ДПАУ вважає, що при списанні заборгованості з житлово-комунальних послуг у житлово-комунальних підприємств виникає податок з доходів фізосіб

В Листах від 20.05.2008 р.  N 10281/7/17-0217 та від 17.10.2008 р. N 10171/6/17-0716 ДПАУ говорить про те, що до доходів мешканців квартир відноситься сума списаної заборгованості за житлово-комунальні послуги, але податок мають сплачувати з цих сум власне житлово-комунальні підприємства.

Ніби все вірно, це безкоштовно отримане додаткове благо. У випадках, що розглядаються, податкові агенти на підставі положень пп. 4.2.9 “е”, пп. 4.2.9 “г” п. 4.2, 4.2.11 ст. 4, ст. 8 та ст. 17 Закону про податок з доходів фізосіб повинні включати суму списаної заборгованості одержувачів комунальних послуг до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, утримувати з неї податок за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону, перераховувати податок до бюджету згідно зі ст. 8 та ст. 16 Закону та надавати податковому органу розрахунок за ф. N 1ДФ про такі надані доходи та утриманий з них податок, тобто повинні виконати всі встановлені Законом функції податкових агентів щодо сум списаної заборгованості.

Але це все маразм. По-перше, списання заборгованості для цього і існує, щоб списувати всю заборгованість, а не створювати з одного боргу 15% боргу у вигляді неперерахованого податку з доходів фізичних осіб. Через це, через виникнення боргу вже перед ДПАУ, комунальні підприємства ніколи не списуватимуть заборгованості фізичних осіб, як і інші підприємства. Фактично ДПАУ говорить, що всі, хто списують борги фізичних осіб, стають винними бюджету 15% від суми списаного.

По-друге, ДПАУ вважає, що податок виникає у одержувачів комунальних послуг. Але у кого конкретно? У всіх мешканців, зареєстрованих у приміщенні, чи лише у відповідальних квартирознімальників, на яких відкрито особові рахунки. За Законом та логікою, має бути за першим сценарієм, але на практиці можна з натяжкою виконати лише другий варіант, адже теплокомуненерго, наприклад, не знають паспортних даних всіх мешканців з квартир боржників, більш того, їм невідомі і ідентифікаційні коди відповідальних квартирознімальників. А без них навіть не складеш ф.№1ДР.

По-третє, аналогічна думка ДПАУ щодо виникнення боргів з податку за комунальними підприємствами пролунала ще в  Листі від 03.07.2007 р. № 13274/7/17-0717 “Щодо здійснення нарахування та утримання ПДФО з доходу, виплаченого фізособі”. В тому листі пригадано, що газопостачальне підприємство списало заборгованість за газ без утримання податку з доходів фізосіб згідно податкового роз’яснення ДПА України від 29.11.2004 р. N 10828/6/17-3216. Тобто принаймні в 2004 році ДПАУ мала іншу думку щодо утримання податку при списанні заборгованості за житлово-комунальні послуги.

По-четверте, згідно з підпунктом 4.2.9 “г” п. 4.2 ст. 4 Закону про податок з доходів фізосіб  до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, а за підпунктом 4.2.9 “е” п. 4.2 ст. 4  до доходу включається вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Саме на цих підпунктах Закону при оподаткуванні списаного наполягає ДПАУ, але вона забуває, що ці підпункти застосовуються лише щодо доходу, як отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Тобто при списанні боргів за житлово-комунальні послуги його можна застосовувати лише щодо працівників цих житлово-комунальних підприємств.

По-п’яте, при списанні боргів слід застосовувати інші норми цього Закону. Згідно з підпунктом 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону про податок з доходів фізосіб  до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності. Таким чином Закон передбачає нарахування доходу навіть без його списання, вже коли минув строк позовної давності. Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином вже через три роки несплати боргів, підприємства мають автоматично списувати борги населення та нараховувати податок. А списання підприємства на власний розсуд чи за будь-яким Законом не з причин минання терміну позовної давності не є причиною для виникнення податкового боргу та нарахування податку з доходів фіз осіб...

Віталій МОСЕЙЧУК

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

20.05.2008  N 10281/7/17-0217

 

                                      Державним податковим

                                      адміністраціям в АР Крим,

                                      областях, мм. Києві

                                      і Севастополі

 

                    Про оподаткування податком

                     з доходів фізичних осіб

Державна податкова адміністрація України розглянула питання оподаткування доходів, нарахованих платнику податку з доходів фізичних осіб у вигляді списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, підприємствами постачальниками комунальних послуг та повідомляє.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушені (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття 71 Цивільного кодексу ).

Дохід фізичної особи — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року N 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності (пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону ).

Фізичні особи — одержувачі комунальних послуг у випадках списання боргу по них фактично одержують безоплатно товар та послуги з його постачання, що згідно із пп. 4.2.9 “е” п. 4.2 ст. 4 Закону кваліфікується як додаткове благо, вартість якого включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу таких одержувачів. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується ст. 14 Закону, згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими ст. 13 цього Закону. Вартість об’єктів спадщини оподатковується податком з доходів фізичних осіб за ставками 0%, 5% та 15% (до 01.01.2007 р. — 13%) залежно від ступеню споріднення спадкодавця та спадкоємця.

Разом з тим, згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи — спадкодавця до інших осіб — спадкоємців, в тому числі до фізичних осіб.

Враховуючи наведене, положення ст. 14 Закону щодо оподаткування отриманих платником подарунків за правилами оподаткування спадщини можуть бути поширені лише на доходи, отримані ним у вигляді подарунків від дарувателей — фізичних осіб.

Що стосується інших випадків отримання фізичною особою подарунків, зокрема, від юридичних осіб, то вартість таких подарунків є доходом фізичної особи і підлягатиме оподаткуванню відповідно до положень Закону на загальних підставах (13% — за період 2004 — 2006 рр., 15% — з 01.01.2007 р.).

Отже, у випадках, що розглядаються, податкові агенти на підставі положень пп. 4.2.9 “е”, пп. 4.2.9 “г” п. 4.2, 4.2.11 ст. 4, ст. 8 та ст. 17 Закону повинні включати суму списаної заборгованості одержувачів комунальних послуг до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, утримувати з неї податок за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону, перераховувати податок до бюджету згідно зі ст. 8 та ст. 16 Закону та надавати податковому органу розрахунок за ф. N 1ДФ про такі надані доходи та утриманий з них податок, тобто повинні виконати всі встановлені Законом функції податкових агентів щодо сум списаної заборгованості.

Відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших ніж заробітна плата доходів є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України-податковий агент (п. 17.2 “а” ст. 17 Закону.

Згідно із п. 1.15. ст. 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону ).

Суми заборгованості фізичних осіб, що списуються відповідно до Закону України від 23.06.2005 року N 2711 “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу” відображаються податковим агентом у податковому розрахунку ф. N 1ДФ за ознакою доходу “14”.

Заступник Голови                                                                           С.I.Лекарь

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

17.10.2008  N 10171/6/17-0716

 

Щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб

Державна податкова  адміністрація  України  розглянула  <...> лист   від   13.08.2008  р.  N  581  щодо  оподаткування  доходів, нарахованих платнику податку з доходів  фізичних  осіб  у  вигляді списаної   кредиторської   заборгованості,  за  якою  минув  строк позовної давності,  підприємствами -  постачальниками  комунальних послуг та повідомляє.

Дохід фізичної особи — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року N 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності (пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону ), та вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) (пп. 4.2.9 “е” Закону).

Згідно із п. 17.2 “а” ст. 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших ніж заробітна плата доходів є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України податковий агент.

Податковий агент — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15. ст. 1 Закону ).

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону ).

При цьому джерелами коштів, за рахунок яких може перераховуватися податок до бюджету згідно із ст. 7 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є будь-які власні кошти податкового агента, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Роз’яснення стосовно оподаткування сум заборгованості фізичних осіб, що списуються відповідно до Закону України від 23.05.2005 року N 2711 “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу”, викладені у листі ДПА України від 20.05.2008 року N 10281/7/17-0217 відповідно до норм Закону України від 22.05.2003 року N 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”. 25.06.2008 року на засіданні Узгоджувальної робочої групи Українського союзу промисловців і підприємців, Федерації роботодавців України і ДПА України дане роз’яснення було визнане таким, що відповідає чинному законодавству.

Заступник голови                                                                            С.Лекарь

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

03.07.2007  N 13274/7/17-0717

 Про розгляд листа

Державна податкова адміністрація України розглянула лист від 05.06.2007 р. N 14475/8/17-135-18 і повідомляє.

Як зазначено у вашому запиті, ВАТ “...” та ВАТ “...” у період дії Закону України від 22.05.2003 р. N 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон) за власним рішенням провадили списання заборгованості населення за природний газ, за якою минув строк позовної давності, без утримання податку з сум такої анульованої заборгованості на підставі листа ДПА України від 29.11.2004 р. N 10828/6/17-3216. У зв’язку з цим слід зазначити, що відповідно до пп. 4.4.2 “д” п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Щодо суті питання, то при його розгляді слід виходити з такого.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону дохід фізичної особи — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності, а також суми боргу платника податку, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства (пп. 4.2.9 “г” п. 4.2 ст. 4 Закону).

Крім того, фізичні особи — одержувачі послуг з газопостачання, у випадках списання такого боргу, безоплатно одержують товар (газ) та послуги з його постачання, що згідно із пп. 4.2.9 “е” п. 4.2 ст. 4 Закону, є додатковим благом, яке включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу таких одержувачів. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується ст. 14 Закону, згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими ст. 13 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 13 Закону вартість об’єктів спадщини підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставками 0%, 5% та 15% (до 01.01.2007 р. — 13%) залежно від конкретних умов, визначених у підпунктах “а”, “б”, “г”, “д” пункту 13.1 цієї статті, зокрема залежно від ступеню споріднення спадкодавця та спадкоємця.

Разом з тим, згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи — спадкодавця до інших осіб — спадкоємців, в тому числі до фізичних осіб. Форма договору дарування визначена главою 55 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, положення статті 14 (13) Закону можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувателей — фізичних осіб.

Що стосується інших випадків дарування, зокрема від юридичної особи — фізичній, то вартість таких подарунків підлягає оподаткуванню відповідно до положень Закону на загальних підставах (13% у період 2004 — 2006 рр., 15% з 01.01.2007 р.).

Водночас, згідно з п. 1.15 ст. 1 та ст. 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з джерелом їх походження з України є податковий агент (п. 17.2 “а").

Отже, у випадках, що розглядаються, податкові агенти на підставі пп. 4.2.9 “е”, пп. 4.2.9 “г” п. 4.2 та 4.2.11 ст. 4 Закону повинні включати суму списаної заборгованості одержувачів природного газу до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, утримувати з неї податок за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону, перераховувати податок до бюджету згідно зі статтями 8 та 16 Закону та надавати податковому органу звіт за ф. N 1ДФ, про такі надані доходи та утриманий з них податок, тобто повинні виконати всі встановлені Законом функції податкових агентів щодо сум заборгованості, що списується.

У разі коли податковий агент не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку до бюджету з доходу, виплаченого (наданого) фізичній особі, то відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону.

Що стосується листа ДПА України від 29.11.2004 р. N 10828/6/17-3216, то його слід застосовувати у частині, що не суперечить наведеним вище нормам Закону.

Заступник голови                                                                            С.Лекар

   ____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_fiz/4_86.html