ГЛАВА XІІ. МАРАЗМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я, МЕДИЦИНИ

Україна потерпає від найтяжчої епідемії гепатиту С серед країн Європи та СНД, однак даних про точну кількість хворих немає навіть у Мінохорони здоров'я

Про це заявив перший заступник міністра охорони здоров'я України Василь Лазоришинець в середу, 19 травня 2010 року, на прес-конференції в Міністерстві охорони здоров’я, приуроченій до Всесвітнього дня боротьби з вірусними гепатитами.

Водночас, за його словами, сьогодні держава визнала цю проблему та готова разом з громадськими організаціями допомогти вирішити її. Він зазначив, що в Україні існує мало інформації про гепатит С, тоді як група вірусних гепатитів, найбільш небезпечними серед яких є В і С, швидко розповсюджується в нашій країні і приводить до хронічного перебігу хвороби з несприятливими наслідками (цирроз чи рак печінки). Сотні тисяч українців хворі на хронічний гепатит С, однак даних про точну кількість хворих немає навіть у Міністерстві охорони здоров'я. Не існує і законодавства щодо офіційного визнання епідемії та боротьби з нею. Наприклад, у нас є Концепція Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки (затверджена Розпорядженням Уряду від 3 серпня 2006 р. N 462-р), а саму програму ухвалено Законом України від 21 жовтня 2009 року N 1658-VI. Але програма та концепція говорять лише про гепатит В, а про гепатит С жодного слова, ніби такої хвороби немає!

Обов'язкову перевірку на наявність гепатиту у крові проходять тільки військовослужбовці та донори. Решта дізнається про діагноз випадково. Проблема України ускладнюється тим, що у нас погано перевіряється донорська кров, а в державних та комунальних закладах часто застосовуються не дуже добрі вітчизняні діагностикуми. І лише в приватних лабораторіях гарантовано гепатит С можна виявити. Крім того багато людей не знає що до половини заражень гепатитом передається статевим шляхом та через шприци! Тому дуже високий відсоток інфікування у працівників секс-бізнесу та серед наркоманів.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОЗ), число носіїв вірусу гепатиту В у світі досягає 350-500 мільйонів, а людей, у яких виявлені маркери гепатиту С, - понад 180 мільйонів. Кількість людей, інфікованих вірусом гепатиту С, вже сьогодні в десятки разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих, а за прогнозами фахівців, до 2015-2020 років число хворих подвоїться.

Довідка: Гепатит C (hepatitis C) - це інфекційне захворювання печінки, що викликається вірусом. Інфекція, зумовлена вірусом гепатиту C, може розвинутися у будь-якої людини і спостерігається частіше у молодих людей. Вірус гепатиту С передається через кров. Більшість випадків гепатиту С розвивається непомітно і переходить у хронічну форму з багаторічним перебігом без симптомів.

Хронічний гепатит С добре піддається лікуванню новими препаратами. Але вартість одного курсу лікування гепатиту С становить 20 тисяч доларів.

Віталій МОСЕЙЧУК

20.05.2010

ООН: Епідемія СНІДу в Україні найбільш загрозлива в Європі

Епідеміологічний поріг для грипу та ГРВІ для різних міст різний

ТУБЕРКУЛЬОЗ ВІРУЄ: ЕПІДЕМІЯ З 1995 РОКУ

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

від 3 серпня 2006 р. N 462-р

Київ

Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з Мінекономіки, Мінфіном, Мін’юстом та Академією медичних наук розробити і подати до 1 жовтня 2006 р. Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки.

Прем’єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Інд. 28

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 3 серпня 2006 р. N 462-р

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки

Сучасний стан імунопрофілактики інфекційних захворювань

Інфекційні хвороби залишаються однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. За даними ВООЗ, 24,7 відсотка летальних випадків у дорослих зумовлені інфекційними хворобами та їх наслідками, а у дітей — 63 відсотки. Підвищення рівня інфекційної захворюваності, на думку експертів ВООЗ, пов’язане з демографічним вибухом — збільшенням кількості населення Землі майже до 7 млрд. чоловік, а також з негативними соціально-економічними змінами у ряді країн, військовими конфліктами, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічними катаклізмами, появою нових нозологічних форм хвороб, таких як пташиний грип, гострий респіраторний синдром тощо.

Не обминають ці процеси і Україну, хоча за останні роки мають місце певні досягнення у застосуванні засобів імунопрофілактики.

Імунопрофілактика на сьогодні залишається одним з важливих компонентів епідеміологічного нагляду, зниження рівня захворюваності та смертності населення. Ефективність імунопрофілактики великою мірою залежить від ступеня охоплення населення щепленням та якості імунобіологічних препаратів. Важливим аспектом є також пропаганда заходів специфічної імунопрофілактики як у середовищі лікарів, так і серед населення.

Істотну роль у зниженні рівня інфекційної захворюваності відіграла Програма імунопрофілактики населення на 2002-2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 р. N 1566. Виконання Програми дало змогу знизити показники розповсюдженості пріоритетних інфекцій, що визначені такими Європейським регіональним бюро ВООЗ у програмному документі “Здоров’я-XXI: основи політики досягнення здоров’я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ": дифтерії — з 0,58 у 2001 році до 0,21 у 2005 році на 100 тис. населення, кору — з 15,5 до 0,31, краснухи — з 332,26 до 41,8, епідемічного паротиту — з 53,6 до 7,9. Протягом 2001-2002 років було завершено роботу із сертифікації України у складі європейського регіону як території, вільної від поліомієліту.

Державна підтримка та допомога міжнародних організацій сприяли охопленню населення України щепленням проти окремих інфекцій: кору — на 98,8 відсотка, дифтерії — 98,7, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу (серед новонароджених) — на 97,8 відсотка, що вище від показників, рекомендованих ВООЗ.

Незважаючи на деяке зниження рівня інфекційної захворюваності, епідемічна ситуація з найпоширеніших інфекцій (дифтерія, вірусний гепатит, кір, краснуха, епідемічний паротит, кашлюк, гемофільна інфекція) залишається напруженою. На зазначені інфекційні хвороби припадає близько 90 відсотків усіх зареєстрованих випадків. Окремі з них (краснуха, вірусний гепатит B) є причиною більшості уроджених аномалій та вад розвитку, що вкрай негативно позначається на здоров’ї населення та генофонді його популяції, лягає важким тягарем на державний бюджет.

Таким чином, подальший прогрес у захисті населення від інфекційних хвороб неможливий без розроблення і затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки (далі — Програма).

Проблема здійснення імунопрофілактики, причини її виникнення та обґрунтування необхідності виконання Програми

Проблему здійснення імунопрофілактики доцільно розглядати в кількох аспектах. До першого з них належать питання оптимального використання наявних на даний час у світі імунобіологічних препаратів, адекватного бюджетного фінансування витрат на їх придбання і зберігання, формування Національного календаря щеплень на підставі оптимальних схем використання вакцин.

Друга група питань стосується функціонування мережі проведення і контролю вакцинації, оцінки її імунологічної та епідеміологічної ефективності, побічного ефекту від здійснення профілактичних заходів.

Третя група питань пов’язана з інформаційно-правовим забезпеченням формування відповідального ставлення до цієї справи медичних працівників і населення та підтримкою заходів з виконання Програми. Потребують подальшої інтенсифікації теоретичні і практичні розробки, спрямовані на створення нових препаратів для щеплення, покращення їх якості, оптимізацію використання і контроль ефективності.

Епідемічні ускладнення, зумовлені поширенням збудників інфекційних хвороб з групи імунокерованих захворювань, свідчать про наявність об’єктивних і суб’єктивних причин, які призводять до ослаблення потенційної ефективності імунопрофілактики. Особливо це стосується пріоритетних інфекцій, зокрема вірусних гепатитів, епідемічного паротиту, кору, кашлюку, вродженої краснухи, правця у новонароджених, поліомієліту, дифтерії, інфекцій, що викликаються гемофільною паличкою типу B, а також вітряної віспи, ротавірусних, пневмококових та менінгококових інфекцій.

Не з’ясовано до кінця проблему захворюваності після щеплення.

Не визначено показники епідеміологічної ефективності вакцинації проти гепатиту B та можливих ускладнень після її здійснення. Досі не налагоджено виробництво вітчизняних вакцин.

Важливим питанням є вивчення результатів моніторингу стану захворюваності на інфекційні хвороби, щодо яких вакцинація тільки розпочинається, зокрема на гемофільну інфекцію типу b. Потребує перегляду перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень у зв’язку з частою їх необґрунтованістю.

Існує гостра потреба у створенні клінічного центру, де б детально вивчалися причини ускладнень після проведення щеплень.

Актуальними залишаються питання, пов’язані з проведенням безпечної вакцинації, особливо у групах осіб з вродженим і набутим імунодефіцитом, зокрема з ВІЛ-інфекцією/СНІДом. Зростає кількість осіб, які потребують проведення замісної терапії з використанням внутрішньовенного імуноглобуліну.

Збільшення кількості кабінетів щеплень різних форм власності, які займаються специфічною імунопрофілактикою, зумовлює необхідність перегляду обліково-звітної документації з метою приведення її у відповідність з міжнародними стандартами.

Мета Програми

Мета Програми полягає у забезпеченні епідемічного благополуччя населення шляхом зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, смертності та інвалідності унаслідок інфекційних хвороб.

Можливі напрями розв’язання проблеми

Для зменшення інтенсивності епідемічного процесу доцільно здійснити заходи за трьома напрямами: блокування ймовірних джерел збудників інфекційних хвороб, порушення механізму їх передачі і формування прошарку осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб. Здійснення зазначених заходів потребує фінансових витрат, використання значних людських і матеріальних ресурсів. Однак лише комплексний підхід може забезпечити найефективніші результати.

Для блокування ймовірних джерел збудників інфекційних хвороб необхідно забезпечити концентрацію з цією метою усіх можливих ресурсів.

Створити прошарок осіб, не сприйнятливих до збудників інфекційних хвороб, можна шляхом проведення активної специфічної імунопрофілактики, зокрема застосування високоефективних імунобіологічних препаратів.

Прийняття Програми забезпечить державне цільове фінансування і контроль за використанням коштів на придбання препаратів та їх зберігання.

Оптимальні варіанти розв’язання проблеми

Програму передбачається виконувати за такими напрямами:

здійснення комплексу організаційно-методичних заходів;

оптимізація матеріально-технічного забезпечення мережі закладів, на які покладається здійснення імунопрофілактики;

постійне підвищення професійного рівня осіб, причетних до здійснення імунопрофілактики;

проведення моніторингу стану виконання Програми та своєчасного коригування заходів для підвищення їх ефективності;

забезпечення наукового супроводження імунопрофілактики;

використання усіх форм проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення з метою поширення знань з імунопрофілактики;

розвиток міжнародного співробітництва для використання потенціалу зарубіжних партнерів у сфері специфічного захисту населення від інфекційних хвороб.

Виконання Програми дасть змогу розв’язати такі завдання:

підтримка статусу країни, вільної від поліомієліту;

доведення рівня захворюваності на кір до менш як 1 на 100 тис. населення (до 2010 року);

припинення місцевої передачі вірусу кору (до 2015 року);

доведення показника захворюваності на дифтерію до менш як 0,1 (до 2010 року);

скорочення на 80 відсотків кількості вірусоносіїв гепатиту B серед дитячого населення (до 2015 року);

доведення розповсюдженості епідемічного паротиту, кашлюку, гемофільної палички типу b (Hib) до рівня менш як 1 на 100 тис. населення, а вродженої краснухи — менш як 0,01 на 1000 новонароджених (до 2010 року).

Роботу із здійснення заходів, визначених Програмою, координує МОЗ.

Здійснення контролю за виконанням Програми покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські держадміністрації з наданням щороку відповідної інформації МОЗ.

Фінансове забезпечення

Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, які передбачаються у державному бюджеті МОЗ, іншим відповідальним за виконання Програми органом виконавчої влади, а також у бюджеті Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, та за рахунок інших джерел.

Обсяг коштів, зокрема бюджетних, визначатиметься щороку виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.

Очікувані результати виконання Програми

Виконання Програми дасть змогу забезпечити імунопрофілактику та захист населення від інфекційних захворювань шляхом здійснення комплексних заходів з часткової або остаточної ліквідації їх вогнищ.

Визначення перспектив розвитку імунопрофілактики, посилення епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, виконання пріоритетних цільових програм сприятиме посиленню ефективності протиепідемічних та профілактичних заходів, зниженню рівня розповсюдженості, смертності та інвалідності, забезпеченню раннього виявлення та реагування на ускладнення епідемічної ситуації.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Загальнодержавну програму імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки, що додається.

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 21 жовтня 2009 року

N 1658-VI

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

від 21 жовтня 2009 року N 1658-VI

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА

імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки

Загальна частина

Інфекційні хвороби до цього часу є однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. Підвищення рівня інфекційної захворюваності, на думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), пов’язане з демографічним вибухом — збільшенням кількості населення Землі майже до 7 млрд. чоловік, а також негативними соціально-економічними змінами у ряді країн, військовими конфліктами, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічними катаклізмами, появою нових нозологічних форм, таких як пташиний грип, тяжкий гострий респіраторний синдром тощо. Не обминають ці процеси і Україну, хоча за останні роки мають місце певні досягнення у застосуванні засобів імунопрофілактики.

Істотну роль у зниженні рівня інфекційної захворюваності відіграла Програма імунопрофілактики населення на 2002-2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року N 1566. Виконання Програми дало змогу знизити за період 2002-2006 років показники розповсюдженості інфекцій, що визначені пріоритетними Європейським регіональним бюро ВООЗ у програмному документі “Здоров’я-XXI: основи політики досягнення здоров’я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ”, зокрема дифтерії — з 0,58 до 0,21, кору — з 34,61 до 5,08, краснухи — з 161,87 до 47,24, епідемічного паротиту — з 47,87 до 8,02 на 100 тис. населення. Протягом 2001-2002 років завершено роботу із сертифікації України у складі Європейського регіону як території, вільної від поліомієліту.

Державна підтримка та допомога міжнародних організацій сприяли охопленню населення України щепленням проти кору на 98,8 відсотка, дифтерії — 98,7, кашлюку, поліомієліту і туберкульозу (серед новонароджених) — на 97,8 відсотка (рекомендований ВООЗ показник — 95 відсотків).

Незважаючи на деяке зниження рівня інфекційної захворюваності, епідемічна ситуація щодо найпоширеніших інфекцій залишається напруженою. На такі інфекційні хвороби, як дифтерія, вірусні гепатити, кір, краснуха, епідемічний паротит, кашлюк та гемофільна інфекція, припадає близько 90 відсотків усіх зареєстрованих випадків. Окремізних (краснуха та вірусний гепатит B) є причиною більшості уроджених аномалій та вад розвитку, що вкрай негативно позначається на здоров’ї населення та його генофонді, лягає важким тягарем на державний бюджет.

Таким чином, подальший прогрес у справі захисту населення від інфекційних хвороб неможливий без розроблення та затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки (далі — Програма).

Мета і основні завдання Програми

Метою Програми є забезпечення епідемічного благополуччя населення шляхом зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, сприяння розвитку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології.

Для досягнення зазначеної мети необхідно:

здійснити комплекс організаційно-методичних заходів щодо зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, та охоплення щепленнями на рівні не менш як 95 відсотків;

організувати оптимальне матеріально-технічне забезпечення закладів, що планують і здійснюють заходи з імунопрофілактики;

забезпечити постійне підвищення професійного рівня осіб, що здійснюють заходи з імунопрофілактики;

провести моніторинг виконання завдань Програми та у разі необхідності корегування заходів з підвищення їх ефективності;

забезпечити науковий супровід заходів з імунопрофілактики;

використовувати усі форми санітарно-просвітницької роботи серед населення з метою поширення знань з питань імунопрофілактики;

забезпечити розвиток міжнародного співробітництва з метою використання потенціалу зарубіжних партнерів у сфері специфічної профілактики населення від інфекційних хвороб.

Шляхи розв’язання проблеми

Для зменшення інтенсивності епідемічного процесу доцільно здійснити заходи за трьома напрямами:

блокування імовірних джерел збудників інфекційних хвороб;

порушення механізму передачі збудників інфекційних хвороб;

формування прошарку осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб.

Здійснення зазначених заходів потребує фінансових витрат, використання значних людських і матеріальних ресурсів. Однак лише комплексний підхід може забезпечити найефективніші результати.

Створити прошарок осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб, можна шляхом проведення активної специфічної імунопрофілактики, зокрема застосування високоефективних імунобіологічних препаратів.

Прийняття Програми забезпечить державне цільове фінансування:

придбання препаратів та їх зберігання із здійсненням контролю за використанням цих коштів;

придбання сучасного лабораторного обладнання для розвитку інноваційних напрямів вітчизняної імунології, генної інженерії та імунобіотехнології.

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1 до Програми.

Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров’я населення, епідемічного благополуччя держави та стратегічно важливим пріоритетним завданням галузі охорони здоров’я. Матеріальні збитки, соціальні та медичні наслідки інфекційних хвороб свідчать, що систематична імунізація населення повинна бути загальнодержавною справою.

Боротьба з інфекціями, яким можна запобігти саме засобами імунопрофілактики, є однією з пріоритетних проблем як в Україні, так і у світі. ВООЗ протягом останніх десятиліть послідовно впроваджує та реалізує розширену програму імунізації проти таких інфекційних хвороб, як дифтерія, правець, туберкульоз, поліомієліт, кашлюк та кір. На початку 90-х років XX століття до зазначеної програми включені щеплення проти гепатиту B та жовтої гарячки. Підтвердженням того, що шляхом вакцинації та вжиття певного комплексу протиепідемічних заходів можна реально вплинути на рівень захворюваності, є ліквідація натуральної віспи, суттєві досягнення у ліквідації поліомієліту, зниження захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, епідемічний паротит, краснуху та кір.

Значно знизити захворюваність або ліквідувати її в окремо взятій країні неможливо, оскільки в результаті виконання програм імунізації у країнах Європейського регіону досягнуто різного ступеня прогресу в ліквідації інфекційних захворювань.

Оптимізована система медичної інформації в імунопрофілактиці продемонструвала неефективність та фінансову недоцільність застосування децентралізованого механізму закупівлі вакцин та документально засвідчила тривалі періоди відсутності базових вакцин, що негативно вплинуло на показники охоплення вакцинацією та колективний імунітет. Враховуючи об’єктивні дані цієї системи, з метою ефективного забезпечення захисту населення від інфекцій, недопущення епідемічних ускладнень інфекційних хвороб, ефективного і планомірного використання вакцин з 2001 року постачання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється з метою проведення профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, — за рахунок коштів Державного бюджету України, щеплень за епідемічними показаннями — за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Завдання і заходи щодо виконання Програми наведені у додатку 2 до Програми.

Роботу із здійснення заходів, визначених у додатку 2 до Програми, координує МОЗ, яке щороку до 1 березня інформує Кабінет Міністрів України про результати її виконання.

Контроль за виконанням Програми здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, які до 20 січня щороку подають відповідну інформацію МОЗ.

Очікувані результати виконання Програми

Виконання Програми дасть змогу:

підтримувати статус України як країни, в якій немає поліомієліту;

довести показник захворюваності на кір до рівня менш як 1 на 100000 населення (до 2010 року);

припинити місцеву передачу вірусів кору та краснухи (до 2015 року);

довести показник захворюваності на дифтерію до рівня менш як 0,1 на 100000 населення (до 2010 року);

довести показник розповсюдженості епідемічного паротиту, кашлюку, гемофільної інфекції до рівня менш як 1 на 100000 населення, а вродженої краснухи — менш як 1 на 100000 живих новонароджених (до 2010 року);

довести показник захворюваності на гострий вірусний гепатит B серед населення до рівня менш як 5 на 100000 населення та кількості вірусоносіїв гепатиту B серед дитячого населення до 1 відсотка (до 2015 року);

забезпечити проведення імунопрофілактики та захист населення від інфекційних захворювань шляхом здійснення комплексних заходів з часткової або остаточної ліквідації їх вогнищ.

Визнання перспектив розвитку імунопрофілактики, посилення епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, виконання пріоритетних цільових програм з цього питання сприятиме підвищенню ефективності протиепідемічних та профілактичних заходів, зниженню рівня розповсюдженості, смертності та інвалідності, забезпеченню раннього виявлення та реагування на ускладнення епідемічної ситуації.

Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3 до Програми.

Фінансове забезпечення виконання Програми

Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, передбачених у державному бюджеті органам, відповідальним за виконання Програми, у бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел.

Загальний обсяг фінансування на весь період дії Програми з державного бюджету становить 2935354,3 тис. гривень.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути уточнено під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

Додаток 1

до Програми

ПАСПОРТ

Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 462.

2. Програма затверджена Законом України від 21 жовтня 2009 року N 1658-VI.

3. Державний замовник: МОЗ.

4. Керівник Програми — перший заступник Міністра охорони здоров’я.

5. Виконавці заходів: МОЗ, МОН, МКТ, МЗС, Мінпраці,

Держкомтелерадіо, Національний комітет

Товариства Червоного Хреста, Академія

медичних наук, державне підприємство

"Центр імунобіологічних препаратів",

Львівський науково-дослідний інститут

епідеміології та гігієни, Рада

міністрів Автономної Республіки Крим,

обласні, районні, Київська та

Севастопольська міські

держадміністрації.

6. Строк виконання — 2009-2015 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування:

-------------------------------------------------------------------------------------

| Джерело | Обсяг | У тому числі за роками |

| фінансу- | фінансу-|--------------------------------------------------------------|

| вання | вання, | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 |

|----------+---------+--------+--------+--------+--------+--------+--------+--------|

|Кошти |2935354,3|237738,3|316348,6|370034,4|422877,3|475503,1|528671,8|584180,8|

-------------------------------------------------------------------------------------

Додаток 2

до Програми

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

щодо імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки

Не наводиться

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/med/12_108.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв