НОВА НАФТА ОНОВЛЮЄ СНДДоки в Москві відновлюється влада та зализуються
фінансові рани, в Баку 8 вересня на міжнародній конференції стран-учасниць
проекту зі створення транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія
(TRASECA)
визначилися нові лідери СНД. Після надання Україні стабілізаційного кредиту
від МВФ Президент Леонід Кучма виступив у Баку як визнаний лідер об'єднання
колишніх радянських республік. А Баку, де буде розміщена штаб-квартира
TRASECA стає економічним центром СНД та новим Кувейтом світу зі своїм лідером
Гейдаром Алієвим.
На Росію, яку раніше всі слухали, нині навіть
не дивляться. Дефолт за зовнішніми боргами зробили її не тільки ненадійним
економічним партнером, але і політичним. В той же час Україна утримується
від оголошення дефолту, а разом з наданням кредиту МВФ та Світового банку
додала собі і політичного реноме. Для його зміцнення перед наданням кредиту
в Україну навіть завітав президент Франції Жак Ширак, який завірив Київ
у цілковитій підтримці незалежності та територіальній цілостності нашої
держави. Однак Росія вже сказала нам своє "фє": "Газпром" зменшив постачання
газу Україні на 30% та ще сильніше почав вимагати погашення боргів (біля
$650 млн.).
Це підстебнуло Леоніда Кучму на активні дії на конференції, де зібралися керівники 32 держав та 12 міжнародних організацій. Були проведені зустрічі із глазу на глаз з Гайдаром Алієвим, Едуардом Шеварднадзе, Петром Лучинським та Ісламом Каримовим. Київ розраховував не тільки забезпечити участь України в транспортуванні енергоносіїв з Каспійського регіону в Європу, але і про перебудову пострадянського простору. А виступ Леоніда Кучми на конференції нагадував спіч голови регіональної сверхдержави. Однак взагалі конкурс ми ще не виграли, він буде йти роками. А шанси у нас є. За словами першого віце-прем'єра Анатолія Голубченка українська ділянка транспортування нафти може бути готова до експлуатації вже через 2 роки, а маршрут Джейхан-Самсун потребує 10 років, до того ж вартість транспортування однієї тони нафти Україною дешевше на $10-30.
Конференція завершилася підписанням Бакинської декларації й угоди про організацію перевезень. В Баку буде розміщена штаб-квартира TRACECA, і він стане новим економічним центром при підтримці США та Євросоюзу, компанії яких планують інвестувати в регіон десятки мільярдів доларів. Маршрут транспортування нафти буде пролягати поза Україною, але у неї є шанс на альтернативний варіант, а російський варіант транспортування нафтопроводом до Новоросійська і далі танкерами в цьому раунді був повністю відкинутий, в т.ч. і через проблеми з Чечнею. А головний принцип реформи СНД буде полягати в економічній буферізації. В обхід хворої Росії створюється санітарний коридор держав для енерготранспортування з Каспію та Центральної Азії, який одночасно буде виконувати роль охоронця при підтримці НАТО на випадок непередбачуваної ситуації у Росії. Президент Грузії Едуард Шеварднадзе підкреслив це словами: "Деякі країни вважають законопроект сенату США про підтримку відродження "Великого шовкового шляху" вторгненням у сферу їхнього геополітичного впливу. Я віддаю перевагу агресії капіталу і технологій агресії військової машини, авіації та установок "Град".
Нещодавно в Хьюстоні пройшов 17-й всесвітній
енергетичний конгрес. Міністр енергетики США Річардсон заявив про готовність
його країни до потужних дипломатичних кроків, які направлені на стабілізацію
ситуації у Каспійському регіоні. На думку експертів, зараз США контролюють
80-90% каспійської нафти. Також Держдепартамент США рекомендував Азербайджанській
операційній компанії відкласти будівництва нафтопроводу Баку - Супса (Грузія)
з мотивуванням - неблагоприятна світова економічна ситуація. США віддають
перевагу маршруту нафтотранзиту Баку - Джейхан (Турція) (у цьому випадку
світова (!) ситуація вже нормальна ?). Виникає запитання, для чого США
Каспій, коли є Перська затока. Відповідь проста: США добре пам'ятають про
арабський бойкот постачання нафти в США в 1973 році, що потягнуло за собою
економічну кризу. Сусідство агресивного Іраку, який в 1991 році анексував
Кувейт, "вічного" супротивника Ірану, поява ядерного арсеналу у Індії та
Пакистану теж не втішає США. США диверсифікують потоки нафти у світі для
себе та своїх партнерів. Однак на кожний Кувейт (Азербайджан) є свій Ірак
(Вірменія), які спокійно жити не дадуть, а дружба Вірменії з Росією, яка
лишилася в каспійському кюветі, теж не дає 100% надії постачання нафти
каспійської нафти. До того же нафтопровід Баку-Джейхан має проходити через
гори Курдистану, а курди і без можливої допомоги Іраку, постійно конфліктують
з турками та здатні на теракти. Якщо придивитися до маршруту Баку - Джейхан
та його альтернативи Баку-Супса-Одеса-Броди, то видно країни, які отримають
вигоди: в першому випадку це будуть перш за все Турція, Ізраїль, Греція
та Італія, програють нафтодобувні країни Африки (Алжир, Туніс, Лівія),
Єгипет (зменшиться потік танкерів через Суецький канал), Ірак (продовжиться
простій вже існуючого нафтопроводу Басра-Джейхан), а в другому виграють,
крім України, ще Грузія, Польща, Чехія, Словаччина, Німеччина, Данія, Голландія,
країни Прибалтики, навіть Франція та Великобританія, однак Франції підходять
обидва маршрути. Різниця відчутна. Німеччина знову отримала би шанс на
дешеву нафту, як це було перед Другою світовою війною в Румунії та стала
ще сильнішою в об'єднаній Європі, що посилило би конкуренцію між США та
Євросоюзом, а кому сподобається конкуренція. Тому Німеччина та Польща є
потенційними інвесторами українського проекту та нашими стратегічними союзниками.
Виштовхування Росії з Центральної Азії вже призвело до її орієнтації на Східну Азію. Досі ще нерозвіданий російський Сахалін та нафто- та газопроводи із Сибіру в Китай, Корею та Японію можуть стати непоганою альтернативою Каспію, не виключено і пряме постачання в США. І Україна від цього теж виграє, адже добувати нафту будуть і українці, труби та обладнання теж можуть бути нашими, якщо виграємо тендери. І якщо заступник міністра енергетики Росії Євген Казанцев відмовився підписати бакинські угоди, то Сибір та Далекий Схід вже давно покорена росіянами і США треба буде прийняти бій вже на власній території, наприклад, в Алясці та Тихоокеанському узбережжі.
Але ніхто так нам не зашкодить жити, як ми самі. Маючи майже готовий нафтопровід в Європу та нафтотермінал, 5 нафтопереробних заводів, найдешевший нафтошлях в Європу тощо, ми самі відлякуємо зарубіжних інвесторів, які навіть не впевнені у власних короткотермінових вкладеннях в ті ж самі ОВДП, не говорячи вже про справжні інвестиції у нафтову галузь. Нажаль, через відсутність в Україні ефективної системи залучення іноземних інвестицій у нафтогазовий комплекс, можливість інвестицій з боку іноземних корпорацій залишається дуже проблематичною. Як держава, яка не може дати раду навіть слабому внутрішньому нафтогазовому комплексу, може владнати справи міжконтинентального нафтогазу ? У нас постійні організаційно-структурні реформи. Тільки протягом минулого та цього (1998) року Україна ТРИЧІ змінювала претендента на кредит ЄБРР для будівництва Одеського нафтотерміналу, спочатку це був "Укрнафтотерм", потім "Укртранснафта" и зараз державне підприємство "Придніпровські магістральні нафтопроводи". Тому, на думку першого віце-прем'єра Анатолія Голубченка (нажаль вже колишнего), нафтокомпанії при виборі маршруту будуть керуватися не політичною доцільністю, а економічною вигодою. Тому, наскільки більш активно будуватиметься нафтопровід "Одеса-Броди" та одеський термінал, настільки Україна буде надійним партнером та регіональною супердержавою. Адже Азербайджан власноруч запросив Україну до участі в переговорах по транспортуванні нафти без будь-якого тиску, а на запрошення треба готувати подарунок, адже азербайджанська нафта практично не має аналогів з чистотою (є 1-2 аналоги в Бахрейні). На конференції обговорювалися шляхи водного та наземного транспорту. Нажаль Україна не виступила із проектом повітряного "Великого шовкового шляху", який теж користувався би попитом, правда не для перевезення нафти, а для транспортування інших вантажів та пасажирів. А його основою стали би лідер світового авіабудування літак-гігант АН-225 "Мрія", АН-140 та АН-70, для серійного виробництва яких не вистачає інвестицій. Також не було запропоновано телекомунікаційні проекти Європа-Кавказ-Азія, які б з'єднали мільйони людей.
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|