ГЛАВА IIІ. МАРАЗМИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 календарних днів як для бюджетників, так і для недержавних підприємств?

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ N 98 від 02.02.2011) та пункту 1.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59, термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 календарних днів.

Постанова КМУ N 98 від 02.02.2011 (яка ніби діє лише для бюджетників, оскільки має назву «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів

», а підпункту 140.1.7 обмежень для інших підприємств не встановив) говорить,

що строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон — 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому — восьмому цього пункту.

Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати строк будівництва об'єктів.

Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.

Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують належні соціально-побутові умови, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для виконання робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних

факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування витрат стороною, що приймає, - 18 місяців.

Строк відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для здійснення авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об'єднаних Націй,не повинен перевищувати шість місяців.

Строк відрядження працівників Державної фінансової інспекції, її територіальних органів, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.

Як зазначає Мінфін в Листі від 10.02.2004 р. №31-06230-12-21/1960 "Щодо направлення працівників за кордон для здійснення робіт, термін виконання яких, за умовами контракту ЗЕД, перевищує 60 днів", повторюючи Лист Мінпраці від 19.09.2002 р. №18-636 "Про оплату праці працівників, які працюють за кордоном", у випадку, коли працівники виконують роботу за кордоном більше ніж 60 календарних днів, це вважається роботою за кордоном. У цьому випадку необхідно керуватись Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затвердженими постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 25.12.74 N 365, і постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 08.06.90 N 225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного та технічного співробітництва".

Таким чином, відрядження за кордон на термін понад 60 днів вважається роботою із відповіднми наслідками щодо оподаткування “відрядних” на термін понад 60 днів як звичайної оплати праці – із податком на доходіи фізичних осіб, пенсійними та всіма соціальними внесками.

Таким чином відрядження за кордон може тривати і понад 60 днів, але відрядних за перевищення не буде, в той же час можна виплачувати надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. №490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Таким чином для виплати “польових” за кордоном максимально можна скористатися 18 гривнями як для відряджень по Україні. Мало, але зате щодо цих сум немає пенсійних та соціальних внесків (але з 2004 року щодо цих сум є податок з доходів фізичних осіб) і термін вахти не обмежено 60 днями. Але для цього слід визначити в колективному договорі, що такі поїздки працівників - це робота, яка постійно проводиться у дорозі, має роз'їзний характер або працівники направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт. Щось можна буде зекономити.

Віталій МОСЕЙЧУК

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.09.2002 р. N 18-636

Про оплату праці працівників, які працюють за кордоном

Управління політики оплати праці розглянуло ваш лист щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року N 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер", який надійшов з Міністерства фінансів України, і повідомляє.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 днів.

У випадку, коли працівники виконують роботу за кордоном більше ніж 60 календарних днів, це вважається роботою за кордоном. У цьому випадку необхідно керуватись Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затвердженими постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 25.12.74 N 365, і постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 08.06.90 N 225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного та технічного співробітництва", норми яких чинні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", постановою Мінпраці України від 22.03.93 N 16 "Про оплату праці в карбованцях працівників, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва", наказом Мінпраці України від 16.01.96 N 4 "Про внесення змін до постанови Мінпраці України від 22.03.93 N 16", а також постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 N 1246 "Про упорядкування умов оплати праці працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном" (зі змінами).

Оплата праці працівників, направлених на роботу за кордон, здійснюється згідно з контрактом, укладеним з підприємством (організацією) відповідно до чинного законодавства.

Умови оплати праці (вибір системи оплати праці, встановлення конкретних показників умов і розмірів преміювання, умов виплати і розмірів доплат і надбавок) та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці.

Крім того, у контракті можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством.

Отже, у контракті мають бути визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, а також умови матеріального забезпечення і умови праці працівників.

Заступник начальника управління -

начальник відділу

Л. І. Колеснікова-Гузевата

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 10.02.2004 р. N 31-06230-12-21/1960

Міністерство фінансів розглянуло лист щодо законодавчих актів, якими слід керуватися при направленні працівників за кордон для здійснення робіт, термін виконання яких, за умовами контракту ЗЕД, перевищує 60 днів, та щодо розміру відшкодування добових витрат працівникам, направленим на навчання на семінар, і повідомляє.

До питання I.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59, службове відрядження здійснюється за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк для виконання працівником службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями) термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України виконання робіт за кордоном понад 60 календарних днів вважається роботою за кордоном.

При направленні працівників на роботу за кордон на термін більше 60 календарних днів слід керуватися Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, що затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 25.12.74 р. N 365, постановою Держкомпраці СРСР від 08.06.90 р. N 225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва" (норми яких чинні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР") та відповідними постановою і наказом Мінпраці України (від 22.03.93 р. N 16 та від 16.01.96 р. N 4).

Ці нормативно-правові акти не обмежують строк перебування за кордоном працівників українських підприємств та установ і не вимагають проводити заміну персоналу кожні 60 календарних днів.

Якщо працівники, які направлені на роботу в зарубіжні країни терміном, що перевищує 60 календарних днів, відряджаються по країні перебування до інших країн та до України, то відшкодування витрат на відрядження здійснюється згідно з підпунктом 1.9 пункту 1 "Порядок відрядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності" розділу II "Порядок відрядження за кордон" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13 березня 1998 р. N 59.

Для отримання детальних пояснень стосовно порядку направлення і оплати праці працівників, направлених на роботу за кордон на термін понад 60 календарних днів, необхідно звернутися безпосередньо до Міністерства праці та соціальної політики України, до компетенції якого належить порушене питання.

Принагідно повідомляємо, що в даний час в органах виконавчої влади розглядається проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663", розроблений Міністерством палива та енергетики, з метою врегулювання питання щодо терміну відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних і проектно-пошукових робіт, виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних робіт), та розміру відшкодування добових витрат згаданим працівникам.

До питання II.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" передбачено, що працівникам, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва, за кожний день перебування працівника у дорозі, а також іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання виплата добових витрат здійснюється у розмірах, встановлених законодавством для службових відряджень.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 при направленні працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) у відрядження у межах України встановлені такі граничні норми добових витрат:

у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування - 18 гривень;

у разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на: одноразове харчування - 14 гривень 40 коп.; дворазове харчування - 10 гривень 80 коп.; триразове харчування - 7 гривень 20 копійок.

При направленні працівників на навчання за межі України слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. N 287 "Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1795).

Згідно з вимогами пункту 4 цього Положення працівники направляються за кордон на навчання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (далі - сторона, що направляє на навчання) за наказом (розпорядженням) керівника після затвердження завдання, в якому визначено мету, строк та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'язаних з направленням на навчання, а також пропозиції щодо джерел фінансування. До наказу (розпорядження) додається офіційне запрошення з автентичним перекладом на державну мову. Пунктом 8 згаданого Положення визначено, що кошти в іноземній валюті можуть виплачуватися працівникові, направленому за кордон на навчання, за рішенням керівника у розмірі, що визначається у відсотках до норм добових витрат на відрядження, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 - для конкретної зарубіжної країни, зокрема:

80 відсотків - коли сторона, що приймає, не забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, харчуванням;

65 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, одноразовим харчуванням;

45 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, дворазовим харчуванням;

30 відсотків - коли сторона, що приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, триразовим харчуванням.

Крім цього, встановлено, що керівник може встановлювати обмеження щодо розмірів виплати коштів працівникові, направленому за кордон на навчання.

Водночас слід врахувати, що відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначеними нормативно-правовими документами визначено, зокрема, що первинні документи підписуються особами, які брали участь у здійсненні господарських операцій. На підставі цього кожною стороною (організацією, що надала послуги з проведення семінару, і організацією, що отримала такі послуги) мають бути використані для записів у регістрах бухгалтерського обліку первинні документи, інформація яких ідентично засвідчувала б зміст, обсяг і вартість послуг на семінарі.

Підсумовуючи наведене і враховуючи вимоги чинного законодавства, підприємство зобов'язано зберігати офіційне запрошення приймаючої сторони (у цьому випадку - запрошення на семінар).

У той же час повідомляємо, що оскільки відсутня інформація щодо місця проведення семінару (в Україні чи за її межами), щодо умов перебування за кордоном (у разі якщо семінар проводився за кордоном - тексту наказу по підприємству про направлення у відрядження на семінар, запрошення приймаючої сторони, де наведені її фінансові зобов'язання щодо семінару), а також інформація про те, чи оплачувало підприємство вартість послуг, пов'язаних з перебуванням працівника на семінарі (навчання, проживання тощо), Міністерство фінансів позбавлено можливості надати більш детальні пояснення щодо порушеного питання.

Заступник Міністра

В. Костицький

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/payment/3_85.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв