ГЛАВА X. МАРАЗМИ, НОВИНИ МОРАЛІ ТА КУЛЬТУРИ

ЄВРОПЕЙСЬКУ ХАРТІЮ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН РАТИФІКУВАЛИ В УКРАЇНІ ДВІЧІ ІЗ КУПОЮ ЗАСТЕРЕЖЕНЬ, ЯКІ ЗАБОРОНЕНІ ХАРТІЄЮ. ХАРТІЯ В УКРАЇНІ НЕ ДІЄ

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська  мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Таким Законом насамперед є Закон України “Про мови в Українській РСР”. Стаття 3 якого говорить про те, що Українська РСР створює необхідні умові для розвитку і використання мов інших національностей в республіці.

В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункті, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.

У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.

Але крім внутрішнього законодавства статус мов національних меншин регулює і міжнародне законодавство. Зокрема для України таким законодавством є ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ регіональних мов або мов меншин. Але з нею у України вийшла ганебна катавасія і незважаючи на те, що Хартію було підписано 05.11.92 р., вона досі в Україні не діє.

Спершу Хартію було ратифіковано Законом України від 24 грудня 1999 року N 1350-XIV “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.” з великою кількістю застережень. В той же час стаття 21 Хартії передбачає, що будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або декілька застережень до пунктів 2 - 5 статті 7 цієї Хартії. Інші застереження не дозволяються. У нас застереження чомусь є буквально до всієї Хартії. Але зовсім не з цих, а з процедурних питання Закон втратив чинність у зв'язку з визнанням його таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000.

Вдруге Хартію ратифіковано Законом України від 15.05.2003 р. №802-IV "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин". Але знову із купою застережень, через що ця Хартія не діє на території України.

Віталій МОСЕЙЧУК

В Україні відновлено радянський закон про мови

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.

Верховна Рада України постановляє:

Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, 1992 р. (далі - Хартія), підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікувати, передбачивши такі зобов'язання:

1. Україна бере на себе зобов'язання відповідно до частин I, II, IV, V зазначеної Хартії.

2. Положення частини III Хартії застосовуються до мов національностей: росіян, євреїв, білорусів, молдован, румунів, кримських татар, болгар, поляків, угорців, греків, німців, гагаузів, словаків - таким чином:

2.1. До мов національностей, зазначених у пункті 2 цього Закону, у випадках, коли чисельність осіб, які до них належать і постійно компактно проживають у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, становить більше 20 відсотків, застосовуються такі пункти та підпункти Хартії:

стаття 8:

підпункти "a(i)", "a(ii)", "a(iii)", "b(i)", "b(ii)", "b(iii)", "c(i)", "c(ii)", "c(iii)", "d(i)", "d(ii)", "d(iii)", "e(i)", "e(ii)", "f(i)", "f(ii)", "g", "h", "i" пункту 1, пункт 2;

стаття 9:

підпункти "a(ii)", "a(iii)", "b(ii)", "b(iii)", "c(ii)", "c(iii)" пункту 1, підпункт "c" пункту 2, пункт 3;

стаття 10:

підпункти "a(i)", "a(ii)", "a(iii)", "c" пункту 1, підпункти "a", "b", "d", "e", "f" пункту 2, підпункти "a", "b", "c" пункту 3, підпункт "c" пункту 4, пункт 5;

стаття 11:

підпункти "a(ii)", "a(iii)", "b(ii)", "c(ii)", "d", "e(i)", "e(ii)", "g" пункту 1, пункти 2, 3;

стаття 12:

підпункти "a", "b", "c", "d", "f", "g" пункту 1, пункти 2, 3;

стаття 13:

підпункти "a", "b", "c", "d" пункту 1, підпункти "b", "c" пункту 2;

стаття 14:

підпункти "a", "b".

2.2. До мов національностей, зазначених у пункті 2 цього Закону, у випадках, коли чисельність осіб, які до них належать і постійно компактно проживають у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, становить від 10 до 20 відсотків, застосовуються такі пункти та підпункти Хартії:

стаття 8:

підпункти "a(ii)", "a(iii)", "b(ii)", "b(iii)", "b(iv)", "c(ii)", "c(iii)", "d(ii)", "d(iii)", "e(ii)", "e(iii)", "f(ii)", "g", "h" пункту 1, пункт 2;

стаття 9:

підпункти "a(ii)", "a(iii)", "b(ii)", "c(ii)", "c(iii)" пункту 1, підпункт "c" пункту 2;

стаття 10:

підпункти "a(iii)", "a(iv)" пункту 1, підпункти "b", "d", "e", "f", "g" пункту 2, підпункти "b", "c" пункту 3, підпункт "c" пункту 4, пункт 5;

стаття 11:

підпункти "a(ii)", "a(iii)", "b(ii)", "c(ii)", "e(ii)", "g" пункту 1, пункт 3;

стаття 12:

підпункти "a", "b", "c", "d", "f", "g" пункту 1, пункти 2, 3;

стаття 13:

підпункт "b" пункту 1, підпункт "c" пункту 2;

стаття 14:

підпункт "b".

2.3. У територіально-адміністративних одиницях, де чисельність осіб певної національності, які використовують мови відповідних національностей, є значною, але не відповідає вимогам підпунктів 2.1 та 2.2 цього Закону, у міру розумної можливості до їх мов застосовуються такі пункти та підпункти Хартії:

стаття 8:

підпункти "a(iii)", "a(iv)", "b(iv)", "c(iii)", "c(iv)", "d(iii)", "e(iii)", "f(iii)", "g", "h" пункту 1, пункт 2;

стаття 9:

підпункти "a(iii)", "a(iv)", "b(iii)", "c(iii)" пункту 1, підпункт "c" пункту 2;

стаття 10:

підпункти "a(iv)", "a(v)" пункту 1, підпункти "b", "e", "f", "g" пункту 2, підпункт "c" пункту 3, підпункт "c" пункту 4, пункт 5;

стаття 11:

підпункти "a(iii)", "b(ii)", "e(ii)" пункту 1;

стаття 12:

підпункти "a", "b", "c", "d", "f", "g", "h" пункту 1, пункти 2, 3;

стаття 13:

підпункт "b" пункту 1;

стаття 14:

підпункт "b".

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування за наявності достатньої кількості осіб національностей, зазначених у підпунктах 2.1 та 2.2 цього Закону, та за наявності джерел фінансування можуть встановлювати і більш сприятливі, ніж у цьому Законі, умови функціонування регіональних мов або мов меншин.

4. При застосуванні положень пункту 2 статті 7 Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку російської мови та мов інших національних меншин.

5. При застосуванні положень Хартії не допускається скорочення мережі освітніх, культурних та інших закладів, у функціонуванні яких застосовуються мови національних меншин.

6. Положення пункту 5 статті 7 Хартії тимчасово в Україні застосовуватися не будуть.

7. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин

Верховна Рада України постановляє:

1. Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі (далі - Хартія), ратифікувати (додається).

2. Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

3. Україна бере на себе зобов'язання відповідно до частин I, II, IV, V Хартії, крім пункту 5 статті 7 частини II.

4. Стосовно кожної мови, на яку відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії, застосовуються такі пункти та підпункти статей 8 - 14 частини III Хартії:

а) підпункти "a (iii)", "b (iv)", "c (iv)", "d (iv)", "e (iii)", "f (iii)", "g", "h", "i" пункту 1 та пункт 2 статті 8;

б) підпункти "a (iii)", "b (iii)", "c (iii)" пункту 1, підпункт "c" пункту 2 та пункт 3 статті 9;

в) підпункти "a", "c", "d", "e", "f", "g" пункту 2, підпункт "c" пункту 4 статті 10;

г) підпункти "a (iii)", "b (ii)", "c (ii)", "d", "e (i)", "g" пункту 1, пункти 2 та 3 статті 11;

ґ) підпункти "a", "b", "c", "d", "f", "g" пункту 1 та пункти 2 і 3 статті 12;

д) підпункти "b", "c" пункту 1 статті 13;

е) підпункти "a", "b" статті 14.

5. При застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

6. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/moral/10_53.html