ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ЯК ПЛОЩА ДІЛЯНКИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НЕ ПЕРЕВИЩУЄ 2 ГА – ПОДАТКУ НЕ УТРИМУЄМО АБО ЯК СЕЛЯНИНУ ПРИХОВУВАТИ ДОХОДИ

Відповідно до підпункту 4.3.36 Закону про податок з доходів фізосіб до оподатковуваного доходу, зокрема, не відносяться доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Цей вираз “якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)” збиває з пантелику як заготівельників сільгосппродукції так і самих податківців. Справа в тому, що з державних актів щодо права власності на землю не зрозуміло – було збільшення за рахунок отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) чи такого збільшення не було. Тим більше, що ніхто явно не примушує збільшувати земельну ділянку для особистого селянського господарства за рахунок паю, тобто приватизованим паєм можна користуватися окремо, і продавати сільгосппродукцію з нього під виглядом продукції, яка вирощена на землях особистого селянського господарства.

Крім того виникала дискримінація – відповідно до пункту 1 статті 121 Земельного кодексу безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна отримати до 2 га земель. Наприклад, одна людина отримала ці 2 га, а інша 1 га і приєднала до неї свій земельний пай на 1 га. У обох людей виходить по 2 га землі для селянського особистого господарства, але той, хто не приєднував, не платить податку з доходів фізосіб щодо вирощеної продукції, а той, хто приєднав – за Законом мусить сплачувати податки щодо доходів зі всієї землі. А землі у обох однаково – по 2 га ! І тому підпункт 4.3.36 Закону про податок з доходів фізосіб виглядає як помста самостійникам – мовляв, приватизували свій пай – платіть податки, а не приватизували, залишили в колективному господарстві – не платіть.

Тому ДПАУ вирішила цю несправедливість по Закону, який є несправедливим. Право на невключення до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу фізичної особи — платника податків відповідно до підпункту 4.3.36 Закону про доходи має і фізична особа, яка збільшила або яка неодноразово збільшувала розмір земельної ділянки в межах граничної норми безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (у межах 2 га), навіть у тому числі у випадках, якщо така особа не перебуває на обліку як особисте селянське господарство. Тобто якщо у людини площа ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевищує 2 га, то оподаткування доходів від вирощеної сільгосппродукції не проводиться. Це справедливо, а підпункт 4.3.36 Закону про податок з доходів фізосіб мав би звучати так “до оподатковуваного доходу не відносяться доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не перевищує норм безоплатної передачі“.

Тому при закупівлі сільгосппродукції на ринках чи в селех не забуваємо в закупівельних актах вказувати ідентифікаційного коду продавця та дані щодо його земельних ділянок з Державного акта (довідки) щодо права власності (користування) землею (дата рішення, назва органу, площа ділянки, її розташування та цільове призначення). А селян, які збільшили свої ділянки для особистого селянського господарства за рахунок паїв і які не платять податки із доходів від особистого селянського господарства, відслідковуватимуть за Державним земельним кадастром. Але є вихід – оформлювати приватизовані паї на родичів і потім у податківців болітиме голова чи вважати цих родичів членами особистого селянського господарства. Адже відповідно до статті 1 Закону України  від 15.05.2003 р. № 742-IV “Про особисте селянське господарство” особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка  проводиться  без  створення  юридичної  особи фізичною особою індивідуально або особами,  які перебувають у сімейних чи родинних відносинах  і  спільно  проживають,  з метою задоволення особистих потреб    шляхом    виробництва,    переробки     і     споживання сільськогосподарської   продукції,   реалізації  її  надлишків  та надання  послуг  з  використанням  майна  особистого   селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Крім того стаття 4 Закону передбачає, що облік особистих селянських господарств  здійснюють  сільські, селищні,  міські  ради  за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Але такого порядку немає.

 

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

Лист ДПАУ
від 05.01.2005 р. №83/6/17-3116
Про надання роз’яснення

За дорученням Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин від 24.12.2004 р. №06-13/7-1273 Державна податкова адміністрація України розглянула ваш лист від 08.11.2004 р. №296 і повідомляє.

Законом України від 04.03.2004 р. №1594-IV «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» пункт 4.3 статті 4 доповнено підпунктом 4.3.36, згідно з яким не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виготовленої) на земельних ділянках, наданих:

— для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено внаслідок отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю);

— для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

— для ведення садівництва й індивідуального дачного будівництва.

Поняття особистого селянського господарства визначено у статті 1 Закону України від 15.05.2003 р. №742-IV «Про особисте селянське господарство» (далі — Закон №742). Особисте селянське господарство — це господарська діяльність, що здійснюється без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних або родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків і надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі і в галузі сільського зеленого туризму.

Дія Закону №742 розповсюджується на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність чи оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (стаття 3). Особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики (стаття 4).

Відповідно до статті 5 Закону №742, для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше ніж 2,0 гектари, які передано фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами особистого селянського господарства згідно із законом.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя і спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства згідно із законом.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність і спільну сумісну власність (подружжя) згідно із законом.

У разі виходу з особистого селянського господарства кожний його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі менше ніж 2,0 гектари, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Граничні норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначено у статті 121 Земельного кодексу України. Відповідно до пункту 1 статті 121 Земельного кодексу, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності:

— для ведення особистого селянського господарства не більше ніж 2,0 гектари;

— для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше ніж 0,25 гектара, у селищах — не більше ніж 0,15 гектара, у містах — не більше ніж 0,10 гектара;

— для ведення садівництва — не більше ніж 0,12 гектара; для індивідуального дачного будівництва — не більше ніж 0,10 гектара;

— для будівництва індивідуальних гаражів — не більше ніж 0,01 гектара.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Земельного кодексу України, розмір земельних ділянок, які передаються безоплатно громадянинові для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

У зв’язку з вищевикладеним право щодо невключення до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу (відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») доходів від продажу сільськогосподарської продукції не може бути поширено на фізичних осіб, які відносяться до особистого селянського господарства, якщо:

(i) таке господарство перебуває на обліку особистих селянських господарств у сільській (селищній, міській) раді за місцем розташування земельної ділянки;

(ii) розмір земельної ділянки такого особистого селянського господарства збільшено за фактом отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) відповідно до статті 5 Закону №742 і пункту 2 статті 121 Земельного кодексу України.

Іншими словами, доходи фізичної особи — члена особистого селянського господарства від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виготовленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір збільшено внаслідок отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), підлягають оподаткуванню згідно із Законом.

Право на невключення до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу фізичної особи — платника податків відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону буде мати і фізична особа, яка збільшила (яка неодноразово збільшувала) розмір земельної ділянки в межах граничної норми безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (у межах 2,0 га), у тому числі у випадках, якщо така особа не перебуває на обліку як особисте селянське господарство.

Саме таке розуміння практичного застосування підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону забезпечує дотримання принципу рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до статті 3 Закону України «Про систему оподаткування».

 

Заступник голови                                                                                             С. ЛЕКАРЬ