ГЛАВА IV. МАРАЗМИ, НОВИНИ ПОДАТКІВ

ЯК КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРАВИЛО ПІД СЕБЕ ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН"

Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.02.2000 р. №15 затверджено Положення про порядок розгляду письмових звернень громадян та посадових осіб підприємств, установ і організацій органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні (надалі - Положення), яке визначає порядок розгляду органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні (надалі - ДКРС) письмових звернень громадян та посадових осіб підприємств, установ і організацій усіх форм власності щодо порушення законодавства з фінансових питань або щодо неправомірних дій посадових осіб органів ДКРС, допущених у ході проведення ревізій і перевірок.

 Нагадаємо, що відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України від 26.01.93 р. №2939-XІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (надалі - Закон про ДКРС, його текст див. в "ГК" №41/99 р.) органи ДКРС проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів. Відповідно до пункту 1.5.5. Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, яка затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.11.1997 р. №121 (кодифікований текст див. в "ГК" №48/99 р.) підконтрольними органам ДКРС є підприємства, установи, організації - центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України), бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування; а також державні й недержавні фонди, підприємства, організації, господарські товариства, об'єднання підприємств, спілки тощо незалежно від форми власності, відомчої належності, підпорядкованості та місця розташування, що одержують (одержували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів (включаючи кошти державних цільових фондів, що включені до зведеного бюджету держави, чи інші державні кошти, що направлялися на фінансування окремих програм згідно з законами), кошти державних валютних фондів та/або мали (мають) зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування пільг як коштів, що отримані з бюджету. У 2000 році підприємцям треба врахувати, що до Державного бюджету України включені кошти Фонду соціального страхування України (стаття 4 Закону України від 17.02.2000 р. №1458-ІІІ "Про Державний бюджет України на 2000 рік", див. "Документи для роботи" №13/2000 р. ), тобто операції з ними (лікарняні, путівки тощо) є операціями з бюджетними коштами і фактично органи ДКРС можуть перевіряти кожне підприємство із приводу правильного використання цих коштів.

Відповідно до статті 28 Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон про звернення громадян) контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений із прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій. Центральні органи влади поступово створили власні Положення прийому і розгляду звернень громадян. Зокрема, ДПА України своїм наказом від від 11.12.96 р. №29 затвердила Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби. Аналогічні документи є на митниці, у прокуратурі тощо. Відповідно до статті 16 Закону про звернення громадян скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина із прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Тому для впевненого оскарження дій ДКРС можна діяти паралельно - через вищестоящі структури ДКРС і через суд. Головне - не проґавити терміни подання скарг. Зокрема, подання скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень передбачено главою 31 Цивільного кодексу (надалі - ЦК). Згідно зі статтею 244 ЦК на постанову може бути подано скаргу протягом 10 днів з дня винесення постанови, а у разі, якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення підлягала попередньому оскарженню до вищестоящого органу (вищестоящої службової особи) - протягом 10 днів з дня прийняття рішення по скарзі останніми. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову. Але якщо адміністративного стягнення застосовано не було, то стаття 248-5 ЦК передбачає, що скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності можна подати в суд: 1) у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; 2) у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.

Перевага подання скарги до суду ще в тому, що відповідно до частини третьої статті 248-4 подання скарги до суду зупиняє виконання оскарженого акта. Про подання скарги суд повідомляє державний орган, юридичну чи службову особу не пізніше наступного дня після її прийняття. А пункт 13 Положення передбачає, що подання скарги на рішення або дії посадових осіб органів ДКРС не припиняє рішення або оскаржуваної дії (крім постанов по справі про адміністративне правопорушення). В той же час відповідно до абзацу третього пункту 6 Положення скарга на рішення, що оскаржується, приймається до розгляду, якщо вона подана до органу ДКРС або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення особи з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Тому для паралельного розгляду скарги в суді і ДКРС щодо накладання адміністративного стягнення (штрафу) є лише 10 днів, а в інших випадках - місяць. Також треба пам'ятати, що відповідно до частини другої статті 17 Закону про звернення громадян пропущений з поважної причини термін оскарження може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу (про це в Положенні ні слова).

Скарга з нерозбірливим підписом є анонімною Відповідно до статті 8 Закону про звернення громадян письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Але у пункті 5 Положення чомусь поняття анонімності розширено. Анонімним визнається, зокрема, звернення, в якому: а) відсутні або нерозбірливо вказані прізвище, ім'я, по батькові автора звернення, його підпис та адреса (як на мене, то у більшості дорослих людей, особливо у керівників, підпис є нерозбірливим, але це не привід вважати підписані документи анонімними); б) неповна адреса робить неможливою ідентифікацію автора звернення. Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 8 Закону про звернення громадян громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. Але у Порядку про право керівника підприємства уповноважувати вирішувати питання про скаргу іншу особу, наприклад, власного юриста або адвоката, ані слова. Також у Положенні прямо не передбачено подання колективних скарг, наприклад, трудового колективу, хоча відповідно до абзацу другого пункту 5 Положення передбачена можливість підписання скарги декількома заявниками.

Відповідно до пункту 9 Положення звернення розглядаються, за винятком скарг на постанови по справі про накладення адміністративних стягнень, і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Але в цьому реченні пропущено два слова - "невідкладно, але" перед словами "не пізніше п'ятнадцяти днів". Саме такий розгляд передбачено статтею 20 Закону про звернення громадян: "Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання". Тут виявляється ще одна перевага оскарження до суду. Відповідно до статей 246 та 248-6 ЦК скарга розглядається лише у десятиденний строк. Не бійтеся скаржитися, адже відповідно до статті 9 Закону про звернення громадян забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень. Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.