МАСОВЕ СКЛАДАННЯ РІШЕНЬ ТА ПРОТОКОЛІВ НЕ УПОВНОВАЖИНИМИ НА ТЕ ОСОБАМИ ЯК ШЛЯХ ЗАХИСТУ ВІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ ДПАУ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

Держпідприємництво в Листі від 01.07.2005 р. N 5271 “Про розгляд листа” (далі – Лист) зазначає, що чинним законодавством не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 155-1 КпАП “Порушення порядку проведення розрахунків”, на місці вчинення правопорушення та в день виявлення самого факту правопорушення. Однак Стаття 255 КпАП передбачає право органів державної податкової служби складати протоколи про це правопорушення. Але виникає питання про час складання цих протоколів – на місці правопорушення під час його виявлення чи потім.

Як зазначається в Листі керівник органу державної податкової служби або його заступник за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності господарюючого суб'єкта у разі порушення ним вимог Закону України від 06.07.95 р. N 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Зауважимо, що Держпідприємництво помиляється в частині права податкових органів приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. З 16 лютого 2005 року рішення про притягнення до адміністративної відповідальності щодо податкових правопорушень за Законом від 12.01.2005 р. №2322-IV стали приймати суди за протоколами, складеними уповноваженими особами податкових органів.

При цьому складається податкове повідомлення-рішення про застосування штрафів, яке вручається суб'єкту підприємницької діяльності згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. N 253.

В Листі від 15.04.1997 р. №10-0217/10-2873 "Щодо права складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 155-1 КпАП" Державна податкова адміністрація говорить, що “У статті 234-2 КпАП зазначено, що органи державної податкової служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку проведення розрахунків із споживачами (стаття 155-1). В абзаці першому частини другої ст. 255 КпАП, передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244 КпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.” Тобто протокол про адмінпорушення мають складати уповноважені на те посадові особи податкових органів. Які це особи ?

Наказом ДПАУ від 01.04.2004 р. №187 "Про затвердження змін та доповнень до Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб" передбачено, що посадова особа підрозділу, який очолював перевірку, готує податкове повідомлення-рішення за формою згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), протоколи та постанови про притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності (крім випадків, коли матеріали передаються до підрозділів податкової міліції для вирішення питання згідно з кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством).

Таким чином протокол, рішення та постанови готувала посадова особа підрозділу, який очолював перевірку. А звідки ця посадова особа, якщо вона не брала безпосередньої участі в перевірці, отримує інформацію? Із інформації оперативних співробітників, які складають акт перевірки. Так було до 16 лютого 2005 року.

А 16 лютого 2005 року набув чинності досить революційний Закон України від 12.01.2005 р. №2322-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)". Саме ним право приймати рішення за адміністративними справами щодо податкових правопорушень перейшло від власне податкових органів до місцевих судів загальної юрисдикції. І саме цим Законом передбачено, що протоколи про адміністративні правопорушення складаються уповноваженими особами податкових органів (стаття 255) за правопорушеннями, передбаченими у статтях 51², 155¹, 163¹ - 163⁴, 164, 164⁵, 177². Але головне в тому, що цей Закон не вніс відповідних змін до Закону “Про державну податкову службу” щодо посад та прав уповноважених осіб податкових органів, які мають право складати ці протоколи про амінправопорушення для передачі їх до суду чи хоча би щодо права складати матеріали про адміправопорушення щодо передачі їх до суду.

І це не пусте питання, адже частина друга статті 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А Закону, який би встановлював уповноважених осіб податкових органів складати про адміністративні правопорушення немає. В принципі, цими уповноваженими особами мали би бути начальники та заступники податкових інспекцій (адміністрацій), але чіткого законодавчого визначення про це немає.

І ситуація цікава ще тим, що для начальства деяких органів таке право Законами прямо передбачено, а для начальства податкових органів такого права не передбачено, як і для пересічних податкових інспекторів. Зокрема відповідно до пункту 9 частини другої статті 15 Закону України від 26.11.93 р. №3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" посадові особи апарату Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень з метою виконання завдань, визначених частиною першою цієї статті, за дорученням Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого чи іншого органу Антимонопольного комітету України можуть здійснювати такі дії, як складати протоколи про адміністративні правопорушення. А рішення про притягнення до відповідальності за цими протоколами приймає суд – за статтями 164³, 166¹ - 166⁴ (частина перша статті 221 КпАП). Аналогічно відповідно до статті 60 Закону України від 13.12.2001 р. №2894-III "Про тваринний світ" посадові особи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, що здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, відповідно до закону мають право складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу. Таким органами є органи рибоохорони (складають протоколи за статтям 85, 85¹, 88¹), органи мисливського господарства (статті 85, 85¹, 88¹), але рішення про санкції приймає суд. Аналогічні права щодо складання протоколів є у посадових осіб підприємств, установ та організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу, та громадські інспектори у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Частина друга статті 61 Закону України від 16.06.92 р. №2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" передбачає , що працівники (виходить, що всі - прим. автора) служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності. А рішення за цими протоколами щодо порушення вимог статті 91 КпАП приймає суд.

Аналогічно відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону України від 20.12.90 р. №565-XII "Про міліцію" міліція відповідно до своїх завдань навіть зобов'язана здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством.

А вот щодо прав податкових інспекцій (адміністрацій), їхніх посадових осіб чи податкових інспекторів податкових органів складати протоколи Закон України “Про державну податкову службу” мовчить, тобто таких прав у них немає ! Адже посадові особи податкових органів ні чим не ліпші за посадових осіб міліції, органів Антимонопольного комітету, державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду чи використання і відтворення тваринного світу.

Цікаво також зауважити, що Закон України “Про державну податкову службу” не забув про протоколи для податкової міліції – частина перша статті 21 передбачає, що податкова міліція здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків. Але і тут не сказано про працівників податкової міліції, які можуть складати ці протоколи, адже не вся податкова міліція їх складає, їх має складати принаймні працівник податкової міліції, а не податкова міліція.

Таким чином право на складання протоколів серед податкових органів має лише податкова міліція, але і щодо неї не визначено коло осіб, які мають право це робити. А для податкових інспекцій (адміністрацій) такого права немає.

Ганьба українського адміністративного процесу в тому, що для більшості органів, уповноважені особи яких повинні складати протоколи для прийняття рішення судами, Законами не передбачено  уповноважених осіб, які складають протоколи до суду.

Звідси випливає два механізми процесуального захисту. Якщо протокол складе не уповноважена на те особа, то в суді слід прямо про це заявити і вимагати навіть каліграфічної та інших видів експертиз з почерком посадової особи підрозділу, який очолював перевірку. Якщо виявиться, що ця особа протоколу не складала (а вона його дійсно не складала, бо начальство вважає, що це не царська справа), а лише підписувала, то цей протокол є сфабрикованим в порушення Наказів ДПАУ і не може бути доказом у справі про адміністративні правопорушення. А особа, яка дійсно його склала мінімум має притягатися до дисциплінарної відповідальності. Справа в тому, що складання протоколу не уповноваженою на те особою є порушенням адміністративного процесу, адже стаття 7 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає, що повадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Такий шлях захисту від лінивих державних службовців підказує і Верховний Суд України в Постанові від 11.06.1999 р., за якою постанову скасовано, оскільки суддя не перевірив, чи уповноваженою особою складено протокол у справі про адміністративне правопорушення. А постанову склав юрисконсульт замість адміністрації підприємства ! Тобто підставою для скасування рішення може бути не лише, те, що складання протоколу відбулося не уповноваженою особою, а навіть факт відсутності перевірки “уповноваженості” такої особи !

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

По-друге, в суді слід прямо спитати, яким Законом покладено передбачено право здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою. Якщо такого Закону нема - то і суду нема.

Є два адмінправопорушення, за якими штрафують начальники податкових

В той же час слід знати, що є два види адміністративних правопорушення, за якими до відповідальності формально можуть притягнути начальники податкових інспекцій без суду. Справа в тому, що відповідно до статті 234² органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164¹), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166⁶).

Від імені органів державної податкової служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники, начальники державних податкових інспекцій Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст і районів у містах та їх заступники.

Таким чином саме щодо цих двох податкових правопорушень не виникає питання – чітко визначено коло собі, які уповноважені складати протоколи, розглядати справи та приймати рішення. Щодо інших справ, що передають податкові органи до суду – суцільна невизначеність, яка звільняє від відповідальності.

Віталій МОСЕЙЧУК

ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 11.06.99

(Витяг)

Постановою судді Миргородського міського суду Полтавської області від 9 березня 1999 р. Л. на підставі ст. 51 КпАП (80731-10) оштрафовано на 51 грн. за дрібне розкрадання колективного майна.

Голова Верховного Суду України визнав, що рішення судді підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 255 КпАП (80732-10) протокол про адміністративне правопорушення у справах про дрібне розкрадання державного та колективного майна має право складати адміністрація підприємств, установ і організацій.

У справі встановлено, що Л. 14 січня 1999 р. була затримана на прохідній АТВТ “Миргородський сироробний комбінат” з двома пачками масла загальною вартістю 4 грн. Протокол про адміністративне правопорушення, вчинене Л., склав юрисконсульт цього підприємства. На неодноразові запити судді оригінал наказу про покладення на юрисконсульта повноваження складати такі протоколи в суд поданий не був. Не одержавши такого документа, суддя не з'ясував, чи є юрисконсульт представником адміністрації АТВТ, уповноваженим складати зазначені протоколи.

Крім того, відповідно до ст. 38 КпАП (80731-10) адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а з часу вчинення його Л. пройшло більше ніж чотири місяці. Тому Голова Верховного Суду України постанову судді Миргородського міського суду Полтавської області від 9 березня 1999 р. щодо Л. скасував, а справу провадженням закрив у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КпАП.

ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 21.09.98
(Витяг)

Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 серпня 1998 р. до Б. застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту строком на три доби на підставі ч. 2 ст. 185-3 КпАП (80731-10) за явну неповагу до судді.

За протестом прокурора м. Кременчука постановою того ж судді від 7 серпня 1998 р. попередню постанову змінено і на Б. накладено штраф у сумі 100 грн. на підставі ст. 185 КпАП (80731-10).

За скаргою Б. Голова Верховного Суду України обидві постанови районного судді скасував і справу щодо Б. закрив, зазначивши у постанові таке.

Постановою судді від 6 серпня 1998 р. до Б. застосовано арешт на підставі ч. 2 ст. 185-3 КпАП (80731-10), а постановою від 7 серпня 1998 р. на неї накладено штраф на підставі ст. 185 КпАП. Проте наявні у справі матеріали не дозволяють дійти висновку, що Б. вчинила правопорушення, передбачене названими статтями.

Статтею 185-3 КпАП (80731-10) встановлено адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, зокрема ч. 2 цієї статті — за злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд.

Відповідно до ст. 185 КпАП (80731-10) до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті особи за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

У постановах судді зазначено, що Б., працюючи кондуктором автобуса, виявила явну неповагу до судді. Проте на порушення вимог ст. 283 КпАП (80732-10) в них не викладено обставин, які були встановлені при розгляді справи, не вказано, в чому конкретно виявилася неповага до судді.

Лише в протоколі про адміністративне провадження від 6 серпня 1998 р. зазначено, що Б. як кондуктор, працюючи на автобусному маршруті, вчинила явну неповагу до судді, намагаючись висадити його з автобуса.

Всупереч вимогам статей 251, 255 КпАП (80732-10) у справі не зібрано доказів, на підставі яких можна було б зробити висновки про наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Пояснень Б., як і пояснень свідків та потерпілого, у ній немає. Хоча подія відбулася в автобусі, а не в суді, протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою особою внутрішніх справ, а секретарем судового засідання, яка на місці події присутня не була. З протоколом Б. не ознайомили, права й обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, їй не роз'яснювали. Адміністративну справу було розглянуто суддею, який мав давати в ній пояснення як потерпілий.

Усе це позбавило суддю можливості неупереджено вирішити справу й об'єктивно встановити, чи було вчинено правопорушення і в чому воно полягало, чи винна в ньому Б. та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

________________

Примітка. У зв'язку з безпідставним притягненням Б. до адміністративної відповідальності за поданням Голови Верховного Суду України щодо судді, який розглядав справу, рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Полтавської області застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного класу з другого до третього.

До дисциплінарної відповідальності притягнуто також працівників прокуратури та органу внутрішніх справ, які причетні до провадження адміністративної справи щодо Б.

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

                        01.07.2005  N 5271

                        Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах компетенції розглянув Ваш лист від 30.05.2005 р. щодо роз’яснення законодавства з питань організації перевірок органам державної податкової служби та повідомляє таке.

Відповідно до Указу Президента України від 25.05.2000 р.

N 721 “Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва” видання роз’яснень законодавства з питань організації перевірок не входить до компетенції Комітету.

Разом з тим вважаємо за необхідне надати правову консультацію з порушених у зверненні питань.

Щодо першого питання за текстом звернення повідомляємо, що будь-яка перевірка (планова або позапланова) суб’єкта господарської діяльності повинна проводитися лише за наявності підстав для такої перевірки та посвідчення (припису) на проведення перевірки, яке видається на підставі розпорядчого документа.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (далі — Закон N 509) посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення, яке друкується на бланку податкового органу, завіряється гербовою печаткою і підписується: на планову перевірку — керівником податкового органу або його заступником, якому підпорядкований підрозділ, що очолює перевірку; на позапланову перевірку — керівником податкового органу (особою, яка виконує його обов’язки).

     Згідно зі статтею 11-2 Закону N 509 ( 509-12 ) посадові особи

органу державної податкової служби вправі приступити до проведення

планової або позапланової виїзної перевірки за  наявності  підстав

для їх проведення,  визначених цим та іншими законами України,  та

за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Щодо другого питання за текстом звернення повідомляємо, що чинним законодавством не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 155-1 КупАП, на місці вчинення правопорушення та в день виявлення самого факту правопорушення.

Керівник органу державної податкової служби або його заступник за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності господарюючого суб’єкта у разі порушення ним вимог Закону України від 06.07.95 р. N 265 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі — Закон N 265).

При цьому складається податкове повідомлення-рішення про застосування штрафів, яке вручається суб’єкту підприємницької діяльності згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. N 253.

Щодо третього питання за текстом звернення повідомляємо, що фінансова санкція (штраф) за порушення вимог Закону N 265 застосовується саме до суб’єкта підприємницької діяльності.

Щодо четвертого питання за текстом звернення повідомляємо, що згідно зі статтею 11 Закону N 509 органи державної податкової служби мають право запрошувати суб’єкта підприємницької діяльності для підписання протоколу про адміністративне правопорушення. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Щодо п’ятого питання за текстом звернення повідомляємо, що невиконання господарюючим суб’єктом законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 163-3 КупАП, у вигляді адміністративного стягнення (попередження або накладення штрафу).

Щодо шостого питання за текстом звернення повідомляємо, що чинним законодавством не врегульовано питання щодо визнання податкового повідомлення-рішення недійсним за наявності граматичних помилок.

     Насамкінець зазначаємо,  що згідно зі статтею 14 Закону N 509

( 509-12  )  рішення,  дії  або  бездіяльність  органів  державної

податкової  служби  та  їх  посадових осіб можуть бути оскаржені у

встановленому законом порядку.

У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, установлених Законом N 509 та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб’єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита.

Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону.

Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, установлених законом.

Заступник голови О.Сахненко

____________

  
  Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/law/0000_65.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.