ГЛАВА XLІ. МАРАЗМИ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (СБУ) ТА СЛУЖБИ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ

Прототип Штирлиця народився в Україні

Справжнє ім'я «Штирлиця» – Янкель Пинхусович Черняк. Він народився 6 квітня 1909 року на Буковині, що входила тоді до складу Австро-Угорщині, у родині небагатого торговця, вмер 9 лютого 1995 року в Москві. Батьки пропали без звістки під час Першої світової війни, і хлопчик виховувався в сирітському притулку.

В 1927 році, після закінчення середньої школи, він зробив у Празьке вище технічне училище, де незабаром став одним із кращих учнів. Його улюбленим заняттям було вивчення мов. До 20-ти рокім він опанував сім(!), а мовою Шиллера й Ґете молодий студент висловлювався так, що його не відрізняли від уродженця західнонімецьких земель. Російську він вивчив пізніше.

Одержавши диплом, Черняк якийсь час трудився на електротехнічному заводі, але після того, як вибухнула світова економічна криза, був звільнений і залишився без роботи. Тоді, розв'язавши продовжити освіту, власник західнонімецької говору виїхав у Веймарську Німеччину, і там поступив у Берлінський політехнічний коледж.

Політичні погляди Черняка сформувалися ще в шкільні роки, коли він став членом Соціалістичного Союзу молоді. У Берліні Черняк вступив у ряди Комуністичної партії Німеччини.

На нього звертають увагу співробітники радянської військової розвідки. У червні 1930 року в одному з берлінських кафе в молодого комуніста полягала довірча розмова зі співробітником Розвідувального керування РСЧА (псевдонім «Матиас»). Той запропонував Яну посприяти в боротьбі проти фашизму й – дістав згоду. Вербування відбулося.

В 1930 році його призивають в армію Румунії, і сержант Черняк – діловод у штабі артилерійського полку, починає передавати в Центр військову й військово-технічну інформацію з Німеччини і її союзникам. ДО 1934 року він уже очолює самостійну резидентуру, що діяла в цій країні й за її межами.

В 1935 році, після провалу одного з інформаторів, Черняка спішно відзивають у Москву, де з ним мав довгу бесіду начальник Розвідки РСЧА армійський комісар 2-го рангу Ян Берзин. Спеціальну підготовку він проходить під керівництвом А. Х. Артузова керівника, що був, Іноземного відділу ОГПУ-НКВД, який до цього часу був переведений Сталіним на посаду заступника Четвертого (розвідувального) керування Генерального штабу Червоної Армії.

Часу для вивчення російської мови в Черняка виявилося тоді мало. Уже на наступний рік, закінчивши розвідувальну школу, Ян Петрович відправляється у Швейцарію. Прикриття – офіційний кореспондент ТАСС.

Освоївшись на місці, Черняк приступає до організації агентурної мережі. Чарівний і комунікабельний, він швидко й легко знаходив людей, готових працювати на Радянську Росію. І незабаром серед його коштовних джерел були такі фігури, як секретар міністра, глава дослідницького відділу авіаційної фірми, офіцер розвідки, високопоставлений військовий у штабі, великий банкір і т.д. Відповідної була й інформація, яку «журналіст» направляв у Центр.

Про роботу Яна Петровича свідчить запис у його характеристиці: «Перебуваючи в закордоннім відрядженні, Черняк провів винятково коштовну роботу зі створення нелегальної резидентури й особисто завербував 20 агентів». агенти, що входили в неї, добували різноманітну коштовну інформацію, у тому числі, відносно практично всіх європейських систем зброї й військової техніки.

«Він (Черняк) мав незвичайну пам'ять, – пише автор книги «Розсекречені долі» Олександр Авербух, – і з першого прочитання запам'ятовував до десяти сторінок тексту на будь-якому знайомому йому мові, а також розташування сімдесяти предметів у приміщенні. Безумовний гіпнотичний дарунок у комбінації з артистизмом дозволив йому одного разу пройти не впізнаним у метрі від дружини, з якої він прожив п'ятдесят років. Телепат, здатний у деяких випадках читати чужі думки, він часом з високою точністю розгадував наміру співрозмовника».

І ще: «Непоказний і безнаціональний, він був дуже сильним і спритним, а також нетитулованим майстром рукопашного бою. Розташовуючи примітивними засобами, міг підробити будь-який документ, класно виготовити печатка, штамп. Його повідомлення не піддавалися сторонньому розшифруванню, а фотоматеріали при спробі їх обробити – засвічувалися».

У жовтні 1938 року після висновку Мюнхенської угоди Черняк, уже розвідник-нелегал, переїхав у Париж. Обстановка там була вкрай напруженої, і тому перед тем, як німецькі війська влітку 1940 року ввійшли в Париж, Ян Петрович завбачливо перебрався в Цюріх, а потім далі – в Англію.

За даними, які приводить Олександр Авербух, до початку війни члени групи «Крона» займали видні позиції в Рейху, і отримана від них інформація стратегічного й військового характеру одержувала найвищу оцінку в Москві. Жоден з агентів Черняка ніколи не був викритий Гестапо.

Що ми знаємо про ці людей? Фактично нічого. От тільки одне прізвище, що дає виставу про ступінь впровадження групи «Крона». Вона «засвічена» у книзі Серго Гегечкори «Мій батько – Лаврентій Берия», вышедшей уже після смерті Яна Черняка. Марика Рекк, «дівчина моєї мрії». Фільм, у якім у заголовній ролі зіграла ця прима Третього Рейха угорського походження, багато раз змушений був дивитися, що очікував зв'язкового радянський Штирлиць.

Безсумнівно, Серго Гегечкори знав, про що говорив. Він тісно працював з батьком і в 1945 році навіть входив у групу, яка постачала Сталіна конфіденційною інформацією, отриманої в кулуарах Ялтинской конференції. За його відомостями, Лаврентій Берія мав у своєму розпорядженні т.зв. «стратегічну розвідку». Його агентами були коштовні джерела, у тому числі кінозірки фашистської Німеччини Ольга Чехова й Марика Рекк.

Після виходу книги «Мій батько – Лаврентій Берия» ГРУ начебто б зробила офіційна заява, що ніякого відношення до НКВС Марика Рекк не мала, а належала до розвідувальної групи Яна Черняка, він-те й завербував акторку ще в 1937 році. Улюблениця міністра пропаганди Геббельса, вона добувала відомості виняткової важливості. Так це або не так – доля майбутніх дослідників.

12 червня 1941 року – до повідомлень Рихарда Зорге й Леопольда Треппера, – Черняк добув і передав у Москву секретний наказ головнокомандуючого сухопутними військами Німеччини про строк, основні цілях і сигналах нападу на Радянський Союз у рамках плану «Барбаросса».

Після нападу Гітлера на Радянську Росію нелегальна резидентура Черняка, що діяла в Німеччині, Італії й деяких інших європейських країнах, не тільки не припинила роботу, але й стала джерелом найважливіших матеріалів.

http://www.specnaz.ru/kultura/147

Указом Президента Російської Федерації від 14 грудня 1994 року « за мужність і героїзм, виявлені при виконанні спеціального завдання» Черняку Яну Петровичу тільки на порозі смерті привласнене звання Герой Російської Федерації.

 
Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/sbu/42_27.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.