ГЛАВА І. МАРАЗМИ, НОВИНИ ПОЛІТИКИ

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО УКРАЇНА МАЄ СТАТИ ПОСТІЙНО НЕЙТРАЛЬНОЮ ТА ПОЗАБЛОКОВОЮ ДЕРЖАВОЮ. АЛЕ В КОНСТИТУЦІЮ ЦІ СЛОВА НЕ ПОТРАПИЛИ

Наші політики (практично всі, і прозахідники, і прославянисти) просто обманюють свій народ, який в грудні 1991 року проголосував за незалежність України. В частині п’ятій розділу IХ. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА ДЕКЛАРАЦІІ про державний суверенітет України  від 16 липня 1990 року  сказано “Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї”.

При цьому в прикінцевих положеннях сказано, що “Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод”. Ці положення було підтверджено словами “Підтвердити взятий Україною курс на мирне співробітництво з усім світовим співтовариством, позаблоковість, нейтралітет і дотримання у майбутньому трьох неядерних принципів» в Постанові ВРУ від 9 квітня 1992 року N 2264-XII   “Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу”.

Однак положення Декларації про нейтралітет та позаблоковість України не потрапили до Конституції 1996 року. Тим самим український народ було ввергнуто в оману. І почалося перетягування України між НАТО та російськими військовими блоками. Замість того, щоб бути дійсно незалежними, Україна змушена, завдяки діям Л.Кучми та інших Президентів, вести подвійну гру як з міжнародним співтовариством, так і з власним народом.

Крім того Закон України в статті 6 від 19.06.2003 р. № 964-IV "Про основи національної безпеки України" передбачає інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.
 

Див. також статтю НАТО - ДЛЯ КАСТРАТІВ

Віталій МОСЕЙЧУК

ДЕКЛАРАЦІЯ
про державний суверенітет України 

Верховна Рада Української РСР,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави,

маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

II. НАРОДОВЛАДДЯ

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство.

Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Українська РСР регулює імміграційні процеси.

Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки.

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

VI. Е КОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.

IХ. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.

Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

* * *

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

	Прийнята Верховною Радою Української РСР
м. Київ 16 липня 1990 року  N 55-XII

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України

Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу

Верховна Рада України, керуючись Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Заявою Верховної Ради України про без'ядерний статус України від 24 жовтня 1991 року, якими проголошено про намір України додержувати у майбутньому неядерних принципів і про право України на контроль за незастосуванням ядерної зброї, розташованої на її території,

підтверджуючи намір України приєднатись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року,

зважаючи на те, що Уряд Російської Федерації та командування Стратегічними Силами не створили передбаченої Угодою про спільні заходи щодо ядерної зброї від 21 грудня 1991 року системи здійснення, в тому числі і Україною, дійового технічного контролю за незастосуванням ядерної зброї, дислокованої на її території,

враховуючи високу відповідальність України за те, щоб ядерні боєзаряди, що вивозяться з її території на територію Російської Федерації, знищувались під надійним міжнародним контролем, який має забезпечувати невикористання ядерних компонентів цих боєзарядів для повторного створення зброї та заборону їх експорту до інших держав,

наголошуючи на тому, що знищення ядерної зброї, дислокованої на території України, повинно здійснюватись за умови гарантії національної безпеки України,

вважаючи за необхідне здійснити в умовах незалежності України всебічне вивчення політичних, економічних, фінансових, екологічних та інших наслідків ліквідації ядерної зброї, постановляє:

1. Підтвердити взятий Україною курс на мирне співробітництво з усім світовим співтовариством, позаблоковість, нейтралітет і дотримання у майбутньому трьох неядерних принципів.

2. Вважати за доцільне не вивозити з території України тактичну ядерну зброю до розробки і запровадження в дію механізму міжнародного контролю за її знищенням з участю України.

3. Кабінету Міністрів України терміново вжити відповідних заходів для забезпечення дійового технічного контролю Україною за невикористанням ядерної зброї, дислокованої на її території.

4. Рекомендувати Президенту України вступити в переговори з керівниками ядерних держав світу щодо комплексного розв'язання проблем, пов'язаних з ліквідацією ядерної зброї, беручи до уваги необхідність забезпечення якомога швидшого введення в дію Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь 1991 року.

5. Комісіям Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки, у закордонних справах, з питань планування, бюджету, фінансів і цін, з питань розвитку базових галузей народного господарства, у питаннях екології та раціонального природокористування у квітні ц. р. розглянути з точки зору гарантій безпеки та зовнішньополітичних інтересів України з залученням фахівців міністерств, відомств і Академії наук України, а також, в разі необхідності, незалежних експертів весь комплекс питань ядерного роззброєння, зокрема економічні, фінансові, екологічні, організаційні та інші аспекти знищення дислокованої на території України ядерної зброї, включаючи використання її компонентів в мирних цілях.

6. Уряду України подати на ратифікацію Верховною Радою України Угоду про спільні заходи щодо ядерної зброї від 21 грудня 1991 року, Угоду між державами - учасниками СНД про Стратегічні Сили від 30 грудня 1991 року та Угоду між державами - учасниками СНД про статус Стратегічних Сил від 14 лютого 1992 року. 

7. Міністерству оборони України вжити заходів до комплектування Стратегічних Сил, дислокованих на території України, військовослужбовцями Збройних Сил України.

8. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Президію Верховної Ради України.

 

Голова Верховної Ради України	І. ПЛЮЩ
м. Київ 9 квітня 1992 року N 2264-XII

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України

Щодо відносин України і Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО)

Динамічні зміни геополітичної обстановки у нинішньому однополюсному світі, складність і нестійкість військово-політичної ситуації в Європі, тривале внутрішнє кризове становище України обумовлюють необхідність активізації зусиль, спрямованих на зміцнення її міжнародних позицій, відстоювання національних інтересів, забезпечення надійної безпеки і обороноздатності. Необхідними передумовами цього Верховна Рада України вважає послідовність, виваженість, передбачуваність зовнішньої політики, її багатовекторність, розбудову відносин України з іншими державами, міжнародними організаціями на засадах збалансованості і взаємоповаги, рівноправності і взаємовигоди, відкритості і взаєморозуміння, неучасті у військових блоках, невтручання у внутрішні справи - за принципом "Безпека для себе - через безпеку для всіх". Цим має визначатися і позиція щодо участі України у системах регіональної, загальноєвропейської і універсальної безпеки.

Оскільки відносини України з європейськими і євроатлантичними політичними і економічними структурами та структурами безпеки мають виняткове державне значення, а визначення засад зовнішньої політики належить за Конституцією України до виключних повноважень Верховної Ради України, неприпустимим є те, що парламент з різних причин виявився фактично відстороненим від формування курсу на співробітництво із зазначеними структурами. Це стосується і визначення позиції України у відносинах з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО).

На розгляд Верховної Ради України не подавалися основоположні документи, що визначають зміст і створюють договірно-правову основу відносин так званого "особливого партнерства" України з НАТО, зокрема Рамковий документ Програми НАТО "Партнерство заради миру" (8 лютого 1994 року, м. Київ), Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору (9 липня 1997 року, м. Мадрид), Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і НАТО щодо заснування Центру інформації та документації НАТО в Україні (7 травня 1997 року, м. Київ) та щодо призначення офіцерів зв'язку НАТО в Україні (9 грудня 1998 року, м. Брюссель). Не була подана на розгляд Верховної Ради України і Державна програма співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року, яка затверджена Указом Президента України від 4 листопада 1998 року. Відсутнє фінансово-економічне обгрунтування витрат на виконання зобов'язань, що випливають з цієї Програми. Не визначені джерела покриття цих витрат, що лягають додатковим тягарем на Державний бюджет України, зрештою на платників податків.

У рамках угод про співробітництво з НАТО на території України регулярно проводяться військові навчання за участю підрозділів збройних сил інших держав. Проте, на порушення Конституції України рішення про їх допуск на територію України на схвалення Верховною Радою України не вносились.

Нав'язувана певними силами однобічна орієнтація на повномасштабну інтеграцію України в НАТО, намагання втягти її до цього альянсу, що є військово-політичним блоком, негативно сприймається значною частиною населення країни, ускладнює відносини з членами Співдружності Незалежних Держав, передусім з нашими найближчими сусідами - Російською Федерацією і Білоруссю. У багатьох громадян викликають глибоке занепокоєння порушення балансу сил у Європі у зв'язку з розширенням НАТО на Схід - до західних рубежів без'ядерної України і можливістю розміщення ядерної зброї на території нових членів НАТО, радикальний перегляд концепції альянсу та його практичні дії останнім часом, особливо у зв'язку з внутрішнім югославським конфліктом навколо Косово. Самочинне розширення переліку "загроз", на які керівництво НАТО має намір реагувати, вдаючись до силових дій, за межами території країн - ч ленів альянсу та застосування збройної сили без згоди Ради Безпеки ООН, приниження ролі Організації Об'єднаних Націй і Організації з безпеки і співробітництва в Європі не тільки кардинально змінюють характер і місце НАТО в системі міжнародних відносин, які були декларовані при його створенні, а й суперечать основоположним нормам міжнародного права, передусім вимогам статті 7 Статуту ООН, яка закріплює виключні прерогативи Ради Безпеки ООН у справі підтримання миру і міжнародної безпеки, підривають домовленості щодо контролю за озброєнням і роззброєнням в Європі.

Трагічні події останніх днів - масовані бомбардування військами НАТО Союзної Республіки Югославії однозначно засвідчили, що Організація Північно-Атлантичного Договору є агресивним військовим блоком, керівництво якого привласнило право чинити суд і розправу над будь-якою суверенною державою, не рахуючись ні зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, ні з нормами міжнародного права і людської моралі.

Нехтування з боку держав - членів НАТО усталеними міжнародно-правовими нормами, утвердження права сили у міжнародних відносинах робить проблематичним набуття альянсом декларованої ним ролі миротворчого і стабілізуючого фактора на континенті в нових історичних умовах і є неприйнятним для України, як і для всієї світової спільноти. Недопущення призвичаєння до силового способу врегулювання міжнародних відносин, відвернення нової гонки озброєнь, якої не витримає навколишнє середовище, стає надзавданням світової політики.

Верховна Рада України вважає, що забезпечення взаєморозуміння держав - членів НАТО і країн, які не входять до цього військово-політичного блоку, може вирішуватися лише в контексті формування загальноєвропейської системи колективної безпеки, що базується на політичних, а не військових чинниках, на балансі національних інтересів держав-учасниць, за умови беззастережного додержання у взаєминах між ними, так само як і у відносинах із неєвропейськими суб'єктами міжнародного права, загальновизнаних міжнародно-правових норм і насамперед вимог Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Верховна Рада України вважає вкрай небезпечними для справи міжнародного миру і безпеки людства наміри керівництва НАТО розширити сферу можливих силових дій альянсу за межі території країн - його членів та здійснення будь-яких силових акцій НАТО без мандата Ради Безпеки ООН, засуджує насильницькі дії блоку проти суверенної Союзної Республіки Югославії, як невиправдані й антигуманні. Водночас Верховна Рада України засуджує будь-які етнічні чистки і виступає проти них, де б вони не відбувалися.

Зважаючи на зазначене вище, Верховна Рада України постановляє:

1. Комітетам Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, всім державним органам при здійсненні заходів у рамках співробітництва з міжнародними, в тому числі європейськими і євроатлантичними, структурами послідовно і твердо обстоювати державні інтереси України, інтереси її народу, керуючись вимогами Конституції України та виходячи з проголошеного у Декларації про державний суверенітет України і закріпленого у затверджених Верховною Радою України Основних напрямах зовнішньої політики України позаблокового статусу України, що не виключає співробітництва з існуючими і створюваними системами універсальної і регіональної безпеки, які діють відповідно до вимог Статуту ООН, але не допускає входження у воєнно-політичні блоки.

2. Враховуючи зміни, що сталися за останні роки у геополітичній обстановці, внутрішньому і міжнародному становищі України, вважати за необхідне прискорити затвердження відповідно до пункту 5 статті 85 Конституції України засад внутрішньої і зовнішньої політики, внести відповідні зміни у Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України та Воєнну доктрину України, чітко визначивши умови участі України в міжнародній миротворчій діяльності та співробітництва з міжнародними системами колективної безпеки при неухильному додержанні позаблокового статусу України. Комітету Верховної Рад и України з питань національної безпеки і оборони разом з іншими комітетами Верховної Ради України та за участю відповідних міністерств й інших центральних органів виконавчої влади України внести у тримісячний термін пропозиції з цього питання на розгляд Верховної Ради України з урахуванням того, що основи національної безпеки, організації Збройних Сил України визначаються згідно з Конституцією України виключно законами України.

3. З огляду на агресивний характер нової доктрини і практичних дій Організації Північно-Атлантичного Договору вважати за необхідне розглянути питання про характер усього комплексу взаємовідносин України з НАТО. Комітетам Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та у закордонних справах і зв'язках з СНД разом з відповідними державними органами в двомісячний термін внести пропозиції з цього питання.

4. Запропонувати Президенту України як гаранту додержання Конституції України:

- вжити заходів до забезпечення неухильного додержання вимог Конституції України у питаннях, пов'язаних із здійсненням зовнішньополітичної діяльності, забезпеченням національної безпеки України, підтриманням на належному рівні її обороноздатності. Внести затверджену Указом Президента України Державну програму співробітництва з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року на розгляд Верховної Ради України;

- забезпечити подання на розгляд Верховної Ради України укладених від імені України міжнародно-правових актів, якими встановлюються договірно-правові засади її співробітництва з міжнародними організаціями і згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України;

- доручити Кабінету Міністрів України прискорити розробку для внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів про засади національної безпеки України, про загальну структуру та чисельність утворюваних відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів держави, щодо яких Верховною Радою України ще не прийняті закони, про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України, інших відповідних законопроектів, прийняття яких обумовлено Конституцією України.

5. Рекомендувати Президенту України:

- продовжити активні посередницькі миротворчі зусилля з метою зупинення бомбардування та інших силових дій НАТО проти Союзної Республіки Югославії;

- виступати проти будь-яких дій НАТО щодо ведення сухопутних операцій та військової окупації території Союзної Республіки Югославії;

- ініціювати невідкладне проведення міжнародної конференції під егідою Організації Об'єднаних Націй по мирному врегулюванню в Союзній Республіці Югославії і запропонувати місцем проведення такої конференції столицю України - місто Київ;

- внести пропозицію щодо скликання в Києві конференції глав держав - учасниць Організації з безпеки і співробітництва в Європі з метою сформування моделі колективної безпеки, адекватної сучасним геополітичним умовам, і укладення відповідного договору.

6. Кабінету Міністрів України:

забезпечити широку гласність зовнішньополітичної діяльності, зокрема регулярне і повне інформування народних депутатів України, громадськості України щодо співпраці з європейськими, євроатлантичними та іншими міжнародними структурами;

- вжити невідкладних заходів до призупинення знищення наявних в Україні стратегічних авіаційних комплексів та шахтно-пускових установок;

- ініціювати скликання в квітні 1999 року засідання Дунайської Комісії для розгляду питань безпеки і судноплавства по Дунаю і відшкодування збитків, завданих Україні та іншим державам - користувачам Дунайської транспортної артерії внаслідок ембарго стосовно Югославії та військових дій НАТО проти Союзної Республіки Югославії;

- доручити Міністерству фінансів України, Міністерству економіки України, Міністерству транспорту України та Держа вній податковій адміністрації України терміново визначити суму збитків, завданих Україні як користувачу Дунайської транспортної артерії за час дії ембарго та внаслідок дій НАТО проти Союзної Республіки Югославії;

- внести до 1 травня 1999 року на розгляд Верховної Ради України пропозиції про тимчасове - до відновлення в повному обсязі судноплавства по Дунаю - звільнення підприємств морського і річкового транспорту Дунайського басейну від податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- звернути увагу Міністерства оборони України на неприпустимість порушення Конституції України при проведенні військових навчань за участю підрозділів збройних сил інших держав і необхідність неухильного додержання вимог пункту 23 статті 85 Конституції України щодо обов'язкового схвалення Верховною Радою України рішень про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України.

7. Запропонувати Кабінету Міністрів України:

- в процесі виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" та при складанні проекту Державного бюджету України на 2000 рік вишукати можливості додаткового фінансування нагальних потреб Збройних Сил України і Прикордонних військ України, оскільки наявний стан фінансового і матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України, Прикордонних військ України, інших збройних формувань України, покликаних гарантувати безпеку України, не задовольняє навіть їхніх мінімально необхідних потреб, що загрожує національній безпеці і обороноздатності нашої країни;

- розробити і не пізніше серпня цього року внести на розгляд Верховної Ради України проект Державної програми розвитку оборонно-промислового комплексу України.

8. Провести у червні 1999 року парламентські слухання з питань реформування Збройних Сил України. 

Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони разом з іншими комітетами Верховної Ради України забезпечити підготовку необхідних документів та вирішення організаційних питань, пов'язаних з проведенням зазначених парламентських слухань. 

 

Голова Верховної Ради України	О. ТКАЧЕНКО
м. Київ 23 квітня 1999 року N 612-XIV

Указ
Президента України

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року "Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)"

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Указом Президента України
 від 13 березня 2006 року N 215/2006

Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:

Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року "Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)".

У зв'язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України:

1. Визнати одним із пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України забезпечення реалізації державної політики щодо співробітництва України з НАТО, в тому числі досягнення критеріїв членства України в НАТО.

2. Кабінету Міністрів України:

1) пункт 1 статті 2 втратив чинність

(згідно з Указом Президента
 України від 13.03.2006 р. N 215/2006)

2) забезпечити закріплення за заступниками керівників центральних органів виконавчої влади виконання функцій щодо забезпечення здійснення відповідним органом заходів із впровадження державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України;

3) опрацювати питання щодо створення національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору та внести в разі потреби проект відповідного акта;

4) забезпечити виконання у повному обсязі заходів, передбачених Цільовим планом Україна - НАТО на 2005 рік;

5) завершити до кінця 2005 року погодження з відповідними інституціями НАТО проекту Цільового плану Україна - НАТО на 2006 рік;

6) посилити з метою забезпечення належної законодавчої підтримки курсу на вступ України у НАТО взаємодію органів виконавчої влади з Верховною Радою України, в тому числі систематичне надання всебічної інформації про співробітництво України з НАТО, роль такого співробітництва у забезпеченні національних інтересів України;

7) забезпечити, починаючи з 2006/2007 навчального року, включення до змісту загальної середньої та вищої освіти питань, пов'язаних із проблемами міжнародної безпеки, діяльністю НАТО та Європейського Союзу, співробітництвом України з цими міжнародними інституціями;

8) розглянути доцільність проведення за допомогою НАТО та її держав - членів комплексного огляду військово-промислового комплексу України і розроблення державної програми інтеграції військово-промислового комплексу України в євроатлантичний простір;

9) внести пропозиції щодо вдосконалення механізмів фінансового забезпечення виконання державних програм інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки;

10) внести у двотижневий строк пропозиції щодо активізації діяльності органів виконавчої влади з виконання Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки, передбачивши, зокрема:

активізацію роботи з оперативного інформаційного наповнення веб-сторінок органів виконавчої влади України з питань євроатлантичної інтеграції;

забезпечення залучення представників засобів масової інформації до участі у заходах зі співробітництва України і НАТО;

сприяння статутній діяльності відповідних неурядових громадських організацій;

підвищення ефективності використання можливостей Центру інформації і документації НАТО та Офісу зв'язку НАТО в Україні для об'єктивного інформування української громадськості про цілі, завдання і структуру НАТО, розвиток партнерських програм з НАТО та програм допомоги Україні.

3. Перетворити Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України у дорадчий орган при Президентові України з покладенням на нього підготовки пропозицій щодо розвитку співробітництва України з НАТО та забезпечення набуття Україною членства в НАТО.

4. Міжвідомчій комісії з питань реформування правоохоронних органів забезпечити проведення протягом 2006 - 2007 років комплексного огляду сектору безпеки України.

5. Секретареві Ради національної безпеки і оборони України:

1) подати в установленому порядку пропозиції щодо внесення змін, які випливають із цього Указу, до персонального складу Міжвідомчої комісії з питань реформування правоохоронних органів, а також Положення про неї;

2) подати пропозиції щодо організації проведення комплексного огляду сектору безпеки України;

3) опрацювати питання щодо використання можливостей Спільної робочої групи Україна - НАТО високого рівня з питань воєнної реформи для створення механізму залучення експертної та іншої допомоги НАТО для здійснення комплексного огляду сектору безпеки України та опрацювання проекту Стратегії національної безпеки України.

6. Міністерству закордонних справ України провести переговори з державами - членами НАТО стосовно досягнення в рамках НАТО консенсусу щодо участі України у Плані дій щодо членства в НАТО.

7. Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

1) доповісти у двотижневий строк про результати виконання актів та доручень Президента України з питань підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади у сфері інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;

2) покласти на заступника Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до обов'язків яких віднесено питання зовнішніх зносин, виконання функцій щодо забезпечення здійснення відповідним органом заходів з реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України.

8. Контроль за виконанням цього Указу покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Президент України	В. ЮЩЕНКО
м. Київ 27 грудня 2005 року N 1861/2005

СОГЛАШЕНИЕ
между Правительством Российской Федерации и Правительством Украины о сотрудничестве в военной области

ДАТА ПОДПИСАНИЯ: 25.11.95 г.
ДАТА РАТИФИКАЦИИ: 10.01.2002 г.
ДАТА ВСТУПЛЕНИЯ В СИЛУ:  08.02.2002 г.

Правительство Российской Федерации и Правительство Украины, именуемые далее Сторонами,

руководствуясь положениями Соглашения между Российской Федерацией и Украиной о дальнейшем развитии межгосударственных отношений, подписанного в Дагомысе 23 июня 1992 г.,

признавая необходимость взаимоприемлемого и организованного решения вопросов, связанных с развитием сотрудничества в военной области,

согласились о нижеследующем:

Статья 1

Стороны осуществляют сотрудничество в военной области на принципах равноправия, партнерства и взаимной выгоды.

Статья 2

Стороны развивают сотрудничество в военной области, координируют усилия и организуют взаимодействие в интересах дальнейшего развития Вооруженных Сил Российской Федерации и Вооруженных Сил Украины на основе отдельных соглашений по конкретным направлениям.

Статья 3

Стороны способствуют развитию сложившихся систем связи и автоматизированных систем управления, оповещения и их коммуникаций.

Сотрудничество по вопросам связи, автоматизированных систем управления, оповещения, использования радиочастотного спектра и обеспечения электромагнитной совместимости радиоэлектронных средств регулируется отдельными соглашениями.

Статья 4

Стороны способствуют взаимному обмену технической и ремонтной документацией на вооружение и военную технику.

Вопросы мобилизационного характера будут решаться в рамках отдельного соглашения между Российской Федерацией и Украиной.

Статья 5

Порядок взаимного использования воздушного и водного пространств, организация приема и обеспечения военных воздушных судов на военных аэродромах и военных кораблей в портах обоих государств регулируется отдельными соглашениями.

Стороны осуществляют сотрудничество в области межгосударственных военных перевозок. Порядок такого сотрудничества определяется отдельным соглашением.

Статья 6

Взаимоотношения в области военной разведки устанавливаются на основе отдельных межгосударственных соглашений.

Статья 7

Стороны осуществляют обеспечение воинских частей Вооруженных Сил Российской Федерации и Вооруженных Сил Украины телеграфной, фельдъегерской и почтовой связью по сетям телеграфной и фельдъегерско-почтовой связи Вооруженных Сил Российской Федерации и Вооруженных Сил Украины, а также через учреждения фельдъегерской, специальной и почтовой (телеграфной) связи Министерства связи Росси йской Федерации и Министерства связи Украины. Порядок такого обеспечения определяется отдельным соглашением.

Статья 8

Сотрудничество сил и средств противовоздушной обороны обоих государств, в том числе по вопросам, связанным с обменом информацией о воздушно-космической обстановке, действиями по оказанию помощи воздушным судам, терпящим бедствие или потерявшим ориентировку, осуществляется на основе отдельных договоренностей.

Статья 9

Стороны поручают министерствам обороны своих государств провести переговоры друг с другом и подготовить проекты договоров, предусмотренных статьями 3 - 8 настоящего Соглашения.

Статья 10

Настоящее Соглашение вступает в силу со дня обмена уведомлениями о выполнении Сторонами необходимых для этого внутригосударственных процедур, заключается сроком на пять лет и затем будет автоматически продлеваться каждый раз на пять лет, если ни одна из Сторон не менее чем за шесть месяцев до истечения очередного периода письменно не уведомит другую Сторону о своем намерении прекратить его действие.

Совершено в г. Сочи 25 ноября 1995 года в двух экземплярах, каждый на русском и украинском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу.

(Подписи)

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/polit/1_67.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.