ГЛАВА IV. МАРАЗМИ ЗБОРУ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

СТАВКИ ТА МЕХАНІЗМ СПРАВЛЯННЯ ЗБОРУ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА НЕ ВСТАНОВЛЕНО АНІ ЗАКОНОМ ПРО ОПОДАТКУВАННЯ, АНІ БУДЬ-ЯКИМ ІНШИМ ЗАКОНОМ

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Також відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Натомість частини 3, 5 ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначають повноваження Кабінету Міністрів України щодо порядку встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища, а також порядку встановлення обмежень розмірів таких зборів. Пункт другий Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1998 року N 363-XIV "Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні" передбачає, що справляння зборів за забруднення навколишнього природного середовища здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до законів України. Однак Кабмін визначив не лише порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища, але і власне нормативи цього збору. Це зроблено постановою Кабінету Міністрів України N 303 від 1 березня 1999 року "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору". Нею затверджено не лише Порядок, але і нормативи, як додаток до цього Порядку. На наш погляд це протизаконно. Оскільки частина третя статті 1  Закону України "Про систему оподаткування" передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Навіть якщо визнати Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" законом про оподаткування, то все одно ним не встановлено ані механізму, ані ставок зборів за забруднення навколишнього природного середовища. На жаль, спроба визнати недійсною цієї Постанови КБ “Приватбанк” вийшла невдалою.

Віталій МОСЕЙЧУК

[an error occurred while processing this directive]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.04.2005 р.

Справа №32/454

 Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 16 червня 2005 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого — Овечкіна В. Е., суддів — Чернова Є. В., Цвігун В. Л., за участю представників: позивача — Кирилюк Д. В., відповідача — Воронов-Лапицький М. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ «КБ «Приватбанк» на постанову від 21.12.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі №32/454 за позовом ЗАТ «КБ «Приватбанк» до Кабінету Міністрів України про визнання недійсною постанови відповідача від 01.03.99 №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2004 (суддя Хрипун О. О.) в позові відмовлено у зв'язку з прийняттям оспорюваної постанови в межах повноважень відповідача, визначених ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 (судді: Новіков М. М., Мартюк А. І., Мачульський Г. М.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

ЗАТ «КБ «Приватбанк» у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, постановити нове рішення про визнання недійсними абзацу 1 п. 2, абзацу 2 п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, п. «а» Додатка 1 до зазначеного Порядку, оскільки вважає, що суди не застосували ст. ст. 67, 85, 92 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» та помилково застосували норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», який не є законом про оподаткування. Ставки та механізм справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища не встановлено ані законом про оподаткування, ані будь-яким іншим законом. До компетенції Кабінету Міністрів України не належить прийняття законів, в тому числі законів про оподаткування, в зв'язку з чим, на думку скаржника, оспорювана постанова №303 прийнята відповідачем з перевищенням повноважень.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова — залишенню без змін з наступних підстав.

Приймаючи рішення та постанову про відмову в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачає неможливість встановлення або зміни саме ставок, механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування іншими законами України, крім законів про оподаткування, а частини 3, 5 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначають повноваження Кабінету Міністрів України щодо порядку встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища, а також порядку встановлення обмежень розмірів таких зборів.

Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджений Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

На виконання вимоги частини сьомої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно з якою будь-які податки і збори, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, зазначений збір включено до Закону України «Про систему оподаткування» (пункт 14 частини першої статті 14 Закону).

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведені положення названого Закону кореспондуються з нормою пункту другого Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1998 року №363-XIV «Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні», згідно з якою справляння зборів за забруднення навколишнього природного середовища здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до законів України.

На виконання зазначених законодавчих актів нормативи збору і порядок його сплати встановлені постановою Кабінету Міністрів України №303 від 1 березня 1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», яка є обов'язковими до виконання.

В зв'язку з цим колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника про встановлення оспорюваною постановою ставок і механізму справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, які грунтуються на помилковому ототожненні фіксованих ставок податків (зборів) з нормативами збору за забруднення навколишнього природного середовища, які визначаються платником податків самостійно в залежності від об'єктів оподаткування (джерела забруднення, види забруднюючих речовин тощо). Не слід також ототожнювати механізм справляння конкретного податку (збору) з порядком встановлення певних нормативів для його справляння.

Таким чином, приймаючи оспорювану постанову, Кабінет Міністрів України не виходив за межі своїх повноважень, наданих йому Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Постановою ВР України від 24.12.98 №363-XIV «Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні», а тому підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови в даному випадку відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, ст. 111⁹ — 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 у справі №32/454 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ «КБ «Приватбанк» — без задоволення.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax_brud/4_6.html

---