Мара́зм (від грец. marasmos — виснаження, згасання) — майже повне згасання психічної діяльності людини внаслідок атрофії кори головного мозку; виснаження організму з поступовим згасанням всіх життєвих процесів.

Виходячи з того, що Україна держава молода (якщо не брати до уваги Київську Русь), то маразм у неї не від старості, а від довготривалої хвороби. Мені важко назвати її, адже це скоріше не одна хвороба, а їхній комплекс, і історики й судді рано чи пізно назвуть його своїм іменем, але факт залишається фактом, Україна впала в маразм, або російською мовою - "беспредел". "За шість років прем'єрства та президентства Леоніда Даниловича економіка України втратила більше, ніж за роки окупації фашистськими загарбниками" (Олександр Ткаченко, Голова Верховної Ради України, газета "Голос України", №153 від 19 серпня 1999 року). 3 травня 1999 року американський Комітет захисту журналістів оголосив Президента України Леоніда Кучму одним із десяти світових ворогів вільної преси. В переліку Комітету Кучма займає шосте місце. Комітет характеризує українського Президента наступним чином: "Використовуючи закони про сплату податків і про кару за наклеп у якості інструментів своєї ворожості по відношенню до преси, Кучма подавляє прояв будь-якої опозиції. Його мовчазна згода з актами насилля проти преси сприяють вибухам бомб, фізичному нападу на репортерів і редакторів, а також створенню в країні атмосфери страху й самоцензури. Його податкова політика примушує друковані і електронні ЗМІ, які не мають іноземної підтримки, звертатися за фінансовою допомогою до бізнесменів і політиків, які отримують із цієї допомоги сприятливу для себе рекламу. За останні декілька місяців три газети вимушені були закритися через накладені на них величезні штрафи".

Є Книга рекордів Гінесса, є Книга рекордів України. В них міститься багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів із життя людей, про явища природи, науки, техніки, мистецтва, спорт тощо, які вказують на світлі сторінки життя людини.

Але є книги, в яких показані й темні сторінки людського життя. Зазвичай ці книги заборонялося читати цензурою: церквою, владою, школою, бо вони не відволікали читачів від поточної й недалекоглядної політики урядів, диктаторів та партій, не прикрашали життя рожевими фарбами, а вказували на несправедливість та маразми життя конкретної країни, на цивілізовані шляхи розвитку. Однак необхідність таких книг в Україні знову зросла, адже за час незалежності маразм у нас "крепчал".

[an error occurred while processing this directive]

Книга маразмів України є збірником помилок, ляпів, ляпсусів, прогалин в нормативно-правових актах, Законах, несправедливостей, принижень людської гідності, порушень прав людини, феодально-рабських економічних відносин тощо (понад 4000 фактів та спостережень), які складають підгрунття сучасної соціально-економічної політики в Україні. Про більшість з описаних маразмів громадянам України вже відомо, але на вербальному та побутовому рівні в вигляді анекдотів та утисків, традиційних розповідей на кухні та на лавочках у дворах. А в цій Книзі вони зібрані та в міру сил опрацьовані для публічного обговорення та повної ліквідації. Книга побудована на діючих нормативних актах і фактах з життя України та її громадян. Але життя вказує, що ситуація в країні щодо виконання навіть недолугого законодавства ще гірша, аніж описано в цій книзі. Люди гинуть, ламають життя собі і своїм близьким через свавілля чиновників усіх рангів. Я бажаю Вам уникнути Вам зустрічі з бюрократією, озброєною антигуманним законодавством, з цим інформаційно-юридичним фашизмом XXІ сторіччя.

Для когось книга стане настільною книгою Зорро, а для кого лише пустою забавкою для задоволення власного цинізму та егоїзму. Але я сподіваюся, що книга стане настільною і для майбутнього Президента багатостраждального українського народу, а також для кожного справедливого урядовця, народного депутата, судді, представника місцевих органів влади тощо для створення однієї з найдемократичніших та цивілізованіших держав у світі, найкращої країни Європи - Української Республіки.

У 1991 році Вацлав Гавел у книжці "Заочний допит" писав: "Я вважаю, що інтелігент повинен завжди хвилювати, бентежити, повинен свідчити про нещастя світу, провокувати своєю незалежністю, повставати проти усіх прихованих і відкритих утисків і маніпуляцій, піддавати сумніву системи, владу і їх закликання, відкривати їх фальшивість. Життєві справи інтелектуала - це власний експеримент над собою. Це трагічний експеримент. Глибокий аналіз, вникнення в суть речей не дозволяє інтелектуалу бути фальшивим".

Наприклад, Іван Франко, програючи у сьогоденних справах, виграв в майбутніх, але нащадки програли: онучка славетного українського генія Івана Франко Дарія-Любов Франко жива завдяки безкоштовному супу однієї із благодійницьких організацій Києва. Вот такі у нас порядки (докладніше див. газету “Київські відомості” від 27 липня 1999 року), квартира-музей Івана Франко у Львові належно не фінансується і досі там немає повернутої бібліотеки з Києва, яку туди забрали ще під час Першої світової війни (зараз на місці цих книг у музеї - дублери).

Сподіваюсь, що прочитавши цю книгу, ви знайдете багато такого, що ви вже відчули на власній шкірі, а якщо ні - то отримаєте попередження, адже книга є спробою винайти правду та шляхів для подолання зла.

Інформацію про нові маразми, ліквідацію описаних маразмів, пропозиції та зауваження щодо книги, а також замовлення щодо безкоштовного електронного примірника книги в архівованому надсилайте на адресу:

E-maіl: marazm{@}marazm.org.ua
З повагою, Віталій Мосейчук.

[an error occurred while processing this directive]