а в новому Бюджетному  – є

В УКРАЇНІ ВІДСУТНІЙ ПОДАТОК НА НЕРУХОМІСТЬ

На сайті Верховної Ради немає законопроекту Податкового кодексу, який планують ухвалити до 15 липня

Податковий кодекс: спрощена система є, а єдиного та фіксованого податків фактично нема

В Податковому кодексі уряд планує суттєво звузити спрощену систему оподаткування

Податковий кодекс передбачає податкові допити

Податковий кодекс України. Розділ XІI. Місцеві податки і збори

Податковий кодекс України..

Розділ XІI. Місцеві податки і збори

...

Стаття 2. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки.

2.1. Для цілей цієї статті терміни вживаються у такому значенні:

2.1.1) податок, оподаткування, платник податку (в усіх відмінках) – податок на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок (у відповідних відмінках);

2.1.2) нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки – об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;

2.1.3) будівлі – несучі та огороджувальні або сполучені (несуче-огороджувальні) конструкції, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, які за типом поділяються на:

а) жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Жилі будинки поділяються на жилі будинки квартирного типу різної поверховості та жилі будинки садибного типу. Жилий будинок садибного типу – жилий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із жилих та допоміжних (нежилих) приміщень;

б) прибудова до жилого будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира – ізольоване приміщення в жилому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

ґ) дачний будинок - це жилий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

д) садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для жилих будинків;

е) інші будівлі;

2.1.4) фізична особа - громадянин України, іноземець та особа без громадянства;

2.1.5) суб'єкт господарювання – господарські організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку.

2.2. Платники податку

2.2.1. Платниками податку є власники будівель – фізичні особи та суб’єкти господарювання.

2.2.2. Якщо об’єкт оподаткування перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

2.3. Об'єкт і база оподаткування податком

2.3.1.Об'єктом оподаткування є будівля, яка є власністю платника податку та віднесена до житлового фонду відповідно до Житлового кодексу, а також дачний, садовий будинки.

2.4. Будівлі, що не є об'єктами оподаткування податком

2.4.1. Не є об'єктами оподаткування будівлі, які перебувають у власності держави або територіальних громад.

2.5. Визначення бази оподаткування податком

2.5.1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкту оподаткування (у разі наявності декількох об’єктів - загальна площа кожного окремого об’єкту), яка визначається на підставі даних, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

2.5.2. База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності суб’єкта господарювання, обчислюється ним самостійно, окремо по кожному об’єкту оподаткування.

2.5.3. База оподаткування об’єктів оподаткування, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби, окремо по кожному об’єкту оподаткування.

2.6. Ставки податку

2.6.1. Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування при затвердженні бюджету з урахуванням положень, визначених цим пунктом.

2.6.2. Ставки податку встановлюються диференційовано в залежності від адміністративно-територіального розташування та типу об’єкту оподаткування, визначеного у пункті 2.1 цієї статті, в розрахунку на рік у гривнях за 1 кв. м. загальної площі об’єкту оподаткування.

2.7. Пільги для фізичних осіб

2.7.1. Платник податку має право на пільги в розмірах, встановлених органами місцевого самоврядування.

2.7.2. Пільги можуть встановлюватися виключно у вигляді зменшення бази оподаткування (встановлення неоподаткованої площі) в залежності від загального річного оподаткованого доходу платника податку, визначеного відповідно до Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб".

2.7.3. Пільги, передбачені підпунктом 2.7.2 цього пункту, застосовуються виключно до об’єкту оподаткування, обраного платником податку як місце проживання фізичної особи, визначене відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", незалежно від кількості та місця розташування об’єктів оподаткування, що є у власності платника податку.

2.7.4. Пільги, передбачені підпунктами 2.7.2 і 2.7.3 цього пункту, застосовуються до одного об’єкту нерухомості по кожному із зазначених вище об’єктів оподаткування незалежно від кількості будівель, що є у власності платника податку.

2.8. Податковий період

2.8.1. Податковим періодом для платників податку є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

2.9. Порядок обчислення податку

2.9.1 Нарахування платникам податку - фізичним особам, в тому числі фізичним особам - підприємцям проводиться органами державної податкової служби.

2.9.2. Підставою для визначення податкового зобов’язання для органів державної податкової служби є інформація органів, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно, та інформація органів місцевого самоврядування, передбачена підпунктами 2.9.5 та 2.9.6 цього пункту.

2.9.3. Розрахунок податку із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня поточного року. Форма розрахунку встановлюється центральним податковим органом у порядку, визначеному законом.

2.9.4. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного періоду і подають до 1 лютого цього ж звітного року органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкту оподаткування розрахунок за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

2.9.4.1. По новоствореному об’єкту нерухомого майна розрахунок подається протягом місяця з дня виникнення права на такий об’єкт.

2.9.5. Органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зобов'язані до 31 березня поточного року, а в подальшому щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, надавати державним податковим органам за місцем розташування відповідного нерухомого майна відомості, необхідні для розрахунку податку, станом на 1 число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2.9.6. Органи місцевого самоврядування не пізніше 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення надають органам державної податкової служби інформацію, передбачену пунктами 2.6 та 2.7 цієї статті.

2.10. Порядок обчислення сум податку у разі зміни власника об’єкту оподаткування податком

2.10.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у останнього виникло право власності.

2.10.2. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає розрахунок податку новому власнику не пізніше 10 робочих днів з дня отримання інформації про перехід права власності.

2.10.3. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

2.11. Порядок сплати податку

2.11.1. Податок сплачується за місцем знаходження об’єкту оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

2.12. Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада;

б) суб’єктами господарювання – щоквартально до 30 числа, наступного за звітним кварталом.

2.13. Обов’язки платників податку

2.13.1. Власники нерухомого майна - платники податку зобов’язані:

а) здійснювати у встановленому порядку державну реєстрацію прав на нерухоме майно, стосовно якого набуто право власності;

б) оформлювати в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою.

2.14. Відповідальність платників податку

Платники податку несуть відповідальність за своєчасність сплати податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_miscev/4_18.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.