ГЛАВА XXIV. МАРАЗМИ ОСВІТИ ТА НАУКИ

Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наук

Відповідно до статті 32 Закону УРСР від 23.05.1991 р. № 1060-XII “Про освіту” вченими званнями є:

старший науковий співробітник;

доцент;

професор.

Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1791 затверджений Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента. Згідно з пунктом 12 цього Порядку вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної, наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки), стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років;

навчально-методичні і наукові праці;

б) є авторами підручника (навчального посібника) або співавторами не менше трьох підручників (навчальних посібників) з грифом МОН чи інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, виданих протягом останніх 10 років;

в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні;

г) підготували не менше трьох кандидатів наук.

Проблему не вирішено і новим Порядком присвоєння вченого звання професора і доцента, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2008:

11. Вчене звання професора може бути присвоєне працівникам вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук, але:

1) які мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної роботи не менш як 15 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника) кафедрою, декана факультету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

стаж педагогічної роботи після отримання вченого звання доцента не менш як п’ять років;

2) які є авторами наукових і навчально-методичних праць, у тому числі авторами підручників або співавторами не менш як трьох підручників (навчальних посібників) з грифом МОН, видані протягом останніх 10 років, та мають не менш як 25 наукових праць, опублікованих у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав;

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри, рішенням науково-методичної комісії факультету (інституту) та вченої ради вищого навчального закладу;

4) підготували не менш як п’ять кандидатів наук.

Віталій МОСЕЙЧУК

УЧЕНЫЕ ЗВАНИЯ, ДИПЛОМЫ И ЗНАНИЯ, ИЛИ ПРОФЕССОР «В ПОРЯДКЕ ИСКЛЮЧЕНИЯ»

Николай ДАНЬШИН (доктор физико-математических наук)

ПРОФЕСОРОМ МОЖНА СТАТИ ПО БЛАТУ

В последние годы положения, регламентирующие получение ученых степеней и ученых званий, без конца меняются. При этом явно просматривается рука чиновника в стремлении приспособить эти правила «под себя». Периодичность пересмотра соответствующих инструкций очень хорошо отслеживает сменяемость руководителей указанных ведомств. При этом квасной патриотизм в отстаивании интересов именно своего ведомства зачастую приводит к полному абсурду. Вы не поверите, но по действующему ныне положению, правда утвержденному еще при предыдущем министре образования М. Згуровском, например, президент Национальной академии наук Украины академик Б.Патон не мог бы претендовать на звание профессора, так как он не подрабатывает на стороне путем чтения лекций в вузе. С другой стороны, это звание может быть присвоено, например, спортивному тренеру за подготовку спортсменов определенного уровня. Причем даже без наличия у соискателя докторской степени. А еще звание профессора может быть присвоено по особому распоряжению Кабмина — «як виняток»!

При новом министре «реконструкция» правил доступа к ученым званиям набрала новые обороты. В массовом сознании звание профессора обычно ассоциируется с крупным действующим ученым или с высококвалифицированным специалистом в области медицины (или тем и другим одновременно). Канонический образ такого профессора от медицины наши неискушенные сограждане усвоили по пьесе М.Булгакова «Собачье сердце». Но им и невдомек, что времена профессора Преображенского давно прошли и сейчас профессорское звание мог бы получить не только он, но и его пациент Полиграф Полиграфович Шариков, правда — «в порядке исключения». Однако лимит на эти «исключения» не установлен. Еще более абсурдна обратная сторона этой медали — теперь на профессорское звание не имеет права доктор наук из НИИ, десятилетиями занимающийся только своим основным делом, т.е. научно-исследовательской работой, руководством аспирантами, подготовкой кандидатов и докторов наук, приемом кандидатских и вступительных (в аспирантуру) экзаменов и т.п. В чем причина этих несуразностей и девальвации ученых званий доцента и профессора? В немалой степени это связано с тем, что в вузах эти звания дублируют названия одноименных должностей — доцента и профессора. Тогда как в НИИ для занятия соответствующей должности в расчет принимается только ученая степень. Поэтому истоки девальвации этих ученых званий сосредоточены именно в учебных заведениях. Сейчас здесь напрочь отброшено правило, при котором профессором нельзя стать, не будучи доктором наук, а доцентом без степени кандидата наук. Даже в университетах немало профессоров без докторской степени! А что тогда говорить об отраслевых вузах. Это обусловлено двумя причинами, материальной и моральной. Соответствующее звание не только позволяет занимать в вузе вожделенную должность, но и престижно. Преподаватель — профессия публичная! Как, впрочем, и ряд других «некабинетных» профессий.

Иногда связанная с профессорским званием престижность имеет первостепенное значение. Как следствие — в модных сейчас визитках, на табличках кабинетов да и вообще при всяком удобном случае «скромно» указывается только ученое звание. Если, например, это «профессор», то досадный «довесок» в виде кандидатской степени обычно стыдливо опускается. Не верьте, что докторский диплом не может получить бездарный проходимец. Справедливости ради следует сказать, что еще каких-то десяток лет тому назад такие случаи были исключением. Во всяком случае, в области естественных наук. ВАК СССР в последние годы своего существования так отшлифовал свои инструктивные документы, что у проходимцев от науки шансы были сведены к минимуму. Но тут рухнул Союз, был создан наш собственный ВАК и началось «усовершенствование» инструкций. (Право же, это напоминало работу наших доморощенных рационализаторов, взявшихся за усовершенствование японской техники.) Непомерно ужесточались одни требования и одновременно снижались другие. Потом снова все менялось в обратном направлении. Был период, когда кандидатскую степень можно было защитить даже без единой журнальной статьи. Но и сейчас еще требования к уровню публикаций соискателей кандидатских и докторских степеней уравнены. И сейчас еще диссертацию можно защитить в непрофильном ученом совете, достаточно лишь пригласить на защиту четырех специалистов по профилю диссертации. Чем это отличается от технологии приготовления «китовой» колбасы начала шестидесятых годов? Как известно, она готовилась пополам из китового и говяжьего мяса — для этого брали одного кита и одну корову. Качество было соответствующее, но все компенсировалось чесноком!

http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/399/35238/

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 31 грудня 2004 р. N 1791

Київ

Про затвердження Порядку присвоєння

вчених звань професора і доцента

{ Iз змінами, внесеними згідно з Постановами КМ

N 311 ( 311-2007-п ) від 01.03.2007

N 423 ( 423-2007-п ) від 07.03.2007 }

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України “Про вищу освіту” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента (додається).

{ Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ N 423

( 423-2007-п ) від 07.03.2007 }

Прем’єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Iнд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 31 грудня 2004 р. N 1791

ПОРЯДОК

присвоєння вчених звань

професора і доцента

I. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає вимоги до присвоєння вчених звань професора і доцента.

2. Вчені звання професора і доцента присвоюються МОН.

Для проведення атестації наукових і науково-педагогічних працівників у МОН утворюється атестаційна колегія.

Головою атестаційної колегії є Міністр освіти і науки.

Склад атестаційної колегії та положення про неї затверджуються Міністром освіти і науки.

3. Вчене звання професора присвоюється на основі рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, наукової установи.

Вчене звання доцента присвоюється на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III-IV рівня акредитації.

4. Рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної)

ради приймається таємним голосуванням.

Засідання вченої (наукової, науково-технічної, технічної)

ради вважається правомочним, якщо в ньому взяло участь не менше двох третин її складу.

Рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше трьох четвертих членів ради, які брали участь у засіданні.

5. Науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, вчені звання професора і доцента присвоюються на підставі рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради за основним місцем роботи.

6. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати шести місяців. За особливих обставин, які потребують більш тривалого часу для проведення експертизи атестаційної справи, строк розгляду може бути продовжений до одного року, про що МОН повідомляє здобувачеві.

7. Форму та порядок оформлення атестаційних справ, які подаються до атестаційної колегії, встановлює МОН.

8. Роз’яснення щодо застосування цього Порядку дає МОН.

9. Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання, є атестат, який видає МОН.

Зразки документів про присвоєння вченого звання затверджує Кабінет Міністрів України.

Особам, які втратили атестат, видається дублікат з новим порядковим номером. У разі зміни особою прізвища (імені) атестат на новий не обмінюється.

Порядок видачі атестатів, а також їх дублікатів визначає МОН.

Атестати професорів і доцентів, видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р., в Україні визнаються дійсними.

II. Присвоєння вчених звань

10. Вчене звання професора присвоюється докторам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації

або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

вчене звання доцента, старшого наукового співробітника;

стаж педагогічної діяльності не менш як 5 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки);

наукові та навчально-методичні праці, опубліковані після захисту докторської дисертації;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

11. Вчене звання професора присвоюється докторам наук, які працюють у наукових установах Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук та Академії мистецтв, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектора, лабораторії), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або на посадах директора, заступника директора чи вченого секретаря і:

а) мають:

вчене звання старшого наукового співробітника, доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної діяльності не менш як 10 років (останній календарний рік на одній із зазначених посад);

друковані наукові праці (у тому числі монографію або розділ монографії);

не менш як 10 наукових праць, опублікованих після захисту докторської дисертації у провідних (фахових) наукових виданнях України та інших держав;

б) підготували не менше трьох кандидатів наук.

12. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

вчене звання доцента;

навчально-методичні і наукові праці;

в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні;

г) підготували не менше трьох кандидатів наук.

13. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, діячам культури і мистецтв, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки);

стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років;

значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності, зокрема для:

- музичних професій: масштабна концертна діяльність, фондові аудіо- і відеозаписи, є лауреатами міжнародних конкурсів та фестивалів;

- образотворчих, декоративно-прикладних, дизайнерських і реставраційних професій: персональні виставки, каталоги, альбоми, буклети;

- професій театру, кіно і телебачення: записи концертів, театральні постановки, фільми; навчально-методичні, наукові, інші творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому професійному рівні;

в) підготували не менше п’яти фахівців вищої кваліфікації (лауреатів міжнародних та державних премій, конкурсів, виставок, фестивалів, оглядів);

г) є авторами навчально-методичних та наукових праць чи підручника (навчального посібника), виданих протягом останніх 10 років з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

14. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесне звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, успішно працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки);

стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років;

значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності:

підготували призерів Олімпійських ігор, світу, Європи;

б) є авторами навчально-методичних та наукових праць чи підручника (навчального посібника), виданих протягом останніх 10 років з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

15. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, докторам і кандидатам наук — висококваліфікованим фахівцям суспільного виробництва, а також видатним діячам культури і мистецтв, фізичної культури і спорту, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, які перейшли на постійну роботу у вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації або заклади післядипломної освіти III-IV рівня акредитації та працюють на посаді професора, завідуючого кафедрою і:

а) мають:

вчене звання доцента, старшого наукового співробітника;

стаж успішної роботи на одній кафедрі не менше двох календарних років;

вагомі навчально-методичні, наукові, творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності;

досвід підготовки кандидатів наук;

б) викладають на високому науково-методичному рівні основні навчальні дисципліни, пов’язані з відповідною галуззю суспільного виробництва.

16. Вчене звання доцента присвоюється докторам і кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

стаж педагогічної діяльності не менше трьох років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки);

наукові та навчально-методичні праці, опубліковані після захисту кандидатської дисертації;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

17. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, науково-педагогічним працівникам без наукового ступеня кандидата наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

стаж педагогічної діяльності не менш як 15 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою;

значні навчально-методичні і наукові праці: є авторами навчального посібника або співавторами не менше двох навчальних посібників з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, виданих протягом останніх 10 років;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

18. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, діячам культури і мистецтв, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста України, заслуженого художника України, заслуженого працівника культури України, заслуженого архітектора України і працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

стаж педагогічної діяльності не менш як п’ять років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки);

значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності, зокрема для:

навчально-методичні та наукові праці, опубліковані за останні 10 років;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

19. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесне звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, а також галузеве почесне звання заслуженого тренера України, успішно працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і:

а) мають:

значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності;

навчально-методичні та наукові праці, опубліковані за останні 10 років;

б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні.

20. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, висококваліфікованим фахівцям суспільного виробництва, а також видатним діячам культури і мистецтв, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста України, заслуженого художника України, заслуженого архітектора України, заслуженого працівника культури України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, а також галузеве почесне звання заслуженого тренера України, перейшли на постійну роботу у вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації або заклади післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, працюють на посаді доцента, завідуючого кафедрою і:

а) мають:

стаж практичної або творчої діяльності не менш як 15 років;

стаж успішної роботи на одній кафедрі не менше двох календарних років;

навчально-методичні, наукові, творчі праці, опубліковані за останні 10 років;

21. Особам, основне місце роботи яких не у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, вчені звання професора і доцента можуть бути присвоєні в разі їх роботи за сумісництвом (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки) за умови дотримання вимог, викладених у пунктах 10-14, 16, 18-19 цього Порядку.

22. Вчене звання професора і доцента, як виняток, може присвоюватися з урахуванням інших видатних досягнень у науковій і науково-педагогічній діяльності за умови прийняття позитивного рішення вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою та атестаційною колегією МОН не менше ніж трьома четвертими голосів членів ради та колегії, які взяли участь у голосуванні.

{ Пункт 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 311

( 311-2007-п ) від 01.03.2007 }

23. Атестаційні справи здобувачів, яким вчене звання професора і доцента може бути присвоєне як виняток, направляються на експертизу до науково-методичних комісій МОН.

24. Датою присвоєння вченого звання професора і доцента є наказ МОН, яким затверджується рішення атестаційної колегії.

III. Переатестація наукових і науково-педагогічних працівників

25. Переатестація наукових і науково-педагогічних працівників, яким вчене звання професора і доцента присвоєно у державах, з якими Україна не підписала угод про визнання вчених звань, проводиться МОН за клопотанням вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад вищих навчальних закладів, наукових установ, де працює здобувач. Перелік необхідних для цього документів, а також порядок їх розгляду визначає МОН.

26. Вчені звання професора і доцента можуть бути присвоєні іноземцям, залученим до педагогічної роботи у вищих навчальних закладах України III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, за наявності відповідних наукових ступенів, нострифікованих в Україні, та за умови дотримання вимог цього Порядку.

IV. Позбавлення (поновлення) вчених звань

27. Особи, яким присвоєно вчені звання професора і доцента, можуть бути позбавлені цих звань МОН на підставі клопотань вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад.

Засідання вченої (наукової, науково-технічної, технічної)

ради вважається правоможним, якщо в його роботі взяли участь не менше двох третин її складу. Клопотання про позбавлення вченого звання вважається прийнятим, якщо за підсумками таємного голосування за нього проголосувало не менше трьох четвертих членів ради, які брали участь у засіданні.

Питання щодо обґрунтованості присвоєння вчених звань, стосовно яких рішення було прийнято більш як 10 років тому, МОН не розглядаються.

28. Особи, яких було позбавлено вчених звань професора і доцента, можуть бути поновлені в цих званнях МОН на підставі рішень вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад.

29. Порядок розгляду питань щодо позбавлення (поновлення)

вчених звань професора і доцента, а також перелік необхідних для цього документів визначає МОН.

V. Розгляд апеляцій

30. Апеляції на рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради можуть бути подані до МОН не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення.

Рішення МОН щодо апеляції є остаточним.

Нове клопотання вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради про присвоєння вченого звання професора і доцента може бути порушене не раніше ніж через один рік після прийняття МОН рішення про відмову у присвоєнні вченого звання. Обов’язковою умовою повторного клопотання повинне бути опублікування нових навчально-методичних та наукових праць.

КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 грудня 2008 р. N 1149

Київ

Про затвердження Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента

Відповідно до статті 59 Закону України “Про вищу освіту” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Порядок присвоєння вченого звання професора і доцента, що додається.

2. Уповноважити Міністерство освіти і науки надавати роз’яснення щодо застосування Порядку, затвердженого цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р.

N 1791 “Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань професора і доцента” (Офіційний вісник України, 2005 р., N 1, ст. 28);

постанову Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р.

N 311 “Про внесення зміни до пункту 22 Порядку присвоєння вчених звань професора і доцента” (Офіційний вісник України, 2007 р., N 16, ст. 597).

Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Iнд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 27 грудня 2008 р. N 1149

ПОРЯДОК

присвоєння вченого звання професора і доцента

1. Цей Порядок визначає вимоги до присвоєння вченого звання професора і доцента.

2. Вчене звання професора і доцента присвоюється МОН.

Для розгляду атестаційних справ наукових і науково-педагогічних працівників у МОН утворюється атестаційна колегія.

Головою атестаційної колегії є Міністр освіти і науки.

Склад атестаційної колегії та положення про неї затверджує Міністр освіти і науки.

3. Вчене звання професора присвоюється на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III — IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, наукової установи.

Вчене звання доцента присвоюється на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III — IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III — IV рівня акредитації.

4. Рішення вченої ради щодо присвоєння вченого звання професора і доцента приймається таємним голосуванням.

Засідання вченої ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.

Рішення вченої ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три четверті членів ради, присутніх на засіданні.

5. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, наукових установах, вчене звання професора і доцента присвоюється на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу III — IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, наукової установи за основним місцем роботи.

6. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати шести місяців. Зазначений строк може бути продовжений до одного року в разі, коли:

атестаційні справи повертаються до навчальних закладів III — IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації та наукових установ для доопрацювання у зв’язку з виявленням у них недоліків в оформленні;

атестаційні справи науково-педагогічних працівників, які не мають відповідного наукового ступеня, надсилаються на зовнішню експертизу до науково-методичних комісій з напряму, за яким присвоюється вчене звання.

Про продовження строку розгляду атестаційних справ МОН повідомляє вищий навчальний заклад III — IV рівня акредитації, заклад післядипломної освіти III — IV рівня акредитації або наукову установу.

7. Форму та порядок оформлення атестаційних справ установлює МОН.

8. Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання професора і доцента, є атестат, який виготовляється за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, і видається МОН.

Особам, які втратили атестат, видається дублікат з новим порядковим номером. У разі зміни особою прізвища (імені) атестат обміну не підлягає.

Порядок видачі атестатів, а також їх дублікатів визначає МОН.

В Україні визнаються дійсними атестати, видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами рішень вчених рад до 1 вересня 1992 року.

9. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які мають:

вчене звання доцента або старшого наукового співробітника;

стаж педагогічної роботи не менш як 10 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника) кафедрою, декана факультету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

стаж педагогічної роботи на посаді професора, завідуючого кафедрою у вищих навчальних закладах III — IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III — IV рівня акредитації не менш як п’ять років за умови наявності стажу наукової роботи не менш як 10 років;

стаж педагогічної роботи після присвоєння вченого звання доцента або старшого наукового співробітника не менш як п’ять років і не менш як рік після присудження наукового ступеня доктора наук;

наукові, навчально-методичні праці (підручники або навчальні посібники з грифом МОН) і не менш як 10 праць, опублікованих після захисту докторської дисертації у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав;

4) які підготували не менш як три кандидати наук.

10. Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових установ:

1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;

2) які працюють у наукових установах Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук та Академії мистецтв, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;

3) які мають:

вчене звання старшого наукового співробітника або доцента;

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років (останній календарний рік на одній із зазначених посад);

стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як п’ять років після отримання вченого звання старшого наукового співробітника або доцента і не менш як рік після присудження наукового ступеня доктора наук;

друковані наукові праці, у тому числі є авторами монографій (розділу монографій) або підручників (навчальних посібників) з грифом МОН;

не менш як 10 наукових праць, опублікованих після захисту докторської дисертації у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав;

4) які підготували не менш як три кандидати наук.

11. Вчене звання професора може бути присвоєне працівникам вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук, але:

1) які мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної роботи після отримання вченого звання доцента не менш як п’ять років;

4) підготували не менш як п’ять кандидатів наук.

12. Вчене звання професора присвоюється діячам культури і мистецтв та фахівцям фізичної культури і спорту:

1) які удостоєні відповідно почесного звання “Народний артист України”, “Народний художник України”, “Народний архітектор України”, “Заслужений діяч мистецтв України” та “Заслужений працівник фізичної культури і спорту України";

2) які працюють у вищих навчальних закладах III — IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III — IV рівня акредитації:

3) які мають:

вчене звання доцента;

стаж педагогічної роботи не менш як 10 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана факультету, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

стаж педагогічної роботи не менш як п’ять років після отримання вченого звання доцента і не менш як рік після удостоєння зазначеного почесного звання;

значні особисті творчі досягнення:

- у музичній сфері — масштабна концертна діяльність, фондові аудіо-, відеозаписи, наявність звання лауреата міжнародних конкурсів і фестивалів;

- в образотворчій, декоративно-прикладній, дизайнерській та реставраційній сфері — персональні виставки, видання каталогів, альбомів, буклетів;

- у театральній сфері, сфері кіно і телебачення — записи концертів, театральні постановки, фільми, інші творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності;

- у сфері фізичної культури і спорту — перемога та призові місця на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу, Європи;

4) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри, рішенням науково-методичної комісії факультету (інституту) та вченої ради вищого навчального закладу;

5) які особисто підготували не менш як п’ять фахівців вищої кваліфікації (лауреатів міжнародних та державних премій, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів, призерів Олімпійських ігор і чемпіонатів світу, Європи);

6) які є авторами навчально-методичних і наукових праць, опублікованих у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав, підручників (навчальних посібників) з основного курсу або співавторами не менш як трьох підручників (навчальних посібників) з грифом МОН, виданих протягом останніх 10 років.

13. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації:

1) яким присуджений науковий ступінь кандидата (доктора)

наук;

2) які мають:

стаж педагогічної роботи не менш як 5 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника) кафедрою, декана факультету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, професора, завідуючого кафедрою (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі, наукові праці, зокрема не менш як п’ять наукових праць після захисту кандидатської дисертації, опублікованих у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав;

3) які є авторами (співавторами) підручників (навчальних посібників) з основного курсу з грифом МОН;

14. Вчене звання доцента присвоюється діячам культури і мистецтв та фахівцям фізичної культури і спорту:

1) які удостоєні відповідно почесного звання “Народний артист України”, “Народний художник України”, “Народний архітектор України”, “Заслужений діяч мистецтв України”, “Заслужений артист України”, “Заслужений художник України”, “Заслужений працівник культури України”, “Заслужений архітектор України”, “Заслужений працівник фізичної культури і спорту України”, а також спортивного звання “Заслужений тренер України";

2) які працюють у вищих навчальних закладах III — IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III — IV рівня акредитації;

3) які мають:

стаж педагогічної роботи не менш як п’ять років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана факультету, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

стаж роботи не менш як рік після удостоєння зазначеного почесного звання;

значні особисті творчі досягнення:

- у сфері фізичної культури і спорту — значні особисті досягнення у спорті та підготовка призерів міжнародних змагань;

навчально-методичні та наукові праці, у тому числі не менш як п’ять наукових праць, опублікованих за останні п’ять років у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав, та навчальні посібники з грифом МОН.

5) які особисто підготували не менш як три фахівці вищої кваліфікації (лауреатів міжнародних або державних премій, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів, призерів міжнародних змагань).

15. Особам, для яких основним місцем роботи не є вищий навчальний заклад III — IV рівня акредитації або заклад післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, вчене звання професора і доцента може бути присвоєно у разі їх роботи за сумісництвом з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати) за умови їх відповідності вимогам, зазначеним у пунктах 9, 10 і 12 — 14 цього Порядку.

16. Атестаційні справи на присвоєння вченого звання професора і доцента відповідно до пунктів 11, 12 і 14 цього Порядку підлягають зовнішній експертизі науково-методичних комісій МОН.

17. Датою присвоєння вченого звання професора і доцента є наказ МОН, яким затверджується рішення атестаційної колегії.

18. Для наукових, науково-педагогічних працівників, яким вчене звання професора і доцента присвоєно у державах, з якими Україна не підписала Угоди про визнання вчених звань, у МОН проводиться переатестація за клопотанням вчених рад вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, наукових установ, в яких вони працюють. Перелік необхідних для цього документів, а також порядок їх розгляду визначає МОН.

19. Вчене звання професора і доцента може бути присвоєно іноземцям, залученим до педагогічної роботи у вищих навчальних закладах України III — IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III — IV рівня акредитації, за умови наявності відповідних наукових ступенів, нострифікованих в Україні, та з дотриманням цього Порядку.

20. МОН може позбавити особу вченого звання професора і доцента на підставі клопотань вчених рад.

Рішення про порушення клопотання про позбавлення вченого звання професора і доцента приймає вчена рада на своєму засіданні таємним голосуванням.

Засідання ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три четверті членів ради, присутніх на засіданні.

Питання щодо обґрунтованості рішення про присвоєння вченого звання професора і доцента, яке було прийняте більш як 10 років тому, МОН не розглядає.

21. Особи, яких було позбавлено вченого звання професора і доцента, можуть бути поновлені в цих званнях МОН на підставі рішень вчених рад.

22. Порядок розгляду питань про позбавлення (поновлення)

вченого звання професора і доцента, а також перелік необхідних для цього документів визначає МОН.

23. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття відповідного рішення.

Рішення МОН щодо апеляції є остаточним.

Нове клопотання вченої ради про присвоєння вченого звання професора і доцента може бути порушене не раніше ніж через один рік після прийняття МОН рішення про відмову у присвоєнні вченого звання. Обов’язковою умовою повторного порушення клопотання повинно бути опублікування нових навчально-методичних і наукових праць.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/osvit/24_32.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв