ГЛАВА XXVII. МАРАЗМИ ВНЕСКІВ ДО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

З 1 СІЧНЯ 2006 РОКУ ЗАПРОВАДЖЕНО ОБОВ’ЯЗОК ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, В ЯКИХ ПРАЦЮЄ 8 І БІЛЬШЕ ОСІБ. НЕВИКОНАННЯ ПІДПРИЄМЦЕМ НОРМАТИВУ РОБОЧИХ МІСЦЬ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОДВІЙНОГО ШТРАФУВАННЯ

Закон України від 06.10.2005 р. № 2960­IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної та трудової реабілітації інвалідів», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, зокрема, запровадив обов’язок працевлаштування інвалідів не лише на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працює 8 і більше осіб, але і для фізичних осіб, які використовують найману працю та в яких працює 8 і більше осіб – відповідно до частини першої нової редакції статті 19 Закону України від 21.03.1991 р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно за недотримання цього нормативу підприємцям загрожує штраф – відповідно до частини першої нової редакції статті 20 Закону України від 21.03.1991 р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Однак в цьому випадку приватним підприємцям загрожують відразу два штрафи: штраф «за інвалідів» за ст. 20 Закону про захист інвалідів і адмінштраф за частиною другою статті 188¹ КпАП, яку додано Законом України від 06.10.2005 р. № 2960­IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної та трудової реабілітації інвалідів». Частина друга статті 188¹ КпАП передбачає, що невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто невиконання підприємцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів призводить до подвійного штрафування за одне правопорушення. Але відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В нашому випадку так воно і є подвійний штраф накладається за невиконання підприємцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

А головна несправедливість цього Закону щодо підприємців полягає в тому, що якщо підприємець є сам інвалідом, то в норматив працевлаштованих інвалідів він не враховується ! Адже стаття 19 в частині п'ятій говорить про те, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. А підприємницька діяльність не є працевлаштуванням підприємця за основним місцем роботи.
 

Крім того нагадуємо, що згідно з частиною четвертою ст. 20 Закону про захист інвалідів на адміністративно­господарські санкції за недотримання норм щодо працевлаштування інвалідів не поширюється строк давності, визначений ст. 250 Господарського кодексу України.

 ____________

 
Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/strax_invalid/28_8.html

---