Для приватних підприємців немає добових витрат при їхніх особистих відрядженняхКодексом законів про працю (стаття 3) зазначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, а також громадян, що працюють за трудовим договором з фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності. Відповідно до статті 121 зазначеного Кодексу працівники мають право на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями. При цьому зазначені витрати і компенсації виплачуються в порядку і розмірах, установлюваних законодавством. Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» гарантії і компенсації працівникам у випадку службових відряджень, установлені Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Крім того, відповідно до статті 46 Господарського кодексу України при укладанні з громадянином трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижче визначеної законом і її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 177.4 ст.
177 розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), до переліку витрат,
безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально
підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з
розділом ІІІ ПКУ. Згідно з пп. 140.1.7 п.140.1 ст. 140 ПКУ при визначенні
об’єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як
витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах
із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку,
в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому
числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця
відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на
орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях
(мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи
побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи
білизни), на найом інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов,
оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове
страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами
в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і
податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат. Згідно
з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59 (із
змінами та доповненнями) службовим відрядженням вважається поїздка
працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання,
установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого
населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його
постійної роботи. Враховуючи вищевикладене, якщо фізична особа – підприємець
здійснює відрядження особисто, то витрати, понесені під час даного
відрядження, не включаються до складу валових витрат такого підприємця,
оскільки фізична особа – підприємець не являється найманим працівником. Петро ПАТЛАТИЙ ____________
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|