ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ВІД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ЯКІ ПРОТЯГОМ 2004 РОКУ НЕ БУЛИ В УКРАЇНІ І НІЧОГО В НІЙ НЕ ЗАРОБЛЯЛИ, ВИМАГАЮТЬ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО ДОХОДИ

Відповідно до підпункту 9.9.1 Закону про податок з доходів фізичних осіб якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію. На підставі цього ДПАУ робить висновок, що якщо  громадянин України весь 2004 рік перебував за межами України і не мав будь-яких доходів на території України, то незалежно від зазначених вище умов такий громадянин зобов'язаний подати річну податкову декларацію, оскільки він є громадянином України. Таким чином виходить, що всі громадяни України, які навіть ніколи вже не побачать Україну, наприклад, які виїхали на ПМП або попросили політичного притулку, але залишилися громадянами України, мають обов’язок тримати зв'язок з Батьківщиною шляхом подання до її податкових органів декларації. Дещо абсурдно, невірно, а у випадку з політичними біженцями ще і аморально.

Відповідно до підпункту 1.20.1 Закону про доходи у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Таким чином якщо немає постійного місця проживання в Україні, то така особа, хоч воно і є громадянином, не є резидентом України, а тому є її нерезидентом. Так само якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Тобто якщо більш тісні зв’язки з іноземною державою (а це так, якщо людна протягом року в Україні не була), то вона не може бути резидентом, а є нерезидентом України.

А тепер головне, декларацію мають подавати платники податку з доходів фізосіб (зокрема щодо іноземних доходів - підпункт 9.9.1 ), стаття 2 Закону про доходи говорить, що платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Тому громадянин України, якій не мешкав в Україні протягом 2004 року і тому є нерезидентом, і який не отримував доходів в Україні, взагалі не є платником податку з доходів фізичних осіб[1]. А тому вимагати від нього декларацію про доходи незаконно.

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 20.01.2005 р. N 478/6/17-3216

Щодо визначення обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)
 

На виконання доручення КМУ ДПАУ розглянула лист і в межах компетенції повідомляє.

Стаття 24 Конституції України встановлює рівні конституційні права і свободи громадян та їх рівність перед законом, а стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), яким запроваджено податок з доходів фізичних осіб замість раніше діючого згідно з Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян" прибуткового податку з громадян, також Законом запроваджені поняття "резиденти" та "нерезиденти".

Підпункт 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону визначає статус фізичної особи як резидента за умови, що вона має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Фізична особа сплачує податок з доходів фізичних осіб як плату за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу.

Відповідно до абзацу шостого статті 3 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" основними принципами оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок оподаткування іноземних доходів фізичних осіб визначено пунктом 9.9 Закону. Доходи фізичних осіб, отримані за межами України, підлягатимуть оподаткуванню і декларуванню (підпункт 9.9.1 пункту 9.9 статті 9 Закону).

Закон передбачає зменшення суми річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном.

Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації (підпункт 9.9.2 пункту 9.9 статті 9 Закону).

Законом встановлені обмеження, за яких не підлягатимуть зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку сплачені за кордоном такі податки (підпункт 9.9.3 пункту 9.9 статті 9 Закону):

- податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

- поштові податки;

- податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки, незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно з законодавством іноземних держав.

Положеннями пунктів 1 і 2 статті 4 чинних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною, дається визначення терміна "резидент" і встановлюються правила для врегулювання випадків подвійного резидентства.

Положення підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону в цілому відповідають загальноприйнятим міжнародним критеріям визначення резидентства фізичної особи.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про б азу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні (підпункт 9.9.4 пункту 9.9 статті 9 Закону).

Законом передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію (підпункт 21.1 статті 21 Закону).

Україна та Ірландія не мають відповідного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу, тому вирішення зазначеного питання знаходиться тільки у площині Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Слід також враховувати, що пунктом 22.2 статті 22 Закону визначено, у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Отже, якщо громадянин України працює за трудовим договором в Ірландії практично весь календарний рік (тобто проводить в Ірландії 350 днів у році, а в Україні 15) і має в Ірландії тимчасову посвідку на проживання, надану відповідно до законодавства Ірландії, або якщо такий громадянин весь 2004 рік перебував за межами України і не мав будь-яких доходів на території України, то незалежно від зазначених вище умов такий громадянин зобов'язаний подати річну податкову декларацію, оскільки він є громадянином України, і норми Закону до зазначеної категорії громадян застосовуватимуться на законних підставах.

 

Заступник Голови

С. Лекарь

 Надруковано:
"Бухгалтерія",
N 10, 7 березня 2005 р.

 

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_fiz/4_15.html