У разі відмови від продажу нерухомості, на думку Верховного Суду, продавець має повертати завдаток в однократному розмірі як аванс, а не в двократному як завдаток

В практиці купівлі нерухомості та транспортних засобів в Україні склалася завдаткова система. Через те, що суми коштів великі, і покупцю слід мати час після тривалих пошуків об'єкту, щоб зібрати ці суми, наприклад, з рахунків в банках, а у покупця може не бути всіх готових документів, або строк їхньої дії вже закінчився, наприклад, довідки БТІ про інвентаризаційну вартість, то застосовуються попередні угоди з невеликим завдатком. У раз відмови від угоди продавцем покупець має надію отримати принаймні подвійну суму завдатку, а якщо відмовляється покупець, продавець залишає завдаток собі. Так на практиці, сам так робив, але суди вважають за інакше.

Згідно зі ст. 570 Цивільного кодексу України, завдаток – це грошова сума або рухоме майно, що видається кредитору боржником у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов’язання і на його забезпечення. А згідно з частиною першою ст. 571 ЦК якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Судова практика в особі аж Верховного Суду України ввела новелу в завдаток і дотримується іншого принципу: якщо сторони домовились укласти договір купівлі-продажу нерухомості, але не оформили його нотаріально, платежі, внесені в рахунок виконання договору, визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, у якому надавалися, навіть якщо сторони прямо назвали цей платіж завдатком і передбачили відповідні правові наслідки. Про це сказано в Рішенні Верховного Суду України № 6-15883св08 від 15.04.2009 р., яке оскарженню не підлягає.

ВСУ вважає, що завдаток має забезпечувати зобов’язання лише за нотаріально посвідченим договором. Але навіщо сплачувати завдаток за нотаріально посвідченим договором, коли за ним на практиці відбувається остаточний розрахунок. Завдаток саме для того і придумали, щоб попереднього гарантувати укладання договору-купівлі продажу вже у нотаріуса...

І взагалі за вже готовим договором купівлі продажу, навіть посвідченим у нотаріуса, але за який сплачена лише частина покупної ціни (завдаток), як це просить Верховний Суд України, а згодом виявляється, що покупець не має можливості сплатити повну суму, продавцю вигідніше примусово стягнути з покупця всю суму за договором, а не подвійну суму завдатку. В тому такі суді чи через виконавчий напис нотаріуса.

І дивина в тому, що Верховний Суд правий. В диспозиції частини другої статті 570 Цивільного кодексу України законодавець зазначив наступне, а саме: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, б завдатком, вона вважається авансом.

Аналізуючи вище означену позицію законодавця, виникає запитання: якими саме критеріями, ознаками і підставами слід керуватися, розрізняючи поняття  "завдаток" і "аванс"?. І рішення Верховного Суду в 2009 році не є першим в цьому питанні. В ухвалі Судової палати з цивільних справ від 19 серпня 2004 року, сказано наступне: "Відповідно до ч.1 ст. 195 (ще ЦК України в редакції 1963 року) завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і для забезпечення його виконання.
За змістом указаної статті завдатком може забезпечуватися тільки дійсне зобов'язання, тому правила ч. 2 ст. 195 цього Кодексу про залишення завдатку особі, яка його одержала, застосовується у випадках, коли договір було укладено, але сторона ухиляється від його виконання".

(Див. Вісник Верховного Суду України № 1 за 2005 рік, стор. 18). в ухвалах Судової палати з цивільних справ від 26 лютого 2004 року, від 13 жовтня 2005 року, а також від 21 червня 2006 року йдеться про те саме: "Залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.

Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались".
(Див. Вісник Верховного Суду України №3 за 2005 рік, стор. 22, Вісник Верховного Суду України №1 за 2006 рік, стор. 16-17, Вісник Верховного Суду України №12 за 2006 рік, стор. 4-5).

Таким чином завдаток у нас став безвідсотковою позичкою...

Віталій МОСЕЙЧУК

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватне підприємство “Бея & Сом”, ОСОБА_3, про повернення завдатку й додаткової сплати суми завдатку та  відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2008 року,

в с т а н о в и л а :

  У грудні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов  до   ОСОБА_2  про розірвання договору завдатку, стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 2 жовтня 2007 року він і відповідачка домовилися про продаж жилого будинку АДРЕСА_1. У цей же день із метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу передав ОСОБА_2 завдаток у розмірі 5 тис. грн.

Проте остання в подальшому відмовилася від виконання умов договору, повернути суму завдатку відмовляється.

Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідачку, позивач просив стягнути з неї на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. грн., 1 700 грн. моральної шкоди та судові витрати в сумі 147 грн.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від  18 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того,  що позивач в односторонньому порядку необгрутновано ухилився від укладання договору купівлі-продажу будинку, вини відповідачки в цьому немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Проте таких висновків суд дійшов із грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 570 ЦК України  завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

 Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. 

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але  відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1  5тис.  грн. є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення його в подвійному розмірі.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки 5 тис. грн. сплаченого ним авансу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи  встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, - оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесені судові витрати на  сплату судового збору в сумі 117 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (далі - ІТЗ) у сумі 30 грн., які він просив стягнути з відповідачки.

Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню 50 грн. витрат на сплату судового збору та 30 грн. коштів на оплату ІТЗ.

Керуючись ст. ст. 88, 336, 341, 346 ЦПК України, ст. ст. 570, 571 ЦК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від  18 березня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від  26 червня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 тис грн. авансу та 80 грн. судових витрат, а всього 5 080 (п'ять тисяч вісімдесят) гривень.

 У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

          Рішення оскарженню не підлягає.

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/law/0000_140.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.