ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

В УКРАЇНІ Є ПОДАТОК НА ХАБАРІ, ЯКІЙ ПЛАТЯТЬ ЛИШЕ ДРІБНІ ХАБАРНИКИ

Податок на хабарі був введений на острові Ява у XVIII столітті. На той час острів був колонією Голландії. Як зазначали сучасники, корупція сягала неймовірних розмірів. Так, генерал-губернатор з платнею 700 гульденів на рік привозив додому маєток 10 млн гульденів, молодший торговець платив (офіційно!) 3500 гульденів за призначення на пост з "окладом" 40 гульденів на місяць і отримував на цій посаді річний дохід до 40 тис. гульденів.

В 2004 році податок на хабарі було введено в Україні.  Відповідно до пункту Закону від 22 травня 2003 року N 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон) дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Тобто доходом визначається сума коштів, вартість майна набутого незаконним шляхом за підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону. Цей підпункт передбачає, що до оподатковуваного доходу включаються кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання. Таким чином хабар в Україні оподатковується, щоправда після вироку суду та надсилання відповідного податкового повідомлення хабарнику. Дивина цього положення також в тому, що при одержанні хабаря в великому та особливо великому розмірі хабарник просто немає коштів на сплату податку, адже їх всіх конфісковують (тобто платниками цього податку є лише дрібні хабарники, а справжні господарі життя і тут звільнені від його сплати). Адже згідно з частиною другою статті 368 Кримінального кодексу одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -  карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

А згідно з частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -  карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

А тому великі хабарники не можуть заплатити ці хабарі власним коштом і їхній податковий борг списується через 1095 днів через закінчення строку давності. Оскільки пп. 15.2.1 Закону №2181 передбачає, що у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. Тобто податкова може стягнути податок з хабарників, якщо подасть про це позов на них до суду, бо інакше після виходу на волю великі хабарники виходять вільними і від податку на хабар, оскільки минув строк позовної давності, оскільки строк позбавлення волі для них від п'яти років, а термін позовної давності лише три роки !

Примітка. 1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (наразі це половина мінімальної зарплати в 375 грн. з 01.07.2006 р.), в особливо великому - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

Віталій МОСЕЙЧУК
29.08.2006

Хабарі та крадене включаються згідно із Податковим кодексом до оподатковуваного доходу, але найбільші злодії податків платити не можуть

     ____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_fiz/4_56.html