ГЛАВА XXXII. МАРАЗМИ МІЛІЦІЇ

ЗАПИТИ ВІД УБОЗУ. ЯК РЕАГУВАТИ ПРАВИЛЬНО

Відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 12 Закону України від 30.06.1993 р. № 3341-XII “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (далі - Закон) при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніш як протягом 10 діб.

Як захиститися від такої “негайності”, адже нерідко вимагають надати інформацію буквально за роки роботи ?

По-перше, дуже добре, що ці вимоги щодо надання інформації не поширюються на приватних підприємців.

По-друге, в запитах від УБОЗів зустрічаються вимоги щодо надання статутні та дозвільні документи. Цю інформацію убозівці можуть вільно отримати у державного реєстратора та в органах ліцензування. Або ознайомитися з ними на підприємстві.

По-третє, просять надати відомості щодо сплати обов'язкових платежів. Але це парафія податкових органів, Пенсійного фонду та інших. Якщо ці органи не дають ці відомості, то чому підприємство має їх надавати... Крім того підпункт “б” пункту 2 статті 12 Закону України від 30.06.1993 р. № 3341-XII “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” вимагає надання інформації про угоди, рахунки та операції, а не щодо сплачених з цих угод, операцій податків. Крім того застосування одного поняття “обов'язковий платіж” незрозуміле. Наприклад в преамбулі Закону  “Про систему оподаткування” говориться: “цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників”. Тобто в цьому Законі податки і збори прирівняні до обов’язкових платежів. А у Вашому листі такого немає. Для когось це платіж за договором, квартплата, орендна плата чи аліменти, а не обов’язково податки чи збори.

По-четверте, вимоги щодо надання угод, контракті, договорів з резидентами та нерезидентами України, що стосуються надання послуг підприємством, придбання, реалізації товарно-матеріальних цінностей є цілком законними і їхні копії можна надати. Це саме стосується   трудових угод, контракти з співробітниками-спеціалістами підприємства. Як правило, у більшості підприємств останніх немає, а тому і подавати немає чого.

По-п’яте, перелік об'єктів будівництва де підприємство виступає в якості замовника, інвестора чи ген. підрядника витікає з пункту “по-четверте”, оскільки обумовлюється відповідними угодами, а тому надання такої інформації є зайвим. Крім того, Закон не передбачає, щоб надавач інформації якось її групував, аналізував та складав в окрему папочку, переліки чи таблиці або малював графіки. Просять угоди – отримуйте і групуйте та малюйте.

По-шосте, вимога документів на підставі яких підприємство отримало ліцензію на право здійснення будівельної чи іншої діяльності також є видуманим. Отримання ліцензії не є угодою чи операцією, а є дозволом державного органу. Тому всі ці документи є в органу ліцензування, а підприємство навіть не повинно турбуватися про їхню наявність – у нього є результат цих документів – ліцензія. А збереження копій документів, на підставі яких отримано ліцензію чинним законодавством не передбачено.

Тобто у відносинах з УБОЗом слід просто дотримуватися букви Закону і надавати лише те, що там написано, а не написано у листах їхніх керівників.

Що думають про права та обов’язки УБОЗу державні органи ? На жаль, державні органи дають мало відповідей щодо застосування Закону. Але Держпідприємництво в Листі від 06.03.2002 р. № 2-221/1290 “Про розгляд листа щодо порядку витребовування, одержання і використання інформації і документів від підприємств, установ, організацій при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю” говорить, що цей Закон не містить порядку і процедури (крім строків подання) витребовування і отримання такої інформації. Не містять такого порядку і Закони України від 18.02.92 N 2135-XII “Про оперативно-розшукову діяльність”, від 20.12.90 N 565-XII “Про міліцію”. В цих нормативно-правових актах нема вказівок для посадових осіб правоохоронних органів вказувати мотиви і мету витребування та одержання інформації і документів, мету перевірки, з приводу якої витребовуються ці матеріали, а також іншу інформацію з приводу підстав витребування та одержання такої інформації.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України “Про міліцію” посадові особи мають право одержувати відомості від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності безперешкодно і безплатно, тому вартість ксерокопій, відповідно до цієї норми, не відшкодовується органом внутрішніх справ, який їх витребовує.

В статті 22 Закону передбачені гарантії прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю. Зокрема в частині 3 цієї статті передбачено порядок використання інформації, одержаної спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками (зокрема одержана спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками інформація, не пов’язана з вчиненням злочинів чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб), а в частині 4 передбачено право на оскарження до суду дій співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, в розділі VII цього Закону передбачений контроль з боку Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та нагляд прокуратури за виконанням законів у сфері боротьби з організованою злочинністю, в тому числі і за порядком витребовування, одержання і використання інформації і документів від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Конституція та дозволяє не свідчити проти себе

Є ще і конституційний аспект застосування цього Закону. Річ у тім, що надаючи інформацію на запит УБОЗу директор фірми може собі нашкодити (нехай він навіть голова організованого злочинного формування), оскільки надана інформація може бути застосована проти нього. В цьому випадку кожний має право на мовчання та ненадання інформації, гарантоване Конституцією – відповідно до частини першої статті 63 особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Тому, якщо керівник підприємства підписував якісь угоди (якщо це новий керівник, то він попередні угоди не підписував), то він може відмовитися від надання інформації щодо них, в тому числі і УБОЗу з посиланням на статтю 63 Конституції України.

На захист від незаконних дій працює і прокуратура. Зокрема Наказ Генеральної прокуратури України від 19.09.2005 р. № 4/2гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю” передбачає здійснення прокурорського нагляду відділам нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — за додержанням законів у діяльності:

- управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- відділів по боротьбі з організованою злочинністю управлінь МВС України на залізницях (за місцем розташування);

- Головних відділів (відділів) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- спеціальних підрозділів у регіонах, підпорядкованих безпосередньо ГУБОЗ МВС України та ГУБКОЗ СБ України (за місцем їх розташування).

За ненадання відповіді міліції нічого не буде

З приводу недієвості запитів МВС (а УБОЗ є їхнім підрозділом) до підприємців нещодавно у журналі “Бізнес” була цікава стаття (“Дубина №13”, №7/2008 р., с. 90). В ній говориться, що 25 січня у Верховній Раді був зареєстрований, а 5 лютого 2008 року переданий на ознайомлення законодавцям законопроект “Про внесення змін в Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за перешкоджання органам внутрішніх справ”. Його автор, народний депутат від НУНС Геннадій Москаль (крім того він є позаштатним радником Міністра внутрішніх справа) пропонує внести до Кодексу статтю 185-13 щодо відповідальності за ненадання/ухилення від надання за письмовим запитом органів МВС інформації, копій документів або для вивчення та копіювання. Пропонують за таке правопорушення штрафувати на 5-15 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а у разі повторного протягом року правопорушення – на 15-100 неоподатковуваних мінімуми.

Звідси цілком правомірний висновок – ненадання інформації УБОЗу нічим штрафним керівнику підприємства не загрожує (у статті щоправда говориться, що таке підприємство вносять до якогось “чорного” переліку).

Далі в цьому журналі (с. 92) йде інтерв’ю самого розробника законопроекту із красномовною назвою “В останній час нам не дають...”. З якої випливає безпомічність міліції в отриманні запитів через відсутність відповідного положення від Кабміну.

Річ у тім, що у з 16 лютого 2005 року введено в дію Закон України від 12.01.2005 р. N 2322-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”. Відповідно до вимог вказаного Закону України внесено зміни до ряду законодавчих актів, що регламентують діяльність працівників правоохоронних і контролюючих органів у частині проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Зокрема, внесено зміни до п. 24 ст. 11 Закону України “Про міліцію”, відповідно до яких запроваджується новий порядок проведення ними перевірок підприємств, установ і організацій: вони мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Але Кабмін такого порядку на затвердив ! Про що говориться і в Листі МВС від 02.02.2006 р. № 5/809 “Про порядок проведення органами внутрішніх справ перевірок підприємств, установ і організацій за фактами порушення законодавства, контроль за додержання якого віднесено до компетенції міліції”. Тому міліція не лише позбавлена отримувати інформацію, але і проводити необхідні перевірки (крім випадків розслідування кримінальних справ, але це дещо інше законодавство). Річ у тім, що отримання інформації за запитами є однією з підстав для проведення перевірки, наприклад, якщо інформація явно неправдива (приклад – подання неправдивої або неподання звітності до податкових органів).

Варто також звернути увагу на суперечність щодо порядку отримання інформації міліцією за Законами України “Про міліцію” та

Зокрема пункт 17 статті 11

одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”.

А підпункт “б” пункту 2 статті 12 Закону про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю дає право міліціянтам на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніш як протягом 10 діб.

Тобто за Законом про міліцію правоохоронці може отримувати не будь-яку інформацію, а лише у справах про злочини в їхньому провадженні. А Закон про ОРД дає право одержувати будь-яку інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Відверта суперечність, яку можна використовувати на свою користь. Тим більше, що Закон про міліцію для міліції є важливішим, аніж Закон про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. А взагалі такий бардак в міліцейському законодавстві наводить на сумні думки про те, що від такого законодавства страждають в першу чергу законослухняні підприємці та громадяни, які просто не знають, як розібратися в такій плутанині. А міліції це і вигідно, а злочинці міліції так і так інформації не дають... Хтось колись бачив інформаційні листи мафії, наркоторговців чи корупціонерів до МВС ?

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю

ЛИСТ

                       02.02.2006  N 5/809

Про порядок проведення органами

внутрішніх справ перевірок підприємств, установ і організацій за фактами порушення законодавства, контроль за додержання якого віднесено до компетенції міліції

У Департаменті ДСБЕЗ МВС України розглянуто Ваше звернення стосовно надання роз’яснень з питань дотримання законності з боку працівників служби під час проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Повідомляємо, що у січні 2005 року введено в дію Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005 р. N 2322-IV. Відповідно до вимог вказаного Закону України внесено зміни до ряду законодавчих актів, що регламентують діяльність працівників правоохоронних і контролюючих органів у частині проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Зокрема, внесено зміни до п. 24 ст. 11 Закону України “Про міліцію”, відповідно до яких запроваджується новий порядок проведення ними перевірок підприємств, установ і організацій.

Зокрема, такі перевірки здійснюються за умови наявності відповідного направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції.

Зазначеним вище документом визначено єдиний порядок перевірок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності працівниками органів внутрішніх справ.

Працівники підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю користуються правами, передбаченими законами України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність” (2135-12), Кримінально-процесуальним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 р. N 510, працівникам підрозділів ДСБЕЗ для виконання покладених на них завдань, за наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, надано право проводити контрольні закупки.

Таким чином, працівники підрозділів ДСБЕЗ при проведенні контрольних закупок повинні мати вказане вище направлення на перевірку, а також відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України “Про міліцію” при звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення.

Заступник начальника

Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України С.Лебідь

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

 N 2-221/1290 від 06.03.2002

 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист та повідомляє.

Відповідно до підпункту “д” частини 2 статті 12 Закону України від 30.06.93 N 3341-XII (3341-12) “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надається повноваження в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб. Цей закон не містить порядку і процедури (крім строків подання) витребовування і отримання такої інформації. Не містять такого порядку і Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 N 2135-XII (2135-12), “Про міліцію” від 20.12.90 N 565-XII. В цих нормативно-правових актах нема вказівок для посадових осіб правоохоронних органів вказувати мотиви і мету витребування та одержання інформації і документів, мету перевірки, з приводу якої витребовуються ці матеріали, а також іншу інформацію з приводу підстав витребування та одержання такої інформації.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України “Про міліцію” посадові особи мають право одержувати відомості від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності безперешкодно і безплатно, тому вартість ксерокопій, відповідно до цієї норми, не відшкодовується органом внутрішніх справ, який їх витребовує.

В статті 22 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (3341-12) передбачені гарантії прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю. Зокрема в частині 3 цієї статті передбачено порядок використання інформації, одержаної спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками, а в частині 4 передбачено право на оскарження до суду чи арбітражного суду дій співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, в розділі VII цього Закону передбачений контроль з боку Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та нагляд прокуратури за виконанням законів у сфері боротьби з організованою злочинністю, в тому числі і за порядком витребовування, одержання і використання інформації і документів від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Т.в.о. Голови                                                          В.Загородній

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАКАЗ

                       19.09.2005  N 4/2гн

Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю

З метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України “Про прокуратуру” та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, інших законодавчих актів щодо здійснення нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, керуючись ст. 13 Закону України “Про прокуратуру”, НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, керівникам структурних підрозділів апаратів забезпечити належну організацію нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, з метою захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави, вжиття передбачених чинним законодавством заходів щодо усунення виявлених порушень закону.

1.1. Особливу увагу звертати на додержання вимог законів щодо запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; встановленню ними корумпованих зв’язків з державними службовцями, посадовими особами органів влади та управління; легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом; використанню організованою злочинністю у своїх інтересах суб’єктів підприємницької діяльності, організацій, установ, засобів масової інформації, громадських об’єднань.

2. Наглядову діяльність здійснювати:

2.1. Управлінню нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Головного управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, Генеральної прокуратури України — за додержанням законів у діяльності:

- Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України;

- Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Відділам нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — за додержанням законів у діяльності:

- управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- відділів по боротьбі з організованою злочинністю управлінь МВС України на залізницях (за місцем розташування);

- Головних відділів (відділів) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- спеціальних підрозділів у регіонах, підпорядкованих безпосередньо ГУБОЗ МВС України та ГУБКОЗ СБ України (за місцем їх розташування).

2.2. Галузевому управлінню Генеральної прокуратури України та відповідними відділами прокуратур обласного рівня Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя:

а) за додержанням законів центральними апаратами та їх підрозділами на місцях:

- органів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України (окрім спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю);

- органів прокуратури;

- органів і підрозділів Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України (за місцем їх розташування); — органів Державної податкової адміністрації України;

- органів та установ Державного департаменту України з питань виконання покарань при проведенні дізнання та досудового слідства у межах покладених на них обов’язків щодо участі у боротьбі з організованою злочинністю;

- за виконанням вимог статей 17, 18 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” центральними апаратами та їх підрозділами на місцях Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної митної служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної прикордонної служби України, а також інших міністерств та відомств, що мають контрольні повноваження у межах покладених на них обов’язків щодо взаємодії зі спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

Особливу увагу приділяти ефективності надання вказаними державними органами допомоги спецпідрозділам; участі у спільних заходах; інформуванню про виявлені неправомірні дії юридичних та фізичних осіб, що свідчать про організовану злочинну діяльність або створення умов для цього, а також використанню такої інформації для своєчасного виявлення, припинення і попередження такої діяльності.

За результатами взаємозвірок та перевірок законності прийнятих рішень за матеріалами, що надішли з контролюючих органів, складати відповідні довідки.

3. Нагляд за додержанням законів при провадженні слідчими підрозділами всіх відомств (крім військових прокуратур) досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами і злочинними організаціями, з моменту порушення справи або пред’явлення обвинувачення у вчиненні таких злочинів — здійснювати підрозділам нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Керівництву структурних підрозділів обласних прокуратур, міськрайпрокурорам у разі виявлення підстав для порушення кримінальних справ стосовно організованих злочинних груп чи злочинних організацій або пред’явлення обвинувачення у вчиненні таких злочинів погоджувати прийняття такого рішення з відповідним відділом прокуратури обласного рівня.

Інформацію про порушення таких кримінальних справ, а також пред’явлення обвинувачення, у п’ятиденний термін надсилати до Генеральної прокуратури України за встановленою формою.

4. Зобов’язати відділи нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур обласного рівня підтримувати державне обвинувачення у справах про злочини, вчинені організованими злочинними групами та злочинними організаціями. У разі неможливості забезпечити участь у суді працівників цих відділів, керівникам прокуратур області доручати підтримання державного обвинувачення у таких справах працівникам інших структурних підрозділів або міськрайпрокуратурам.

5. Головному управлінню військових прокуратур Генеральної прокуратури України, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, військовим прокурорам гарнізонів: — здійснювати нагляд за досудовим слідством у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами та злочинними організаціями, які підслідні слідчим військових прокуратур;

- забезпечувати підтримання державного обвинувачення у цій категорії справ.

6. Перевіряти звернення громадян і юридичних осіб щодо дій оперативних працівників спецпідрозділів та інших державних органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, у зв’язку з проведенням ними оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства по кримінальних справах стосовно організованих злочинних груп.

Невідкладно вживати відповідних заходів прокурорського реагування до усунення виявлених порушень законності, поновлення порушених прав і свобод громадян та юридичних осіб, притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності.

7. Відділам нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією:

- періодично перевіряти достовірність даних статистичної звітності про результати роботи спецпідрозділів та інших правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю, принципово реагувати на випадки викривлення даних;

- у взаємодії з іншими структурними підрозділами прокуратур обласного рівня забезпечити облік результатів досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ стосовно організованих груп та злочинних організацій, які розслідувалися слідчими всіх правоохоронних органів (прокуратури, територіальних органів внутрішніх справ, СБУ, податкової міліції);

- про результати роботи спеціальних підрозділів та інших установ, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, стан наглядової діяльності на цьому напрямі щомісячно надсилати інформації за встановленою формою до Генеральної прокуратури України.

Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків.

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним і прирівняним до них прокурорам, довести до відома прокурорсько-слідчих працівників.

 Генеральний прокурор України державний радник юстиції 1 класу                С.М.Піскун

____________ 

  Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/milicia/32_35.html