ГЛАВА XLІ. МАРАЗМИ, НОВИНИ ПРОКУРАТУРИ

КПК не передбачає чіткої процедури повідомлення родичів затриманого

Відповідно до частини п’ятої статті 106 Кримінально-процесуального кодексу  про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Чому така особлива увага до співробітників розвідувальних органів, незрозумілою Бешкетують багато? Але головна проблема описана вище.

КПК чітко не передбачає способу інформування родичів затриманого. Поштою, телефоном, телеграфом? Чому така зневага до родичів? Така міра покарання “родичів ворогів народу” залишилася в КПК зі сталінських часів. В підсумку їх взагалі можуть не повідомляти, доклавши до справи ніби копію листа щодо повідомлення про затримання. Єдина надія – це право затриманого на телефонний дзвінок, але якщо телефону у родичів немає чи вони поза зоною досяжності чи щось із телефоном тощо?

Стаття 106-1 КПК говорить, що порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, визначається Положенням про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Але Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину затверджено ще Указом Президії Верховної Ради СРСР(!) від 13.07.1976 р. №4203-IX. І він також не поредбачає в статті 5 "Сповіщення сім’ї про затримання" чіткої процедури інформування родичів. Чому таке знущання із затриманими (ще навіть не злочинцями!) продовжується і в Україні?

Петро ПАТЛАТИЙ

25.09.2011

Кримінально процесуальний кодекс забув щодо недоторканості іншого володіння осіб і згадує лише недоторканість житла

Конституція України та КПК не забезпечують право мовчання та першого дзвінка затриманого

Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у

                 вчиненні злочину

Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов’язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв’язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником місця попереднього ув’язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п’яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попереднього ув’язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для попереднього ув’язнення, начальник місця попереднього ув’язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

(Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-IX (3084-09) від 16.02.78, N 6834-X (6834-10) від 16.04.84, Законами N 2857-XII (2857-12) від 15.12.92, N 3780-XII (3780-12) від 23.12.93, N 2533-III (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002, N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009)

Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину

Порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, визначається Положенням про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

У К А З

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР

Про затвердження Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину

Президія Верховної Ради СРСР ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, і ввести його в дію з 1 січня 1977 року.

Голова Президії

Верховної Ради СРСР М.ПІДГОРНИЙ

Секретар Президії

Верховної Ради СРСР М.ГЕОРГАДЗЕ

 Москва, Кремль, 13 липня 1976 року

                 N 4203-IX

                                              ЗАТВЕРДЖЕНО

                                      Указом Президії Верховної

                                    Ради СРСР від 13 липня 1976 р.

                                              N 4203-IX

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину

Стаття 1. Завдання Положення

Це Положення покликане забезпечувати додержання прав громадян сприяти зміцненню законності при здійсненні короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

Положення має своїм завданням установлення порядку короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, з метою вияснення причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Стаття 2. Підстави затримання особи за підозрінням у вчиненні злочину

Відповідно до статті 32 Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік орган дізнання або слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, тільки при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Стаття 3. Протокол затримання

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів дня і години, року і місяця, місця затримання, пояснень затриманого і часу складення протоколу. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Строк затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обчислюється з моменту доставлення цієї особи в орган дізнання чи до слідчого, а якщо затримання зазначеної особи провадиться на підставі постанови про затримання, винесеної органом дізнання або слідчим, то з моменту фактичного її затримання.

Стаття 4. Повідомлення прокуророві про затримання

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий зобов’язаний протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове повідомлення прокуророві. Протягом сорока восьми годин з моменту одержання повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов’язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.

Стаття 5. Сповіщення сім’ї про затримання

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий сповіщає її сім’ю, якщо місце її проживання відоме. При затриманні за підозрінням у вчиненні тяжкого злочину сповіщення сім’ї провадиться, якщо це не перешкоджатиме встановленню істини в кримінальній справі.

Про затримання неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх заміняють.

Стаття 6. Підстава поміщення в місця тримання затриманих

Підставою для поміщення в місця тримання осіб, затриманих відповідно до кримінального і кримінально-процесуального законодавства Союзу РСР і союзних республік за підозрінням у вчиненні злочину, є протокол затримання.

Військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, направляють на гауптвахту з постановою органу дізнання або слідчого.

Стаття 7. Місця тримання затриманих

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають у камерах для затриманих, а в окремих випадках і в інших приміщеннях, які спеціально обладнані для цих цілей і відповідають вимогам цього Положення.

Військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають у камері для затриманих або на гауптвахті. Порядок тримання на гауптвахті військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, визначається цим Положенням і Статутами Збройних Сил СРСР, затверджуваними Президією Верховної Ради СРСР.

Стаття 8. Правове становище затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, несуть обов’язки і мають права, встановлені законодавством для громадян СРСР, з обмеженнями, передбаченими цим Положенням, а також такими випливають з режиму в місцях тримання затриманих.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, визначається цим Положенням, іншими актами законодавства Союзу РСР, що передбачають права та обов’язки цих осіб під час перебування їх на території СРСР, а також міжнародними угодами Союзу РСР з іншими державами.

Стаття 9. Режим у місцях тримання затриманих

Осіб затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, піддають особистому обшуку, а при необхідності — дактилоскопіюванню і фотографуванню, про що складається протокол. Наявні у затриманих речі підлягають оглядові. Затриманим забороняється мати при собі гроші цінні речі, а також предмети і документи, які не дозволяється зберігати в місцях тримання затриманих. Вилучені у них гроші, цінні речі, згадані предмети і документи здаються на зберігання, про що складається протокол.

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, розміщують у камерах для затриманих з додержанням таких вимог ізоляції:

чоловіків тримають окремо від жінок;

неповнолітніх — окремо від дорослих; у виняткових випадках за санкцією прокурора в камерах, де тримають неповнолітніх, допускається тримання дорослих;

особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших осіб.

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні одного й того ж злочину, за письмовою вказівкою особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора тримають роздільно. За письмовою вказівкою особи яка провадить дізнання, слідчого або прокурора затриманих можуть тримати роздільно і на інших підставах.

Стаття 10. Права та обов’язки затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, мають право:

знати, в чому їх підозрюють;

вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; про заявлену вимогу адміністрація місця тримання затриманих негайно повідомляє прокурора;

оскаржити дії особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора, давати пояснення і заявляти клопотання;

звертатися зі скаргами і заявами в державні органи, громадські організації і до службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Положення;

користуватися своїм одягом і взуттям, а також іншими необхідними предметами і речами, перелік яких визначається Правилами внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих.

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, зобов’язані додержувати вимог цього Положення і Правил внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих.

Затриманим роз’яснюються їх права та обов’язки.

Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування затриманих

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, тримають в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним правилам, визначеним Міністерством внутрішніх справ СРСР і Міністерством охорони здоров’я СРСР.

Затриманим надаються безплатно за встановленими нормами харчування, спальне місце та інші види матеріально-побутового забезпечення, а в необхідних випадках — одяг і взуття за сезоном.

Медичне обслуговування затриманих, лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях тримання затриманих організуються і проводяться відповідно до законодавства Союзу РСР і союзних республік про охорону здоров’я.

Порядок подання особам, затриманим за підозрінням у вчиненні злочину, медичної допомоги, використання для цієї мети лікувальних закладів органів охорони здоров’я і залучення їх медичного персоналу визначається Міністерством внутрішніх справ СРСР і Міністерством охорони здоров’я СРСР.

Стаття 12. Надання побачень затриманим

Побачення з родичами та іншими особами надаються затриманим за підозрінням у вчиненні злочину адміністрацією місця тримання затриманих тільки за письмовим дозволом слідчого чи особи, що провадить дізнання, у провадженні яких перебувають матеріали про затримання. Тривалість побачення встановлюється до однієї години.

Стаття 13. Порядок направлення скарг і заяв затриманих

Скарги і заяви осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, адресовані прокуророві, слідчому чи особі, що провадить дізнання, передаються їм негайно.

Скарги і заяви, адресовані іншим особам та органам, передаються також негайно слідчому чи особі, що провадить дізнання, переглядаються ними і направляються за належністю. Скарги і заяви, що містять відомості, передача яких може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за належністю не направляються, про що сповіщають особу, котра подала скаргу чи заяву, а також повідомляють прокурора.

Стаття 14. Матеріальна відповідальність затриманих

Особи, затримані за підозрінням у вчиненні злочину, несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними державі під час перебування в місцях тримання затриманих, у порядку і розмірах, установлених законодавством Союзу РСР і союзних республік.

Стаття 15. Забезпечення порядку в місцях тримання затриманих. Заходи безпеки

Забезпечення порядку в місцях тримання затриманих покладається на адміністрацію місць тримання затриманих, яка здійснює свою діяльність відповідно до цього Положення та інших актів законодавства Союзу РСР і союзних республік.

До осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, якщо вони виявляють буйство, чинять фізичний опір працівникам місць тримання затриманих або інші насильницькі дії, з метою запобігти заподіянню ними шкоди оточуючим чи самим собі допускається застосування наручників, про що складається протокол. При необхідності таких осіб може бути поміщено окремо від інших затриманих у порядку, що визначається Правилами внутрішнього розпорядку в місцях тримання затриманих. Як крайній захід у разі вчинення особою, затриманою за підозрінням у вчиненні злочину, нападу чи іншої умисної дії що безпосередньо загрожує життю працівників місць тримання затриманих або інших осіб, якщо іншими заходами неможливо припинити ці дії, та в інших виняткових випадках відповідно до діючого законодавства допускається застосування зброї. Про кожний випадок застосування зброї адміністрація місць тримання затриманих зобов’язана скласти протокол і негайно повідомити прокурора.

Стаття 16. Підстави і порядок звільнення затриманих

Осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину, звільняють, якщо:

1) не підтвердилось підозріння у вчиненні злочину;

2) немає необхідності застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

3) скінчився встановлений законом строк затримання.

Звільнення затриманого провадиться начальником місця тримання затриманих за постановою особи, що провадить дізнання, слідчого або прокурора. Постанова про звільнення виконується негайно по її надходженні в місце тримання затриманих.

Встановивши відсутність підстав для дальшого затримання, особа, що провадить дізнання, або слідчий зобов’язані негайно звільнити затриманого.

Встановивши незаконність затримання, прокурор зобов’язаний негайно звільнити затриманого.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова прокурора, слідчого чи особи, що провадить дізнання, про звільнення затриманої особи або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в місце тримання затриманих не надійшла, начальник місця тримання затриманих звільняє цю особу і направляє повідомлення про її звільнення прокуророві, слідчому чи особі, яка провадить дізнання, про що складає протокол.

У разі необхідності адміністрація місця тримання затриманих забезпечує звільнених осіб безплатним проїздом до місця проживання; на їх просьбу видає довідки про час перебування в місці тримання затриманих.

Стаття 17. Тримання осіб, взятих під варту, в місцях тримання затриманих

Відповідно до статті 4 Положення про попереднє взяття під варту осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано зняття під варту, можуть тримати в місцях тримання затриманих.

Підставою для поміщення осіб, щодо яких обрано запобіжним заходом взяття під варту, в місця тримання затриманих є постанова слідчого чи особи, що провадить дізнання, санкціонована прокурором, постанова прокурора або вирок, ухвала чи постанова суду про обрання запобіжним заходом взяття під варту.

У тих випадках, коли осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, тримають до трьох діб у місцях тримання затриманих, на них поширюються правила, встановлені цим Положенням. Ці особи поряд з правами, передбаченими іншими статтями цього Положення, вправі також:

мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

з моменту допущення захисника до участі в справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи чи органу, в провадженні яких перебуває справа, мати побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості і тривалості цих побачень;

вести листування і звертатися зі скаргами і заявами відповідно до статті 13 Положення про попереднє взяття під варту.

Порядок тримання осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, в місцях тримання затриманих по скінченні трьох діб визначається Положенням про попереднє взяття під варту.

Осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, тримають, як правило, окремо від осіб, затриманих за підозрінням у вчиненні злочину.

Звільнення з-під варти осіб, щодо яких взяття під варту обрано запобіжним заходом, провадиться на підставах, встановлених статтею 18 Положення про попереднє взяття під варту.

Стаття 18. Прокурорський нагляд за додержанням законності в місцях тримання затриманих

Нагляд за додержанням законності в місцях тримання затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, здійснюється Генеральним Прокурором СРСР і підлеглими йому прокурорами відповідно до законодавства про прокурорський нагляд в СРСР.

Секретар Президії Верховної Ради СРСР М.ГЕОРГАДЗЕ

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/prokuratura/41_20.html