ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25.12.2013 р. N 20795/5/99-99-17-03-03-16

Про розгляд листа

Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист щодо необхідності проведення оцінки нерухомого майна у разі його спадкування спадкоємцями, які є родичами першого ступеня споріднення зі спадкоємцями, і в межах своєї компетенції повідомляє наступне.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначає ст. 174 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно із п. 174.1 ст. 174 Кодексу об'єкти спадщини платника податку з метою оподаткування поділяються, зокрема, на об'єкт нерухомого майна.

За нульовою ставкою оподатковується вартість власності (нерухомого майна), що успадковується членами сім'ї першого ступеня споріднення.

Водночас, згідно з п. 174.6 ст. 174 Кодексу кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Кодексу для оподаткування спадщини.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12.07.2001 N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон N 2658).

Відповідно до ст. 3 Закону N 2658 оцінка, зокрема, майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом (ст. 7 Закону N 2658).

При цьому методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст. 9 Закону N 2658).

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року N 231, цей Порядок визначає механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, з метою обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) та іншого доходу такого платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого та рухомого майна (крім випадків його успадкування та дарування), а також обчислення суми державного мита, податків та інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Цей Порядок є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів.

Разом з тим, статтею 23 Кодексу визначено поняття бази оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом IV "Податок на доходи фізичних осіб".

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом отрок).

Враховуючи наведене, на думку Міністерства доходів і зборів України, оскільки при отримані фізичною особою - членом сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення доходу у вигляді об'єктів спадщини (подарунку), зокрема, нерухомого майна, відсутнє податкове зобов'язання щодо сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, не доцільно проведення оцінки майна у зв’язку з відсутністю втрат бюджету.

Водночас, відповідно до ст. 24 Закону N 2658 органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України. Разом з тим, Фонд державного майна України забезпечує широке інформування суспільства з питань оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права в Україні.

Враховуючи зазначене, з питання, порушеного у листі, пропонуємо звернутися до Фонду державного майна України.

Щодо застосування абзацу другого п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Зміни, які були внесені Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" до абзацу другого п. 174.3 ст. 174 дають можливість спадкоємцям (обдаровуваним), які отримали у спадщину (дарунок) об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, не зазначати їх вартість (суму такого доходу) в річній податковій декларації і в кореспонденції, зі змінами, внесеними до п. 179.2 ст. 179 Кодексу, - взагалі не подавати річну податкову декларацію, якщо відсутні інші підстави для обов'язкового декларування доходів.