ДПАУ вважає, що у зв’язку з вирішенням питання, поставленого платником податків, шляхом прийняття судового рішення, відсутні підстави для надання відповідного податкового роз’яснення
ДПАУ вЛисті від 19.11.2007 N 23502/7/16-1515-20 вважає, що у зв’язку з вирішенням питання, поставленого підприємством, шляхом прийняття судового рішення відсутні підстави для надання відповідного податкового роз’яснення. Ось така неповага до запитів платників податків. ДПАУ не права не лише з морально-етичної точки зору, але і з правової. По-перше, ДПАУ вочевидь сплутала процедуру адміністративного оскарження податкових зобов’язань в судовому порядку із процедурою надання податкових роз’яснень. Дійсно, відповідно до підпункту 5.2.5 статті 5 Закону №2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Але це не означає, що ДПАУ припиняє надавати податкові роз’яснення з цього приводу, вона лише не розглядає скарги про предмет суперечок. По-друге, відповідно до абзацу другого підпункту підпункту “е” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181 платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз’яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом. Таким чином Закон №2181 не ставить право платників податків на отримання податкових роз’яснень в залежності від розгляду справи судами чи іншими органами. Аналогічно пункт 9 Порядку надання податкових роз'яснень, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. № 494, говорить про те, що платник податків має право безоплатно отримати відповідь на свій запит у будь-якому органі державної податкової служби або контролюючому органі, яка повинна ґрунтуватися на роз’ясненнях, наданих центральним податковим органом. Без будь-яких додаткових обмежень щодо судового розгляду справи щодо цього питання. По-четверте, дивує логіка податкові органів. Чому вони вирішили, що саме цей запит пов’язано з саме цим рішенням суду. Тільки тому, що там один і той самий суб’єкт звернення? Так що, тепер йому вже ніколи в житті не задавати питання податковим органам на цю тему, це що, податкове табу? Чи може у нас закони такі сталі, що роками не змінюються? Це вже суперечить конституційному праву на свободу слова. По-п’яте, в Україні діє Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР “Про звернення громадян”. І в частині другі-третій статті 8 цього Закону дійсно є право відмови державного органу щодо відмови у відповіді при вирішенні справи по суті судом. Ці частини звучать так: “Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення”. Можливо колись такі стрічки будуть і в Законі №2181, але тепер, на щастя х там нема. Однак цей Закон стосується правил надання податкових роз’яснень лише в частині строків надання відповіді, сам Закон стосується лише громадян, а не юридичних осіб. Крім того, прийняття рішення будь-яким судом в Україні, окрім Конституційного, ще не означає, що справу вирішено по суті, оскільки його можна оскаржити і в міжнародних судах. Крім того існує ієрархія судів, і навіть рішення, яке набуло законної сили, можна оскаржити, наприклад, відповідно до частини другої Статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, хоч і питання вирішено по суті, оскільки є діюче рішення суду, але його можна оскаржити. Крім того ще є міжнародні суди. В решті решт, податкові органи можуть просто переписати резолютивну частину рішення суду щодо розглянутого питання, а не ганьбитися пустими протизаконним відписками про те, що відповіді вони не надають. Так само і платники податків можуть сказати, що відповіді на запити податкових органів вони не дають, оскільки колись і десь судом питання вже було вирішено. Віталій МОСЕЙЧУК
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ ЛИСТ 19.11.2007 N 23502/7/16-1515-20 (Витяг) У зв'язку з неодноразовими зверненнями <...> щодо надання роз'яснення <...> ДПАУ повідомляє. <...> Відповідно до ст. 14 КАСУ судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Враховуючи викладене, ДПАУ вважає, що у зв’язку з вирішенням питання, поставленого підприємством, шляхом прийняття судового рішення відсутні підстави для надання відповідного податкового роз’яснення.
Заступник Голови
Л.Боєнко ____________ Постійна адреса статті
в Інтернеті:
http://www.marazm.org.ua/index.html?/tax/4_106.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|