В Податковому кодексі уряд планує суттєво звузити спрощену систему оподаткуванняВ Податковому кодексі за спрощену систему оподаткування відповідатиме Підрозділ 1. “Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” з Розділу XIV. "Спеціальні податкові режими". Проаналізуємо позитивні та негативні зміни, які ймовірно чекатимуть платників єдиного податку з 2011 року порівняно з Указом Президента про спрощену систему оподаткування 1998 року та іншими діючими нормативно-правовими актами щодо єдиного податку. Недоліки Податкового кодексу щодо єдиного податку:
фізичні особи – підприємці, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/чи у торговельних об’єктах, тобто ринки та торгівельні центри не можуть бути платниками єдиного податку; суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин. Кому заважає торгівець піском та іншими місцевими корисними копалинами?; суб’єкти господарювання, які надають в оренду земельні ділянки та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини; фізичні особи – підприємці, які провадять: аудиторську, рекламну, бухгалтерську, адвокатську діяльність; діяльність у сфері права, інжинірингу; діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; допоміжну діяльність у сфері державного управління; посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна. Ріелтери, юристи, бухгалтери та маркетологи мусять відпочивати або створювати юридичні особи; суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво у оптовій торгівлі, надають послуги та виконують роботи за договорами комісії, договорами доручення, транспортного експедирування та агентськими договорами; нерезиденти України та (або) їх постійні представництва, фізичні особи без громадянства (тут відверте порушення Конституції та вимог СОТ, оскільки громадянство не може бути перепоною для здійснення підприємницької діяльності); всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (ще зрозуміло імпортери, але навіщо спрощеної системи позбавляти експортерів?); суб’єкти малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; всіх суб’єкти підприємництва, що надають послуги охорони.
Переваги Податкового кодексу щодо єдиного податку:
P.S. Вочевидь, що що замість податкових канікул для малого бізнесу влада готує податкові кайдани (кандали - рос.)... Петро ПАТЛАТИЙ
Податковий кодекс України. Розділ XІV. Спеціальні податкові режими Підрозділ 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва Стаття 1. Визначення термінів У цьому підрозділі терміни вживаються в такому значенні: 1.1) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цьому підрозділі – спрощена система оподаткування); 1.2) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – єдиний податок, платник єдиного податку, обкладення єдиним податком, ставка єдиного податку; 1.3) дохід – загальна сума будь-яких коштів, отриманих від усіх видів діяльності, вартості матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об’єктів власності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; 1.4) середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. Стаття 2. Платники податку 2.1. Спрощена система оподаткування поширюється з урахуванням обмежень, встановлених у пункті 2.2 цієї статті, на таких суб’єктів малого підприємництва: 2.1.1) фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність без утворення юридичної особи та протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – фізичні особи): кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб); обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує 500 000 гривень; 2.1.2) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – юридичні особи): середньооблiкова кількість працівників протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує 50 осіб; обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує 1 000 000 гривень. 2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на: а) суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу; б) суб’єктів господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти; в) суб’єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим та роздрібним продажем підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива); г) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; ґ) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; д) страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; е) реєстраторів цінних паперів; є) арбітражних керуючих; ж) суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків; з) суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/чи у торговельних об’єктах; и) суб’єктів господарювання, які провадять спільну діяльність без утворення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу; і) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин; ї) суб’єктів господарювання, які надають в оренду земельні ділянки та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини; й) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; к) суб’єктів господарювання, які надають послуги стільникового зв’язку; л) фізичних осіб – підприємців, які провадять: аудиторську, рекламну, бухгалтерську, адвокатську діяльність; діяльність у сфері права, інжинірингу; діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; допоміжну діяльність у сфері державного управління; посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна; м) суб’єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво у оптовій торгівлі, надають послуги та виконують роботи за договорами комісії, договорами доручення, транспортного експедирування та агентськими договорами; н) нерезидентів України та (або) їх постійні представництва, фізичних осіб без громадянства; о) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); п) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; р) суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; с) суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; т) надають послуги охорони. 2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та безготівковій грошовій формі. Стаття 3. Об’єкт оподаткування 3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2, 3.3 і 3.7 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді: а) суму кредитів, коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, а також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання; б) суму коштів, що надійшли як відшкодування податку на додану вартість; в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в рамках програм); г) суму коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар); ґ) вартість зворотної (заставної) тари, не повернутої платником податку протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але не пізніше, ніж протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання тари; д) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів); е) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів); є) суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; ж) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника; з) суму коштів та вартості майна, які повертаються платнику податку – власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, в результаті ліквідації такої юридичної особи – емітента, або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій (часток, паїв); и) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів; і) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом; ї) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у встановленому законодавством порядку як компенсація прямих витрат або збитків, завданих такому платнику податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом; й) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку за рішенням центральних органів виконавчої влади з метою експлуатації таких фондів у випадках, передбачених законодавством; к) кошти або майно, отримані у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іноземними державами відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, за умови цільового використання таких коштів (майна); л) доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони); м) суму списаної кредиторської заборгованості, утвореної в результаті отримання платником податку авансу (передоплати) за товари (роботи, послуги), з якого вже було сплачено єдиний податок. 3.2. Об’єктом оподаткування при продажу основних засобів є різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких засобів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу. 3.3. Не є об’єктом оподаткування сума податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента. 3.4. Датою отримання доходу (крім доходів, зазначених у пункті 3.7 цієї статті) є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, у тому числі списання кредиторської заборгованості та матеріальні і нематеріальні цінності (активи), інші об’єкти власності, одержані (нараховані) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. 3.5. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки. 3.6. У разі, коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України. 3.7. Доходи від операцій із купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони) оподатковуються у порядку, встановленому: а) для юридичних осіб – розділом ІІІ цього Кодексу; б) для фізичних осіб - підприємців – розділом IV цього Кодексу. Стаття 4. База оподаткування 4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.3 статті 3 цього підрозділу. 4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів. 4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу. Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб 5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження. 5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду. 5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування. 5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування. 5.5. У разі, коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді. 5.6. Фізична особа, що провадить кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за більшою ставкою. 5.7. Фізична особа, що провадить господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності. 5.8. У разі, коли фізична особа провадить господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї, ставка податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується на 50 відсотків за кожну таку особу. Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб 6.1. Ставки податку для юридичних осіб визначаються у розмірі: 6.1.1) для юридичних осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість, – 6 відсотків бази оподаткування (без урахування податку на додану вартість); 6.1.2) для юридичних осіб, не зареєстрованих як платники податку на додану вартість (сплачують податок на додану вартість у складі єдиного податку), – 10 відсотків бази оподаткування. 6.2. Ставки податку, зазначені у пункті 6.1 цієї статті, обираються юридичними особами самостійно в порядку, встановленому цим підрозділом. Стаття 7. Податковий (звітний) період 7.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал. 7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. 7.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. 7.4. Для новоутворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку. 7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації. Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку 8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку. 8.2. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал), але не більш як до кінця поточного звітного року. 8.3. Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період. 8.4. Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності та є об’єктом оподаткування, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року. 8.5. Юридичні особи сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації. 8.6. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України. 8.7. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу. Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку 9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій. 9.2. Форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку. 9.4. Платник податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами. 9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду. 9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком. Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами) 10.1. Податок, з урахуванням положень пункту 3.7 статті 3 цього підрозділу, сплачується в рахунок таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та підлягають оподаткуванню згідно з розділом IV цього Кодексу; в) податку на додану вартість з операцій по поставці товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 6 відсотків; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Положення абзацу "б" цього пункту не стосується податку на доходи фізичних осіб, отриманих в результаті відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину, та доходів фізичних осіб – нерезидентів. 10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування. 10.3. Платник податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати. 10.4. Якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка). У разі збільшення кількості працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом строку дії виданого свідоцтва платника податку, платник податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і одержати відповідні довідки для цих працівників. У разі зменшення кількості працівників протягом строку дії виданого свідоцтва платник податку повинен повернути видані довідки. У разі, коли протягом дії свідоцтва платник податку замість працівників, які звільнилися, наймає інших, сплачена сума податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільнених працівників. У разі втрати довідки доплата за працівника може бути припинена лише починаючи з наступного кварталу. Свідоцтво (довідка) повинно розміщуватися на робочому місці платника податку (найманого працівника, членів сім’ї фізичної особи - підприємця) та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Свідоцтво та довідки, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам. Свідоцтво, строк дії якого скінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав. Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 10.5. Платник податку не звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до бюджету, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування податку на доходи фізичних осіб, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків, пов’язаних з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах. Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування 11.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування. 11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви. 11.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам пункту 2.1 статті 2 цього підрозділу, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду. Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи – ставку податку, встановлену органами місцевого самоврядування. У такому ж порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) виду діяльності фізичної особи, що сплачує податок. 11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку. Свідоцтво платника податку отримує фізична особа особисто з підтвердженням особистого підпису або за її дорученням отримує довірена на це особа. 11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки). 11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника. При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви). 11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік і не потребує щоквартального продовження. Для отримання свідоцтва на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений термін. 11.8. У разі відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування, а також у разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, Свідоцтво підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав. 11.9. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України. 11.10. Форма свідоцтва платника податку і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 11.11. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові по останній день (включно) календарного місяця його фактичної діяльності. 11.12. Процедура переходу платника податків до їх сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Стаття 12. Відповідальність платника податку 12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу. 12.2. У разі, коли суб’єкт малого підприємництва перейшов до сплати податків за спрощеною системою оподаткування та отримав свідоцтво без наявних на дату подачі заяви на це правових підстав, він не має права на застосування спрощеної системи оподаткування. Свідоцтво підлягає анулюванню, а податковий облік ведеться за загальною системою оподаткування. 12.3. У разі застосування суб’єктом господарювання – юридичною особою іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цього підрозділу, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цього підрозділу не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за подвійною ставкою єдиного податку. 12.4. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.1 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків. 12.5. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку. 12.6. У разі недотримання положень статті 2 цього підрозділу, платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного кварталу, і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року. При цьому свідоцтво такого платника податку підлягає анулюванню. 12.7. Порядок анулювання свідоцтва платника податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Податковий кодекс: спрощена система є, а єдиного та фіксованого податків фактично нема Податковий кодекс передбачає податкові допити Абсурд податку на нерухомість в Податковому кодексі: пільг немає, ставки необмежені, площа загальна ____________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_edin/4_47.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|