Загального визначення форс-мажору в українському законодавстві нема. Чи є фінансово-економічна криза - форс-мажором?

Як це не дивно, ані Цивільний кодекс, ані Господарський кодекс не містить визначення такого вагомого поняття як форс-мажор. Але дещо в законодавстві можна накопати. Як відомо форс-мажор (від франц. force majeure - вища сила), поки він триває, дає можливість на відстрочення виконання своїх зобов’язань, в тому числі за податковими та іншими зобов’язаннями.

З податковими зобов’язаннями “простіше” – у нас традиційно Держбюджетом будь-яке відстрочення чи розстрочення сплати податкових зобов’язань заборонено, хоча на практиці здійснюється саме при форс-мажорі. Хоча підпункт 14.2.2 статті 14 Закону №2181 говорить, що підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Закон “Про фіксований сільськогосподарський податок” говорить про те, що у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) по кожному конкретному платнику податку за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України приймається рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку (за винятком безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тут ми зіткнулися з поняттям “обставин непереборної сили” і в подальшому зрозуміємо, що це не є еквівалентом “форс-мажору”, а тому одразу розглядатимемо їх окремо, хоча навіть самі законодавці заплуталися в цих поняттях. Повного й однозначного визначення терміну форс-мажор, яке можна було б широко використовувати в практичній договірній практиці, в українському законодавстві немає. Його зміст ми можемо визначити, виходячи з різних нормативно-правових актів, в яких він вживається часто-густо в різних значеннях. Тобто поняття форс-мажору має різний об’єм і в нього включаються різні обставин природного та(чи) соціального характеру. Звідси по – різному визначаються й правові наслідки форс-мажору.

Форс-мажор

Закон України від 13.09.2001№ 2681-III “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” дає таке визначення: форс-мажорні обставини — це обставини непереборної сили та інші незалежні від громадянина обставини; Тобто за цим Законом форс-мажорні обставини ширші за обставини непереборної сили.

Порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах (який затверджено Наказом ДПА України від 25 лютого 2002 р. № 83) розглядає форс-мажорні обставини як непередбачені та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі й бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження й вивантаження, інше стихійне лихо, заборона експорту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, в тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо) й призводять до порушення умов укладених контрактів та законодавчих актів. Тобто обмежувальні дії держави в деяких випадках визначено як форс-мажорні обставини.

В Правилах користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28, форс-мажорні обставини визначені як надзвичайна й непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачає проектна та інша нормативна документація, дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

— винятковими погодними умовами та стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

— непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є енергопостачальною організацією і споживачем електроенергії (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

— умовами, регламентованими державними органами керування, а також пов’язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами й непередбаченими ситуаціями. Знову обмежувальні дії держави є форс-мажором

В Договорі між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 р. термін “форс-мажор” розглядається аналогічно — як надзвичайна й непереборна за даних умов сила, дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань. Однак відповідно до цього Договору наявність непереборної сили має засвідчити Торгово-промислова палата України.

Обставини непереборної сили

Більш докладніше в українському законодавстві дано визначення обставин непереборної сили. Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України” в пункті 2.11 говорить про те, що обставини непереборної сили — це обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов’язкових для суб’єктів аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли внаслідок стихійного лиха, у тому числі пожежі, повені, посухи, заморозків, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптового припинення поставки води, тепла, електроенергії, нафтопродуктів чи газу, не пов’язаного з несплатою їх вартості.

Закон України від 06.04.2000 N 1641-III "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів" (який так і не набув чинності) говорить про обставини непереборної сили як надзвичайні обставини та події (землетрус, ураган, шторм, повінь; війна та воєнні події, зруйнування внаслідок дії вибухових приладів, що знаходяться у землі; радіаційне, хімічне зараження, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події), які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору підряду (контракту) та в разі виникнення яких неможливо вжити відповідних заходів.

Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, які затверджено Наказом Держмитслужби від 17.11.2005 N 1118 визначає такі обставини непереборної сили:

смерть власника транспортного засобу;

стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів);

військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортного засобу;

страйк;

злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу;

дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження;

неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу;

інші схожі за характером обставини чи події.

Порядок застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (затверджено Наказом ДПАУ від 19.03.2001 N 113) визначає обставини непереборної сили (форс-мажор) як надзвичайну і непереборну за даних умов сила (стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу юридичної особи або силами фізичної особи і яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

Відрізняє форс-мажор і  непереборну сили і ВХСУ, що у листі від 09.09.2001 01-2.2/279 “Зауваження до Господарського кодексу” вказав, що форс-мажор і непереборна сила - поняття далеко не тотожні. Категорія непереборної сили, на думку суду, втілює в собі лише стихійні природні явища, у той час як категорія форсу-мажору - охоплює лише виняткові події громадського життя, що сторони самі на диспозитивних підставах визначають у договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання за згодою, якщо такі події будуть відбуватися в період дії договору.

Тому у силу диспозитивності цивільно-правових правовідносин, сторони можуть самостійно передбачити в договорі, що вони відносять до форсу-мажору і, таким чином, звільнити сторону від відповідальності за невиконання договору, через виникнення таких обставин. Тобто відсутність загального визначення форс-мажору чи обставини непереборної сили  не є перепоною для його незастосування в широкому сенсі  у власних угодах. Тому настання, наприклад, рецесії (зниження ВНП протягом двох кварталі підряд), можна власноруч прописати як форс-мажор. Тим більше, що так воно і є. Адже форс-мажорною обставиною в договірних відносинах є зовнішня обставина, яку, як правило, не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов’язання. При цьому вирішальну роль має той факт, що обставина, яка викликала неможливість виконання положень договору, аби бути визнаною форс-мажорною, тобто такою, що звільняє від відповідальності, повинна бути непередбачуваною в момент укладання договору. А головне детально прописати в договорі умови щодо повідомлення про виникнення контрагента щодо форс-мажору. Також слід визначити максимальну межу тривалості форс-мажору. В контрактах на продовольчі товари цей строк зазвичай 15–30 днів, а на товари промислового призначення 3–6 місяців. Більший строк форс-мажору важко прописати, хоча фінансово-економічна криза триває довше. Тому, хоча, на мою думку, рецесія і є форс-мажорною обставиною, але після 3-6 місяців її тривання люди та підприємства підлаштовуються до нових умов, тобто вони стають “нормальними” і не форс-мажорними. Це особливо актуально для банків - адже впровадження тимчасової адміністрації в них відбувається зненацька і класичний мораторій на задоволення вимог кредиторів НБУ саме встановлюють саме в 6 місяців... Класичний форс-мажор у вигляді дій органів державної влади та прилаштування до нових обставин.

Подейкують, що в угодах щодо розміщення єврооблігацій є більш важки умови для позичальників – там у разі погіршення рейтингу держави чи емітента кредитор може пред’явити оферту для дострокового погашення облігацій. Тобто в цьому міжнародному випадку форс-мажор трактують проти позичальника, прямо як у нас щодо пересічного громадянина, який втратив роботу чи став заробляти менше через девальвацію... Будьте уважнішими

Але також слід знати такий нюанс – слід відрізняти обставини непереборної сили та випадок. Наприклад, випадкова відсутність коштів не дає підстав на користування відстрочкою, оскільки  стаття 617 Цивільного кодексу говорить про те, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Але не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для пересічних осіб у договорах, наприклад, іпотечних, варто прописати такі форс-мажорні обставини, як скорочення штату за основним місцем роботи, тривалу хворобу. Якщо в угоді про це нічого немає і угода є довготривалою – не варто її підписувати. Собі дорожче буде, адже наша держава неспроста не дає загального визначення форс-мажору, річ в тім, що вона сама є головним генератором цих форс-мажорів і в окремих визначення форс-мажору це провиднюється...

Крім того Цивільний кодекс дає ще один вихід в кризових ситуаціях. Відповідно до частини першої статті 652 "Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин" ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Це дозволяє "виторговувати" зниження відсоткових ставок за кредитами, виторгувати розстрочку тощо. Але практика таких судових практик ще не опрацьована.

Віталій МОСЕЙЧУК

 Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
 

ВЫСШИЙ ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД УКРАИНЫ

П И С Ь М О

                     09.09.2001  N 01-2.2/279

                Замечания к Хозяйственному кодексу

                             (Извлечение)

1. Принципиально важным для кодификации хозяйственного законодательства является правильное определение его предмета. Между тем в некоторых нормах ХК он не совсем точно определен. Считаем, что в рамках Хозяйственного кодекса может быть проведена консолидация и обработка нормативного материала, который регулирует общие основы рыночного механизма хозяйственной деятельности, определяет его принципы, инфраструктуру и условия функционирования, виды рынков и общие основы их государственного регулирования, перечень основных хозяйственных обязательств, а также круг субъектов хозяйствования. Поэтому эти главные положения должны быть, как правило, в Хозяйственном кодексе, а не в других законах. Иначе теряется смысл самой кодификации. Учитывая это, следует исключить ссылки на другие законы в статьях 14-16, 18, 21, 25, 28, части 3 статьи 43, 45, 48, 50, 51, 63, 64, 92, 110, 113, части 4 статьи 166, 192, 244, 250 ХК.

Итак, с принятием Хозяйственного кодекса должны утратить силу целый ряд законов Украины, регулирующих хозяйственную деятельность.

В то же время регламентацию особенностей функционирования отраслевых рынков и специфики их государственного регулирования, надзора и мониторинга целесообразно изложить в отдельных законах, например, о транспорте, связи, электроэнергетике, Национальном банке, банках и банковской деятельности, страховании, аудиторской деятельности, государственном регулировании рынка ценных бумаг, Национальной депозитарной системе и особенностях электронного обращения ценных бумаг, институтах общего инвестирования и т. п.

2. В части 2 Преамбулы ХК следует более точно изложить приоритетные задачи Кодекса. С этой целью предлагается следующая редакция части 2:

"2. Хозяйственный кодекс призван обеспечить возрастание деловой активности субъектов хозяйствования и эффективность всех форм хозяйственной деятельности, развитие предпринимательства, становление развитой рыночной инфраструктуры и конкурентной среды, социальную направленность экономики, утвердить общественный хозяйственный порядок в соответствии с требованиями Конституции Украины”.

3. Внутрихозяйственные отношения не являются предметом правового регулирования. Эти отношения должны стать предметом исключительного регулирования локальных норм субъектов хозяйствования. Поэтому из статей 3 и 7 ХК следует исключить любые ссылки на внутрихозяйственные отношения и локальные нормы.

4. В статье 6 ХК следует более точно определить такой принцип хозяйствования, как защита национального товаропроизводителя. Эта защита должна иметь четко определенные нормативные пределы. В связи с будущим вступлением Украины во Всемирную Торговую Организацию и с последующей либерализацией механизма таможенно-тарифного регулирования защита национального рынка может проходить на базе международно-правовых документов, к которым непременно присоединится наша страна. Следовательно, этот принцип следует изложить в редакции:

"Защита национального товаропроизводителя в соответствии с требованиями международных договоров Украины”.

5. Ряд важных уточнений следует внести в статью 8 ХК.

В абзаце 2 части 1 статьи 8 ХК не точно указана форма организации государством хозяйственной деятельности: определение экономического статуса Украины, например, как развитой или развивающейся страны, осуществляется исключительно в документах международных организаций, а потому этот статус не имеет значения для правового регулирования хозяйственной деятельности в пределах страны. В связи с чем такую формулировку следует исключить.

Не совсем правильно определена форма организации государством хозяйственной деятельности и в абзаце 5 части 1 этой статьи. Защищенность внутреннего рынка — не что иное, как защита национального товаропроизводителя. А потому эту форму участия государства целесообразно изложить как: “Повышение конкурентоспособности национальных товаропроизводителей”.

Кроме того, в этой статье и статье 17 не совсем правильно определены рамки предмета Хозяйственного кодекса. Такие инструменты влияния на макроэкономические процессы, как бюджетная система, система налогообложения, таможенное регулирование, национальная валюта определяются в других кодифицированных документах — Налоговом кодексе, Бюджетном кодексе, Таможенном кодексе и т. п. Поэтому целесообразно исключить соответствующие ссылки в части 2 статьи 8, а также статьях 17 и 384 ХК.

Следует доработать редакцию части 5 статьи 8 ХК с целью уточнения соответствующей функции государства. В предложенной редакции этой части сформулирована малосодержательная функция защиты прав субъектов хозяйствования. Целесообразно часть 5 статьи 8 изложить в редакции:

"5. Государство обеспечивает всем субъектам хозяйствования соответственно их категории равные правовые и экономические условия хозяйствования независимо от их организационных форм и форм собственности”.

6. В статье 10 не совсем точно очерчены направления экономической политики государства.

В абзаце 2 части 1 этой нормы слово “управленческого” следует заменить словом “стимулирующего”, это будет соответствовать конституционным основам общественного хозяйственного порядка.

В абзаце 5 следует более точно определить суть политики институционных преобразований. Цель приватизации и национализации — прогрессивная реструктуризация отношений собственности в конкретный период времени и относительно конкретных категорий имущественных объектов для достижения максимальной эффективности хозяйственной деятельности. Поэтому следует предусмотреть, что политика институционных преобразований направлена, в частности, на прогрессивную реструктуризацию отношений собственности в форме приватизации и национализации производственных фондов. Такая формулировка устанавливает четкие нормативные критерии для принятия соответствующих документов относительно конкретных объемов и показателей приватизации или национализации в зависимости от преобладающих тенденций хозяйственного развития и экономической ситуации в стране.

Замечания к статтям 6 и 8 ХК относительно защиты национального рынка и отечественного товаропроизводителя являются аналогичными и для последнего абзаца части 1 статьи 10 ХК.

7. В статье 11 ХК должны быть изложены нормативы Закона Украины “О государственном прогнозировании и разработке программ экономического и социального развития Украины”.

В части 1 этой статьи определена принципиально неправильная формула относительно учета субъектами хозяйствования целей и приоритетов общехозяйственных программ и планов. На самом деле в системе рыночной экономики субъекты хозяйствования не учитывают указанные цели и приоритеты, а стимулируются государством для их достижения. Учет показателей народнохозяйственных планов и программ может быть обязательным лишь для казенных предприятий и естественных монополистов.

8. Режим льгот и преимуществ для отдельных категорий субъектов хозяйствования должен гармонично согласовываться с режимом запрета дискриминации субъектов хозяйствования (статья 31 ХК). Поэтому льготы и преимущества должны предоставляться лишь согласно требованиям Кодекса для защиты национального товаропроизводителя. Так, необходимо последнее предложение части 3 статьи 12 ХК изложить в редакции:

"Установление и отмена льгот и преимуществ для отдельных категорий субъектов хозяйствования осуществляются в соответствии с требованиями статьи 6 этого Кодекса”.

9. Необходимо уточнить некоторые положения статьи 22 ХК.

В этой норме следует изложить принципиальное положение о том, что в перспективе государственный сектор экономики может состоять исключительно из казенных предприятий. Собственность государства на акции, паи и прочие доли в уставном капитале хозяйственных обществ может быть приватизирована в определенный срок со времени вступления в силу Хозяйственного кодекса. Указанное направление политики основывается на мировом и отечественном опыте хозяйствования, который убедительно свидетельствует о неэффективности государственного сектора экономики. Реализация такой политики разрешит передать производственные активы более эффективному собственнику и стратегическому инвестору.

10. Нуждаются в уточнении положения статьи 23 ХК.

Часть 2 этой нормы дублирует предписания Закона Украины о местном самоуправлении, которые не относятся к предмету Кодекса. Вместе с тем существует острая потребность закрепления в этой норме запрета органам местного самоуправления издавать акты в нарушение свободного оборота капиталов, товаров и услуг на территории Украины (в особенности это касается запретов на оборот сельхозпродуктов, горюче-смазочных материалов и т. п.) или дискриминации отдельных категорий субъектов хозяйствования.

11. В части 2 статьи 25 ХК очень расплывчато и ограничено изложена суть нарушения правил экономической конкуренции. Эту часть целесообразно закрепить в редакции:

"2. Органы государственной власти и органы местного самоуправления не должны допускать принятия актов, которые определяют привилегированное положение субъектов хозяйственной деятельности одной формы собственности относительно субъектов других форм собственности или ставят в неравное положение отдельные категории субъектов хозяйственной деятельности или другим способом нарушают правила экономической конкуренции”.

12. В статье 31 ХК зафиксирован только перечень форм дискриминации субъектов хозяйствования, но не устанавливается запрет такой дискриминации.

13. В части 1 статьи 44 ХК принципы предпринимательской деятельности следует дополнить еще двумя:

"собственного коммерческого риска и коммерческого расчета;

автономного функционирования”.

14. В части 2 статьи 52 ХК нужно предусмотреть исчерпывающий круг субъектов некоммерческой хозяйственной деятельности. Сейчас разными законами Украины к ряду организационных структур, которые имеют хозяйственную компетенцию, отнесены казенные предприятия, военные части, зарегистрированные как субъекты хозяйственной деятельности, сельскохозяйственные обслуживающие кооперативы, неприбыльные организации в сфере культуры и благотворительные организации.

15. Содержание части 2 статьи 56 противоречит предписанию части 4 статьи 126 ХК.

16. Выявлена необходимость внесения изменений и дополнений к некоторым частям статьи 58 ХК.

Полномочия относительно государственной регистрации субъектов хозяйствования целесообразно возложить на территориальные органы Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства, для чего надо внести соответствующие коррективы в содержание части 2 статьи 58 ХК.

Необходимо также изменить и дополнить часть 9 этой статьи.

Во-первых, следует ограничить обязательную публикацию сведений государственной регистрации субъекта хозяйствования лишь специальным приложением к “Урядовому курьеру”. Публикация этих сведений дополнительно в других органах печати является лишней и слишком отягощающей.

Во-вторых, к этим сведениям следует обязательно добавить сведения о лицах, которые имеют право согласно учредительным документам субъекта хозяйствования осуществлять от его имени действия (заключать договоры, подписывать документы и т. п.).

В-третьих, нарушение требований относительно публикации сведений государственной регистрации может служить основанием для отмены государственной регистрации в установленном Кодексом порядке.

Требует соответствующей коррекции и редакция части 10 статьи 58 ХК.

Основания для отказа в государственной регистрации субъекта хозяйствования сформулированы слишком абстрактно и неопределенно, что создает возможности для бюрократических искажений и промедления в процессе применения этой нормы. Считаем целесообразным доработать редакцию части 10 статьи 58 ХК.

17. Требует коррекции ряд положений статьи 63 ХК.

В части 1 следует исключить слова “предприятие коллективной собственности”, поскольку такая форма собственности Конституцией Украины не предусмотрена.

В части 2 следует изъять второе предложение, поскольку статус предприятия определяется по месту его инкорпорации (государственной регистрации), а это предприятие подчиняется закону места инкорпорации.

В частях 3 и 4 статьи 63 допущено неправильное определение основания для дифференциации унитарных и корпоративных предприятий. Эти категории предприятий отличаются не в зависимости от способа их образования (учреждения), а в зависимости от формирования уставного капитала. Если уставный фонд новообразовавшегося предприятия делится на акции, доли (паи), такое предприятие признается корпоративным. Участники корпоративного предприятия наделяются корпоративными правами на основании надлежащих им акций, долей (паев) в уставном фонде (см. Главу 18 ХК).

В случае если уставный фонд предприятия не разделен на акции, доли (паи), такое предприятие по своей организационно-правовой форме является унитарным. Причем унитарное предприятие может быть создано и несколькими основателями, но эти основатели при образовании унитарного предприятия не предусматривают в его учредительных документах деление уставного фонда на доли (паи). Поэтому основатели унитарного предприятия не имеют корпоративных прав. Учитывая изложенное, нужно откорректировать предписания частей 3 и 4 статьи 63 ХК.

В статье 63 ХК следует предусмотреть возможность образования дочерних предприятий.

18. Вопрос внешнеэкономической деятельности предприятия может быть отрегулирован в отдельном разделе ХК о внешнеэкономической деятельности, а потому статью 68 ХК следует исключить.

19. Вопрос учета и отчетности целесообразно изложить в отдельном разделе ХК о бухгалтерском учете и финансовой отчетности, а потому статью 71 ХК следует исключить.

20. Главу 8 ХК следует доработать, учитывая замечания пункта 11 этого Письма.

21. В Главе 9 ХК необходимо изложить полное нормативное регулирование организации и деятельности всех видов хозяйственных обществ.

22. Главу 10 ХК следует, учитывая замечания пункта 18 этого Письма, назвать: “Кооперация” и соответствующим образом доработать.

23. Положение Главы 11 ХК следует доработать, учитывая то, что учредителями частного предприятия могут быть также субъект предпринимательской деятельности и общественная организация, которые имеют статус юридического лица (см. замечание в пункте 17 этого Письма).

24. В статье 183 ХК неправильно определены правовые основы заключения хозяйственных договоров для государственных потребностей. При условиях рыночной экономики необходимо предусмотреть отдельные институты заключения хозяйственных договоров для этих потребностей, а именно государственный заказ и государственная задача.

При обработке следует исходить из того, что государственный заказ размещается исключительно на конкурентных основаниях, а государственная задача является обязательной, но лишь для казенных предприятий и монополистов.

25. Имеющийся опыт хозяйствования и мониторинга валютного рынка на Украине свидетельствует об острой необходимости гарантирования защиты интересов субъектов хозяйствования от возможного инфляционного обесценивания национальной денежной единицы и колебаний ее курса относительно других валют. Международный опыт наглядно убеждает, что приемлемая форма такого гарантирования — валютное предостережение в соглашениях сторон. Следует предоставить участникам хозяйственного оборота право выражать свои денежные обязательства как в гривнях, так и в иностранной валюте. В то же время по общему правилу денежные обязательства должны подлежать оплате исключительно в гривнях. Следует соответствующим образом доработать статью 198 ХК.

26. Предписание части 4 статьи 205 ХК фактически разрывает единый по своему смыслу институт несостоятельности (банкротства), все нормы которого должны быть сосредоточены в Главе 23 ХК. Поэтому часть 4 этой статьи следует изъять.

27. В Главе 22 ХК следует предусмотреть дополнительные нормы о следствиях расторжения частично выполненного сторонами хозяйственного договора (см. статью 188 ХК) и следствия выполнения незаключенного договора ввиду недостижения сторонами согласия относительно всех его существенных условий (см. статью 180 ХК).

28. Глава 23 ХК изложена неудачно и с существенными пробелами. Предлагаем следующую редакцию:

       "Глава 23. Несостоятельность (банкротство) субъекта

                 предпринимательской деятельности

Статья 209. Неплатежеспособность как основание

несостоятельности (банкротства)

1. В случае неплатежеспособности субъекта предпринимательской деятельности, то есть его неспособности за неимением средств или имущества в ликвидной форме выполнить денежные обязательства перед кредиторами после наступления установленного срока их уплаты, обязательства по заработной плате перед персоналом и обязательства относительно уплаты обязательных платежей, к нему могут быть применены процедуры восстановления платежеспособности или ликвидации в порядке, предусмотренном Законом Украины “О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом”.

2. В случае неплатежеспособности или угрозы неплатежеспособности банка к нему могут быть применены меры воздействия банковского надзора или процедура ликвидации в порядке, предусмотренном Законом Украины “О банках и банковской деятельности”.

Статья 210. Субъекты несостоятельности (банкротства)

Субъектами несостоятельности (банкротства) могут быть лишь субъекты предпринимательской деятельности.

Статья 211. Кредиторы

1. Кредиторами неплатежеспособных должников могут быть граждане и юридические лица, которые имеют подтвержденные согласно действующему законодательству Украины требования по основаниям, предусмотренным в части 1 статьи 209 этого Кодекса.

2. Требования кредиторов по денежным обязательствам к неплатежеспособным банкам могут быть выражены во вкладах (депозитах) и остатках средств на счетах.

Статья 212. Процедуры, которые применяются к

неплатежеспособному должнику

1. К неплатежеспособному должнику применяются процедуры урегулирования его задолженности согласно правилам производства, предусмотренного Законом Украины “О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом”.

2. К неплатежеспособному банку применяются меры воздействия банковского надзора и процедура ликвидации согласно Закону Украины “О банках и банковской деятельности”.

Статья 213. Имущественные активы, привлекаемые в процедуры

несостоятельности (банкротства)

1. Для погашения требований кредиторов в процедуры, которые применяются к неплатежеспособному должнику, привлекаются имущественные активы (имущество и имущественные права), которые принадлежат ему на основании имущественных, обязательственных и исключительных прав.

2. В состав ликвидационной массы привлекаются также имущественные активы лиц, которые отвечают по обязательствам банкрота согласно закону или его учредительным документам”.

Предписания, предусмотренные статьями 211 и 214 Кодекса, следует изъять из главы 23, поскольку они полностью охватываются положениями статей 16 и 48 ХК. Положения статьи 215 ХК являются лишними, так как указанные нарушения законодательства о банкротстве предусмотрены соответствующими нормами Уголовного кодекса Украины и нет необходимости формулировать отсыльную норму.

29. В Главе 24 допущено объединение нормативных положений об условиях применения хозяйственных санкций и административно-хозяйственных санкций, которые являются принципиально разными видами ответственности участников хозяйственных отношений. Это объединение не оправдано по логике структуры Кодекса и нарушает его архитектонику.

Поэтому предписания частей 3 и 4 статьи 217, части 1 статьи 219 и части 2 статьи 223 ХК относительно категории административно-хозяйственных санкций следует переместить в главу 27 ХК с тем, чтобы искусственно не разрывать структурную целостность этого института.

30. Неудовлетворительно отработана в ХК норма об основаниях хозяйственной ответственности (статья 218).

Во-первых, в этой норме устанавливается общий принцип ответственности без вины, которая допустима лишь для такой категории субъектов хозяйствования, как предприниматели (исключенная часть 3 статьи 218).

Во-вторых, определение категории форс-мажорных обстоятельств в части 2 этой статьи может охватывать не только события общественной жизни, то есть невозможность выполнения обязательств в результате целенаправленных действий лиц, которые находятся вне пределов обязательства (например, эмбарго на экспортно-импортные операции, военные действия, забастовки, массовые беспорядки), но и стихийные естественные явления, которые относятся к другой категории обстоятельств, освобождающих от ответственности, а именно непреодолимой силы. Отождествление этих принципиально разных по своей природе причин для освобождения от ответственности является юридически неправильным.

Категория непреодолимой силы воплощает в себе лишь стихийные природные явления, которые вследствие их исключительности, неотвратимости и непредсказуемости предопределяют ограничение ответственности за причинение вреда в случаях, определенных законом. Причем непреодолимая сила как основание для ограничения ответственности может иметь место лишь во внедоговорных (деликтных) правоотношениях и в случаях нарушения договорных обязательств, если это прямо предусмотрено законом (например, в случаях, предусмотренных статьей 418 ГК.

В то же время категория форс-мажора охватывает лишь исключительные события общественной жизни, которые стороны сами на диспозитивных основаниях определяют в договоре как право на освобождение от дальнейшего выполнения обязательства по соглашению, если такие события будут происходить в период действия договора. Стороны могут предусмотреть в договоре безвинную ответственность за невыполнение или ненадлежащее выполнение обязательств, но ограничить ее случаями предусмотренных в договоре форс-мажорных обстоятельств.

Общим для обстоятельств непреодолимой силы и форс-мажора является лишь их внешний характер влияния на причинно-следственную цепь деятельности участников конкретных правоотношений, то есть эти обстоятельства находятся вне контроля участников правоотношений.

31. Важные пробелы допущены в Главе 27 ХК.

Статья 238 ХК не содержит такого общего условия применения административно-хозяйственных санкций, как принцип вины нарушителя. Принцип ответственности без вины за нарушение установленных правил хозяйственной деятельности сейчас справедливо критикуется в научных кругах, среди практикующих юристов и хозяйственников. Поэтому этот принцип должен быть обязательно реализован в нормах этой Главы. Одной из наиболее важных причин принятия Хозяйственного кодекса является само внедрение принципа вины как общего условия для применения административно-хозяйственных санкций, поскольку этот принцип ограничивает возможность бюрократических искажений и злоупотреблений.

____________

  Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/law/0000_117.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.