|
СТАТТІ, КУРСОВІ
ТА РЕФЕРАТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ,
ЗНО З ІСТОРІЇ,
КНИГИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ |
|
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Зародження фінансових РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅ РљРёС—РІСЃСЊРєРѕС— Р СѓСЃС–Легендами овіяний образ княгині київської, дружини князя Ігоря — Ольги, мудрої державної діячки, керівника і воїна, її діяльність залишила помітний слід у східнослов'янській історії Х ст. Давньоруська держава, що дісталася у спадок княгині Ользі після загибелі її чоловіка мала велетенську територію. Вона простягалась від Волги до Чорного моря і від Карпат до Балтики. Цей край був населений надто розрізненими племенами, далекими від розуміння державницьких інтересів, потреб об’єднання. Родоплемінні відносини, глибоко вкоріненні в свідомості простолюду, гальмували поступовий і неминучий перехід до феодального ладу. Серафим Юшков вважав, що фінансово – адміністративна реформа Ольги ширша, ніж це випливає з літопису. Реформа, на думку дослідника, зачепила не тільки Древлянську землю, але і всю територію Київської держави[9, 33-34]. Княгині вдалося закласти підвалини майбутньої економічної і фінансової системи Київської Русі, які поглиблювалися за князювання Святого Володимира і Ярослава Мудрого. Найдавнішою системою прямих податків на утримання княжого двору й дружини була у Київській Русі данина, яка сплачувалася, звичайно, продуктами сільського господарства і промислів. Серед прямих податків виділяли дари (добровільне підношення підданих),данину (плату підданих), оброк (плату за користування певними земельними наділами, знаряддями праці тощо). При зборі данини виявилися найхарактерніші особливості феодальної податкової системи – неврегульованість розмірів та періодичності збору податків, їх величезна кількість і різнорідність, випадковість і свавілля поборів, збирання їх особами, які мализацікавленість у максимальній особистій наживі. Усе це на практиці призводило до значних зловживань, результатом чого були заворушення і навіть повстання. Відома смерть князя Ігоря через надмірну жадібність примусила навіть хитру княгиню Ольгу «уважно поставитися до справи оподаткування людності». Враховуючи гіркий досвід свого чоловіка Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини. Вона почала з упорядкування та нормування данини і повинностей. Перша, відома історикам, реформа податкової системи в Українівідбулась в 947р. Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, запровадивши так звані «становища» – адміністративно-фінансові пункти для збирання данини, використавши для цього стародавні центри сільських общин – погости, а також «уроки» та «устави», які визначали розміри та зміст зборів, що сплачувалися у той час переважно хутром . Вона впровадила перші в Київській Русі «реформи», чітко окресливши землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Княгиня водночас стежила за тим, щоб підлеглі не позбавлялися засобів до існування й відтак могли сплачувати данину. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, вона в такий спосіб забезпечила себе постійним прибутком. Упорядкування фіскальної сфери забезпечувало князівську «скотницю» постійними надходженнями й не провокувало ухилення від податків. Нині населення знає, коли, скільки та чого вимагатимуть від нього мужі. Володимир Ричка розглядав дану реформув контексті утворення Русі як держави, яке він відносить до часу правління в Києві княгині Ольги (945 – 969). Встановлення більш суворого порядку збирання данини, визначення його строків і певних місць, регламентація податків були, на думку дослідника, вирішальним кроком на шляху одержавлення племінних княжінь, перетворення їх земель на державну територію Київської Русі. Суть реформи полягала в тому, що замість ліквідованих місцевих князів була створена міцна, безпосередньо зв’язана з центром місцева фінансова адміністрація. [6, 27] Система прийнятих Ольгою сукупних доходів мала швидкі позитивні наслідки. Поліпшилося стягнення данини та відбування повинностей—вони стали вчасними, безперебійними. Данину Древляни платили чималу. Складалася вона з трьох частин. Перші дві надходилидо Києва, третя-безпосередньо до Вишгорода—власної князівської вотчини. Ольга надавала особливого значення погостам. Ряд дослідників вважають "погостами поселення типу Шестовиць, Гньоздова, Рюрикового Городища, Тимерьова тощо, тобто "відкриті торговельно-ремісничі поселення", подібні до західноєвропейських"віків". Згідно з цією концепцією Ольжиних реформ, у " погостах" постійно розміщена князівська дружина, "погости" розташовані поблизу "старих" племінних міст (Чернігів, Смоленськ, Новгород тощо) й покликані контролювати їх. Також особливого значення надавалось навколишнім селам, де проживали данники княгині, — смерди, бо це вже був новітній, як на той час, підхід до окняження земель і їхнього юридичного підпорядкування владі. У такий спосіб полегшувалося стягнення данини, унормовувалися устави й уроки, тобто “судове мито і побори”.[5,363] Окрім названих форм оподаткування, існувало ще й полюддя. Воно було предтечею майбутніх Ольжиних новацій. Особливості полюддя полягали в розрахунках убранням. « У кожного є дочка, то цар бере одну з її суконь на рік, а якщо син, також бере один з його костюмів на рік». ”.[5,277] Цілком вірогідно, що ця данина поповнювала гардероб князівської дружини та близького Ольжиного оточення. У ті часи, коли практично не існувало у давньоруській державі такої міри вартості, як гроші, їхні функції виконували продукти харчування—зерно, мед, риба, а також худоба, шкури, хутро, елементи побуту, прикраси тощо. Тому цілком природною була сплата податків у формі предметів гардероба. Полюддя не обмежувалося «костюмною» функцією. Коли княгиня разом із дружиною вирушала в подорож до поселень і жила там практично цілу зиму, їх утримували своїм коштом вотчинники. Обов’язок племен утримувати князя та дружину під час цього полюддя називався оброком. «Ходіння» княгині в народ з усіма своїм почтом мало не тільки внутрішньо-політичне значення (інспектування першою особою держави порядку у підкорених племенах), а й економічне. Погости, або, як їх ще називали, гощення, заселяли державні мужі—прикажчики (тиуни), які контролювали виконання князівських наказів і настанов. Ще одним обов’язком було вчасне збирання податків. Із тимчасових опорних пунктів перебування погости перетворюються на постійне місце проживання наділених владою державних посадовців.Тобто формуються адміністративні центри, наділені функціями фінансового управління. Серед яких головними було збирання данини та стягнення судового мита. Погост став об’єднувальним центром усіх поселень данників, де сходилися шляхи економічних зв’язків,що об’єднували окремі пункти певного району. З часом осередки князівської влади сприяли появі феодальних землеволодінь і замків-градів на чолі з феодалами—васалами княгині. Ольга запроваджує реформи, що регламентують феодальну експлуатацію і впорядковують фінансові аспекти відносин суверена iззаможними підданими. Княгинею «встановлюється той каркас княжого домену, який століттями пізніше відобразиться на сторінках «Руської Правди».[5,363] За часів правління Ольги з’явилися такі фінансові відносини, які через кілька століть фінансисти назвуть рентою. Там, де княгиня облаштувала своє приватне господарство, данина поступається місцем постійному доходові із землі або майна, що регулярно надходили до власної Ольжиної скарбниці. Це явище стає звичним у майбутньому і разом з розвитком феодалізму поширюється на нові й нові регіони Русі. Отже, Ольга фактично здійснила дві реформи: політичну та фінансову. Політичні перетворення служили перш за все ліквідації племінного устрою в підкорених землях та максимальній наближеності влади до місцевих територій. А фінансово–адміністративна реформа сприяла економічному закабаленню перш за все сільських місцевостей. На основі адміністративно-фінансової реформи княгині Ольги збирання данини стало компетенцією місцевої адміністрації, створеної за системою "кормління". З ліквідацією "полюддя" князь з дружиною бере участь у збиранні данини епізодично. Але в той же час його завданням стає формування системи місцевої адміністрації. Цю систему очолювали місцеві князі, воєводи, земські бояри, посадники тощо. Очевидно, реформаторськадіяльність Ольги зачепила в основному сільську (родоплемінну) Русь та носила локальний характер. Література: 1. Котляр М.Д. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К.:Україна. – 1996. – С.49-50. 2. Луговий О.С. Визначне жіноцтво Ураїна. –К.:Дніпро. –1994. – С.20. 3. Лысенко П.Ф. Киев и Туровская земля // Киев и западные земли Руси в ІХ – ХІІІ вв.: Сборник статей. – Минск: Наука и техника, 1982. – С. 81 – 108. 4. Погодин М. Древняя Русская история до монгольского ига. Т.1. – М., 1871. – 402 с. 5. Рибаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества. – М.:Наука. –1982. – С.277-365. 6. Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // УІЖ. – 2001. - №2. – С. 23 – 33. 7. Срезневский И.И. Матеріалы для словаря древне – русскаго языка по письменным памятникамъ. Т.3. (Р – Я). – Спб, 1912. 8. Толочко П.П. Древняя Русь: очерки социально – политической истории. – К.: Наукова думка, 1987. – 284 с. 9. Юшков С. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. – К.: Видавництво Академії Наук УРСР, 1939. – 210 с. <<-- Зародження дисидентського СЂСѓС…Сѓ РІ Україні | Зародження цивілізації РЅР° території України-->>
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
|
