ЮРИДИЧНІ ОСОБИ ТА ПІДПРИЄМЦІ ПОСТАВЛЕНІ В НЕРІВНІ УМОВИ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОЇ ТА ВЕТЕРИНАРНОЇ ПРАКТИКИ: ПІДПРИЄМЦІ САМІ МУСЯТЬ БУТИ ЛІКАРЯМИ, А У ЮРИДИЧНИХ ОСІБ КЕРІВНИКИ НЕ ПОВИННІ БУТИ ЛІКАРЯМИ. ПІДПРИЄМСТВУ, ЩО МАЄ МЕДИЧНИЙ ПУНКТ, СЛІД ОТРИМАТИ ЛІЦЕНЗІЮ НА МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ
На думку контролюючих органів, кваліфікований лікар, навіть якщо він професор і доктор медичних наук, підтвердив кваліфікацію в Україні не має права просто так надати медичну допомогу. Для цього він має мати "дах" або у вигляді юридичної чи фізичної особи, у якої працює як наймана особа, або йому самому слід зареєструватися підприємцем та отримати ліцензію на медичну чи ветеринарну практику. Для надання медичної допомоги, навіть безкоштовної, в Україні нібито недостатньо мати диплом лікаря і свідоцтво про проходження чергової атестації, ще слід бути або підприємцем з ліцензією, або найманим працівником у того, хто має ліцензію на медичну чи ветеринарну практику. Ніхто навіть і думки не допускає, що підприємець без лікарської освіти може найняти лікарів до своєї приватної лікарні ... А вот якщо він стане головним лікарем юридичної особи - то все гаразд... Підприємству, установі та організації, що мають медичний пункт, який надає медико-санітарну допомогу працівникам підприємства, слід отримати ліцензію на медичну практику. Більше того, з чергових листів Держпідприємництва можна зробити висновок: для відкриття медичного пункту на заводі чи в школі цей завод мусить отримати ліцензію на заняття медичною практикою. Негативним є також те, що підприємець, який не має медичної (ветеринарної) освіти, цілком законно не може отримати ліцензії за наявності у нього кваліфікованих лікарів чи ветеринарів, а ось керівник лікарні, який не є лікарем, запросто може це зробити. Іншими словами, Айболить в Україні був би злочинцем. До того ж ліцензію на медичну практику можна отримати лише в Києві, на ветеринарну - в обласних центрах, хоча це не зовсім законно. А це - витрати на відрядження, які згодом позначаться на собівартості послуг. Річ у тому, що, відповідно до пункту 26 статті 9 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягає медична практика, а відповідно до пункту 28 цієї ж статті - і господарська діяльність з ветеринарної практики. А оскільки господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт, то навіть за безплатного лікування пацієнтів ліцензію необхідно отримати. Адже безкоштовне лікування є діяльністю, яка пов'язана з наданням послуг з лікування. Фізичним особам для цього слід бути ще й підприємцями, інакше їхню діяльність не віднесуть до господарської і не нададуть ліцензії. До заяви на отримання ліцензій додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Тобто отримати ліцензію для здійснення медичної чи ветеринарної практики без підприємницького статусу неможливо. Приватні підприємці, які мріють створити власну лікарню з найманими лікарями і самі не мають медичної (ветеринарної) освіти, можуть забути про свою мрію. Адже, відповідно до частини третьої статті 8 Закону про ліцензування, до ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто Ліцензійні умови для фізичних осіб прив'язані лише до них, і Закон не цікавить, що у підприємця може працювати найманим працівником такий професіонал, який звичайній лікарні і не снився. Але такий стан справ суперечить частині першій статті 12 Закону України від 07.02.91 р. №698-XII "Про підприємництво", відповідно до якої держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Але в ліцензуванні такої рівності юридичних та фізичних осіб наразі немає. Залишається два шляхи: створити юридичну особу і найняти лікарів або оформити лікарський бізнес на "свого" лікаря. Навіщо такі проблеми, якщо все одно з хворими працюватимуть професіонали, а підприємець займатиметься лише організаторсько-фінансовими аспектами?! Фізичній особі-підприємцю отримати ліцензію на провадження ветеринарної практики можна лише за наявності у неї відповідної освіти, незважаючи на те, що вона має право найняти відповідних фахівців. Причому керівнику юридичної особи, наприклад, для отримання ліцензії на медичний пункт, як про це говорить Держпідприємництво у листі №4-451-2061/7408 від 14.12.2001 р., зовсім не обов'язково бути лікарем, а от підприємцю - чомусь обов'язково. Та вихід для надання безкоштовної медичної допомоги без отримання ліцензії, напевно, є. По-іншому проаналізувавши визначення господарської діяльності, дійдемо висновку: господарською діяльністю можуть займатися серед фізичних осіб лише фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а якщо фізична особа не є підприємцем, то її діяльність не є господарською. Тому Айболить міг би практикувати в Україні, але перед тим багато бармалеїв попсували б йому нерви, вимагаючи ліцензію і погрожуючи тюрмою та штрафами за безліцензійну діяльність, а податківці застосували б адміністративний арешт активів. Таку думку підтримує Держпідприємництво, з якою можна ознайомитися в його Листі від 28.04.2001 р. №3-431-454/2889 "Щодо ліцензування господарської діяльності з медичної практики" (див. "Документи для роботи" №30/2001). З юридичними особами важче, адже саме їх існування передбачає, що вся їхня діяльність з точки зору Закону про ліцензування є господарською, тож підлягає ліцензуванню. Тому, наприклад, пересічним фізичним особам можна без ліцензії безкоштовно підвозити пасажирів чи перевозити вантажі, незважаючи на те, що така діяльність підлягає ліцензуванню. А от якщо такою доброчинністю займеться юридична особа, то без ліцензії не обійтися. Як свідчить позиція МОЗ України, ФОП не має права наймати «під свою ліцензію» найманих лікарів, про що говорить лист № 21.40.41-10-58/3027 від 16.11.2007 р. Тривалий час цю спірну позицію підтримував і Держкомпідприємництва. На початку 2010 р. в кулуарах Держкомпідприємництва і МОЗ України обговорювалася можливість дозволу приватнопрактикуючим лікарям, які зареєстровані як ФОП і отримали ліцензію МОЗ України, брати на роботу лікарів. Однак, офіційно зміни позиції МОЗ України з даного питання ще немає.
Документи щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики приймаються за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел. (044) 253-5931 в Міністерстві охорони здоров'я. Віталій МОСЕЙЧУК
Приватному підприємцю п. С. ЧернишукЛист представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області від 21.11.2001 р. №21-13/536 На ваш запит від 14.11.2001 р. повідомляємо, що підпунктом 2.2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, затверджених спільним наказом Держпідприємництва та Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 р. №94/186, передбачено кваліфікаційні вимоги до осіб, які бажають займатися ветеринарною практикою, а в частині 3 статті 8 Закону України від 01.05.2000 р. №1775 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" зазначено, що у ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Враховуючи вищенаведене, Вам як фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності для отримання ліцензії на провадження ветеринарної практики необхідно мати відповідну освіту та відповідати кваліфікаційним умовам, передбаченим пп. 2.2.1 вищезазначених Ліцензійних умов. Голова представництва О. НАВРОЦЬКИЙ Про надання роз'яснення з питань ліцензуванняЛист Держпідприємництва України від 14.12.2001 р. №4-451-2061/7408 Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (ст. 9) встановлюються види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Згідно з цим Законом, ліцензуванню підлягає господарська діяльність з медичної практики. Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначено, що установи охорони здоров'я - це підприємства, установи й організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення у сфері охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників; медико-санітарна допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, попередження захворювань та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими та хронічними захворюваннями і реабілітацію хворих та інвалідів. Відповідно до статті 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", суб'єкт господарювання зобов'язаний здійснювати певний вид господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Пунктом 1.2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з медичної практики, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва та Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 р. №38/63 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.03.2001 р. за №188/5379, визначено, що медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, попередження захворювань і реабілітацію хворих та інвалідів, здійснювана особами, які мають спеціальну освіту. Цими ж Ліцензійними умовами зазначено Перелік дозволених видів медичної практики за спеціальностями. З урахуванням вищевикладеного підприємству, що має на балансі медичний пункт, який надає медико-санітарну допомогу працівникам підприємства, слід отримати ліцензію на медичну практику в Міністерстві охорони здоров'я України. Заступник голови С. ТРЕТЬЯКОВ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 05.11.2004 р. №7724 Про надання роз'яснень Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 16.09.2004 №1-11-5/382 щодо необхідності отримання ліцензії фельдшерським оздоровчим пунктом промислового підприємства «Палада» та повідомляє наступне. Відповідно до частини 3 статті 14 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності» від 1 червня 2001 року №1775-III (далі — Закон) господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Пунктом 26 статті 9 Закону передбачено ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики.
МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ Департамент инспектирования и контроля за качеством медицинских услуг П И С Ь М О 16.11.2007 N 21.40.41-10-58/3027 Сообщаем, что в целях осуществления предпринимательской деятельности предприниматель имеет право заключать с гражданами договоры об использовании их труда. Вместе с тем лицензия на осуществление хозяйственной деятельности физического лица по медицинской практике по конкретной врачебной специальности, основанием выдачи которой является оценка соответствия физического лица установленным квалификационным требованиям, является разрешительным документом индивидуального характера. Такая лицензия дает право осуществлять медицинскую практику только лицензиату и работа по этой лицензии других физических лиц — специалистов по указанной в лицензии специальности расценивается как передача лицензии другим лицам, установление такого факта дает в соответствии со статьей 21 Закона Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” основание для ее аннулирования. С данным выводом соглашается Госпредпринимательства Украины. Чтобы осуществлять хозяйственную деятельность с привлечением других врачей, нужно получить лицензию на юридическое лицо (скажем, на частное предприятие) на медицинскую практику по определенным врачебным специальностям (стоматологического профиля и т.п.). В созданном учреждении здравоохранения могут работать необходимые специалисты. Дополнительно сообщаем, если частный предприниматель официально использует труд нанятых им врачей, то он должен разорвать трудовые отношения с ними. Основания — нарушение установленных правил приема на работу (ст. 7 КЗоТ Украины. Директор Департамента инспектирования и контроля за качеством медицинских услуг И.Шпак ____________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/med/12_31.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|