ГЛАВА 00. МАРАЗМИ, НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА, ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

В СИТУАЦІЇ, КОЛИ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ ПОРУШИЛИ ПРОТИ ОСОБИ, ОДНАК ВОНА НЕ БУЛА ЗАТРИМАНА ЧИ ДО НЕЇ НЕ БУЛО ЗАСТОСОВАНО ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ, ВОНА, ДЕ-ЮРЕ, НЕ НАБУЛА СТАТУСУ ПІДОЗРЮВАНОЇ ОСОБИ, А ТОМУ НА НЕЇ НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ ПРАВОВИХ НОРМ ПРО ПРАВО НА ЗАХИСТ ЗА ДОПОМОГОЮ АДВОКАТА ЧИ ІНШИХ ЗАХИСНИКІВ

В Конституції України встановлено правову норму, згідно із якою підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ст.63).

Фактично, ідентична правова норма передбачена в Кримінально-процесуальному кодексі України від 28.12.1960р. (надалі – КПК), де зазначається, що: “Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист” (ч.1 ст.21).

Таким чином, з огляду на викладене вище можна зробити однозначний висновок, що чинне законодавство гарантує право на захист особі, котра у кримінально-процесуальному розумінні набуває статусу чи то підозрюваного, обвинуваченого, або ж підсудного.

В зв’язку із цим розглянемо в яких випадках особа може скористатись гарантованим державою правом на захист і чи не закладено в даному випадку передумов для обмеження прав такої особи. Для цього, звісно, слід охарактеризувати статус підозрюваного, обвинуваченого та підсудного.

Однак, перед тим проаналізуємо яка особа може надавати в кримінальному процесі підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному послуги із захисту та в яких випадках (починаючи із якого моменту) особа вправі скористатись такими послугами.

Так, як випливає із ст.59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Безпосередньо в КПК України обумовлено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'ясняти їм право мати захисника (ч.2 ст.21).

Окрім того, зазначено, що захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники (ст.44).

Отож, за загальним правилом, захисником у кримінальному процесі можуть бути фахівці у галузі права (адвокати та інші особи, котрі за законом мають право на надання правової допомоги), і лише у виняткових випадках, як це зазначає КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного чи засудженого.

З цього приводу слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі №1-17/2000 було визнано недійсним положення ч.1 ст.44 КПК, згідно із яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Проте, не зважаючи на зазначене вище, Пленумом Верховного Суду України у постанові “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24.10.2003р. №8 було обумовлено, що відповідно до ч. 1 ст. 44 КПК при провадженні у кримінальній справі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого допускаються особи, які в установленому законом порядку уповноважені здійснювати захист їхніх прав і законних інтересів та надавати необхідну юридичну допомогу.

Згідно з ч. 2 цієї статті до них належать:

- особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (адвокати);

- інші фахівці в галузі права, які на підставі спеціального закону мають право на надання правової допомоги;

- близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники (п.4).

На даний же час, не зважаючи на точку зору Конституційного Суду України, загалом, правозастосовча практика сформована таким чином, що в якості захисника, в переважній більшості випадків, допускається саме адвокат*[1].

Що ж стосується статусу підозрюваного, обвинуваченого, чи підсудного, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.43-1 КПК України підозрюваним визнається а) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину та б) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Тобто, підозрюваний як самостійна процесуальна фігура із своїми правами та обов’язками з’являється при провадженні дізнання і попереднього слідства лише у вищезазначених двох випадках.

КПК передбачено, що затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, можливе лише при наявності однієї із підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

4) при наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Запобіжними заходами відповідно до ст.149 КПК України є:

1) підписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) порука громадської організації або трудового колективу;

4) застава;

5) взяття під варту;

6) нагляд командування військової частини.

7) тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного.

В КПК України обумовлено, що існують підстави та відповідний порядок застосування різних видів запобіжних заходів.

Загалом же, запобіжні заходи застосовуються до особи з метою запобігти її спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Якщо ж немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

КПК України також передбачено, що при застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується.

Тобто, питання про наявність достатніх підстав для застосування запобіжного суду вирішується в кожному конкретному випадку зокрема, зважаючи на те, ухилятиметься особа від слідства, намагатиметься схилити свідків чи потерпілих до надання неправдивих свідчень, знищити документи чи іншим чином перешкоджати слідству.

Окрім того, аналіз ч.1 ст.148 КПК України дає також право стверджувати, що навіть і при наявності достатніх для цього підстав, відповідні посадові особи та органи вправі, але не зобов’язані застосовувати запобіжний захід. КПК України зазначає, що у такому випадку відповідні слідчі органи вправі відібрати письмове зобов’язання особи з’являтись на виклик.

З’ясувавши в яких випадках особа набуває статусу підозрюваного, слід розглянути питання про обвинуваченого та підсудного.

Так, КПК визначає, що “Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним” (ч.1 ст.43).

Відповідно до ст.131 КПК України “Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого”.

Отож, з’ясувавши в який момент особа набуває статусу підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного ми вияснили, фактично, починаючи із якого моменту особа вправі скористатись гарантованим Конституцією та КПК України правом на захист.

Однак, для надання повної відповіді, з’ясування всіх деталей, та вияснення як же може скористатись особа правом на захист у “процесі” нам необхідно розглянути питання про порядок порушення кримінальної справи.

КПК України встановлено, що приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Окрім того, обумовлено, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ст.94).

Статтею 98 КПК України також визначено, що “При наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 цього кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Якщо ж на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”.

В контексті нашого матеріалу нас цікавить ситуація, коли на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, та кримінальна справа порушується щодо конкретної особи.

В даному випадку, практично, можливими є два варіанти розвитку подій.

Так, в першому випадку кримінальна справа порушується щодо конкретної особи та по відношенні до неї застосовується один із вищезазначених запобіжних заходів, передбачені ст.149 КПК України.

За таких умов така особа набула статусу підозрюваного, а тому у відповідності до вимог ст.ст.21 та 43-1 КПК України отримала право мати захисника та скористатись його правовою допомогою, в тому числі і на побачення із захисником до першого допиту.

Зважаючи на те, що в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24.10.2003р. №8 (надалі – постанова Пленуму ВСУ) передбачено, що “Суди повинні враховувати, що згідно зі статтями 43 і 431 КПК підозрюваний, обвинувачений, поряд з іншими правами, мають право на побачення із захисником до першого допиту, і під час розгляду справ перевіряти, чи було роз'яснено їм таке право і чи не були вони обмежені в цьому. В разі, коли особа, яка провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником допитали його без участі останнього, суд не може використовувати ці показання на підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину” (п.6), вважаємо, що практична реалізація права на захист для підозрюваного може мати, зрозуміло, що в залежності від конкретних обставин справи, в цьому випадку, велике значення.

Однак, розглянемо другий варіант можливого розвитку подій.

У відповідності до ч.2 ст.98 КПК України кримінальна справа порушується відносно конкретної особи, однак по відношенні до неї не застосовується жодних запобіжних заходів (правовою підставою для цього служить ст.148 КПК України), окрім того стосовно неї не було вжито жодних заходів затримання згідно із ст.106 КПК України.

На питання чи така особа набула статусу підозрюваного напрошується логічний висновок що так, адже кримінальну справу порушено не по факту вчинення злочину, а особисто проти неї.

Однак, чинним законодавство України встановлено лише два вище проаналізовані випадки набуття статусу підозрюваного, із моменту чого особа вправі скористатись гарантованим Конституцією та КПК України правом на захист.

Нажаль, в ситуації, коли справу порушили проти особи, однак вона не була затримана чи до неї не було застосовано запобіжні заходи, вона, де-юре, в розумінні ст.43-1 КПК України, не набула статусу підозрюваної особи, а тому на неї не поширюється дія правових норм про право на захист.

Підтвердженням цього служить те, що в постанові Пленуму ВСУ обумовлено, що “Відповідно до ч. 4 ст. 44 і ст. 45 КПК захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії процесу починаючи з моменту визнання особи підозрюваним чи пред'явлення їй обвинувачення” (п.3).

Підсумовуючи викладене вище, вважаємо, що в даному випадку має місце певна правова прогалина, і одним із можливих виходів із такої ситуації може бути, на нашу думку, більш розширене тлумачення (визначення) підозрюваної особи, котре б не було “прив’язане” лише до затримання такої особи чи вжиття запобіжного заходу, а визнавало підозрюваною особою також і ту особу, проти котрої порушено кримінальну справу без застосування вказаних вище заходів.

ЮФ “Боровець і партнери” адвокат, Володимир Боровець

[1] Можна назвати лише надзвичайно поодинокі випадки, коли допускаються в якості захисників особи, котрі не стали ще адвокатами

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/law/0000_69.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв